Рішення № 133161816, 08.01.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/1227/25

Провадження № 2-а/602/7/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" січня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участі секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Лановецького районного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі по тексту - ГУНП або відповідач) про скасування постанови серії ЕНА №6357774 від 16.12.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за ч.2 ст.122 КУпАП. Вважає, що вказана постанова є незаконною, у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, недоведеністю правопорушення та порушенням його права на захист. Стверджує, що того вечора він дійсно керував автомобілем Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. Лучаківського у м.Тернопіль. Перед початком руху він перевірив справність світлових приладів та увімкнув ближнє світло фар. Під час руху на панелі приладів світився відповідний індикатор, що підтверджував роботу фар. Вулиця була інтенсивно освітлена вуличними ліхтарями, тому візуально з місця водія було неможливо помітити ймовірне раптове вимкнення чи несправність зовнішніх приладів, оскільки зона перед авто була достатньо освітлена сторонніми джерелами. Під час винесення постанови поліцейський продемонстрував йому фрагмент відеозапису, проте, як стверджує позивач, на відео неможливо ідентифікувати номерний знак саме того автомобіля, яким керував позивач. Також зазначає, що під час розгляду справи ним було заявлене усне клопотання про надання можливості скористатися юридичною допомогою адвоката, однак поліцейський проігнорував це прохання та виніс постанову на місці. Просить спірну постанову скасувати, провадження у справі закрити.

Відповідач через свого представника за допомогою системи «Електронний суд» подав відзив на позов, згідно з яким відповідач позов не визнає. Вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписами події, долученими до відзиву. Стверджує, що під час розгляду справи поліцейський детально роз`яснив водію його право скористатися юридичною допомогою та у подальшому надав можливість водію скористатися такою допомогою, надавши водію достатньо часу аби водій двічі зателефонував до адвоката та ознайомив водія з доказами вчинення правопорушення. Вважає оскаржувану постанову обґрунтованою та законною. Просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.

Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного провадження з повідомленням учасників справи, з урахуванням положень параграфу 2 глави 11 КАС України. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08 січня 2026 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Попередньо подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності. Також у заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, подав до суду клопотання про слухання справи у відсутності представника ГУНП у зв`язку із зайнятістю по службі.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень статті 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку всіх учасників справи відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши та оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного наданого учасниками справи доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд встановив фактичні обставини справи, відповідні спірні правовідносини та дійшов наступних висновків.

Суд установив, що 16.12.2025 о 22 год 22 хв інспектором СРПП відділу поліції №2 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ст. лейтенантом поліції Душенко Ю.І. була винесена постанова серії ЕНА №6357774 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн (далі у тексті спірна постанова або оскаржувана постанова).

В оскаржуваній постанові вказано, що 16.12.2025 об 22 год 05 хв в м.Тернопіль на вул. Лучаківській водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки Peugeot Partner, НОМЕР_1 , без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив пункт 19.1 а ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Предметом позову у цій адміністративній справі є оскарження рішення суб`єкта владних повноважень (поліцейського) щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 3, 8, 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції, серед іншого, розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху (зокрема, частина друга статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частина друга статті 122 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Відповідно до положень статті 41 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху або ПДР).

Підпунктом «а» пункту 19.1 ПДР встановлено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, зокрема, про недоведеність доказами факту вчинення ним адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача покликається на відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля та з нагрудної камери поліцейського, долученими до відзиву, як на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.

Оцінюючи надані відповідачем докази, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.1,2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.74 КАС України (в редакції, чинній на дату розгляду справи) суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ч.3 ст. 283 КУпАП передбачений імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17/, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17 та від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а.

У пункті 7 оскаржуваної постанови зазначено, що до постанови додається відеофіксація із нагрудної бодікамери поліцейського. Разом з тим, там не посилань на відеореєстратор службового автомобіля поліцейського.

З огляду на наведене вище, суд не бере до уваги зміст відеозапису з відеореєстратора 70 mai службового автомобіля поліцейського, долученого представником відповідача до відзиву, оскільки визнає такий доказ недопустимим.

Із дослідженого у судовому засіданні відеозапису нагрудної бодікамери поліцейського 856412, наданого відповідачем, убачається, що відеозапис починається о 22 год 01 хв з моменту, коли автомобіль, яким керував позивач, стоїть біля краю проїзної частини, водійські двері автомобіля відкриті, зовнішні освітлювальні прилади автомобіля, у т.ч. фари головного світла, увімкнені. Зазначеним відеозаписом безперервно зафіксовано спілкування поліцейського з позивачем у проміжок часу з 22 год 01 хв до 22 год 25 хв 16.12.2025.

У зв`язку з цим, суд зауважує, що зазначеним відеозаписом спростовуються фактичні дані зазначені у постанові щодо часу вчинення адміністративного правопорушення, а саме те, що позивач керував транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби 16.12.2025 о 22 год 05 хв, оскільки у цей час транспортний засіб не рухався, а позивач спілкувався з поліцейським на місці його зупинки.

Таким чином факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за обставин, вказаних у спірній постанові не підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.

Суд відхиляє аргументи представника відповідача про те, що факт керування позивачем транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар у темну пору неодноразово визнавався позивачем під час спілкування з поліцейським, що зафіксовано відеозаписом нагрудної бодікамери поліцейського, оскільки такі аргументи спростовуються змістом такого відеозапису. За оцінкою суду, зміст дослідженого відеозапису свідчить про те, що позивач під час спілкування з поліцейським припускав (а не стверджував), що під час руху автомобіля фари могли вимкнутися у зв`язку з погано працюючим акумулятором (час на відео 22 го. 01 хв, 22 год. 05 хв). А слова позивача про те, що його зупинили поліцейські через те, що «фари не світять», сказані позивачем під час його спілкування по телефону з іншою особою, ймовірно адвокатом, суд розцінює не як констатацію та визнання факту порушення, а як пояснення співрозмовнику причини його зупинки поліцейськими.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що встановлення вини особи у вчиненні правопорушення, у т.ч. адміністративного, має грунтуватися на беззаперечних належних та допустимих доказах.

Частиною третьою статті 62 Конституції України закріплено принцип, згідно з яким обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Наведений принцип також повною мірою застосовний до проваджень у справах про адміністративні правопорушення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово вказував на те, що саме по собі описання у постанові адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (див. до прикладу постанови КАС ВС від 26.04.2018 у справі №338/1/17, від 14.02.2019 у справі № 127/163/17-а та інші).

Отже, у цій справі відповідач в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірність свого рішення, оскільки не надав беззаперечних належних та допустимих доказів того, що позивач порушив вимоги ПДР та вчинив адміністративне порушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Окрім того, суд погоджується з аргументами позивача про те, що поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було порушено його право на захист.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, серед іншого, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Положеннями ст. 271 КУпАП передбачено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Зі змісту дослідженого відеозапису нагрудної бодікамери поліцейського убачається, що позивач після роз`яснення йому поліцейським його прав як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, висловив намір скористатися правовою допомогою адвоката (час на відео 22 год 08 хв).

У подальшому водій двічі заявляв поліцейському клопотання про свій намір скористатися своїм правом на захист та викликати адвоката, а у разі, якщо він не зможе прибути протягом короткого часу, то перенести розгляд справи, однак такі клопотання були одразу відхилені поліцейським без надання позивачу можливості з`ясувати у його адвоката чи зможе він прибути на місце розгляду справи для надання юридичної допомоги (час на відео: 22 год 16 хв 40 сек та 22 год 21 хв 30 сек).

Таким чином, поліцейський, який здійснював розгляд адміністративної справи щодо позивача не надав останньому можливості реалізувати йому передбачене законом право скористатися юридичною допомогою при розгляді справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а сформульовано висновок про те, що ненадання інспектором можливості реалізувати клопотання особи про надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з урахуванням викладеного вище суд дійшов висновку про те, що рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнято суб`єктом владних повноважень (поліцейським) з недотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України (п.1, 3 ч.2 ст. 2 КАС України) у зв`язку з чим були порушені права та інтереси позивача.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на встановлені судом обставини, оспорювану постанову, яка не відповідає вимогам закону, слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ураховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій, а інші витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, відсутні, то суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2, 77, 241-243, 246, 250, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6357774 від 16.12.2025, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за ч.2 ст.122 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження - вул. Валова, 11, м. Тернопіль, 46001, код ЄДР 40108720.

Суддя: В. А. Наумчук