Рішення № 133156664, 10.12.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/11509/25 2/760/9412/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення (повернення) безпідставно набутого майна,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року Державне підприємство (далі - ДП) «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в якому просило: стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти (набуте майно) у cумі 353 400 грн; стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані кошти (набуте майно) у сумі 464 760 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що у 2024 році на ДП аудиторською групою Мінекономіки проведено плановий внутрішній аудит за період діяльності з 01 січня 2021 року по завершений період 2024 року, за результатами якого підготовлено аудиторський звіт від 27 грудня 2024 року № 2501-04/6.

У пункті 18 розділу «Висновки» аудиторського звіту аудитори зазначили про безпідставне нарахування та виплату святкових премій окремим працівникам, в тому числі і відповідачам, при їх фактичному перебуванні у відпустках без збереження заробітної плати на загальну суму 818,16 тис. грн, що є порушенням пункту 3.1 Положення про преміювання працівників Поліграфкомбінату «Україна» (додаток 6 до Колективного договору на 2021- 2023 роки).

Обґрунтовуючи зазначений висновок аудитори зазначили, що з 08 жовтня 2021 року ОСОБА_1 працює на посаді начальника економічного відділу Поліграфкомбінату «Україна». З 03 травня 2022 року до завершення періоду, за який проводився аудит, вона 906 календарних днів відсутня на робочому місці, в тому числі, з причини перебування у щорічних та додаткових відпустках - 30 календарних днів, а решта 876 календарних днів - у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами.

ОСОБА_2 з 16 вересня 2020 року працює на посаді радника директора з питань представництва в суді та захисту інтелектуальної власності. У період з 28 березня 2022 року по 22 липня 2024 року він був відсутній на роботі 847 календарних днів, з яких 14 календарних днів з причини знаходження в основній щорічній відпустці, решту 833 календарних дні - у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами.

Вибірковим аудитом аудиторською групою Мінекономіки встановлено, шо у період з квітня 2022 року по грудень 2023 року відповідачам безпідставно виплачено святкові премії при їх фактичному перебуванні у відпустках за власний рахунок на загальну суму 818 160 грн, а саме: ОСОБА_1 - 353 400 грн, ОСОБА_2 - 464 760 грн.

Керуючись нормами чинного законодавства та не погоджуючись із змістом пункту 18 розділу «Висновки» аудиторського звіту, Поліграфкомбінат «Україна» листом від 09 січня 2025 року № 01/95 надав Мінекономіки коментарі у вигляді протоколу розбіжностей до аудиторського звіту, в яких зазначив, що упродовж 2022-2023 років відповідачі перебували із позивачем у трудових відносинах. Згідно з пунктами 1.4, 1.5 Положення про преміювання працівників Поліграфкомбінату «Україна» (додаток 6 до Колективного договору) працівникам підприємства може виплачуватися святкова премія (з нагоди професійних та державних свят), яка є одним із видів премії заохочувального характеру, що не пов`язана з виробничими показниками та виплачується з нагоди свята. Пунктом 5.5 Положення визначено, що святкова премія не нараховуються працівникам, які працюють за сумісництвом, а працівникам, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, святкова премія може нараховуватися у меншому розмірі. Будь-яких інших умов, за існування яких святкова премія працівникам не виплачується, Положенням про преміювання або Колективним договором не передбачено. Отже, зважаючи на те, що відповідачі перебували з позивачем у трудових відносинах, керуючись Положенням про преміювання та нормами трудового законодавства, останнім були видані накази про виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 святкових премій (з нагоди свят: Нового року, Різдва Христового, Воскресіння Христового, Дня працівників видавництв, поліграфі і книгорозповсюдження, Дня Конституції України, Дня Незалежності України, Дня захисників та захисниць України, 43-ої річниці Дня комбінату, 44-ої річниці Дня комбінату). Таким чином, позивач обґрунтував правомірність нарахування і виплати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 святкових премій.

Проте, листом від 30 січня 2025 року № 2501-05/10036-08 Мінекономіки повідомило позивача, що висновки, викладені у пункті 18 розділу «Висновки» аудиторського звіту, залишаються без змін. При цьому, вказаним листом Мінекономіки направило ДП витяг з аудиторського звіту (висновки і рекомендації) та письмовий висновок до протоколу розбіжностей до аудиторського звіту для розроблення плану заходів усунення виявлених аудитом недоліків та подальшого впровадження наданих рекомендацій.

Пунктом 20 розділу V «Рекомендації» аудиторського звіту позивачу рекомендовано «здійснити заходи повернення безпідставно виплаченої грошової винагороди та премії працівникам Підприємства під час їх перебування у відпустках за власний рахунок, на загальну суму 818,16 тис. грн, а саме: ОСОБА_2 - 464,76 тис. грн, ОСОБА_4 - 353,40 тис. грн».

Виконання означених рекомендацій Мінекономіки, як органу управління підприємства, є обов`язковим до виконання позивачем.

З метою визначення механізму (порядку) виконання підприємством з дотриманням вимог чинного законодавства рекомендацій аудиторського звіту в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виплачених їм коштів (святкових премій), 12 березня 2025 року проведено нараду за участю представників позивача, Мінекономіки та наглядової ради Поліграфкомбінату «Україна». Протоколом зазначеної наради від 12 березня 2025 року зафіксовано позицію Мінекономіки щодо можливості виконання пункту 20 рекомендацій аудиторського звіту, шляхом звернення до суду.

Крім того, позивач звертався до відповідачів із листами з вимогою повернути безпідставно отримані кошти, у відповідь на які ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надіслали листи, в яких відмовляються від повернення отриманих грошових коштів, у зв`язку з правомірністю їх отримання.

Враховуючи вищевикладене, відповідачами було безпідставно набуто указані грошові кошти, тому позивач звернувся до суду з указаним позовом та просив його задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2025 року вказану справу передано судді Ішуніній Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року вищевказану позовну заву було залишено без руху.

На виконання зазначеної ухвали 19 червня 2025 року позивач надав до суду позовну заяву в новій редакції, обґрунтувавши обставини, за наявності яких він дійшов висновку про наявність підстав для об`єднання позовних вимог в одне провадження, з урахуванням положень статті 188 ЦПК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представником відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокатом Бівалькевичем Б. В. подано до суду відзив, в якому сторона відповідачів заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідачі упродовж квітня 2022 року - грудня 2023 року перебували у трудових відносинах з позивачем, враховуючи норми КЗпП України, Закону України «Про колективні договори і угоди» Поліграфкомбінат «Україна», керуючись Положенням про преміювання, яким не встановлено умов, за яких святкова премія не повинна була виплачуватися відповідачам, видав накази про виплату працівникам (у тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ) святкових премій (з нагоди свят: Нового року, Різдва Христового, Воскресіння Христового, Дня працівників видавництв, поліграфі і книгорозповсюдження, Дня Конституції України, Дня Незалежності України, Дня захисників та захисниць України, 43-ої річниці Дня комбінату, 44-ої річниці Дня комбінату). Таким чином, нарахування і виплата святкових премій відповідачам є правомірною.

Крім того, зазначив, що рекомендації Мінекономіки, надані ДП стосовно необхідності стягнення з відповідачів коштів суперечать нормам законодавства, є протиправними, а їх виконання призведе до порушення трудових прав відповідачів.

Також, наголосив, що кошти виплачені позивачем відповідачам добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку ДП і недобросовісності з боку набувачів (відповідачів), а тому за приписами статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню.

Враховуючи вищевикладене, просив відмовити у задоволенні позову.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач підтримав обставини викладені у позовній заяві та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 30 жовтня 2025 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак матеріали справи містять заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, однак матеріали справи містять заяву їхнього представника про розгляд справи у його відсутність та відсутність відповідачів.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд установив, що державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» знаходиться у сфері управління Міністерства економіки України.

ОСОБА_2 з 16 вересня 2020 року прийнятий на посаду радника директора з питань представництва в суді та захисту інтелектуальної власності ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» та перебуває з ним у трудових відносинах до сьогодні.

ОСОБА_1 перебувала з ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» у трудових відносинах з 08 жовтня 2021 року по 12 листопада 2024 та обіймала посаду начальника економічного відділу.

З 03 травня 2022 року до 12 листопада 2024 року, ОСОБА_1 906 календарних днів відсутня була на робочому місці у зв`язку перебуванням у щорічних та додаткових відпустках протягом 30 календарних днів, а також протягом 876 календарних днів - у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами.

ОСОБА_2 у період з 28 березня 2022 року по 22 липня 2024 року був відсутній на роботі 847 календарних днів, з яких: 14 календарних днів з причини знаходження в основній щорічній відпустці, 833 календарних дні у зв`язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами.

