Рішення № 133165070, 08.01.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1214/25

08 січня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Битківського Л.М.,

з участю : секретаря Сливінської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Акціонерне Товариство «Таскомбанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 65355,54 грн за кредитним договором № 9625656751 від 01 жовтня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 жовтня 2021 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових рішень» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9625656751, за умовами якого позичальнику були надані грошові кошти в розмірі 50761,91 грн., строком на 60 місяців, зі сплатою відсотків: річні відсотки 0,01% від суми боргу за договором, щомісячні відсотки 1,50 % від суми кредиту, при наданні кредиту 0,00 % від суми кредиту, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.

На підставі Договору факторингу №171221 від 17 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» позивач набув права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників, зокрема і до відповідачки. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала кредитні зобов`язання та не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТзОВ ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первісного кредитора.

Як наслідок станом на 12 травня 2025 року у відповідачки утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 65355,54 грн.

Тому позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості, а також судові витрати.

Представник позивача на розгляд справи не з`явився, у поданій заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності, позов підтримав у повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про час розгляду справи судом повідомлялася у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не надала.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін у порядку визначеному ст. 247 ч. 2 ЦПК України, з ухваленням заочного рішення.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2021 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових рішень» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9625656751, за умовами якого позичальнику були надані грошові кошти в розмірі 50761,91 грн., строком на 60 місяців, зі сплатою відсотків: річні відсотки 0,01% від суми боргу за договором, щомісячні відсотки 1,50 % від суми кредиту, при наданні кредиту 0,00 % від суми кредиту, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.

Право вимоги за кредитним договором від 01 жовтня 2021 року відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі договору факторингу №171221 від 17 грудня 2021 року.

Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу №171221 від 17 грудня 2021 року, позивач є новим кредитором відповідача за Кредитним договором №9625656751 від 01 жовтня 2021 року з усіма наступними додатками та змінами.

Отже, банк виконав свої зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами кредитного договору.

Проте, відповідачка не виконує взяті на себе договірні зобов`язання, а саме: не здійснює щомісячно ануїтетними платежами погашення кредитної заборгованості згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом, у зв`язку з чим станом на 12 травня 2025 становить 65355,54 грн, з яких: - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 50592,9 грн.; заборгованість по річним процентам 7,07 грн.; заборгованість по щомісячним процентам 14755,57 грн.

Відповідачці надіслано повідомлення - вимогу щодо дострокової сплати заборгованості за кредитним договором, зазначена вимога відповідачкою не виконана, заборгованість не погашена.

Суд дослідивши надані до позову докази, наведені доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно з ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено ст.629 ЦК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Отже, згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідачкою не надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів на підтвердження цих заперечень та спростування вимог позивача.

Надані суду докази свідчать, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, в зв`язку з чим станом на 12 травня 2025 року виникла заборгованість, яка становить 65355,54 грн., з яких: - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 50592,9 грн.; заборгованість по річним процентам 7,07 грн.; заборгованість по щомісячним процентам 14755,57 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява №26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. А отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь - якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідно платіжної інструкції № 2162690207 від 12 серпня 2025 року позивачем при подачі позову сплачено 2 422,40 грн., судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 9625656751 від 01 жовтня 2021 року, станом на 12 травня 2025 року в розмірі 65355,54 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.М. Битківський