Рішення № 133171841, 08.01.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2026 року Справа № 480/1761/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Опімах Л.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1761/25 за позовом ОСОБА_1 до Недригайлівської селищної ради Сумської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 480/7081/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Недригайлівської селищної ради Сумської області, Виконавчого комітету Недригайлівської селищної ради Сумської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Недригайлівської селищної ради Сумської області від 07.06.2023 «Про недовіру та дострокове припинення повноважень секретаря Недргалівської селищної ради ОСОБА_3 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023, стягнуто з Недригайлівської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 181119,96 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2024 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі № 480/7081/23 залишено без змін.

01.12.2023 Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №480/7081/23 про негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023.

05.01.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №73746661.

Однак, рішення суду про поновлення позивача на посаді відповідачем не виконується, тому, посилаючись на положення статті 236 Кодексу законів про працю України, позивач просить стягнути на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення по день ухвалення рішення у цій справі, виходячи із розміру середньоденного заробітку перед звільненням 1437,46 грн.

Відповідач подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що позивачем пропущений як передбачений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк завернення до суду з цим позовом, так і передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Крім того, можливість виконати рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради відсутня, оскільки, на цій посаді на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 року по справі № 480/5072/23 поновлено ОСОБА_2 . Водночас, позивач з 22.11.2021 працювала на посаді начальника відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради.

Розпорядженням Недригайлівського селищного голови №58-К від 13.05.2024 звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради 13 травня 2024 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі № 480/5115/24 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради.

Оскільки, позивач з 22.11.2021 працювала начальником відділу земельних відносин та екології Недригайлівської селищної ради а за зазначений період отримала заробітну плату, то відсутні підстави стягнення з Недригайлівської селищної ради заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 480/7081/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Недригайлівської селищної ради Сумської області, Виконавчого комітету Недригайлівської селищної ради Сумської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Недригайлівської селищної ради Сумської області від 07.06.2023 «Про недовіру та дострокове припинення повноважень секретаря Недргалівської селищної ради ОСОБА_3 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023, стягнуто з Недригайлівської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 181119,96 грн.

В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за одинг місяць у розмірі 30186,66 грн рішення суду допущено до негайного виконання. ( а.с.8-13).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2024 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі № 480/7081/23 залишено без змін ( а.с. 14-18).

05.01.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №73746661 ( а.с. 38).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1,2 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Відповідно до частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з вимогами частини 8 статті 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Тобто законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення.

Відповідно до ст.236 Кодексу законів про працю України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник, з вини власника або уповноваженого ним органу, був позбавлений можливості працювати.

Отже, положення статті 236 указаного Кодексу установлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватися.

Зважаючи на те, що рішення суду про поновлення позивача на посаді не виконане, вимушений прогул позивача триває з 01.12.2023 ( день, наступний за проголошенням судового рішення) по день ухвалення рішення у цій справі, що складає у підсумку 550 робочих днів.

Вирішуючи питання щодо розміру виплат, суд виходить із встановленого у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 480/7081/23 середньоденного заробітку позивача перед звільненням у розмірі 1437,46 грн, відповідно сума середнього заробітку за увесь час затримки виконання рішення про поновлення на посаді складає 790603,00 грн, яка і підлягає стягненню з Недригайлівської селищної ради Сумської області на користь позивача.

При цьому, на думку суду, не заслуговують на увагу заперечення відповідача проти стягнення середнього заробітку через неможливість поновити позивача, оскільки диспозиція статті 236 Кодексу законів про працю України пов`язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем, незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду з цим позовом з огляду на таке.

Так, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Верховним Судом неодноразово досліджувалося питання застосування приписів статті 122 КАС України у співвідношенні до положень Кодексу законів про працю України і практика Верховного Суду у подібних спорах сформована так, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі (постанова ВС від 30 травня 2024 року у справі № 280/6009/23).

Визначаючи юридичну природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в аспекті застосування статті 233 КЗпП України, якою визначені різні строки звернення до суду з позовами про стягнення заробітної плати та про захист трудових прав, не пов`язаних із оплатою праці, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначила, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. За цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій, має безумовне право на отримання заробітної плати.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, бо є заробітною платою. Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Згідно з частиною сьомою статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом. Роботодавець зобов' язаний регулярно й своєчасно виплачувати заробітну плату та інші належні працівникові виплати протягом усього періоду дії трудових відносин. Конституційна гарантія своєчасного одержання винагороди за працю охоплює весь період дії трудових відносин. До моменту припинення трудових відносин зобов`язання роботодавця щодо виплати заробітної плати є таким, що триває. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, зазначив, що "невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку" ( абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Отже, порушення зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим: кожен день невиплати або затримки виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат означає не завершене правопорушення, а таке, що триває.

У даному випадку порушення прав позивача триває протягом усього часу зволікання виконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботі, тому відсутні підстави вважати строк звернення до суду пропущеним.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд зазанчає таке.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи Окрім того, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина 2 статті 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 4 та 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договором про надання правової допомоги являється домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. При цьому, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, належить до видів правової допомоги.

Зі змісту договору про надання правової допомоги, укладеного 08.04.2024 між позивачем та адвокатом Литвиненком О.О. ( а.с.41- 43), та додаткової угоди до нього від 28.02.2025 убачається, що розмір вартості послуг професійної правничої допомоги (гонорару) адвоката становить суму 15000,20 гривень.

04.03.2025 року між позивачем та адвокатом підписано уточнений Акт приймання наданих послуг за договором ( а.с.44) , в якому зазначається детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом в інтересах позивача у даній справі.

Позивач сплатив гонорар адвоката в сумі 15000,20 грн. що підтверджується платіжною інструкцією від 05.03.2025 ( а.с.45).

Відповідач заперечень проти відшкодування витрат на правничу допомогу не подав, всупереч ч. 7 ст. 134 КАС України не довів неспівмірність витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначене свідчить про те, що витрати позивача на правову допомогу були фактичними та неминучими, їх розмір підтверджуються наданими доказами, які є достатніми для підтвердження підстав для відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, та відповідає критерію розумної необхідності здійснення таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відтак розмір судових витрат у розмірі 15000,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Недригайлівської селищної ради.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Недригайлівської селищної ради Сумської області ( код ЄДРПОУ 04390110, вул.Сумська, 4, смт.Недригайлів, Роменський район,Сумська область, 42100) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі задовольнити.

Стягнути з Недригайлівської селищної ради Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.12.2023 по 08.01.2026 включно у розмірі 790603 ( сімсот дев`яносто тисяч шістсот три) грн 00 коп.

Стягнути з Недригайлівської селищної ради Сумської області на користь ОСОБА_1 15000 ( п`ятнадцять тисяч) грн 20 коп. в рахунок відшкодування судових витрат

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах