Рішення № 13316912, 20.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.10 Справа № 15/94пн

За позовом

Луганської обласної клінічної психоневрологічної лікарні, м. Луганськ

до Приватного підприємства «Союз-88», м. Луганськ

про звільнення приміщення.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача - Єжова Н.М., представник за довіреністю № 11008 від 15.12.2010; від відповідача - Демідов М.О., представник за довіреністю № б/н від 01.11.2010; Єжов Д.М., представник за довіреністю № б/н від 16.12.2010.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у праві використання позивачем індивідуально визначеного майна, а саме, нежитлового вбудованого приміщення, площею 73,5 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Луганськ, кв. 50 річчя Оборони Луганська, будинок 22, на першому поверсі двоповерхової будівлі лікарняно-виробничої майстерні, шляхом звільнення вказаного приміщення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 20.12.2010.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про звільнення відповідачем орендованого приміщення виходячи з наступних підстав.

Між Луганською обласною клінічною психоневрологічною лікарнею, як орендодавцем, та відповідачем у справі, як орендарем, 01.08.2007 укладено договір оренди індивідуально визначеного майна № 215.

Об’єкт оренди за даним договором –нежиле вбудоване приміщення, площею 73,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, кв. 50 років Оборони Луганська, 22, на першому поверсі двоповерхової будівлі лікарняно-виробничої майстерні, передано орендодавцем (позивачем у справі) орендарю за актом прийому-передачі, який є невід’ємною частиною договору.

Строк дії договору визначено у п. 9.1 договору та первісно встановлено, що договір укладено строком на 35 місяців, що діє з 01.08.2007 до 30.06.2010.

Потім строк дії договору продовжувався сторонами шляхом укладення додаткової угоди до договору. Так, додатковою угодою від 01.07.2010 строк дії договору продовжено до 30.09.2010.

Договір припинив свою дію за закінченням строку, на який його було укладено, враховуючи лист орендодавця (позивача у справі) від 01.07.2010 № 6033. При цьому, позивач зазначив, що по закінченню строку дії додаткової угоди договір оренди прологуватися та укладатися на новий строк не буде. Орендар не звертався з позовом до орендодавця про спонукання укласти договір оренди спірного приміщення на новий строк з підстав наявності у нього переважного права на укладення договору оренди спірного приміщення на новий строк і відповідно судом не приймалося рішення про укладення договору на новий строк.

Крім того, листом від 31.08.2010 № 7692 Луганська обласна клінічна психоневрологічна лікарня повідомила про те, що 30.09.2010 строк дії додаткової угоди від 30.06.2010 № 1 до договору оренди від 01.08.2007 № 215 спливає та наголосила на необхідність повернення об’єкту оренди за актом приймання-передачі.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється за закінченням строку, на який його було укладено.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з позовом договір оренди з відповідачем був припинений.

Об’єкт оренди не було повернуто орендарем орендодавцеві в установленому порядку.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічна за змістом норма закріплена і у ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Також, відповідно до п. 4.5 договору при припиненні договору орендар зобов’язаний повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані.

Відповідно до положень п. 2.4 договору майно повертається орендарем орендодавцю на підставі акту прийому-передачі. При цьому, майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

За загальним правилом оформлення акту приймання-передачі покладається на сторону, яка зобов’язана передати річ, тобто при укладенні договору оренди –на орендодавця, а при припиненні дії договору –на орендаря.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, у зв’язку з тим, що орендоване майно не повернуто відповідачем у встановленому договором та законом порядку, позовна вимога про примусове звільнення ним нежитлового приміщення підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано належних доказів наявності правових підстав користування спірним приміщенням на даний час.

Щодо питань, пов’язаних з проведенням орендарем поліпшень орендованого майна, то у разі наявності достатніх законних підстав він не позбавлений права звернутися до суду з позовною заявою про стягнення вартості невідокремлюваних поліпшень, що може бути розглянута в окремому провадженні.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю: відповідач повинен усунути перешкоджання у праві використання позивачем індивідуально визначеного майна, а саме, нежитлового вбудованого приміщення, площею 73,5 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Луганськ, кв. 50 річчя Оборони Луганська, будинок 22, на першому поверсі двоповерхової будівлі лікарняно-виробничої майстерні, шляхом звільнення вказаного приміщення.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати стягуються з відповідача у доход державного бюджету у складі: 85 грн. 00 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Приватному підприємству «Союз-88», м. Луганськ, вул. Польського, б. 6, прим. 2, код за ЄДРПОУ 31856959, негайно з дня набрання даним рішенням законної сили, усунути перешкоди у праві використання позивачем індивідуально визначеного майна, а саме, нежитлового вбудованого приміщення, площею 73,5 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Луганськ, кв. 50 річчя Оборони Луганська, будинок 22, на першому поверсі двоповерхової будівлі лікарняно-виробничої майстерні, шляхом звільнення вказаного приміщення на користь Луганської обласної клінічної психоневрологічної лікарні, м. Луганськ, кв. 50 річчя Оборони Луганськ, б. 22, код за ЄДРПОУ 01983743. Видати наказ позивачу.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Союз-88», м. Луганськ, вул. Польського, б. 6, прим. 2, код за ЄДРПОУ 31856959 на користь Луганської обласної клінічної психоневрологічної лікарні, м. Луганськ, кв. 50 річчя Оборони Луганськ, б. 22, код за ЄДРПОУ 01983743, витрати зі сплати державного мита у сумі 85 грн. 00 коп., а на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. Видати наказ позивачу.

В судовому засіданні 20.12.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 23.12.2010.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко