Рішення № 133171931, 08.01.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6847/25

08 січня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Буняка Юрія Ігоровича надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києва №192050002110 від 20.11.2025 про відмову в переведенні на інший вид пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 18.09.2024 №552/5/19-00-10-31 та №551/5/19-00-10-31, виданих ГУ ДПС у Тернопільській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 18.09.2024 позивач звернулась із заявою про переведення її на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», до якої додано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії. Проте, рішенням відповідача від 26.09.2024, прийнятим з урахуванням принципу екстериторіальності, позивачу відмовлено у переведенні на інший вид пенсії. За результатом судового оскарження вказане рішення відповідача скасовано, зобов`язано Головне управління ПФУ в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на інший вид пенсії з врахуванням стажу державної служби ОСОБА_1 з періодами роботи посадових осіб на посадах державної податкової інспекції, в період перебування на яких були присвоєні спеціальні звання. Проте, на виконання вказаного рішення суду відповідачем прийнято рішення від 20.11.2025, яким повторно відмовлено позивачці у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з недоцільністю. При цьому, відповідачем при обчисленні нового розміру пенсії не враховано надані до заяви довідки про складові заробітної плати. Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним та таким, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 11.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, з клопотанням про продовження процесуального строку для його подання не звертався.

Інших заяв, в тому числі по суті справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

18 вересня 2024 року позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід із пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу». (а.с.11)

До заяви додала, зокрема:

довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 18.09.2024 №552/5/19-00-10-31, видану Головним управлінням ДПС у Тернопільській області; (а.с.12)

довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 18.09.2024 №551/5/19-00-10-31, видану Головним управлінням ДПС у Тернопільській області. (а.с.13)

Враховуючи принцип екстериторіальності вказана заява з доданими до неї документами була розглянута Головним управлінням ПФУ в м.Києві, яким 26.09.2024 прийнято рішення №23856/03-16 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Вказане рішення мотивовано тим, що посадовим особам органів податкової служби згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Крім того, пенсійним органом зазначено, що надані позивачкою довідки про складові заробітної плати не відповідають вимогам Порядку №622 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, тому відсутні підстави для переведення позивача на пенсію за віком як державного службовця. (а.с.14)

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №500/6261/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №192050002110, вих.№23856/03-16 від 26.09.2024 про відмову в переведенні на інший вид пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на інший вид пенсії з врахуванням стажу державної служби ОСОБА_1 з періодами роботи посадових осіб на посадах державної податкової інспекції, в період перебування на яких були присвоєні спеціальні звання. (а.с.15-18)

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про перехід на інший вид пенсії та прийнято рішення від 20.11.2025 № 23569/03-16, яким відмовлено ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з підстав недоцільності. (а.с.19 зворот)

Зі змісту вказаного рішення слідує, що обчислюючи заробітну плату для призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», відповідачем не взято до уваги довідки про складові заробітної плати, видані ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області від 18.09.2024 №551/5/19-00-10-31 та №552/5/19-00-10-31.

Не погоджуючись з рішенням відповідача від 20.11.2025 позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначались Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ).

01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, за змістом пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного закону, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до п. 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як - 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18.

Суд зауважує, що право позивача на переведення на інший вид пенсії з урахуванням стажу державної служби сторонами не оспорюється, а тому ця обставина доведення не потребує. Крім того, вказані обставини встановленні рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №500/6261/24, яке набрало законної сили.

За своїм змістом спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу неврахування відповідачем довідок, виданих позивачці Головним управлінням ДПС у Тернопільській області від 18.09.2024 №551/5/19-00-10-31 та №552/5/19-00-10-31 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця під час переведення позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII за умов, визначених у Законі №889-VIII.

Як слідує з матеріалів справи, позивачка до заяви про переведення на інший вид пенсії додала довідки Головного управління ДПС у Тернопільській області від 18.09.2024 №551/5/19-00-10-31 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та №552/5/19-00-10-31 про складові заробітної плати для призначення пенсії особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців і які на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Зі змісту вказаних довідок слідує, що вони складені за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).

Відповідно до пункту 4 Порядку №622 (у редакції постанови КМУ № 469 від 05.06.2019) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 (у редакції постанови КМУ № 469 від 05.06.2019) форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Відповідно до пунктів 2, 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу, пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, та пункту 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622, постановою Правління Пенсійного фонду України 17.01.2017 № 1-3 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, а саме:

про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Водночас, 20.07.2024 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, якою затверджені зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (далі - Постанова №823).

Згідно з пунктом 3 цієї Постанови, вона набирає чинності з дня її опублікування (з 20.07.2024 року) та застосовується з 01.01.2024.

Суд зауважує, що згідно з вищевказаною постановою, до Порядку №622 внесено ряд змін, зокрема його доповнено додатком №1, який містить нові форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця.

Крім того, абзац шостий пункту 4 замінено абзацами такого змісту:

«За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.»

Доповнено Порядок №622 пунктами 4-1 і 4-2 такого змісту:

« 4-1. Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням:

посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом);

розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії.

Особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, і мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з 1 січня 2024 р. за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 1 січня 2024 р., визначених за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду, в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за визначеним класифікаційним кодом. При цьому для осіб, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1;

розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2;

середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.

4-2. Для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;

розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.»

Пункт 5 викладено в такій редакції:

« 5. Довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.»

Аналізуючи положення Постанови №1-3 та Порядку №622 слід дійти висновку, що до 19.07.2024 вказані нормативно-правові документи врегульовували правовідносини у сфері оформленні довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, зокрема Постановою №1-3 було затверджено форми таких довідок, а Порядком №622 визначено їх зміст. При цьому, до 19.07.2024 вказані нормативні акти були узгоджені між собою та не суперечили один одному.

Проте, з 20.07.2024, тобто з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, якою затверджені зміни до Порядку №622, змінено правове регулювання щодо форми та змісту довідок про заробітну плату, які надаються для призначення пенсії державним службовцям. Внаслідок набрання чинності вказаними змінами Порядок №622 є нормативно-правовим актом, який врегульовує як форми довідок, та і їх змістове навантаження.

Натомість, Постанова № 1-3, яка також визначала форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця, втратила свою чинність на підставі Постанови Пенсійного фонду № 30-1 від 18.09.2024, яка набрала чинності 13.11.2024.

Таким чином, станом на дату первинного звернення позивачки (18.09.2024) за призначенням пенсії відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII «Про державну службу», Порядок №622 вже діяв у новій редакції, яка передбачала нові форми довідок про заробітну плату та передбачала нові правила врахування посадового окладу, надбавки за ранг та вислугу років для визначення заробітної плати та призначення пенсії державним службовцям, які звільнилися до 1 січня 2024 року.

Суд не оминув увагою той факт, що на час видачі позивачці довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (18.09.2024) одночасно діяли постанова правління Пенсійного фонду України № 1-3 та Порядок № 622 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024), якими було затверджено форму зазначених довідок.

При цьому суд враховує, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.

Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.

Суд констатує, що у разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на дату звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №889-VIII підлягають застосуванню норми Порядку №622 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024), який прийнятий органом вищої юридичної сили та визначає форму та зміст довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Тож, звернувшись до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", позивач надала довідки ГУ ДПС у Тернопільській області від 18.09.2024 №551/5/19-00-10-31 та №552/5/19-00-10-31 про складові заробітної плати, які сформовані вже в період дії змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 до Порядку №622, проте які не відповідають вимогам вищезазначеної Постанови Кабінету Міністрів України як за формою, так і за змістом.

Суд зауважує, що право на соціальний захист може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.

Верховний Суд у справі №280/3308/23 виснував, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачці у врахуванні під час вирішення питання про переведення її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» довідок, виданих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області від 18.09.2024 №551/5/19-00-10-31 та №552/5/19-00-10-31 про складові заробітної плати за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3.

Аналогічний підхід застосовано судом апеляційної інстанції у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі 140/6755/25.

Водночас, суд зауважує, що позивачка не позбавлена права звернутися до ГУ ДПС у Тернопільській області для отримання нових довідок про складові заробітної плати, визначені за формами згідно з додатками 1-6, затверджених Порядком №622 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 № 823, та надати їх пенсійному органу з метою реалізації свого права на перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Відтак, вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії від 18.09.2024 №552/5/19-00-10-31 та №551/5/19-00-10-31, видані ГУ ДПС у Тернопільській області, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 20.11.2025 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на інший вид пенсії та зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», то суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що єдиною підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII слугувала на думку пенсійного органу «недоцільність» такого переведення.

Разом з цим, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» саме пенсіонер, маючи право на різні види пенсії, може самостійно обрати той, який є більш вигідним.

Отже, якщо особа виявила бажання на переведення її на інший вид пенсії, пенсійний орган, встановивши наявність такого права, має перевести її на бажаний вид пенсії.

У рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №500/6261/24, яке набрало законної сили, суд зазначив, що враховуючи наявність у позивача станом на 01.05.2016 не менш як 20-ти років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців та досягнення необхідного пенсійного віку на час звернення до відповідача із заявою, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 набула право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ та на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ.

Варто зазначити, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У цій справі суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 420/14943/21.

За встановлених у справі обставин, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №192050002110 від 20.11.2025 не відповідає вимогам статті 2 КАС України, як таке, що не містить належного обґрунтування та законних підстав для відмови позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-XII, на яку ОСОБА_1 має право, що в свою чергу вказує на протиправність такого рішення та наявність підстав для його скасування.

Щодо способу поновлення порушених прав позивача слід зазначити, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Тому, зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із відмовою в переведенні позивача на пенсію за віком згідно статті 37 Закону №3723, що визнано судом протиправним, суд вважає, що зобов`язання пенсійного органу здійснити переведення позивача на таку пенсію є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу.

При цьому, згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. (частина третя статті 245 КАС України)

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.

У силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про переведення з пенсії за віком згідно Закону №1058 на пенсію за віком згідно статті 37 Закону №3723 за принципом екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, тому саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви позивача, поданої 18.09.2024.

Таким чином, з огляду на обставини справи та дискреційні повноваження пенсійного органу щодо призначення (перерахунку) пенсій, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву позивача від 18.09.2024 з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі, пропорціно задоволеним позовним вимогам, що становить 484,48 грн (50%).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №192050002110 від 20.11.2025 про відмову в переведенні на інший вид пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.09.2025 року з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві витрати за рахунок його бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 08 січня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053 код ЄДРПОУ 42098368).

Головуючий суддя Мірінович У.А.