Рішення № 13316887, 20.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.10 Справа № 8/236пн

За позовом Парафії Архідиякона Стефана Луганської єпархії Української православної церкви, смт. Словяносербськ Луганської області,

до 1.Словяносербської селищної ради Словяносербського району Луганської області, смт. Словяносербськ Луганської області,

2.Відкритого акціонерного товариства «Словяносербська районна друкарня», смт. Словяносербськ Луганської області;

3.Словяносербської районної ради, смт Словяносербськ Луганської області;

за участю І Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Словяносербської районної ради Луганської області», смт. Словяносербськ Луганської області;

ІІ Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, місто Луганськ, -

про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та зобовязання зареєструвати право власності.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача Місяйло М.С. настоятель храму посвідчення водія НОМЕР_1, вид. УДАІ УМВС України 06.03.02 року; ОСОБА_1 адвокат, - угода №б/н від 28.10.10 року, посвідчення НОМЕР_2 від 22.09.05 року;

від 1-го відповідача представник не зявився;

від 2-го відповідача Сємідєтко С.В. - директор, - наказ № 30 від 13.06.06 року; паспорт серії ЕМ 423888, вид. Словяносербським РВ УМВС України в Луганській області 02.12.1999 року;

від 3-го відповідача Помаза О.В. начальник юридичного відділу, - довіреність №01-21-1 від 04.01.10 року;

від І третьої особи представник не зявився;

від ІІ третьої особи - представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

визнання права власності на церковну сторожку, яка розташована за адресою: смт Словяносербськ Луганської області, вул. Леніна, 47;

зобовязання Словяносербського бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на цю будівлю за позивачем;

усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування церковною сторожкою, яка розташована за адресою: смт Словяносербськ Луганської області, вул. Леніна, 47, - зобовязавши Відкрите акціонерне товариство «Словяносербська районна друкарня»(далі ВАТ «Словяносербська районна друкарня») звільнити будівлю церковної сторожки.

Згідно розпорядження заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 11.10.10 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

Ухвалою суду від 14.10.10 року до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Словяносербської районної ради Луганської області»(далі КП «БТІ», - І третя особа) та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області (далі РВ ФДМУ, - ІІ третя особа).

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 14.10.10 року до 28.10.10 року у звязку з залученням до участі у справі І та ІІ третіх осіб, а також з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази; з 28.10.10 року до 11.11.10 року з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази та у звязку з витребуванням судом додаткових доказів.

11.11.10 року з ініціативи суду до участі у справі в якості 3-го відповідача залучено Словяносербську районну раду, у звязку з чим розгляд справи було відкладено з 11.11.10 року до 22.11.10 року; крім того, її розгляд було відкладено з 22.11.10 року до 06.12.10 року з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

06.12.10 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вих. №б/н від 30.11.10 року), згідно якій просить:

визнати за ним право власності на частину нежитлового будівлі А-1 загальною площею 87,90 кв.м, що складається з приміщень, відповідно до плану: літ.1- 5,4 кв.м; літ.2 - 20 кв.м; літ.3 - 7,2 кв.м; літ.4 - 9,8 кв.м; літ.5 - 10 кв.м; літ.17 - 10,1 кв.м; літ.18 - 4 кв.м; літ.19 - 1,7 кв.м; літ.20 - 0,9 кв.м; літ.21 - 3,4 кв.м; літ.22 - 15,4 кв.м, розташованого за адресою: смт. Словяносербськ, вул. Леніна, 47 Луганської області, - зобовязавши КП «БТІ»зареєструвати право власності на вказану будівлю;

винести рішення про усунення перешкод у здійсненні Парафією Архідиякона Стефана Луганської єпархії Української православної церкви права користування частиною нежитлового приміщення площею 87,90 кв.м, розташованого за адресою: смт Словяносербськ, вул. Леніна, 47 Луганської області, зобовязавши Відкрите акціонерне товариство «Словяносербська районна друкарня» звільнити вказану будівлю (том 3, а.с. 134).

Розглянувши заяву, суд дійшов висновку, що вона відповідає вимогам ст.ст.22 та 54 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає прийняттю судом та урахуванню при вирішенні спору по суті.

До початку судового засідання 20.12.10 року від учасників розгляду спору надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Позивач у судовому засіданні свої вимоги підтримав у повному обсязі (з урахування внесених до них змін) та стверджує, що обєкт спірного нерухомого майна під час діяльності церковного приходу у Соборно-Стефанівській церкві селища Словяносербська використовувався для здійснення обряду хрещення ("хрестильня"); він стверджує, що про порушення свого охоронюваного законом права дізнався 13.08.10 року після отримання від КП "БТІ" відповіді на свій запит про реєстрацію права власності на спірний обєкт нерухомого майна, з якого дізнався, що право власності на обєкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: смт Словяносербськ, вул. Леніна, 47, за Парафією та за будь-ким іншим не зареєстровано (том 1, а.с.25; том 2, а.с.15).

Він заявив клопотання про отримання пояснень від члена приходської ради громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та мешкає у АДРЕСА_1 та який може пояснити, що спірна сторожка (вартівка) не була зруйнована під час тимчасової окупації селища німецько-фашистськими військами у 1942-1943 роках.

В ході розгляду клопотання судом встановлено, що громадянин ОСОБА_2 станом на час розгляду спору не є членом приходської ради, - він був ним у 1990-1992 роках. До судового засідання він прибув без довіреності, з огляду на що клопотання про отримання від нього пояснень як від члена приходської ради судом відхилено.

1-й відповідач вирішення позову по суті залишив на розсуд суду, заявивши клопотання про розгляд спору за його відсутності (пояснення за вих. №945 від 26.10.10 року) (том 1, а.с.93).

2-й відповідач позов не визнав, вважаючи його незаконним та необґрунтованим; він стверджує, що обєкт нерухомого майна на час звернення позивача до суду фізично не існує, оскільки був зруйнований під час Великої вітчизняної війни, а на його місці "колишнім колгоспом "Красний лиман"" (його правонаступником став радгосп "Словяносербський") у 1960 році було відбудовано інше приміщення, при цьому втричі збільшено його площу; саме приміщення використовувалося як інкубатор. За словами 2-го відповідача, у 1967 році у будівлі інкубатора була відкрита редакція районної газети, спільно з друкарнею. У 1968 році приміщення було викуплене Луганським управлінням з питань друку та інформації та безоплатно передане Словяносербській районній друкарні (відзив на позов від 14.10.10 року за вих. №б/н) (том 1, а.с.34-35).

3-й відповідач не згоден з тим, що 2-й відповідач є правомірним власником спірного нерухомого майна, оскільки "право власності виникає з дати підписання акту приймання-передачі. Акти приймання-передачі спірної будівлі надані не були"; вирішення спору по суті залишив на розсуд суду (відзив на позов за вих.№01/21-28 від 03.12.10 року) (том 4, а.с.24-26).

І третя особа (КП «БТІ») у відзиві на позов стверджує, що право власності на спірний обєкт нерухомого майна станом на час розгляду спору ні за ким не зареєстроване; інвентаризація обєкту здійснювалася на замовлення ВАТ "Словяносербська районна друкарня"; заявила клопотання про розгляд спору за відсутності представника КП "БТІ" (відзив на позов від 11.11.10 року за вих. №701) (том 2, а.с.14).

ІІ третя особа (РВ ФДМУ) вважає, що позов задоволенню не підлягає з підстав, викладених у його відзиві на позов (від 11.11.10 року за вих. №10-01-05423) та поясненні (вих. №б/н від 22.11.10 року); просить спір слухати по суті за відсутності представника РВ ФДМУ (пояснення по справі за вих. №б/н від 23.11.10 року) (том 1, а.с.140).

Сторони не заперечили проти розгляду спору по суті у даному судовому засіданні за відсутності обох третіх осіб.

З урахуванням обставин справи та наявних у ній доказів суд погодився з такою думкою сторін.

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Згідно Церковному літопису Стефанівського собору у м. Словяносербську (шематизми) у 1761 році для мирян християнської православної віри тут була збудована деревяна церква. Її камяна споруда зведена у 1874 році; того ж року при церкві "збудована камяна сторожка з 4-х кімнат, покрита залізом, та огорожа з білого каменю, також покрита залізом" (том 1, а.с.86-89).

З наявних у справі доказів вбачається, що церковний приход діяв аж до початку 40-х років ХХ століття та використовував у своїй діяльності храмову споруду, культове майно, а також спірну сторожку (вартівку) для здійснення обряду хрещення, про що свідчать наступні документальні докази:

договори:

від 28.04.1922 року (том 4, а.с.12-13); від 22.08.1922 року (том 4, а.с.9-11) та від 10.04.1923 року - про безстрокове безоплатне користування будівлею камяної церкви, камяної сторожки та іншим культовим майном, укладені між громадянами міста Словяносербська та Словяносербським волосним виконкомом Ради робітничо-селянських депутатів, згідно якому громадяни зобовязалися використовувати передане їм майно виключно для задоволення релігійних потреб;

документи Луганського обласного державного архіву, у тому числі:

заява церковної ради при Соборно-Стефанівській церкві селища Словяносербська від 26.02.1930 року, згідно якій у листопаді 1924 року православна релігійна громада при Соборно-Стефанівській церкві селища Словяносербська у листопаді 1924 року уклала з Словяносербським райвиконкомом договір про безоплатну оренду будівлі церкви, церковної сторожки та іншого культового майна. Як сказано у заяві, сторожка станом на 1929 рік використовувалася "для знаходження сторожа, який охороняє церкву та державне майно". "У кінці 1929 року" на підставі розпорядження місцевого районного адміністративного відділу церковна сторожка була відібрана у громади, при цьому була "нічим не зайнята та стояла пустою" (том 1, а.с.81-82);

службове листування між органами колишньої радянської влади та церковним приходом, з якого вбачається, що сторожка (вартівка) на вимогу вищезгаданої церковної ради після відібрання у 1929 році була їй повернута 18.03.1930 року (том 1, а.с.78-85).

Позивач стверджує, що з вказаної дати та до початку тимчасової окупації території селища Словяносербськ німецько-фашистськими військами під час Великої вітчизняної війни, а саме: у період з 1942 по 1943 роки (період - згідно листа Архівного відділу Словяносербської районної державної адміністрації Луганської області (далі РДА) від 13.12.10 року за вих. №42), - релігійна громада Соборно-Стефанівської церкви діяла та використовувала у своїй діяльності спірний обєкт нерухомості для здійснення обряду хрещення.

Документи, які б спростовували ці доводи, у архівному відділі Словяносербської РДА (том 1, а.с. 149), а також у державних архівах Луганської (том 1, а.с.23-24) та Донецької областей (до 03.06.1938 року Словяносербский район та селище Словяносербськ Луганської області територіально входили до складу Донецької області) (том 2, а.с.35) відсутні.

Архівні, літописні або інші документальні дані про діяльність релігійної громади Соборно-Стефанівської церкви селища Словяносербськ за період з 1943 року до 1990 року відсутні, оскільки, як стверджує позивач, приход у цей період не діяв.

Як стверджують 2-й (ВАТ "Словяносербська районна друкарня") та 3-й (Словяносербська районна рада) відповідачі, що також підтверджено документально, після звільнення території селища Словяносербськ від німецько-фашистських військ (жовтень 1943 року) у 1943 році відновив свою діяльність колгосп "Обєднана праця" (а не "Красный Лиман", за даними 2-го відповідача), який фактично заволодів будівлею сторожки (вартівки). Цей колгосп ліквідовано у березні 1956 році; згідно наказу по радгоспу "Красный Лиман" №109 від 13.03.1956 року усі матеріальні цінності колгоспу були передані цьому радгоспу; останній наказом Міністерства виробництва і заготівель сільськогосподарських продуктів Української РСР від 02.03.1965 року №175 був перейменований у радгосп "Словяносербський" (архівна довідка Луганського обласного державного архіву від 17.12.10 року №Р-3593/а), а у подальшому перетворений у Колективне сільськогосподарське підприємство "Словяносербське (далі КСП "Словяносербське").

Як вбачається з наявних у справі доказів, 05.01.2000 року з КСП "Словяносербський" вийшла низка учасників, які 18.01.2000 року утворили Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіверіяда" (далі ТОВ "Тіверіяда"). Згідно пункту 1.2 статуту останнього воно є правонаступником КСП "Словяносербське". На підставі судового рішення товариство визнане банкрутом (реєстраційний запис №13751410006000323 від 03.10.08 року), а 26.02.09 року здійснена державна реєстрація припинення його як юридичної особи (реєстраційний запис №13751170007000323) (том 3, а.с.121-123).

Дані про наявність правонаступників ТОВ "Тіверіяда" відсутні.

2-й відповідач на початковій стадії розгляду цього спору стверджував, що за свідченнями старожилів мешканців смт Словяносербськ (письмове пояснення ОСОБА_4) (том 1, а.с.39) будівля сторожки (вартівки) під час німецько-фашистської окупації 1942-1943 років "була повністю зруйнована" та відбудована колишнім колгоспом "Обєднана праця" з метою подальшого використання в якості інкубатора; у подальшому він став стверджувати, що у цій будівлі були відсутні тільки вікна та двері, однак будь-які документальні (архівні, літописні) докази у цій частині до справи не надав.

Суд, керуючись ст. 34 ГПК України, не вважає пояснення ОСОБА_4 належним та допустимим доказом та не приймає його до уваги, оскільки має суттєві недоліки, а саме: не містить назви та адресування тому чи іншому органу чи посадовій особі; справжність підпису на поясненні не засвідчена в нотаріальному порядку.

Документальні докази факту відбудови вищезгаданим колгоспом будівлі сторожки (вартівки) до справи також не надано, архівні документи з цього приводу відсутні (лист архівного відділу Словяносербської РДА від 13.12.10 року за вих. №42; лист Луганського обласного державного архіву від 17.12.10 року за вих. №Р3593).

За таких обставин суд позбавлений можливості витребувати та долучити до справи документальні докази на підтвердження чи спростування факту ремонту (відбудови) будівлі сторожки (вартівки) колишнім колгоспом "Обєднана праця".

ВАТ "Словяносербська районна друкарня" у відзиві на позов стверджує, що у 1967 році у будівлі інкубаторної станції була відкрита редакція Словяносербської районної газети та районна друкарня. Будь-які документальні докази передачі майна від попереднього власника на користь редакції газети та друкарні (у т.ч. акт приймання-передачі) відсутні; у 1968 році колишнє управління з питань видавництва, поліграфії та книжкової торгівлі Луганського облвиконкому купило у радгоспу "Словяносербський" вищезгадану будівлю (документальні докази відсутні) та безоплатно передало її на баланс Словяносербської районної друкарні (документальні докази відсутні).

1-й та 3-й відповідачі не заперечили та не спростували ці доводи.

З доказів, наданих до справи 2-м відповідачем, вбачається, що спірний обєкт нерухомості станом на час розгляду цього спору перебуває у нього на балансі, що підтверджується:

інвентарною карткою №8 обліку основних засобів, заведеною станом на 01.01.1972 року (том 2, а.с.50), з якої вбачається, що будівля введена в експлуатацію у 1958 році, балансоутримувачем оприходувана у грудні 1979 року;

інвентаризаційним описом №1 основних засобів станом на 01.04.1996 року, відповідно до якого на балансі 2-го відповідача знаходиться будівля друкарні, 1858 року забудови (том 3, а.с.117-118).

ВАТ "Словяносербська районна друкарня" розбіжності у році зведення будівлі пояснює помилкою при складенні опису, оскільки сторожка (вартівка) фактично була зведена у 1874 році (а не у 1858-му), що підтверджено документально вищезгаданим Церковним літописом.

Державний акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом та реконструкцією обєкту відсутній (2-й відповідач стверджує, що він не складався).

Згідно пояснень 2-го відповідача картка свідчить про те, що будівля друкарні перебувала на балансі продавця з 1958 року, а на балансі друкарні з 01.01.1972 року. Судом встановлено, що посилання у картці на грудень 1979 року вказує на те, що у цей період була закінчена реконструкція будівлі сторожки (вартівки) та здійснена прибудова до неї інших службових приміщень.

Факт здійснення реконструкції та прибудови документально підтверджено (том 2, а.с. 60-151; том 3, а.с.1-113).

Цілісний майновий комплекс (далі ЦМК) ВАТ "Словяносербська районна друкарня", до складу якого входить спірний обєкт нерухомості, знаходиться на земельній ділянці площею 0,2363 га, наданій товариству у постійне користування для виробничих потреб, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №003254, виданим Словяносербською районною радою на підставі рішення виконкому цієї ради від 15.10.96 року №198; акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №260 (том 1, а.с.40-43).

Право власності на ЦМК за 2-м відповідачем не зареєстровано.

Позивач заперечує факт руйнування сторожки (вартівки) за вищевказаних обставин, на підтвердження чого він надав до справи: фотознімок церкви та сторожки (вартівки), "зроблений до 1917 року" (том 1, а.с.22; том 3, а.с.137); фотознімки церкви та сторожки (вартівки) на даний час (том 3, а.с.136), - з яких, на думку позивача та 3-го відповідача, вбачається, що зовнішній вигляд будівлі останньої практично не має відмінностей від будівлі "станом на 1917 рік"; звіт про оцінку майна частини нежитлового приміщення площею 87,90 кв.м (тобто предмету спору), складений станом на 26.10.10 року (том 1, а.с.99-134); акт комісійного огляду спірного обєкту нерухомості від 15.12.10 року, у складанні якого взяли участь учасники розгляду цього спору, відповідно до якого та доданих до нього фотознімків зовнішній вигляд будівлі сторожки (вартівки) практично не має відмінностей від зображеного на фотографії, "зробленій до 1917 року".

Відкрите акціонерне товариство "Словяносербська районна друкарня" в якості юридичної особи зареєстроване 23.09.96 року (том 1, а.с.48).

Відповідно до статуту товариства його засновано відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 21.08.96 року №1443 шляхом перетворення Державного комунального підприємства "Словяносербська районна друкарня" у Відкрите акціонерне товариство "Словяносербська районна друкарня" відповідно до Указу Президента України від 26.11.94 року "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" (п.1.1); товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації (п.3.1) та правонаступником Державного комунального підприємства "Словяносербська районна друкарня" (п.3.3) (том 1, а.с.49-61).

З матеріалів про приватизацію названого державного підприємства вбачається, що вартість його ЦМК визначена у сумі 2.432.400 тис. карб. (24.324грн.), що відповідає розміру статутного капіталу акціонерного товариства на момент його утворення (том 1, а.с.143-144).

Засновник РВ ФДМУ 30.03.1996 року видав наказ №429 про передачу до статутного фонду ВАТ "Словяносербська районна друкарня" свого внеску - будівлі друкарні вартістю 18.460 грн. (додаток №1) (том 1, а.с.148), однак акт приймання-передачі обєкту до справи не надано ані РВ ФДМУ, ані 2-м відповідачем.

Територіальна громада Словяносербського району в особі Словяносербської районної ради (3-й відповідач) станом на час вирішення спору є власником 26,219% вартості акцій статутного капіталу ВАТ "Словяносербська районна друкарня" (том 2, а.с.44; 59).

Таким чином, вищевикладене дає суду підстави дійти висновку про те, що предмет спору обєкт нерухомого майна у вигляді сторожки (вартівки), яка використовувалася попередником позивача - Стефанівським собором у м. Словяносербську (Соборно-Стефанівською церквою селища Словяносербськ) для здійснення церковного обряду - хрещення, - існує на час розгляду цього спору; документально доведено право власності попередників позивача на цей обєкт нерухомого майна; по справі документально доведено, що державою в особі органів влади колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) без достатніх правових підстав цей обєкт відібрано у вищеназваної церкви; держава Україна в особі РВ ФДМУ це майно у складі цілісного майнового комплексу "Державне комунальне підприємство "Словяносербська районна друкарня" передала до статутного фонду створеного на його основі ВАТ "Словяносербська районна друкарня"; вказане майно перебуває на балансі останнього та використовується не за призначенням (тобто не як культове майно).

Позивач також документально довів, що він є правонаступником приходу Стефанівського собору у м. Словяносербську (Соборно-Стефанівської церкви селища Словяносербськ) православної християнської віри.

Так, згідно довідці канцелярії Лугансько-Алчевської єпархії №877 від 16.11.10 року богослужіння у храмі Святого Первомученика Архідиякона Стефана міста Словяносербська поновлені у 1990 році та розпочато відновлення напівзруйнованого храму і збір архівних документів (том 2, а.с.40).

В якості юридичної особи Парафія Архідиякона Стефана Луганської єпархії Української православної церкви (далі Парафія) зареєстрована 15.10.99 року (том 1, а.с.12).

Відповідно до п.1 статуту приходу Архідиякона Стефана (далі Приход), затвердженого Керуючим Луганською єпархією УПЦ архієпископом Луганським та Алчевським Іоанікієм та зареєстрованого розпорядженням Луганської обласної державної адміністрації №318 від 15.10.1991 року, реєстраційний №89, - він є релігійним обєднанням (релігійною спілкою) первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до Луганської єпархії; обєднує громадян православного віросповідання для спільного здійснення права на свободу сповідання та розповсюдження православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання (п.3); він є юридичною особою з моменту державної реєстрації (п.7) (том 1, а.с. 14-19).

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач є правонаступником колишнього приходу Стефанівського собору у м. Словяносербську, а згадуваний у доданих до справи документальних доказах "Стефанівський собор у м. Словяносербську", "Соборно-Стефанівська церква селища Словяносербськ" та "храм Святого Первомученика Архідиякона Стефана міста Словяносербська" є одним і тим же храмом (церквою), при якому (якій) існував та нині існує приход.

28.07.10 року Словяносербською селищної радою Луганської області церкві Архідиякона Стефана Луганської єпархії УПЦ смт Словяносербськ для розміщення будівель і споруд церкви надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,4842 га, яка розташована за адресою: смт Словяносербськ, вул. Леніна, 45-а, - що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №171561, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №031042500006 (том 2, а.с.41).

До отримання цього акту церква на підставі договору оренди землі користувалася земельною ділянкою площею 0,7348 га, яка знаходиться за вищевказаною адресою (том 3, а.с.144-150).

Земельні ділянки, якими користується позивач та 2-й відповідач, є суміжними.

Указом Митрополита Луганського та Алчевського УПЦ Іоанікія від 01.08.07 року №766 настоятелем храму Архідиякона Стефана смт Словяносербськ призначено священника ОСОБА_3 (том 1, а.с.20).

Парафія Архідиякона Стефана Луганської єпархії Української Православної Церкви у період з дня реєстрації статуту та до звернення з цим позовом до суду не зверталася до органів місцевого самоврядування Луганської області з приводу повернення їй спірної сторожки (вартівки) (том 2, а.с.45; том 4, а.с. 23 та ін.). Як пояснив позивач, він вважав, що оскільки держава Україна безоплатно повернула на користь приходу напівзруйнований храм (будівлю церкви), то, на його думку, це означало, що йому було повернуто також усе інше церковне майно, у тому числі і будівля сторожки (вартівки).

Позивач стверджує, що про порушення свого охоронюваного законом права, - тобто права власності на спірний обєкт нерухомого майна, він дізнався 13.08.10 року, отримавши від КП "БТІ" відповідь на запит про реєстрацію права власності, згідно якій право власності на сторожку (вартівку), що знаходиться в смт Словяносербськ, вул. Леніна, 47, за церквою та будь-ким іншим не зареєстроване (том 1, а.с.25).

Докази на спростування цих доводів до справи не надано.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, документально довів, що органами влади колишнього СРСР, який здійснював стосовно релігії політику, спрямовану на порушення прав церков і релігійних організацій та їх цілковите знищення, були створені умови, за яких обєкт спірного нерухомого майна сторожка (вартівка), яка знаходиться за адресою: смт Словяносербськ, вул. Леніна, 47, та була власністю церковної громади парафії Архідиякона Стефана смт Словяносербськ, - без належних правових підстав був вилучений у названої релігійної громади та до цього часу не повернутий їй повноважними органами влади та місцевого самоврядування України відповідно до чинного законодавства.

Суд вважає, що термін позовної давності для звернення з цим позовом до суду позивачем не пропущено.

Згідно статті 1 Закону України від 23.04.91 року №987-ХІІ "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі Закон) його завданням, поміж іншим, є подолання негативних наслідків державної політики щодо релігії і церкви.

Держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій (ч.3 ст. 5 Закону).

В силу ст. 7 Закону релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Як сказано у ст. 8 Закону, релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Правовий статус позивача підпадає під дію Закону "Про свободу совісті та релігійні організації".

Згідно приписам частин 1-2 ст. 17 названого Закону релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що 2-му відповідачеві спірне нерухоме майно було передане як державне майно.

Позивач, дізнавшись про порушення свого права, 23.09.10 року спрямував на адресу ВАТ "Словяносербська районна друкарня", на балансі якого знаходиться це майно, копію позовної заяви про усунення перешкод у користуванні спірним нерухомим майном та про визнання права власності на нього (том 3, а.с. 141).

2-й відповідач відхилив вимоги позивача (вих. №10 від 11.10.10 року (том 1, а.с.63), що стало підставою для його звернення з цим позовом безпосередньо до господарського суду, без попереднього звернення до органів місцевого самоврядування в особі Луганської обласної ради.

З обставин справи відомо, що позивач з обєктивних причин (не був зареєстрований як юридична особа) не міг скористатися своїм правом на повернення культового майна у порядку, передбаченому:

Указом Президента України від 04.03.92 року №125 "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна", яким передбачено впродовж 1992-1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням;

розпорядженням Президента України від 22.06.94 року "Про повернення релігійним організаціям культового майна", оскільки термін його дії був встановлений до 01.12.97 року.

Згідно приписам ст. 4 Указу Президента України від 21.03.2002 року №279/2002 "Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій" органам місцевого самоврядування рекомендовано вжити заходів з відновлення порушених прав церков і релігійних організацій, зокрема щодо повернення їм колишніх культових будівель, іншого церковного майна (в тому числі приміщень), що перебувають у комунальній власності і використовуються не за призначенням.

Указ не містить обмежень у часі для вирішення питання щодо повернення культового майна на користь релігійної громади.

Як сказано вище у цьому рішенні, такі заходи органами місцевого самоврядування до цього часу не вжиті.

Вирішуючи цей спір, суд, крім вищевикладеного, виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли до введення в дію Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі ЦК УРСР), мали місце під час дії останнього та продовжують мати місце після 01.01.04 року дати набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року (далі ЦКУ), з огляду на що суд, керуючись п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, при вирішенні спору посилається на закріплені у ньому норми.

Відповідно до ст. 16 ЦКУ одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є визнання права власності.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст. 319 ЦКУ власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обовязків власник зобовязаний додержуватися моральних засад суспільства.Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобовязано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження обєктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (ст. 321 ЦКУ).

Позивач у порядку та у спосіб, встановленні чинним законодавством, довів суду, що він правомірно набув право власності на спірне майно, - тобто його дії відповідають вимогам ст. 328 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При вирішенні цього спору судом не встановлено факту незаконного набуття позивачем права власності на спірний обєкт нерухомого майна.

Частиною 1 ст. 386 ЦКУ встановлено одну з основоположних засад захисту права власності, а саме: держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності.

Згідно приписам ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а в силу ст. 392 Кодексу власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням вищевикладеного позов в частині визнання за позивачем права власності на сторожку (вартівку) та усунення перешкод з боку 2-го відповідача у користуванні нею позивачем підлягає задоволенню.

При цьому судом визначено розмір частки спірного нерухомого майна у складі ЦМК ВАТ "Словяносербська районна друкарня".

Виходячи з наявних у справі доказів щодо того, що внутрішня площа до плану будівлі літ. А-1 Друкарня становить 456 кв.м (том 1, а.с.36-38, 129-134 та ін.), то частина цієї будівлі А-1 загальною площею 87,90 кв.м, що складається з приміщень, відповідно до плану: літ.1- 5,4 кв.м; літ.2 - 20 кв.м; літ.3 - 7,2 кв.м; літ.4 - 9,8 кв.м; літ.5 - 10 кв.м; літ.17 - 10,1 кв.м; літ.18 - 4 кв.м; літ.19 - 1,7 кв.м; літ.20 - 0,9 кв.м; літ.21 - 3,4 кв.м; літ.22 - 15,4 кв.м, розташованого за адресою: смт. Словяносербськ, вул. Леніна, 47 Луганської області, - становить частку у розмірі 19,276 від цілого обєкту.

Що стосується позову в частині покладення на КП "БТІ" обовязку зареєструвати за позивачем право власності на предмет спору, то він задоволенню не підлягає, а провадження по справі у цій частині повинно бути припинено з наступних підстав.

Власником КП "БТІ" є територіальна громада Словяносербського району Луганської області в особі Словяносербської районної ради (п.1.2 статуту КП "БТІ"); остання відповідно до ст. 31 Закону України від 21.05.97 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" делегувала КП "БТІ" право здійснювати державну реєстрацію прав власності на житлові та нежитлові споруди усіх форм власності (п.1.5 та 2.1 статуту), - з огляду на що КП "БТІ" виконує функції субєкту владних повноважень.

Відповідно до приписів ст.ст.17-19 Кодексу адміністративного судочинства України спору за участю субєкту владних повноважень є підвідомчими та підсудними судам адміністративної юрисдикції, а не господарським судам.

За таких обставин спір в частині вимоги про покладення на КП «БТІ»обовязку зареєструвати за позивачем право власності на спірну будівлю не підлягає розгляду господарським судом і повинен бути припинений відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача; суд не вбачає підстав для їх покладення на відповідачів по справі.

Судом встановлено, що позивач при зверненні з позовом до суду припустився надмірної сплати державного мита.

Так, він звернувся до суду з майновими та немайновими позовними вимогами.

Відповідно до п. "а" ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито" за подання до господарського суду позову майнового характеру з позивача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тобто при ціні майнового частини позову в 29805,00 грн. підлягалло сплаті держдавне мито у розмірі 298,05 грн.

Відповідно до п. "б" ч.2 ст. 3 вищеназваного Декрету за розгляд господарським судом позову немайнового характеру підлягає сплаті на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).

Звідси, підлягало сплаті державне мито у загальній сумі 383,05 грн. (298,05 грн. + 85,00 грн.).

Позивач на підставі наданих до справи квитанцій (том 1, а.с.11;76-77; том 2, а.с.12) сплатив державне мито у сумі 393,00 грн. (51,00 грн. + 102,00 грн. + 85,00 грн. + 155,00 грн.), - звідки сума надмірної сплати склала 9,95 грн. (393,00 грн. 383,05 грн.) та підлягає поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,16,316-319,321,328,386,392 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75, п.1 ч.1 ст.80 та ст.ст.82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати за Парафією Архідиякона Стефана Луганської єпархії Української православної церкви, ідентифікаційний код 26180488, яка знаходиться за адресою: смт Словяносербськ, вул. Леніна, 45-а Луганської області, право власності на частину обєкту нерухомого майна нежитлової будівлі цілісного майнового комплексу загальною площею 456 (чотириста пятдесят шість) кв.м, позначеного на плані літ. А-1, який знаходиться за адресою: смт Словяносербськ, вул. Леніна, 47 (сорок сім) Луганської області, а саме: на 19,276 (девятнадцять цілих двісті сімдесят шість тисячних) частини цієї нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 87,90 (вісімдесят сім цілих девяносто сотих) кв.м, що складається з приміщень, відповідно до плану: літ.1- площею 5,4 кв.м; літ.2 пл. 20 кв.м; літ.3 пл. 7,2 кв.м; літ.4 пл. 9,8 кв.м; літ.5 пл. 10 кв.м; літ.17 пл. 10,1 кв.м; літ.18 пл. 4 кв.м; літ.19 пл. 1,7 кв.м; літ.20 пл. 0,9 кв.м; літ.21 пл. 3,4 кв.м; літ.22 пл. 15,4 кв.м, розташованого за адресою: смт. Словяносербськ, вул. Леніна, 47 (сорок сім) Луганської області.

На підставі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на перелічені у даному пункті рішення обєкти нерухомого майна підлягає державній реєстрації.

3.Зобовязати Відкрите акціонерне товариство "Словяносербська районна друкарня", ідентифікаційний код 02470951, яке знаходиться за адресою: смт Словяносербськ, вул. Леніна, 47 Луганської області, - не чинити Парафії Архідиякона Стефана Луганської єпархії Української православної церкви, ідентифікаційний код 26180488, яка знаходиться за адресою: смт Словяносербськ, вул. Леніна, 45-а Луганської області, - перешкод у користуванні частиною обєкту нерухомого майна нежитлової будівлі цілісного майнового комплексу загальною площею 456 (чотириста пятдесят шість) кв.м, позначеного на плані літ. А-1, який знаходиться за адресою: смт Словяносербськ, вул. Леніна, 47 (сорок сім) Луганської області, а саме: 19,276 (девятнадцять цілих двісті сімдесят шість тисячних) частини нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 87,90 (вісімдесят сім цілих девяносто сотих) кв.м, що складається з приміщень, відповідно до плану: літ.1- площею 5,4 кв.м; літ.2 пл. 20 кв.м; літ.3 пл. 7,2 кв.м; літ.4 пл. 9,8 кв.м; літ.5 пл. 10 кв.м; літ.17 пл. 10,1 кв.м; літ.18 пл. 4 кв.м; літ.19 пл. 1,7 кв.м; літ.20 пл. 0,9 кв.м; літ.21 пл. 3,4 кв.м; літ.22 пл. 15,4 кв.м, розташованого за адресою: смт. Словяносербськ, вул. Леніна, 47 (сорок сім) Луганської області.

4.Провадження у справі щодо решти позовних вимог припинити.

5.Судові витрати покласти на позивача.

6.Повернути з Державного бюджету України на користь Парафії Архідиякона Стефана Луганської єпархії Української православної церкви, ідентифікаційний код 26180488, яка знаходиться за адресою: смт Словяносербськ, вул. Леніна, 45-а Луганської області, - надмірно сплачене державне мито у сумі 9 (девять) грн. 95 коп.

Підставою для виплати вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 20.12.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 23 грудня 2010 року.

СуддяА.П.Середа