Рішення № 133161716, 06.01.2026, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/71/2026

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"06" січня 2026 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої-судді Данилів О.М.

при секретарі Ольшанській Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Бережани цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернувся в суд із позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1105051 від 18 липня 2023 року, що складає 21 393,84 грн., 2422,40 грн. сплаченого ним судового збору та 6 000грн. - витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування поданих позовних вимог зазначив, що 18 липня 2023 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено кредитний договір № 1105051, згідно з умовами якого відповідач отримав 10 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ», надавши відповідачу кредит на вказану у договорі суму, умови кредитного договору виконав у повному обсязі, а відповідач не дотримався умов укладеного договору та своєчасно не повернув отримані кошти, як це передбачено умовами договору, у зв`язку з чим він заборгував вказану у позові суму боргу.

23 липня 2024року між ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТзОВ «Діджи фінанс» було укладено договір Факторингу № 2307-24, за яким право вимоги, зокрема, за вищевказаним кредитним договором від первісного кредитора ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» перейшло ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором були передані позивачу від первісного кредитора. Згідно поданого розрахунку борг відповідача становить 21393,84грн., з яких: 10 000грн.-заборгованість по тілу кредиту та 11 393,84грн. - заборгованість по несплачених відсотках.

А так як 31 липня 2024 року на адресу відповідача надсилалося письмову вимогу про погашення заборгованості /а.с.61-62/ та у наданий термін для добровільного врегулювання зобов`язання не було виконано та у добровільному порядку борг не сплачений, звернувся до суду про стягнення вказаної суми боргу у примусовому порядку.

За вказаними позовними вимогами 6 жовтня 2025 року ухвалою Бережанського районного суду було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні з повідомленням та викликом сторін.

В судове засідання представник позивача ТзОВ «Діджи фінанс» не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, тому суд відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом були вжиті вичерпні засоби для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Так, існуюча практика судів України, в тому числі і практика Верховного Суду, визначає, що неотримання стороною провадження судового виклику, надісланого на її адресу у визначеному законом порядку, зокрема, повернення такого виклику за закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні або відмова від отримання, вважається належним повідомленням сторони про виклик.

Згідно рішення від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України» в силу ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та взявши до уваги подані стороною позивача письмові докази, прийшов до висновку про необхідність задоволення заявлених ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» позовних вимог, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 18 липня 2023 року між ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1105051 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 12 500 грн. із встановленою процентною ставкою у розмірі 258,76% річних, які зобов`язувався повернути в термін до 18 липня 2025 року.

Вищевказане підтверджується (а с. 28-34) оглянутим в судовому засіданні кредитним договором, укладеним 18 липня 2023 року між ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , який містить власноручний підпис відповідача.

Із п. 2.1. вказаного Кредитного договору № 1105051 від 18 липня 2023 року видно, що кредитні кошти надавалися товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування /утримання/ у розмірі:

- 10 000грн. на поточний рахунок споживача № '' НОМЕР_1 в АТ ''Аккорд Банк'', через транзитний рахунок № '' НОМЕР_2 в АТ ''Аккорд Банк''.

- 2500 грн. на користь товариства з метою виконання зобов`язання з оплати процентів за перший день користування кредитом відповідно до п. 3.5 договору.

Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного Договору є долучені до матеріалів справи (а.с. 38-39) заява-анкета позичальника від 18 липня 2023 року та паспорт споживчого кредиту, який містить графік запланованих платежів по укладеному кредитному договору (а.с. 40-41). Вказані документи власноручно підписані відповідачем.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов`язання, тобто обсяг прав та обов`язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Судом також встановлено, що 23 липня 2024 року між ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» було укладено Договір факторингу № 2307-24, відповідно до умов якого ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило, а ТзОВ «Діджи фінанс» отримало право вимоги за Кредитним договором № 1105051 від 18 липня 2023 року.

Вказаний факт підтверджується оглянутими у судовому засіданні документами (а.с.44-55, 57, 60, 62, 64), а саме: договором факторингу № 2307-24, витягом з реєстру боржників, актом приймання-передачі реєстру боржників та письмовим повідомленням про відступлення прав вимоги, яке надсилалося відповідачу та долученими до матеріалів справи платіжками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини другої ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку не погасив заборгованості, а тому суд, враховуючи зазначене дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити та з відповідача на користь позивача ТзОВ «Діджи фінанс», як правонаступника ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ», стягнути заборгованість за договором кредиту № 1105051 від 18 липня 2023 року, яка становить 21 393,84грн..

Вирішуючи питання судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

А так як із матеріалів справи видно, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 2422, 40 гривні, що підтверджується долученою до справи (а.с. 60) платіжною інструкцією № 1105051 від 1 серпня 2025 року, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України вказані витрати, понесені позивачем, слід стягнути із відповідача.

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000гривень, то суд вважає заявлений розмір витрат сторони позивача не співмірним із складністю справи та виконаній адвокатом роботі (наданим послугам), тому вказані вимоги слід задоволити лише частково, виходячи із наступного.

У відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 19.02.2020р. в справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавенте проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

За даною категорією справ, з урахуванням її складності, сукупних затрат на складання процесуальних документів та супроводження справи в суді (справа не підпадає під визначення складної неординарної справи, яка потребує самостійного, з боку адвоката, напрацювання відповідних примірників документів тощо).

А так як суд вважає, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, а необхідні процесуальні документи є шаблонними та захисник не брав безпосередню участь у судовому засіданні по розгляду вказаної справи, а тому враховуючи вищезазначене, суд вважає необхідним зменшити відшкодування витрат на правову допомогу, що їх потрібно стягнути з відповідача, з 6 000грн. до 2 000 грн. і саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 11, 15, 509, 526, 530, 549, 610, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 19, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280- 284, 354, 355 ЦПК України, кредитним договором № 1105051 від 18 липня 2023 року, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» ЄДРПОУ: 42649746, що знаходиться за адресою : Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_4 в АТ ''ПУМБ'', МФО 334851):

- 21 393 ( двадцять одну тисячу триста дев`яносто три) гривні 84 копійки - заборгованості за кредитним договором № 1105051 від 18 липня 2023 року;

- 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) гривні 40коп.- сплаченого позивачем судового збору;

- 2000 (дві тисячі ) гривень - витрат, понесених позивачем на отримання професійної правничої допомоги.

Заочне рішення може бути переглянуте Бережанським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бережанського

районного суду Тернопільської області Данилів О.М.