Рішення № 13316183, 14.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.10 р. Справа № 7/82

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Тайлієвій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача-1: Державного підприємства з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств „Укрвуглеторфреструктуризація” м.Київ в особі відокремленого підрозділу ЛШ „Снежнянська” Торезької ДЛШ м.Торез

До відповідача-2: Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” (ДП „Донвуглереструктуризація”) м. Макіївка

До відповідача-3: Обласної дирекції "Луганськвуглереструктуризація” м. Стаханов

До відповідача-4: Державного підприємства „Центральна-Західна Компанія "Вуглеторфреструктуризація" м. Київ

Предмет спору: стягнення боргу за активну електроенергію –380 731, 13 грн., за реактивну електроенергію –15 561, 35 грн., 3% річних –1 961, 66 грн., інфляційні –6 246, 12 грн., пені –13 404, 67 грн.

За участю представників:

від позивача: Любкіна В.С. - дов.

від відповідача-2: Грибов О.О. - дов.

інші відповідачі не прибули.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств „Укрвуглеторфреструктуризація” м.Київ в особі відокремленого підрозділу ЛШ „Снежнянська” Торезької ДЛШ м.Торез про стягнення боргу за активну електроенергію –380 731, 13 грн., за реактивну електроенергію –15 561, 35 грн., 3% річних –1 961, 66 грн., інфляційні –6 246, 12 грн., пені –13 404, 67 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №16-625т/06 від 13.04.2006р.; з додатковими угодами та додатками; рахунки за електроенергію за листопад 2009р. – січень 2010р.

У письмових та усних поясненнях позивач по справі зазначив, що за спірними зобов’язаннями повинен відповідати правонаступник відповідача-1.

22.04.2010р. провадження у справі було зупинено в порядку ст.79 ГПК України у зв’язку із проведенням реорганізації ДП „Укрвеглуторфреструктуризація”. Ухвалою суду від 11.10.2010р. провадження у справі поновлено.

За клопотанням ДП „Укрвуглуторфреструктуризація” ухвалою суду від 26.10.2010р., в порядку ст.24 ГПК України, у справу залучені інші відповідачі:

відповідач-2 ДП „Донвуглереструктуризація”,

відповідач-3 Обласна дирекція „Луганськвуглереструктуризація”,

відповідач-4 Центральна-Західна Компанія „Вуглеторфреструктуризація”.

У відзиві ДП „Укрвуглуторфреструктуризація” зазначило, що по спірним правовідносинам повинно відповідати, як правонаступник, ДП „Донвуглереструктуризація”.

У відзиві ДП „Донвуглереструктуризація” факт прийняття по передавальному балансу від ДП „Укрвеглуторфреструктуризація” кредиторської заборгованості за активну електроенергію у сумі 380 731, 13 грн. та за реактивну електроенергію у сумі 15 561, 35 грн. підтвердило, проти вимог в частині стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних заперечило з посиланням на той факт, що дані вимоги заявлені внаслідок порушення ДП „Укрвеглуторфреструктуризація” своїх договірних зобов’язань по сплаті вартості спожитої електричної енергії. Вважає, що оскільки саме ДП „Укрвуглеторфреструктуризація” прострочило оплату вартості електроенергії, та на теперішній час відповідач-1 не виключено з державного реєстру, то ДП „Донвуглереструктуризація” не повинно нести відповідальність за прострочення оплати вказаних вище сум активної та реактивної електроенергії. Зауважив, що відповідач-2 є бюджетною організацією та фінансується за рахунок Державного бюджету.

У відзиві Обласна дирекція „Луганськвуглереструктуризація” повідомило про той факт, що заявлені до стягнення суми по передавальному балансу йому від ДП „Укрвуглеторфреструктуризація” не передані, проти позову заперечило.

У відзиві ДП „Центральна-Західна Компанія "Вуглеторфреструктуризація" повідомило про той факт, що воно не є правонаступником відповідача-1 за спірними сумами.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем-2, укладено договір про постачання електричної енергії №16-625т/06 від 13.04.2006р. Відповідно до додаткової угоди б/н від 27.04.2009р., підписаної обома сторонами без зауважень, номер договору змінено з 16-625т/06 на номер 553 (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Згідно додаткової угоди від 25.03.2008р. №4 до Договору, споживачем по даному договору зазначено відповідача-1 у зв’язку з реорганізацією ДП „Донвуглереструктуризація”.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення електроустановок споживача з приєднаною потужністю 5386 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №4 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору.

Згідно пункту 7 Додаткової угоди №4 „Порядок розрахунків” до Договору, оплата отриманих споживачем рахунків за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію повинна виконуватись протягом не більше 5 банківських днів з дня отримання рахунку, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру.

Як вбачається з матеріалів справи, правонаступником відповідача-1 спірної суми заборгованості за спірним Договором є відповідач-2.

В підтвердження факту правонаступництва у справі містяться копії наказів Міністерства вугільної промисловості України №99 від 02.04.2010р., №2 від 07.04.2010р., повідомлень Міністерства вугільної промисловості України про припинення діяльності від 15.04.2010р., додатковою угодою №14 від 01.07.2010р. до Договору (згідно якої споживачем по даному Договору вважається ДП „Донвуглереструктуризація”), балансу станом на 01.06.2010р., акта прийому-передачі первинної документації кредиторської та дебіторської заборгованості станом на 01.06.2010р.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у листопаді – грудні 2009р. та у січні 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну та реактивну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за вказаний період, а також відповідачем-1 та відповідачем-2 по справі. Споживач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним у відповідача-2, як у споживача та правонаступника відповідача-1, перед позивачем виник борг за спірний період за активну електроенергію –380 731, 13 грн., за реактивну електроенергію – 15 561, 35 грн., який підтверджено матеріалами справи, у тому числі, визнано відповідачем-2 та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.8 Додатку №4 „Порядок розрахунків” до Договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов’язання за цим Договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідачів за період з 16.12.2009р. по 23.03.2010р. 3% річних в сумі 1 961, 66 грн. та за січень-лютий 2010р. інфляційні в сумі 6 246, 12 грн.

Відповідач-2 проти стягнення вказаних сум заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини у простроченні платежу, той факт, що відповідача-1 ще не виключено з державного реєстру та суми інфляції та 3% річних не були передані йому за передавальним балансом.

З огляду на вищевикладене, той факт, що відповідач-2 є правонаступником відповідача-1 по спірним зобов’язанням та у відповідності до додаткової угоди №14 від 01.07.2010р. на час розгляду спору у суді є споживачем за спірним Договором, заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.

Відповідач-2 проти стягнення вказаних сум заперечив, посилаючись також на той факт, що відповідач-2 є бюджетною організацією та фінансується за рахунок Державного бюджету і не має можливості самостійно розпоряджатись коштами та своєчасно здійснити розрахунки на спірну заборгованість у зв’язку з недофінансуванням.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього суми інфляційних нарахувань та 3% річних за вказаний вище період, оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у зв’язку із несвоєчасним та неповним виконанням договірних зобов’язань стосовно оплати спожитої електроенергії. Індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань. Таким чином, грошовими зобов’язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

До того ж, чинне законодавство не передбачає звільнення установ, які фінансуються з Державного бюджет України, від сплати 3% річних та інфляційних у разі порушення такими установами договірних грошових зобов’язань, зокрема щодо сплати за спожиту електроенергію.

Розрахунок 3% річних та інфляційних перевірено судом, згідно якого:

Інфляційні складають 6 848, 06 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 6 246, 12 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства;

3 5 річних складають 1 961, 66 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 961, 66 грн. та інфляційних у сумі 6 246, 12 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.3 -2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №4 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п.8 Додатку №4 „Порядок розрахунків” до Договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 13 404, 67 грн. за період з 16.12.2009р. по 23.03.2010р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ, що відповідає умовам Договору та приписам чинного законодавства.

Відповідач-2 проти стягнення вказаних сум заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини у простроченні платежу, той факт, що відповідача-1 ще не виключено з державного реєстру та сума пені не була передана йому за передавальним балансом.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини у простроченні платежу, той факт, що він є бюджетною організацією та фінансується за рахунок Державного бюджету і не має можливості самостійно розпоряджатись коштами та своєчасно здійснити розрахунки на спірну заборгованість у зв’язку з недофінансуванням..

З огляду на вищевикладене, встановлення умовами Договору вид відповідальності за прострочення виконання зобов’язань, те, що чинне законодавство не передбачає звільнення установ, які фінансуються з Державного бюджет України, від сплати пені у разі порушення такими установами договірних грошових зобов’язань, зокрема щодо сплати за спожиту електроенергію, той факт, що відповідач-2 є правонаступником відповідача-1 по спірним зобов’язанням та у відповідності до додаткової угоди №14 від 01.07.2010р. на час розгляду спору у суді є споживачем за спірним Договором, заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.

Пеня нарахована позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства та умов Договору, розрахунок здійснено арифметично вірно.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 13 404, 67 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо ДП „Донвуглереструктуризація” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини вимоги позивача стосовно Обласної дирекції „Луганськвуглереструктуризація” та Центрально-Західної Компанії „Вуглеторфреструктуризація” задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Судові витрати покладаються на відповідача-2 відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка відповідача-2 Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” м. Макіївка про стягнення боргу за активну електроенергію –380 731, 13 грн., за реактивну електроенергію –15 561, 35 грн., 3% річних –1 961, 66 грн., інфляційні –6 246, 12 грн., пені –13 404, 67 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” (ДП „Донвуглереструктуризація”) (86102, Донецька обл.., м.Макіївка, вул.Успенського, ідентифікаційни код 32442610) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; на р/р зі спеціальним режимом використання 260303041292 в ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106, ЄДРПОУ 00130932) – заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 380 731, 13 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” (ДП „Донвуглереструктуризація”) (86102, Донецька обл.., м.Макіївка, вул.Успенського, ідентифікаційни код 32442610) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, на р/р 26009301571207 в філії відділення ПІБ м.Сніжне, МФО 334237, ЄДРПОУ 00130932) заборгованість за реактивну електроенергію –15 561, 35 грн., 3% річних –1 961, 66 грн., інфляційні –6 246, 12 грн., пеню –13 404, 67 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” (ДП „Донвуглереструктуризація”) (86102, Донецька обл.., м.Макіївка, вул.Успенського, ідентифікаційни код 32442610) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, на р/р 26009301571207 в філії відділення ПІБ м.Сніжне, МФО 334237, ЄДРПОУ 00130932) державне мито в сумі 4 180, 00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн.

У задоволенні вимог стосовно Обласної дирекції „Луганськвуглереструктуризація” відмовити.

У задоволенні вимог стосовно Центрально-Західної Компанії „Вуглеторфреструктуризація” відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку відповідно до діючого законодавства.

Повний текст рішення підписаний 16.12.2010р.

Суддя Сгара Е.В.