Рішення № 133168493, 08.01.2026, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 577/5212/25

Провадження № 2/581/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 січня 2026 року с-ще Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Липова Долина цивільну справу спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Сутність заявлених до суду вимог

У вересні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 08 вересня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії №312889355, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та відповідно до до договору відповідач отримав у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредит у розмірі 15000 грн 00 коп зі сплатою відсотків, який мав бути повернутий до 08 жовтня 2028 року. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №258 від 14 листопада 2023 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. 19 грудня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №19/1224-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 від 19 грудня 2024 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 08 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» уклали договір факторингу №29/05/25-Е відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 70893 грн 00 коп. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань у відповідача утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором №312889355 від 08 вересня 2023 року у розмірі 70893 грн 00 коп, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 15000 грн 00 коп, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 55893 грн 00 коп, яку разом із судовим збором у розмірі 2422 грн 40 коп та витратами на професійну допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп товариство просило суд стягнути з відповідача.

Позиція позивача, відповідача по даній справі та процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою судді місцевого суду від 04 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Козін Т.В. подала до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнала частково, зазначивши про те, що посилаючись на п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не погоджується з тим, що відповідачу як учаснику бойових дій нараховані відсотки за користування кредитом, а також вважає, що бажання позивача стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн 00 коп є занадто завищеними (а.с.128-129).

Від сторін до суду не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Установлені судом фактичні обставини даної справи

08 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заявку на отримання кредитних коштів в кредит, у якій зазначив свої персональні дані (а.с.10). 08 вересня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №312889355, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано відповідачу грошові кошти у розмірі 15000 грн зі сплатою відсотків за весь строк Дисконтного періоду наступним чином: за період від дати видачі кредиту до 08 жовтня 2023 року (включно) у розмірі 219,00 % річних, що на день укладення договору становить 0,60 % від суми кредиту за кожний день користування ним; у разі якщо позичальник вчинить дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період із наступного дня після 08 жовтня 2023 року проценти нараховуються за ставкою 725,73 % річних, що на день укладення договору становить 1,99 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним; після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 % річних, що на день укладення договору становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним. 08 вересня 2023 року ОСОБА_1 ознайомився із актуальними умовами кредитування зазначені у паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ», який містить інформацію про умови кредитування, у цій письмовій інформації визначений тип кредиту кредитна лінія, строк кредитування до 1857 днів (Дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження), дисконтна процентна ставка 3,65%-766,50%, індивідуальна процентна ставка 383,25%-766,50%, базова процентна ставка 766,50%, після закінчення Дисконтоного періоду 1087,70% тип процентної ставки фіксована, реальна річна процентна ставка, процентів річних 649,14%, який діє у період часу з 08 вересня 2023 року до 13 вересня 2023 року (а.с.9,11-14,15-16,17-26).

08 вересня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено переказ Умріхіну Є.В. на платіжну картку № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 15000 грн 00 коп на виконання договору №312889355 від 08 вересня 2023 року (а.с.27).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору №312889355 від 08 вересня 2023 року, за ОСОБА_1 непогашений залишок заборгованості станом на 14 листопада 2023 року складає 34239 грн 00 коп (борг виник з 08 вересня 2023 року і по 14 листопада 2023 року, складає із 15000 грн 00 коп боргу за тілом кредиту, 19239 грн 00 коп прострочені відсотки як у дисконтний період, так і після його закінчення) (а.с.28).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах, а останнє прийняло такі права вимоги та передало кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором, строк дії якого закінчився 28 листопада 2019 року (а.с.19-32,33,34).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року, умови договору залишилися без змін (а.с.34 зворотна сторона).

31 грудня 2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року, договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01 (а.с.35-38,39).

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, при цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с.40).

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с.40 зворотна сторона).

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №258 від 14 листопада 2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 34239 грн 00 коп (а.с.41,42-43,44,45,46).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору №312889355 від 08 вересня 2023 року, за ОСОБА_1 непогашений залишок заборгованості станом на 19 грудня 2024 року складає 70893 грн 00 коп (борг виник з 14 листопада 2023 року і по 19 грудня 2024 року, складає із 15000 грн 00 коп боргу за тілом кредиту, 55893 грн 00 коп прострочені відсотки як у дисконтний період, так і після його закінчення) (а.с.47).

19 грудня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №19/1224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 від 19 грудня 2024 року до договору факторингу №19/1224-01 від 19 грудня 2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 70893 грн 00 коп (а.с.48-49,50-53,54).

08 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №08/07/25-Е відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е від 08 липня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 70893 грн 00 коп. Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е від 08 липня 2025 року (а.с.55,56-57,58-61,62)

Згідно з наданою позивачем випискою з особового рахунку за кредитним договором №312889355 від 08 вересня 2023 року ОСОБА_1 непогашений залишок заборгованості перед ТОВ «ФК «Ейс» станом на 31 липня 2025 року складає 70893 грн 00 коп (а.с.63).

Відповідно до довідки наданої АТ «Державний ощадний банк України» №46/1211/115951/2025/584 від 09 вересня 2025 року та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №312889355 від 08 вересня 2023 року, на банківський рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_4 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) зараховано кошти у сумі 15000,00 грн, проте через перерахування вказаних коштів з використанням транзитного рахунку АТ «Ощадбанк» у програмному забезпечені банку відсутня інформація щодо безпосереднього відправника коштів та способу їх відправки; на вищезазначену фізичну особу також були емітовані платіжні картки № НОМЕР_6 , №5167803296105377, № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 ; за платіжною картою № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), наявний фінансовий номер НОМЕР_11 , який знаходився в анкетних даних (а.с.80,81,82-84,85-87).

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.ст.526,530 ч.1 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Висновки суду по суті заявлених вимог

1. За встановлених обставин справи суд уважає, що між сторонами виникли цивільні правовідносини врегульовані ст.ст.509, 526, 547, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, нормами законодавства про електронну комерцію та Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У разі прострочення відповідачем повернення чергової частини кредитних коштів позивач має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилися, та сплати процентів, належні йому відповідно до умов договору. За невиконання зобов`язання може бути встановлена відповідальність у виді пені і штрафу.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 ініціював укладання кредитного договору, звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», зазначив бажаний розмір споживчого кредиту, надав необхідні для укладання договору особисті дані, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, номер мобільного телефону (а.с.10,15-16,17-26).

Договір кредитної лінії та паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, уклавши його відповідно до вимог закону.

Із наданого позивачем суду розрахунку вбачається повне неповернення відповідачем отриманих кредитних коштів у строки визначені електронним кредитним договором, тому суд вважає, що підлягають стягненню розмір заборгованості за тілом кредиту на користь позивача. Розрахунок суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору, докази зворотнього у суду відсутні.

2. Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача боргу по відсотках, з цього приводу суд зазначає наступне.

Нарахування фіксованої процентної ставки (процентів) як плати за користування кредитом передбачено п. 8.1., 8.2., 8.3., 8.4., 8.5., 8.6., 8.7., 8.8., 8.9., 8.10., 8.11 договору кредитної лінії від 08 вересня 2023 року, згідно з якими сплата відсотків за весь строк Дисконтного періоду: за період від дати видачі кредиту до 08 жовтня 2023 року (включно) у розмірі 219,00 % річних, що на день укладення договору становить 0,60 % від суми кредиту за кожний день користування ним; у разі якщо позичальник вчинить дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період із наступного дня після 08 жовтня 2023 року проценти нараховуються за ставкою 725,73 % річних, що на день укладення договору становить 1,99 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним; після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 % річних, що на день укладення договору становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Разом із цим, відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Необхідними умовами для підтвердження статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142, зокрема: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною лише для мобілізованого позичальника.

Установлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 є учасником бойових дій, з серпня по вересень 2014 року в особливий період приймав участь в антитерористичній операції у період її проведення на території Луганської області (далі-АТО), а тому набув право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій (а.с.112-118).

Із урахуванням вищенаведених даних про особу відповідача, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом.

Застосування приписів п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин) обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Положення п.15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Отже, на відповідача, як на учасника бойових, який приймав участь в АТО в особливий період, поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме для нього не повинні нараховуватися проценти за користування кредитом, починаючи з дня підписання договору кредитної лінії, тобто з 08 вересня 2023 року, і по день закінчення особливого періоду.

Тобто, суд вважає, що в ОСОБА_1 в силу набутих ним законних пільг відсутній обов`язок по сплаті процентів за користування кредитом з 08 вересня 2023 року і по день звернення позивача до суду (по 01 вересня 2025 року включно) на підставі частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», та дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками у зв`язку з його безпідставністю.

Зазначені вище висновки суду узгоджуються із подібними за своїм змістом правовими позиціями суду касаційної інстанції, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17, а також у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15, від 14 травня 2021 року у справі №502/1438/18, від 24 лютого 2022 року у справі №591/4698/20, від 12 травня 2022 року у справі №336/512/18, від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14, від 18 березня 2023 року у справі №642/548/21, від 04 вересня 2024 року у справі N 426/4264/19.

3. Також судом ураховується той факт, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 відступлено право вимоги щодо відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 19 грудня 2024 року№19/1224-01 відступлено право вимоги щодо відповідача на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу від 08 липня 2025 року №08/07/25-Е відступлено право вимоги щодо відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» і таке відступлення відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.512 та ст. 513 ЦК України.

4. Підсумовуючи, суд уважає, що право позивача на вільне володіння та користування набутими ним грошовими коштами є частково порушеним, воно підлягає судовому захисту в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу по тілу кредиту в розмірі 15000 грн 00 коп, а в іншій частині заявлений позов є безпідставним та в його задоволенні слід відмовити саме з цієї підстави.

Розподіл судових витрат по справі

На підставі ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині вимог в розмірі 21 % від заявлених у позові у сумі 508 гривень 70 копійки.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування, представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги №11/08/25-01 від 11 серпня 2025 року, додаткову угоду №25770853751 до договору про надання правничої допомоги №11/08/25-01 від 11 серпня 2025 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Соломка О.В. від 19 жовтня 2018 року, акт прийому-передачі наданих послуг адвокатським бюро «Соломко та партненри» ТОВ «ФК «Ейс» із детальним описом робіт (наданих послуг) на суму 7000 грн 00 коп, довіреність видана ТОВ «ФК «Ейс» адвокату Соломко О.В. від 11 серпня 2025 року (а.с.65-70).

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує те, що дана справа не є складною за предметом та підставою позову, у ній представник позивача підготував і подав позов до суду, не приймаючи участі у судових засіданнях, надав юридичну консультацію позивачу, отримавши від неї відповідні документи, у даній категорії спорів сформована усталена судова практика, обсяг наданих правових послуг як за своїм змістом та тривалістю не є значним, певне значення даної справи для позивача, яке пов`язується із стягненням із відповідача належних позивачу грошових коштів.

Разом із цим, суд, практично застосовує норму ч.3 ст.141 ЦПК України, якою визначені критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У даній справі суд, ураховуючи сутність правничої допомоги, яка повинна надаватися у даній справі із урахуванням предмету існуючого спору, не вбачає правових умов для віднесення до окремого виду правової допомоги таких видів послуги як підготовка адвокатського запиту для отримання інформації та підготовка й подача клопотання про витребування інформації (вони за своєю суттю є складовою послугою підготовки позовних матеріалів), а також із урахуванням ціни позову та частково задоволених судом позовних вимог заявлені витрати є необгрунтовано завищеними та не відповідають критеріям реальності й пропорційності таких витрат щодо предмету спору, включаючи ціну позову та складність справи. Із урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про доцільність стягнути з відповідача зменшений розмір цих витрат у сумі 3500 грн 00 коп. Дані висновки суду узгоджуюються із наближеними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, у п.148,149 постанови від від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, та із правовими висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20), у п.141-144 постанови цього суду від 29 січня 2025 року у справі № 756/1428/22.

Керуючись ст. 2,4,12,13,81,89,141,263-265,274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №312889355 від 08 вересня 2023 року в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, із них: сума заборгованості по тілу кредиту 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 508 грн 70 коп повернення судового збору та 3500 грн 00 коп понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження юридичної особи: м.Київ, вул.Алматинська, будинок №8, офіс №310а, код ЄДРПОУ 42986956).

Відповідач: ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання без реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Повний текст рішення суду надруковано 08 січня 2026 року.

Суддя Д. В. Бутенко