Разом з тим, згідно з наказами позивача: № 408-к від 15 квітня 2022 року - про виплату святкової премії з нагоди державного свята - Воскресіння Христового; № 590-к від 26 травня 2022 року - про виплату святкової премії з нагоди професійного свята - Дня працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження; № 949-к від 19 серпня 2022 року - про виплату святкової премії з нагоди святкування державного свята - Дня Незалежності України; № 1142-к від 11 жовтня 2022 року - про виплату святкової премії з нагоди святкування Дня захисників та захисниць України; № 1155-к від 13 жовтня 2022 року - про виплату святкової премії з нагоди святкування 43-ої річниці Дня комбінату; № 1392-к від 27 грудня 2022 року - про виплату святкової премії з нагоди святкування державних свят - Нового року та Різдва Христового; № 300-к від 12 квітня 2023 року - про виплату святкової премії з нагоди державного свята - Воскресіння Христового; № 423-к від 24 травня 2023 року - про виплату святкової премії з нагоди професійного свята - Дня працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження; № 590-к від 28 червня 2023 року про виплату святкової премії з нагоди державного свята - Дня Конституції України; № 794-к від 22 серпня 2023 року про виплату святкової премії з нагоди святкування державного свята - Дня Незалежності України; № 1012-к від 23 жовтня 2023 року про виплату святкової премії з нагоди святкування 44-ої річниці Дня комбінату; № 1237-к від 25 грудня 2023 року про виплату святкової премії з нагоди святкування державного свята - Різдва Христового; № 1262-к від 28 грудня 2023 року про виплату святкової премії з нагоди свята - Нового року, на підставі Положення про преміювання працівників Поліграфкомбінату «Україна» (додаток 6 до Колективного договору), працівникам позивача, у тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , протягом 2022-2023 років нараховувалась та виплачувалась святкова премія.

Відповідно до наказу Мінекономіки від 30 серпня 2024 року № 22820, пункту 2 розділу V Плану діяльності з внутрішнього аудиту Міністерства економіки України на 2024 - 2026 роки (зі змінами) та відповідно до Порядку здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року № 1001, Порядку здійснення внутрішнього аудиту у системі Міністерства економіки України, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2023 року № 2080, Стандартів внутрішнього аудиту, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 04 жовтня 2011 року № 1247, аудиторською групою Мінекономіки проведено плановий внутрішній аудит Поліграфкомбінату «Україна» за період діяльності з 01 січня 2021 року по завершений період 2024 року. За результатами указаного аудиту підготовлено аудиторський звіт від 27 грудня 2024 року № 2501-04/6.

У пункті 18 розділу «Висновки» аудиторського звіту аудитори дійшли висновку про безпідставність нарахування та виплати святкових премій ОСОБА_1 - 353 400 грн та ОСОБА_2 - 464 760 грн, при їх фактичному перебуванні у відпустках без збереження заробітної плати протягом квітня 2022 року - грудня 2023 року, що є порушенням пункту 3.1 Положення про преміювання працівників Поліграфкомбінату «Україна».

Не погоджуючись із змістом пункту 18 розділу «Висновки» аудиторського звіту, Поліграфкомбінат «Україна» листом від 09 січня 2025 року № 01/95 надав Мінекономіки коментарі у вигляді протоколу розбіжностей до аудиторського звіту, однак листом від 30 січня 2025 року № 2501-05/10036-08 Мінекономіки повідомило позивача, що висновки, викладені у пункті 18 розділу «Висновки» аудиторського звіту, залишаються без змін. При цьому, вказаним листом Мінекономіки направило ДП витяг з аудиторського звіту (висновки і рекомендації) та письмовий висновок до протоколу розбіжностей до аудиторського звіту для розроблення плану заходів усунення виявлених аудитом недоліків та подальшого впровадження наданих рекомендацій.

Пунктом 20 розділу V «Рекомендації» аудиторського звіту позивачу було рекомендовано «здійснити заходи з повернення безпідставно виплаченої грошової винагороди та премії працівникам Підприємства під час їх перебування у відпустках за власний рахунок, на загальну суму 818,16 тис. грн, а саме: ОСОБА_2 - 464,76 тис. грн, ОСОБА_4 - 353,40 тис. грн».

З метою визначення механізму (порядку) виконання рекомендацій аудиторського звіту в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виплачених їм коштів (святкових премій), 12 березня 2025 року проведено нараду за участю представників позивача, Мінекономіки та наглядової ради Поліграфкомбінату «Україна». Протоколом зазначеної наради від 12 березня 2025 року зафіксовано позицію Мінекономіки щодо можливості виконання пункту 20 рекомендацій аудиторського звіту, шляхом звернення до суду.

Крім того, позивач неодноразово, 19 березня 2025 року та 20 березня 2025 року, направляв відповідачам листи з вимогою повернути безпідставно отримані кошти, у відповідь на які ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надіслали листи від 25 березня 2023 року, в яких повідомили, що відмовляються повертати отримані грошові кошти, у зв`язку з правомірністю їх отримання.

