Рішення № 13317131, 23.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.10 Справа № 8/262

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія», м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»»в особі Луганської філії, м. Луганськ, -

про стягнення 15839 грн. 60 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача представник не зявився;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача компенсації страхових виплат у сумі 15839,60 грн., здійснених ним на підставі платіжного доручення №2044 від 27.03.08 року у звязку з настанням страхового випадку дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу автомашини MITSUBISHI LANCER, державний номерний знак (далі д.н.з.) НОМЕР_1, випуску 2007 року, що належить на праві власності ОСОБА_1, якою на момент ДТП, що мала місце 18.12.07 року, керував водій ОСОБА_3.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 11.11.10 року до 25.11.10 року у звязку з неявкою відповідача та необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази; з 25.11.10 року до 09.12.10 року з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази та заміною неналежного відповідача на належного відповідача.

Ухвалою суду від 09.12.10 року за заявою позивача (вих. №5005 від 03.12.10 року) здійснено заміну неналежного відповідача в особі Луганської філії Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"" на належного відповідача в особі Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"" в особі Луганської філії, - при цьому позивач поставив суд до відома про незмінність своїх позовних вимог.

Від учасників розгляду спору до суду надійшли клопотання:

20.12.10 року від позивача (вих. №5199 від 14.12.10 року) про розгляд спору за його відсутності;

23.12.10 року від відповідача (вих. №б/н від 22.12.10 року ) про розгляд спору за його відсутності.

Розглянувши обидва клопотання, суд дійшов висновку, що вони не суперечать приписам ст. 22 ГПК України, а тому підлягають задоволенню.

До судового засідання, призначеного на 23.12.10 року, сторони, з урахуванням вищезгаданих клопотань, не зявилися, хоча належним чином були поставлені до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач позов не визнав, вважаючи його належним чином не обґрунтованим та не доведеним (відзив на позов від 17.12.10 року за вих. №6-0900/4153).

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити цей спір по суті у даному судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.11.07 року між страховиком Відкритим акціонерним товариством "Правекс-Страхування" (м. Київ) (далі ВАТ "Правекс-Страхування", правонаступником якого з 26.11.08 року є Відкрите акціонерне товариство "Незалежна Страхова Компанія" (далі ВАТ "НСК", - позивач) та страхувальником - ОСОБА_1 власником автомобіля MITSUBISHI LANCER, д.н.з. НОМЕР_1, випуску 2007 року, укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу, ТЗМ №625756, - згідно якому вищезгаданий транспортний засіб оціночною вартістю 99205,00 грн. застраховано щодо низки страхових випадків, у тому числі: ДТП (п.4.1.1договору), пошкодження (п.4.1.2), навмисного пошкодження (4.1.3), викрадення (п.4.1.4), при цьому страховий тариф обрано на рівні 6,01%; у договорі також визначена сума франшизи для кожного страхового випадку .

Договір є чинним: в частині страхового захисту з моменту, визначеного у сертифікаті; у всіх інших випадках з дня його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п.3.1) (а.с.11-12).

Згідно сертифікату до договору на момент укладення договору пробіг автомобіля становив - 0 км, знос 0%; страховий платіж 5962,22 грн.; строк дії страхового захисту за договором з 01.11.07 року до 31.10.08 року (а.с.14).

Згідно п.1.1 договору його предметом є страхування страховиком транспортних засобів (далі ТЗ), що належать страхувальникові, визначених у сертифікатах до цього договору, які є його невідємною частиною.

У розділі 4 договору (пункти 4.1-4.3) сторони визначили перелік страхових випадків, у т.ч. випадки, передбачені пунктами 4.1.1-4.1.4.

Сторони домовилися, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі страхового акта. Страховик зобовязаний скласти страховий акт протягом 10 робочих днів з моменту закінчення розслідування страхового випадку, тобто отримання усіх необхідних документів і визначення розміру збитку (п.8.1).

Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком відповідно до письмового розпорядження вигодонабувача. Вигодонабувач визначає отримувачів страхового відшкодування (п.8.2).

Сума страхового відшкодування визначається, виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого ТЗ, його оціночної (дійсної) вартості на день укладення договору страхування та зносу на день настання страхового випадку, якщо інше не зазначено у сертифікаті до цього договору (п.8.3).

Відповідно до п.8.17 договору по кожному страховому випадку встановлюється безумовна франшиза частина збитку, що не відшкодовується страховиком.

22.11.07 року страховик та страхувальник уклали додаткову угоду до основного договору, якою, між іншим, передбачили, що до управління застрахованим ТЗ допущені дві особи: ОСОБА_1 (власник) та ОСОБА_3 (п.1) (а.с.13).

Як сказано вище у цьому рішенні, 18.12.07 року, об 11 год. 25 хв., в районі будинку №1 по вул. Херсонській міста Луганська, мала місце ДТП, до якої причетні 2 транспортні засоби, а саме: автомашина ЗАЗ-ДЕYFSOTF694, д.н.з. НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачеві, під керуванням водія ОСОБА_2, та автомашина MITSUBISHI LANCER, д.н.з. НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, під управлінням ОСОБА_3.

Постановою Артемівського районного суду міста Луганська від 04.02.08 року по справі про адміністративне правопорушення №3-1579/2008 винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано водія ОСОБА_2, який керував автомобілем ЗАЗ-ДЕYFSOTF694, д.н.з. НОМЕР_2, та порушив вимоги ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України (а.с.20).

Цей висновок, крім того, підтверджується матеріалами перевірки, здійсненої відділом дізнання ДТП ВДАІ міста Луганська УМВС України після скоєння ДТП, згідно яким водій ТЗ ЗАЗ-ДЕY FSOTF694, д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_2. порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України (а.с.16-17), у якому сказано, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

19.11.07 року страхувальник автомобіля MITSUBISHI LANCER, д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_1 на виконання вимог чинного законодавства та умов п.7.1 вищезгаданого договору звернувся до ВАТ "Правекс-Страхування" з заявою про подію, що сталася з транспортним засобом (а.с.15).

25.12.07 року було здійснено огляд транспортного засобу за участю власника, представника страхової компанії і спеціаліста та складено акт огляду, згідно якому у ТЗ виявлено пошкодження бампера, крила лівого переднього, блоку фар, капоту, важеля (ричага) (а.с.30-35).

Згідно звітам про оцінку вартості матеріальних збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу:

за №345/01/08 від 14.01.08 року власнику ТЗ спричинені матеріальні збитки у сумі 9752,40 грн. (а.с.21-29);

за №647/02/08 від 29.02.08 року власнику ТЗ спричинені матеріальні збитки у сумі 5558,06 грн. (а.с.36-43), - а разом 15310,46 грн.

Згідно розрахунку суми страхового відшкодування, складеного страховиком 14.03.08 року, сума останнього становить 15439,60 грн. (а.с.52).

Вигодонабувач Акціонерний комерційний банк «Правекс-Банк», який відмовився від отримання страхового відшкодування у сумі 15439,60 грн. (розпорядження від 25.03.08 року за №43380/67), рекомендував страховику здійснити його виплату на користь організації, яка здійснила ремонт пошкодженого ТЗ (а.с.50).

Виходячи з цього, страховик 26.03.08 року склав страховий акт №7851, згідно якому відповідно до умов згадуваного тут договору страхування ТЗ сума страхового відшкодування становить 15439,60 грн. (а.с.53).

Страховик також видав розпорядження на оплату страхового відшкодування у сумі 15439,60 грн. на рахунок ТОВ «Автоцентр «Енергія» за здійснення ремонту автомашини MITSUBISHI LANCER, д.н.з. НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.51).

Факт перерахування вказаної суми коштів підтверджено платіжним дорученням №2044 від 27.03.08 року на суму 15439,60 грн. (а.с.54).

