Рішення № 13316488, 13.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.10 Справа № 15/57.

За позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Іршава Закарпатської області

до Приватного підприємства «Агенція сучасних перевезень «Нова Лінія», м. Стаханов Луганської області про стягнення 3 800 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін у судове засідання не зявилися.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з неявкою у судове засідання всіх учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг за договором-заявкою № 331116 від 20.04.2010 про транспортно-експедиційне обслуговування в сумі 3800 грн. 00 коп.

Позивач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Отримання ухвал сторонами підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача і надані ним докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Підставами заявленого позову у даній справі позивач вказує обставини з невиконання у повному обсязі відповідачем грошових зобовязань за договором-заявкою №331116 від 20.04.2010 про транспортно-експедиційне обслуговування, укладеним між позивачем та відповідачем, за яким позивач зобовязався своєчасно надати послуги з перевезення вантажів, а відповідач, як замовник, зобовязався сплатити послуги по перевезенню в порядку та в термін, передбачений ним.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що договір перевезення №331116 від 20.04.2010 є неукладеним у звязку з тим, що він не підписаний відповідачем як перевізником або уповноваженою ним особою.

Згідно ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 2 ст. 909 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Відповідно до ч. 3 зазначеної статті укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Загальні вимоги до письмової форми правочину визначені статтею 207 ЦК України.

Згідно ч. 2 вказаної статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, відповідно до п. 3.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997 (далі правила перевезень), після того, як Перевізник і Замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, стверджений підписом і печаткою Перевізника проект Договору з необхідними до нього додатками в двох екземплярах Перевізник зобовязаний направити Замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження. На копії нібито факсимільного примірника договору, наданого суду позивачем, відсутній підпис керівника підприємства відповідача, або іншої уповноваженої ним особи.

Оригінал договору перевезення суду не наданий.

На підтвердження виконання послуг по перевезенню вантажу позивачем надано копію товарно-транспортної накладної від 24.04.2004 №002330.

З даної накладної теж не вбачається, що відповідач приймав участь у спірних правовідносинах з перевезення вантажу.

Доказів часткової оплати відповідачем послуг сторонами не надано (в той час як такі докази витребувалися судом).

Оскільки суду не надано вказаних доказів, не доведено як факт оплати в цілому, так і оплати саме за спірними правовідносинами.

Отже, не доведено належними засобами доказування як укладення договору за участю відповідача, так і виконання ним зобовязань за таким договором.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів підписання та відповідно укладення договору перевезення з відповідачем суду не надано.

Крім того, слід зазначити наступне.

Строк виконання грошового зобовязання відповідачем визначено у п. 3 договору. Відповідно до вказаного пункту замовник зобовязався оплатити надані послуги протягом 10-14 днів з моменту отримання оригіналів документів.

Виходячи з формулювання наведеної умови договору відлік строку мав починатися від настання події (юридичного факту), тобто лише після отримання відповідачем оригіналів документів.

Сторонами не надано суду доказів ні направлення позивачем відповідачу оригіналів документів, ні отримання таких документів останнім.

Стосовно доводів позивача щодо часткової оплати в даному контексті слід зазначити також наступне.

Якщо часткова сплата відповідачем коштів і мала місце (що не доведено належними засобами доказування), то це не є доказом на підтвердження отримання відповідачем усіх документів, зазначених у п. 3 договору та настання строку виконання відповідачем грошового зобовязання.

Відповідач мав право сплачувати кошти достроково, тобто до отримання усіх документів.

За таких фактичних обставин, не доведено прострочення відповідачем виконання своїх грошових зобовязань перед позивачем.

Доводи позивача про направлення відповідачу оригіналів документів, передбачених заявкою разом з позовною заявою судом відхиляються.

Оцінка обґрунтованості позовних вимог, у даному випадку настання строку виконання відповідачем грошового зобовязання, здійснюється судом станом на день подачі позову до суду. Такі документи відповідачу були направлені в той же день, що і позовні матеріали до суду 12.10.2010, що вбачається зі штемпелів підприємства поштового звязку на опису вкладення та конверті, в якому надійшли позовні матеріали до суду.

Також, позивач зазначає, що необхідні документи були направлені разом із претензією від 15.07.2010 № 02. Проте, не надано доказів направлення самої претензії відповідно з доданими до неї документами. Крім того, в претензії зазначено що додатками до неї є копії заявки та товарно-транспортної накладної, тоді як договором передбачено вручення саме оригіналів документів.

Отже, належних доказів, що могли б довести настання строку виконання відповідачем зобовязання до подачі позову до суду, позивачем не надано.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Позивачем не доведено належними засобами доказування ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

На підставі вищевикладеного у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у складі: 102 грн. 00 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Оскільки позивачем при подачі позову до суду було сплачено на належний рахунок державне мито частково у сумі 38 грн. 00 коп., то з позивача підлягає стягненню у доход державного бюджету державне мито у сумі 64 грн. 00 коп.

Помилково сплачені грошові кошти у сумі 64 грн. 00 коп., перераховані квитанцією від 11.10.2010 № 69 не на належний для сплати державного мита рахунок підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Судові витрати у складі: 102 грн. 00 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача. 3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у доход державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі 64 грн. 00 коп. Видати наказ Державній податковій інспекції.

4.Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, помилково сплачені за квитанцією від 11.10.2010 № 69 грошові кошти у сумі 64 грн. 00 коп. Підставою для повернення сплачених грошових коштів є дане рішення, підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні 13.12.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 16.12.2010.

СуддяЄ.Ю.Пономаренко