Постанова № 13315888, 21.12.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 грудня 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-2690/10/2470

16 год. 34 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді: Скакун О.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Юзька Я.В.

представника позивача Берекети А.О.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємця ОСОБА_3

про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів

СУТЬ СПОРУ:

Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 7180,90 грн., в тому числі адміністративно господарських санкцій у сумі 7020, 83 грн. та пеню у сумі 160, 07 грн.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, а саме збільшив суму позовних вимог у звязку з проведенням перерахунку середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача у 2009 році та нарахованої їм заробітної плати. Позивач просив стягнути з відповідача адміністративно господарські санкції у сумі 7220 грн. та пеню у сумі 541,5 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем, в порушення норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», було не виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, внаслідок чого ним повинно бути сплачено адміністративно господарські санкції та пеню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував. У письмових запереченнях відповідач зазначає, що обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обовязок покладається на органи працевлаштування, а не на роботодавців. Відповідач стверджує, що позивачем невірно визначена середньооблікова кількість штатних працівників. На підприємстві працювало 2 працівники по сумісництву та 2 інваліда, які не повинні включатися в середньооблікову кількість штатних працівників. Також, відповідач стверджує, що штрафні санкції та пеня сплачуються за рахунок прибутку, якого у відповідача немає. Позивачем, на думку відповідача, порушено Порядок проведення перевірок, оскільки не було складено протокол про адміністративне правопорушення. Також відповідач зазначив, що на прохання Товариства інвалідів Шевченківського району м. Чернівці ним була надана благодійна допомога, тобто виділено 1000 кг борошна вищого ґатунку на суму 2390 грн. Просив врахувати цю суму в погашення адміністративно-господарських санкцій.

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємцем ОСОБА_3 (ід. код НОМЕР_1) до відділення Фонду соціального захисту інвалідів за місцем його реєстрації було подано Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік № 151 форми №10-ПІ, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007р. №151. Згідно наданого відповідачем звіту, у 2009 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 53 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 2, фонд оплати праці штатних працівників 486320 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 9176,03 грн.

21 червня 2010 року позивачем проведено перевірку відповідача щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році. Актом проведеної перевірки від 21 червня 2010 року встановлено, що середньооблікова чисельність облікових працюючих у відповідача у 2009 році становила 72 чоловіки, фонд оплати праці штатних працівників складав 505,5 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 7020,83 грн., норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 3 чоловіки, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 2.

За результатами перевірки позивач дійшов висновку про те, що позивачем не виконано встановлений норматив для працевлаштування інвалідів та визначено розмір адміністративно господарських санкцій.

На підставі копій трудових договорів, укладених між приватним підприємцем ОСОБА_3 та працівниками (а.с. 162, 167), суд встановив, що два працівника працевлаштовано по сумісництву.

У звязку з наданням у судовому засіданні представником відповідача документів, які підтверджують укладення двох трудових договорів працівників з відповідачем по сумісництву, позивач здійснив перерахунок середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача у 2009 році та нарахованої їм заробітної плати.

Відповідно до цього перерахунку, середньооблікова чисельність облікових працюючих у відповідача у 2009 році становила 70 чоловік, фонд оплати праці штатних працівників складав 505,5 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 7220 грн., норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 3 чоловіки, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 2.

У звязку з цим, позивач здійснив перерахунок суми адміністративно господарських санкцій та пені.

В судовому засіданні за ініціативою суду допитано в якості свідка заступника начальника відділу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_4, яка безпосередньо здійснювала перевірку позивача. Свідок показав, що твердження відповідача про завищення при визначенні середньооблікової кількості штатних працівників не відповідають дійсності, так як під час перевірки враховувалися не лише наймані працівники міні пекарні, власником якої є відповідач приватний підприємець ОСОБА_3, а й інші наймані працівники, зокрема працівники магазину, який належить відповідачу. Розрахунки середньооблікової кількості штатних працівників та фонду оплати праці штатних працівників здійснювались на підставі первинних документів, наданих відповідачем під час проведення перевірки, зокрема книги нарахування заробітної плати, табелів обліку робочого часу, наказів, трудових книжок. Також, свідок пояснив, що перевіркою встановлено 2 працюючих у відповідача особи, яким встановлено інвалідність, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Інваліду II групи ОСОБА_7 інвалідність встановлено лише у 2010 році, у звязку з чим його не було враховано до середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, в тому числі показання свідків, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 N 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому. Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. У відповідності до покладених на Фонд завдань, останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, реалізують владні управлінські функції. У відповідності до ч.9 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Відповідно до вимог частини другої вказаної статті, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Таким чином, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників приватного підприємця ОСОБА_3 - 70 осіб, норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, становить - три робочих місця.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги. Згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та пені станом на 21.12.2010р., сума штрафних санкцій становить 7220,00 грн. (505400 грн. / 70 чол.*1 = 7220,00 грн.), пеня за прострочення платежу 250 днів з розрахунку на залишок боргу 541,50 грн.

На підставі копій трудових договорів, укладених між приватним підприємцем ОСОБА_3 та працівниками, копій пенсійних посвідчень, копій трудових книжок та довідок МСЕК (а.с. 72-86) судом встановлено, що відповідачем працевлаштовано чотирьох інвалідів: ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5

При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо працевлаштування у 2009 році працівників, яким встановлено інвалідність, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, оскільки інвалідність цим працівникам встановлено у 2010 році.

Таким чином, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця та, відповідно, зобов'язаний був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 7220 грн., однак на день розгляду справи відповідачем санкції не було сплачено самостійно.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що відсутність у приватного підприємця ОСОБА_3 прибутку звільняє його від сплати адміністративно - господарських санкцій з урахуванням того, що, відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", сплату адміністративно-господарських санкцій і пені роботодавці проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності до ч.5 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Аналізуючи приписи частин третьої та п'ятої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд доходить висновку, що закон не ставить в залежність сплату санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а вказує лише порядок сплати штрафних санкцій. Таким чином, у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства в порядку, передбаченому Законом.

Суд звертає увагу на те, що законодавством не передбачено можливості зарахування сум наданої благодійної допомоги на погашення адміністративно-господарських санкцій.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 18 Закону).

Таким чином, із зазначених правових норм вбачається, що для працевлаштування інваліди повинні безпосередньо звертатися до підприємств або до державної служби зайнятості, а підприємства, в свою чергу, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати державну службу зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено на підставі листів Глибоцького районного центру зайнятості від 08.04.2010р. та Чернівецького міського центру зайнятості від 29.04.2010р. (а.с.173-174), що відповідач не надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідач не довів суду, що ним було вжито усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів.

Санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у відповідності до ст.238 Господарського кодексу України, є адміністративно господарськими. Відповідно до вимог ст.218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування господарських санкцій, є вчинене таким субєктом господарське правопорушення. Згідно ч.2 зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками.

Суд вважає, що при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності відповідача складу правопорушення.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що адміністративний позов Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів доприватного підприємця ОСОБА_3про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 7761,50 грн. підлягає задоволенню.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 (ід. код НОМЕР_1) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у сумі 7220,00 грн. та пеню у сумі 541,50 грн. на р/р 31214230700002 , код 23246436, МФО 856135 ГУДК в Чернівецькій області.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У судовому засіданні 21 грудня 2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 26 грудня 2010 року.

Суддя О.П. Скакун