Позивач, сплативши страхове відшкодування, 23.05.08 року за вих. №41618 (а.с.55) та 28.07.08 року за вих. №62701 (а.с.57-58) спрямував на адресу відповідача претензії на суму 15839,60 грн. (15439,60 грн. страхове відшкодування + 400,00 грн. вартість незалежної авто-товарознавчої експертизи по визначенню збитків, спричинених застрахованому автомобілю) та запропонував у місячний термін сплатити йому ці кошти, однак відповідач обидві претензії відхилив (а.с.56 та ін.), що стало підставою для його звернення з цим позовом до суду.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не спростував: жоден з вищезгаданих документів; сам факт події ДТП та причетність до нього транспортного засобу ДЕY FSOTF694, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2.; факт наявності та доведеності вини останнього у виникненні ДТП та її наслідків.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Оцінка судом договору добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу, ТЗМ №625756від 01.11.07 року, укладеного між позивачем і власником ТЗ ОСОБА_1., свідчить, що він відповідає приписам Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) та Закону від 07.03.96 року №85/96-ВР «Про страхування»(далі Закон №85/96-ВР).

Як сказано у ст. 6 Закону, добровільне страхуванняце страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

За загальним правилом (ст. 979 ЦКУ) за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Його предметом може бути відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (п.3 ст.980 Кодексу).

Частиною 1 ст. 981 ЦКУ встановлено, що договір страхування укладається в письмовій формі; він також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Статтею 984 цього Кодексу встановлено, що страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Відповідно до ст. 985 ЦКУ страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування (у даному випадку - це ТОВ «Український промисловий банк»).

Статтею 8 Закону (ч.2) надано визначення страхового випадку, згідно якій страховий випадок- це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 3 ч.1 ст. 988 Кодексу визначено, що страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Частинами 1-2 ст. 9 Закону передбачено, що страхова сумагрошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобовязаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплатагрошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Пунктом 5 ч.1 ст. 989 ЦКУ (п.7.1 договору) на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором (п.5 ч.1 ст. 989 ЦКУ).

Статтею 990 ЦКУ встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

В силу п.4 частини 1 ст. 20 Закону страховик зобовязаний відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що страховик та страхувальник у даному спірному випадку дотрималися вимог вищецитованого законодавства та умов договору.

По справі документально доведено та не спростовано, що водій ТЗ ЗАЗ-ДЕY FSOTF694, д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_2 на момент ДТП керував транспортним засобом на законних підставах; власником ТЗ є відповідач за цим спором.

Позивач також документально довів, що він здійснив виплату страхового відшкодування у загальній сумі 15839,60 грн.

В силу ст. 27 Закону до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна норма міститься у ст. 993 Цивільного кодексу України.

Частинами 1-2 ст. 11 Цивільного кодексу встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦКУ шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За цим спором збитки завдані джерелом підвищеної незбезпеки автомобілем.

Частинами 1-2 ст. 1187 ЦКУ встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За приписами ст. 1191 ЦКУ особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач довів законність та обгрунтованість своїх позовних вимог, з огляду на що вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України. суд покладає судові витрати на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,979-981,984,988,990,993,1166,1187,1191, 1194 Цивільного кодексу України; ст.ст.6,8,9,20,25,27 Закону України від 07.03.96 року №85/96-ВР «Про страхування», керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32-34, 36, 43, 44, 47-1, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Луганської філії, ідентифікаційний код 24854712, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 7-а, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія», ідентифікаційний код 20036721, яка знаходиться за адресою: місто Київ, Кловський узвіз, 9/2, - страхове відшкодування в порядку регресу у сумі 15839 (пятнадцять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 60 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 158 (сто пятдесят вісім) грн. 40 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст.. 85 ГПК України у судовому засіданні 23.12.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 грудня 2010 року.

Суддя А.П.Середа