Ухвала суду № 133158520, 07.01.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/14254/25

н/п 2-а/953/44/26

УХВАЛА

про прийняття адміністративного позову до розгляду та витребування доказів

"07" січня 2026 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Власова Ю.Ю., дослідивши адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил та закриття провадження у справі,

позивач: ОСОБА_1 , Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії,

представник позивача: Тарасенко Михайло Валерійович, м. Полтава, вул. Європейська, 5, оф. 301,

відповідач: Харківська митниця, м. Харків, вул. Миколаївська, 16Б,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, яким просить скасувати постанову заступника начальника Харківської митниці Танцерова А.О. у справі про порушення митних правил № 0074/80700/23 від 10.08.2023 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 481 МК України, та закрити провадження у справі.

Також, позивач просить поновити строк на звернення до суду із даним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішеннях по справі «Мірагаль Есколанро та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приходячи до висновку про задоволення клопотання ОСОБА_1 у зв`язку із пропуском ним строку на звернення до суду із даним позовом, вважаю, що застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення заінтересованої особи права на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, тобто права на справедливий суд.

Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 у справі № 804/243/16, відповідно до якого, при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст.ст. 55, 124, 129 Конституції, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Подана до суду позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, подана з дотриманням правил підсудності, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі не встановлено.

Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, справа за даною адміністративною позовною заявою належить до справ незначної складності, розгляд і вирішення адміністративної справи належить здійснювати відповідно до вимог ст.ст. 286, 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження.

При відкритті провадження у справі відповідно до вимог ст. 171 КАС України, суддя вирішує в тому числі питання щодо строку для подання відповідачем відзиву на позов.

Згідно ч. 5 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Водночас, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на наведене, з метою непорушення прав учасників справи щодо строків розгляду справи, суд вважає необхідним встановити строк відповідачам для надання відзиву на позов до призначеної дати судового засідання.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Як убачається із доданої позивачем оскаржуваної постанови заступника начальника Харківської митниці Танцерова А.О. від 10.08.2023, остання прийнята у межах розгляду справи про порушення ОСОБА_1 митних правил № 0074/80700/23, яку з метою справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення справи, суд вважає необхідним витребувати з Харківської митниці.

Керуючись ст.ст. 4, 121, 160, 161, 171, 257, 260, 261, 286 КАС України, суддя -

п о с т а н о в и в:

Клопотання ОСОБА_1 , - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на подання позовної заяви до Харківської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил та закриття провадження у справі.

Прийняти до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил та закриття провадження у справі.

Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом учасників справи.

Судове засідання призначити на 14.01.2026 о 13:00 годині у приміщенні Київського районного суду м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 7Б.

Встановити відповідачу строк до 14.01.2026 для подання відзиву на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України.

Роз`яснити відповідачу, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Роз`яснити відповідачу, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду здійснювати відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 268 КАС України.

Витребувати з Харківської митниці матеріали справи про порушення ОСОБА_1 митних правил № 0074/80700/23.

Витребувані докази надати до канцелярії Київського районного суду м. Харкова (до дати судового засідання 14.01.2026) засобами поштового зв`язку та/або засобами електронного поштового зв`язку на електронну адресу Київського районного суду м. Харкова (inbox@ki.hr.court.gov.ua).

Роз`яснити, що відповідно до ч.ч. 6-8 ст. 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо руху справи за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя - Ю.Ю. Власова