Рішення № 13317356, 27.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.10                                                                                 Справа № 15/97

За позовом

Приватного підприємства «Діджитрон-Україна», м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства «Луганське обласне виробниче сільськогосподарське риболовне підприємство», с. Валуйське Станічно-Луганського району Луганської області

про стягнення 342 631 грн. 03 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача –Цукер І.Б., представник за довіреністю № б/н від 10.12.2010;

від відповідача - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договорами позики в сумі 342631 грн. 00 коп.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де він визнав позов у повному обсязі.

Явка представників учасників процесу не визнавалася необов’язковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між приватним підприємством «Діджитрон-Україна», як позикодавцем, та відкритим акціонерним товариством «Луганське обласне виробниче сільськогосподарське риболовне підприємство», як позичальником, укладено договори позики:

№ 1 від 10.10.2008 на суму 4821 грн. 00 коп.;

№ 2 від 10.10.2008 на суму 3600 грн. 00 коп.;

№ 3 від 08.11.2008 на суму 400 грн. 00 коп.;

№ 4 від 08.11.2008 на суму 3600 грн. 00 коп.;

№ 5 від 10.11.2008 на суму 1700 грн. 00 коп.;

№ 5/1 від 03.12.2008 на суму 3500 грн. 00 коп.;

№ 6 від 12.12.2008 на суму 36510 грн. 03 коп.;

№ 7 від 15.12.2008 на суму 5600 грн. 00 коп.;

№ 8 від 26.12.2008 на суму 150 000 грн. 00 коп.;

№ 1 від 22.01.2009 на суму 100000 грн. 00 коп.;

№ 2 від 23.01.2009 на суму 5100 грн. 00 коп.;

№ 3 від 09.02.2009 на суму 3800 грн. 00 коп.;

№ 4 від 17.02.2009 на суму 4800 грн. 00 коп.;

№ 5 від 18.03.2009 на суму 19200 грн. 00 коп. (далі - Договори).

Згідно предмету даних договорів відповідач отримує від позивача позику у вигляді грошових коштів на загальну суму 342631 грн. 03 коп. (п. 1.1 договорів).

За положеннями п. 2.5 договорів позичальник зобов’язався повернути позикодавцеві позику протягом 30-ти календарних днів з дня пред’явлення вимоги про повернення грошових коштів.

Отримання грошових коштів відповідачем підтверджується матеріалами справи (приходно-касовими ордерами) та поясненнями сторін.

Позивач направив вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів від 05.10.2010.

Таким чином, строк виконання зобов’язань за договорами на момент звернення до суду настав, але зобов’язання не було виконано відповідачем.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань по договорами за ним утворився борг.

Розмір боргу станом на день подання позову до суду та на час прийняття даного рішення складає 342631 грн. 03 коп.

У зв’язку з наявністю боргу позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відзивом на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У зв’язку з визнанням позову відповідачем, суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову.

Таким чином, оцінивши доводи сторін та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК на відповідача покладаються судові витрати у складі: 3 426 грн. 31 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайво сплачене державне мито у сумі 00 грн. 01 коп., перераховане квитанцією від 26.11.2010 № 195578, підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Луганське обласне виробниче сільськогосподарське риболовне підприємство», с. Валуйське Станічно-Луганського району Луганської області, кв. Молодіжний, б. 10, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00476599, на користь Приватного підприємства «Діджитрон-Україна», м. Київ, просп. 40річчя Жовтня, б. 120/1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31746196: борг у сумі 342 631 грн. 03 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 3 426 грн. 31 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу.

3. Повернути Приватному підприємству «Діджитрон-Україна», м. Київ, проспект 40 річчя Жовтня, б. 120/1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31746196, зайво сплачене за квитанцією від 26.11.2010 № 195578 державне мито у сумі 00 грн. 01 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення, підписане суддею та скріплене печаткою суду. В судовому засіданні 27.12.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено та підписано 29.12.2010.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко