Рішення № 13316751, 16.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.10 Справа № 6/327

За позовом

Державної екологічної інспекції в Луганській області, м. Луганськ

до Державного підприємства “Свердловантрацит”, м. Луганськ

про стягнення 4 166 958 грн. 28 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Меженська О.О., дов. № 6 від 08.06.09;

від відповідача –Бондарева І.М., дов. № 14-267д від 28.12.07; Алещенко О.О., дов. № 14-314д від 24.11.10;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача шкоди заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 4 166 958 грн. 28 коп.

Відповідач за відзивом на позовну заяву проти позову заперечує та зокрема зазначає, що позивачем невірно розрахований розмір шкоди. Так, відповідно до контрозрахунку відповідача розмір шкоди складає 474 грн. 97 коп. Крім цього, відповідач вказує, що позивачем невірно застосована Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.09 за № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 767/16783 від 14.08.09 (далі за текстом –Методика). За доводами відповідача п. 9.1 вказаної Методики обмежує її застосування до випадків коли глибина свердловин перевищує 20 м. В даному випадку у відповідача є 3 артезіанські свердловини по 150 м.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні заперечення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 05.08.2010 інспекцією було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством «Свердловантрацит»в особі ВП «Шахта Харківська». За результатами перевірки встановлено, що відповідач в період з 20.08.09 по 05.08.10 здійснювалося самовільне використання в частині забору води із трьох артезіанських свердловин при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України. Даний факт на думку позивача вказане підтверджується актом перевірки від 05.08.10, який підписаний та отриманий представником відповідача.

На підставі вказаного акту, з урахуванням припущених порушень позивачем на підставі Водного кодексу України був здійснений розрахунок шкоди на загальну суму 4 166 958 грн. 28 коп.

З метою отримання суми шкоди позивач направив відповідачу претензію, яку відповідач не визнав.

Оскільки вказана сума відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві та вказаних вище.

Оцінивши матеріли справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відносини у галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання, тощо.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води

та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних,

енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Згідно ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства

зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи з цієї норми, для настання негативних наслідків для відповідача за цим позовом необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

· наявність шкоди;

· протиправна поведінка заподіювача шкоди;

· причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;

· вина.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як свідчать матеріали справи, 05.08.10 працівниками Державної екологічної інспекції в Луганській області було здійснено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Свердловантрацит»в особі ВП «шахта Харківська».

За результатами перевірки, яка проводилася в присутності представників відповідача було складено акт за яким зокрема зазначено, що на протязі останніх років підприємство здійснює скидання неочищених стічних вод у балку Кіселево, чим забруднює р. Нагольна, що є порушенням ст.ст. 44,70 Водного кодексу України. З 20.08.09 по 05.08.10 підприємство здійснює виробничу діяльність та скид неочищених стічних вод без відповідного дозволу на спеціальне водокористування.

На балансі підприємства знаходиться 3 свердловини глибиною 150 м, але дозвіл на спеціальне водокористування відсутній.

За результатами перевірки, позивачем, на підставі Методики розрахунку розмірі відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 за № 37, зареєстрованому в Мін’юсті 01.06.95 за № 162/698 був здійснений розрахунок шкоди за період з 20.08.09 по 24.08.09 на суму 474 грн. 97 коп.

Крім цього, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.09 за № 389, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за № 767/16783 від 14.08.09 (далі за текстом –Методика) позивачем був здійснений розрахунок шкоди за період з 25.08.09 по 05.08.10 на суму 4 166 483 грн. 31 коп.

Для обчислення зазначеного розміру шкоди позивачем застосована формула 23 п. 91 Методики.

Як свідчать доводи відповідача, останній має копію Методики, п п.9.1 якого встановлюється обмеження щодо застосування формули №23 у випадках, коли глибина свердловини складає більше 20 метрів.

Але суд критично оцінує надану для огляду копію вказаною Методики за текстом з п.9.1 з урахуванням відповідних обмежень, оскільки такі обмеження є лише в копії Методики представленої для огляду відповідачем та відсутні в оригінальному екземплярі.

Решта доводів відповідача також судом до уваги не приймаються оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи.

З метою отримання шкоди у загальній сумі 4 166 958 грн. 28 коп. позивач направив відповідачу претензію від 25.08.10 з проханням сплатити суму заподіяної шкоди. Відповідач претензію не визнав.

Відповідно до норм діючого законодавства та наведених вище підстав, особа винна у заподіянні шкоди повинна її відшкодувати але строк заявлення до відшкодування та пред’явлення вимог про відшкодування шкоди законодавством не встановлений.

Тобто, з наведеного вище вбачається, що у відповідача виник обов’язок щодо сплати розміру заподіяної шкоди.

А відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку позивач може виступати як кредитор, а відповідач як боржник.

З метою отримання суми шкоди позивач, до подачі позову до суду направив відповідачу претензію.

Згідно з п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання матеріальної шкоди іншій особі. Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав (п.8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України). Держава в особі уповноважених органів також є учасником цивільних відносин (ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України), в тому числі відносин відшкодування шкоди.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

За приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції.

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

В даному випадку відповідачем не надано до суду доказів наявності у нього відповідних дозволів та не спростував доводи позивача в цій частині.

Приймаючи до уваги матеріали справи, слід вказати, що розрахунок розміру шкоди позивачем здійснений вірно, також підтверджено що порушення законодавство було припущено саме відповідачем та останнім не доведено іншого, у зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

Разом з цим, доводи відповідача за запереченнями слід відхилити, як такі що не відповідають фактичним матеріалам справи.

За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, з віднесенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит», м. Свердловськ Луганської області, вул. Енгельса, 1, код 32355669, на користь Держави, збитки у розмірі 4 166 958 грн. 28 коп., заподіяні порушенням природоохоронного законодавства, на балансовий рахунок № 33116331700072 спеціального фонду місцевого бюджету м. Свердловськ Луганської області, код 24048566 УДК у м. Свердловськ Луганської області, код платежу за бюджетною класифікацією 24062100, банк одержувач –УДК у Луганській області, МФО 804013, видати наказ позивачу.

3. Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит», м. Свердловськ Луганської області, вул. Енгельса, 1, код 32355669, на користь:

- Державного бюджету України на поточний рахунок 31118095700006, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, одержувач –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк –ГУ ДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 державне мито в сумі 25 500 грн. 00 коп.

- Державного бюджету України на поточний рахунок 31217264700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м. Луганську, банк –ГУ ДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. Наказ видати Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції м. Луганська.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 21.12.2010.

Суддя Т.А. Василенко

Помічник судді Т.В. Цибулько