Рішення № 13317157, 23.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.10 Справа № 15/84

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність», м. Луганськ

до Міського комунального підприємства «Покоління», м. Луганськ

про стягнення 26 387 грн. 20 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача –Чех С.М., представник за довіреністю від 30.09.2010;

від відповідача - Андрєєва О.М, представник за довіреністю № б/н від 01.06.2010.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 26 387 грн. 20 коп., яка складається з: основного боргу в сумі 24 835 грн. 01 коп., інфляційних втрат в сумі 1 156 грн. 19 коп. та 3% річних в сумі 396 грн. 00 коп.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, де визнав позов у повному обсязі та просив відстрочити виплату заборгованості строком на 1-2 місяців.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, суд встановив наступне.

Позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 141 636 грн. 91 коп., що підтверджується наступними накладними:

№ СД-0016944 від 13.06.2009,

№ СД-0017084 від 15.06.2009,

№ СД-0017267 від 16.06.2009,

№ СД-0017268 від 16.06.2009,

№ СД-0017935 від 23.06.2009,

№ СД-0018175 від 24.06.2009,

№ СД-0018319 від 25.06.2009,

№ СД-0018569 від 30.06.2009,

№ СД-0019065 від 06.07.2009,

№ СД-0019499 від 09.07.2009,

№ СД-0019771 від 13.07.2009,

№ СД-0019937 від 14.07.2009,

№ СД-0020323 від 16.07.2009,

№ СД-0020919 від 22.07.2009,

№ СД-0021209 від 24.07.2009,

№ СД-0021321 від 27.07.2009,

№ СД-0021467 від 28.07.2009,

№ СД-0022239 від 04.08.2009,

№ СД-0022792 від 10.08.2009,

№ СД-0022929 від 11.08.2009,

№ СД-0023114 від 12.08.2009,

№ СД-0023507 від 17.08.2009,

№ СД-0023505 від 17.08.2009,

№ СД-0023665 від 18.08.2009,

№ СД-0023960 від 20.08.2009,

№ СД-0024084 від 24.08.2009,

№ СД-0024085 від 24.08.2009,

№ СД-0024087 від 24.08.2009,

№ СД-0028654 від 06.10.2009,

№ СД-0028655 від 06.10.2009.

Представник позивача надав письмові пояснення, де зазначено, що передача товару відповідно до накладних, вказаних в позовній заяві, здійснювалася без укладання договору, оскільки в 2008 році між сторонами був укладений договір № 707, проте він не був пролонгований, а посилання на нього в накладних 2009 року робилися помилково. Отримання товару за вказаними накладними не заперечується відповідачем.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань за ним утворився борг.

У зв’язку з наявністю боргу позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, між сторонами укладено письмові правочини, зміст яких зафіксований у накладних, з урахуванням письмової вимоги про сплату за одержаний товар.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи не встановлення строку виконання зобов’язань в накладних та направлення позивачем відповідачу претензії з вимогою оплатити одержаний товар застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи пред’явлення вимоги з виконання зобов’язання по оплаті за накладними, строк виконання даного зобов’язання на момент прийняття цього судового рішення наступив, проте не був виконаний відповідачем.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовна вимога про стягнення боргу підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Заявлені позивачем вимоги по стягненню 3% річних та інфляційних втрат у сумі 1 156 грн. 19 коп. та 396 грн. 00 коп. відповідно є необґрунтованими та підлягають задоволенню частково, враховуючи, що строк виконання зобов’язання визначається відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Так, обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 52 грн. 08 коп., а 3% річних - 46 грн. 95 коп.

Відзивом на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача по визнанню позову в повному обсязі суперечать законодавству, а також порушують його інтереси, оскільки позивачем необгрутовано нараховані 3% річних та інфляційних втрат у сумі 1 156 грн. 19 коп. та 396 грн. 00 коп. відповідно.

Тому, суд приймає визнання позову відповідачем лише в частині основного боргу та розглядає вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних по суті згідно вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про відстрочення погашення заборгованості строком на 1-2 місяців, посилаючись на важке фінансове становище.

Вказане клопотання судом відхиляється за необґрунтованістю через недоведеність належними доказами обставин, на які відповідач посилається в обґрунтування заявленого клопотання.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у сумі 24 835 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 46 грн. 95 коп. та інфляційні втрати в сумі 52 грн. 08 коп. (всього 24 934 грн. 04 коп.). В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволених вимог у складі: 249 грн. 34 коп. державного мита, а також 223 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Покоління», м. Луганськ, кв. Молодіжний, б. 14 «А», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 01549633, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність», м. Луганськ, вул. 2-га Краснознамьонная, б. 16 «В», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30694979: борг у сумі 24 835 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 46 грн. 95 коп. та інфляційні втрати в сумі 52 грн. 08 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 249 грн. 34 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 223 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 23.12.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 27.12.2010.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко