Рішення № 13316826, 16.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.10 Справа № 1635-11/279

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик-Інтернешнл" м. Чернівці

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Стаханов Луганської області

про стягнення 9086 грн. 19 коп.

суддя Москаленко М.О.

За участю представників сторін:

від позивача Підкова О.В., дов. № 10/6 від 07.12.2010, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Оболонським РУ МУ МВС Україні в м. Києві;

від відповідача - не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за надані на підставі разового договору-заявки № 28/02-08 від 28.01.2008 транспортні послуги в сумі 7070 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1670 грн. 44 коп. та 3 % річних у розмірі 345 грн. 75 коп.

Відпарові дач в судове засідання втретє не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надсилання за його належною юридичною адресою ухвали господарського суду.

Письмовим відзивом на позовну заяву відповідач визнав факт надання йому позивачем послуг, передбачених умовам укладеного сторонами у справі договору заявки № 28.02.08 від 28.02.2008. Разом з цим відповідач виклав вимогу про застосування до позовних вимог позовної давності, передбаченої п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив такі фактичні обставини.

28.02.2008 сторонами у справі укладено договір заявку № 28.02.08 на транспортування вантажу автомобільним транспортом (а.с. 11) (далі за текстом договір), відповідно до умов якого позивач як Перевізник зобовязався доставити ввірений йому вантаж до місця призначення та видати його уповноваженій особі, а відповідач як Експедиція зобовязався оплатити за перевезення обумовлену договором грошову суму. Маршрут перевезення за договором м. Енгельс м. Київ.

Вартість перевезення відповідно до умов договору склала 1400 у.о. за курсом НБУ. За доводами позивача, не спростованими відповідачем, за одиницю валюти платежу сторонами договору взято долар США.

Відповідно до умов пункту 8 договору заявки Перевізник вважається таким, що виконав свої зобовязання з перевезення вантажу, з моменту передачі вантажу вантажоотримувачеві та передання Експедиції примірника накладної СМR або товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу.

Обумовлене договором перевезення було здійснене, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, накладною СМR серії А № 010924 від 11.03.2007 (а.с. 14). Факт надання позивачем обумовлених договором послуг підтверджений відповідачем у письмовому відзиві на позову заяву.

Надані позивачем послуги відповідачем оплачені не були, внаслідок чого позивачем на адресу відповідача надіслано письмову претензію від 14.11.2008 (а.с. 15) з вимогою сплатити 7070 грн. 00 коп. заборгованості. Факт отримання вказаної письмової претензії відповідач під час судового розгляду справи не спростував. Крім того, у матеріалах справи наявна копія повідомлення № 38352 від 24.11.2008 про вручення поштового відправлення (претензії, копій договору заявки та ЦМР)) (а.с. 5).

Заборгованість у розмірі 7070 грн. 00 коп., а також інфляційні нарахування у розмірі 1670 грн. 44 коп., 3% річних у сумі 345 грн. 75 коп. заявлені позивачем до стягнення з відповідача за позовом

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 1268/2568 (далі за текстом Правила) договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Факт здійснення перевезення вантажу за вказаним у договорі заявці маршрутом підтверджений матеріалам справи та відповідачем у справі не спростовується.

У відповідності із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Умовами договору сторін строк оплати наданих послуг визначений як «за оригіналами документів 5 днів». Пунктом 8 договору конкретизований перелік документів, які повинні бути надані позивачем відповідачеві.

Під час судового розгляду справи позивачем не доведено дату вручення відповідачеві оригіналів зазначених у пункті 8 договору документів. Разом з цим отримання вказаних документів відповідачем у справі не оспорюється.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (дата) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк з дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Внаслідок неможливості визначення моменту настання у відповідача обовязку оплатити надані позивачем послуги суд доходить висновку про доцільність застосування д правовідносин сторін у справі положень ст. 530 Цивільного кодексу України.

Письмову вимогу про сплату суми заборгованості за надані автотранспортні послуги позивач надіслав відповідачеві 14.11.2008, вказана вимога отримана відповідачем 24.11.2008, що підтверджено відповідним наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України обовязок сплатити надані позивачем послуги у відповідача настав після закінчення семиденного терміну з моменту отримання претензії позивача, тобто 02.12.2008.

Відповідно до вимог ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях; якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплату у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як зазначено вище, сторони договору визначили вартість перевезення - 1400 у.о. за курсом НБУ. За доводами позивача, не спростованими відповідачем, за одиницю валюти платежу сторонами договору взято долар США.

Розмір грошового зобовязання відповідача визначений позивачем станом на дату складення письмової вимоги претензії, які надіслана відповідачеві 14.11.2008 та отримана останнім 24.11.2008. Вказаний принцип визначення вартості послуг не суперечить умовам укладеного сторонами договору, а також приписам ст.. 533 Цивільного кодексу України.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 7070 грн. 00 коп. є обгрунтованою.

В обґрунтування заперечень проти позову позивач зазначив про застосування до позовних вимог позовної давності, встановленої п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Правову природу укладеного сторонами договору при цьому відповідач визначив як договір перевезення.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання ст.ст. 929-935 Цивільного кодексу України та ст. 316 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Як свідчать матеріали справи, позивач не є особою, якою безпосередньо здійснювалося передбачене умовами договору сторін перевезення.

Відповідно до наявних у матеріалах справи договору замовлення № ЛЗ-0076 від 29.08.2008, Акту № СА-0000520 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.03.2010 зазначене в укладеному сторонами у справі перевезення здійснене на замовлення позивача перевізником ВАТ «Хотинське АТП-17741».

Таким чином, позивач не є перевізником за укладеним сторонам у справі договором заявкою, а є експедитором у розумінні положень ст. 929 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про неможливість застосування до позовних вимог позовної давності, передбаченої п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, оскільки укладений сторонами у справі договір за своєї правовою природою не договором перевезення, укладеним між перевізником та замовником, а є договором транспортного експедирування, укладеним позивачем як експедитором та відповідачем як замовником.

Здійснивши аналіз наданих доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про доведеність матеріалами справи, її фактичними обставинами факту настання у відповідача обовязку сплатити надані позивачем автотранспортні послуги.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 7070 грн. 00 коп. боргу за надані послуги є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з цим позивачем належним чином не обґрунтовано період нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення платежу.

Як початок прострочення відповідачем платежу позивачем у розрахунку суми позову (а.с. 10) визначено 01.05.2008.

З урахуванням фактичних обставин справи та вимог ст. 530 Цивільного кодексу України датою початку прострочення відповідачем обовязку оплатити надані позивачем послуги слід вважати 02.12.2008 і з вказаної дату слід нараховувати інфляційні та 3% річних.

За розрахунком суду сума належних до стягнення з відповідача за період з 02.12.2008 по 30.11.2009 (кінцеву дату розрахунку визначено позивачем у розрахунку суми позову) інфляційних нарахувань на суму заборгованості складає 964 грн. 74 коп., сума належних до стягнення 3% річних за вказаний період складає 211 грн. 47 коп.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково, у частині вимог про стягнення 7070 грн. 00 коп. заборгованості, 964 грн. 74 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 211 грн. 47 коп. 3% річних.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік-Інтернешнл», м. Чернівці, вул. Шипінська, буд. 8, код 35361460, заборгованість у розмірі 7070 грн. 00 коп., 964 грн. 74 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 211 грн. 47 коп. 3% річних, витрати зі сплати державного мита у сумі 92 грн. 57 коп., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 214 грн. 18 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 16.12.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складання повного рішення 21.12.2010.

Суддя М.О. Москаленко