Ухвала суду № 133160948, 07.01.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3191/25 1-кс/335/47/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025080000000027 від 18.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з клопотанням про скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні № 42025080000000027 від 18.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, ухвалою слідчого судді на майно заявника, яке було вилучено 16.04.2025 року в ході обшуку, а саме: блокноту рожевого кольору з чорновими записами; блокноту зеленого кольору з чорновими записами; ноутбуку Lenovo Ideapad 320-15 IKB; S/N: PFOU3A4X в корпусі сірого кольору разом із зарядним пристроєм; мобільного телефону Iphone 13 Pro Max в корпусі блакитного кольору, чохлі фіолетового кольору; мобільного телефон Iphone 8 Plus в корпусі чорного кольору, чохлі рожевого кольору; жорсткий диск Western digital WD40PURZ 4 терабайти, s/n: wcc7k4zyexrr із відеозаписом прилеглої території квартири.

В обґрунтування клопотання заявник посилається на те, що потреба у застосуванні арешту до вищезазначеного майна на даний час відпала, оскільки в ході досудового розслідування не встановлено даних про те, що зазначене майно має доказове значення для кримінального провадження.

Представник заявника подане клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні, про що подав відповідну письмову заяву.

Слідча подала суду письмову заяву, відповідно до якої проти задоволення клопотання заперечує. При цьому, зазначила, що належні заявникові ноутбук та жорсткий диск, на які накладено арешт, у кримінальному провадженні вже досліджені.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 42025080000000027 від 18.03.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України.

В рамках даного кримінального провадження за клопотанням слідчого, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2015 року (справа № 335/3191/25 1-кс/335/1361/2025) було накладено арешт на вилучене 16.04.2025 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , наступне майно: блокнот рожевого кольору з чорновими записами; блокнот зеленого кольору з чорновими записами; ноутбук Lenovo Ideapad 320-15 IKB; S/N: PFOU3A4X в корпусі сірого кольору разом із зарядним пристроєм; мобільний телефон Iphone 13 Pro Max в корпусі блакитного кольору, чохлі фіолетового кольору imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_3 ; мобільний телефон Iphone 8 Plus в корпусі чорного кольору, чохлі рожевого кольору imei 1: НОМЕР_4 , з сім-карткою НОМЕР_5 ; жорсткий диск Western digital WD40PURZ 4 терабайти, s/n: wcc7k4zyexrr із відеозаписом прилеглої території квартири.

Відповідно до положень ст. 131 КПК України, мета застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яким є арешт майна, полягає у досягненні дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

З наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що арешт на вищезазначене майно було накладено відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, за наявності на час розгляду клопотання про арешт підстав вважати, що майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, відповідно до якої речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом положень ст. 3 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

В свою чергу, за положеннями ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

З наведених слідчою у письмовій заяві обставин вбачається, що відносно вилученого майна: ноутбуку Lenovo Ideapad 320-15 IKB; S/N: PFOU3A4X в корпусі сірого кольору разом із зарядним пристроєм та жорсткого диску Western digital WD40PURZ 4 терабайти, s/n: wcc7k4zyexrr із відеозаписом прилеглої території квартири проведено необхідні слідчі дії з метою встановлення даних, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Однак, органом досудового розслідування в ході розгляду даного клопотання слідчому судді не надано даних про необхідність подальшого застосування арешту до цього майна. Обставин, які б свідчили, що зазначене майно має значення для досудового розслідування, в ході розгляду клопотання не встановлено. Даних, які б свідчили, що зазначене майно потребує подальшого дослідження та проведення відносно нього слідчих дій, не надано.

Враховуючи встановлені в ході розгляду клопотання обставини, з огляду на те, що заходи забезпечення кримінального провадження носять тимчасовий характер, зокрема, арешт майна, що відповідає положенню ст. 174 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що обставини, враховані слідчим суддею при накладені арешту на ноутбук і жорсткий диск, на даний час перестали існувати і в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба. У зв`язку з чим, в цій частині клопотання підлягає задоволенню.

В іншій частині вимоги клопотання є необгрунтованими.

З досліджених слідчим суддею матеріалів клопотання вбачається, що на даний час триває досудове розслідування у кримінальному проваджені, в межах якого було накладено арешт на майно заявника. Відносно майна заявника: блокнотів і мобільних телефонів проводяться слідчі дії.

Обґрунтованих даних, які б свідчили про те, що арешт на дане майно слідчим суддею було накладено необґрунтовано заявником не наведено і в ході розгляду клопотання не встановлено.

Виходячи із потреб кримінального провадження, наявні обгрунтовані підстави вважати, що подальше застосування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження до зазначеного майна є необхідним за потребами досудового розслідування і дані потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права та свободи особи, що не спростовано заявником.

У зв`язку із зазначеним клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 107, 170-174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025080000000027 від 18.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України задовольнити частково.

Скасувати частково арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2015 року (справа № 335/3191/25 1-кс/335/1361/2025), а саме:

- ноутбуку Lenovo Ideapad 320-15 IKB; S/N: PFOU3A4X в корпусі сірого кольору разом із зарядним пристроєм;

- жорсткого диску Western digital WD40PURZ 4 терабайти, s/n: wcc7k4zyexrr із відеозаписом прилеглої території квартир.

В іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1