Враховуючи викладене, звертаючись до суду з указаним позовом, позивач заначив, що відповідачами кошти були набуті без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим, у них виник обов`язок, передбачений статтею 1212 ЦК України щодо повернення такого майна, однак у добровільному порядку вони відмовились його повертати, тому таке майно підлягає поверненню у примусовому порядку.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтями 10-11 КЗпП України встановлено, що колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців. Колективний договір укладається на підприємстві, в установі, організації, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю.

Конференцією трудового колективу позивача 28 січня 2021 року схвалено Колективний договір на 2021-2023 роки. Пунктом 1.7 Колективного договору визначено, що дія договору поширюється на всіх працівників Поліграфкомбінату «Україна», які працюють на умовах трудового договору (контракту), незалежно від того, чи є вони членами первинної профспілкової організації Поліграфічного комбінату «Україна», що не суперечить вимогам статті 18 КЗпП України.

Додатком 6 до Колективного договору є Положення про преміювання працівників Поліграфкомбінату «Україна», яке є складовою частиною діючої системи оплати праці на підприємстві, поширюється на всіх працівників, визначає джерела, умови, розміри, порядок, періодичність преміювання працівників та строки виплати усіх видів премій (пункти 1.2, 1.3 Положення).

Пунктом 1.4 Положення визначено можливість виплати працівникам таких видів премій: виробнича, квартальна, премія за виконання особливо важливих завдань, річна премія, святкова премія.

Згідно з пунктом 1.5 Положення святкова премія (з нагоди професійних та державних свят) - це вид премії заохочувального характеру, що не пов`язана з виробничими показниками та виплачується з нагоди свята.

Пунктом 3.1 Положення визначено, що преміювання працівників ДП здійснюється за умови дотримання ними вимог чинного законодавства України, якісного і своєчасного виконання покладених на них завдань та обов`язків, визначених у посадових і робочих інструкціях, доручень керівництва ДП, за сприяння у поліпшенні фінансових показників діяльності підприємства, проявленої ними ініціативи, дотримання трудової дисципліни та Правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДП.

Відповідно до пункту 5.5 Положення святкова премія не нараховується працівникам, які працюють за сумісництвом, а працівникам, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною святкова премія може нараховуватися у меншому розмірі.

Статтею 18 КЗпП України визначено, зокрема, що положення колективного договору є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 569/11722/16-ц зазначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. В колективному договорі можуть бути передбачені додаткові види доплат, підстави та порядок їх здійснення. Умови колективного договору необхідно розділяти на ті, що дублюють норми позитивного права та ті, що виникають у процесі колективних переговорів між роботодавцем та трудовим колективом і є додатковими гарантіями для працівника.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 182/6943/23.

З вищевикладеного вбачається, що умовами Колективного договору, а саме додатком до нього - Положенням про преміювання було визначено декілька видів премій, у тому числі святкову премію, виплата якої не пов`язана з виробничими показниками, при цьому пункт 3.1 Положення містить загальні умови щодо порядку і умов преміювання працівників, які вже пов`язують можливість отримання премії з урахуванням виробничих показників працівників.

Водночас, в аудиторському звіті відсутні відомості про те яка саме норма пункту 3.1 Положення порушена позивачем при виплаті святкової премії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з огляду на те, що святкова премія є видом заохочувальної премії та при її виплаті не враховуються виробничі показники.

Крім того, Положенням встановлено випадки, за яких святкова премія не виплачується працівникам, однак перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами не визначено такою підставою.

При цьому, статтею 26 Закону України «Про відпустки» та статтею 84 КЗпП України передбачено право працівника на відпустку без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між сторонами трудового договору працівником і роботодавцем, на період дії воєнного стану за сімейними обставинами та з інших причин.

У свою чергу, перебування працівника у відпустці не призводить до припинення з ним трудових відносин.

Отже, судом встановлено, що у період нарахування та виплати відповідачам святкових премій, останні перебували у трудових відносинах з позивачем.

Враховуючи вищевикладене, відповідачі є працівниками, на яких поширюється дія усіх положень Колективного договору, заборона на виплату святкових премій працівникам, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати не встановлена умовами такого договору, тому відсутні підстави вважати, що нарахування та виплата святкових премій останнім порушує положення пункту 3.1 Положення про преміювання та не відповідає вимогам чинного трудового законодавства України, що свідчить про наявність достатніх правових підстав для проведення відповідних виплат відповідачам.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто, зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Набуття чи збереження майна є безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Разом з тим, статтею 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Зі змісту статті 1215 ЦК України вбачається, що законодавцем передбачені два винятки із встановленого нею правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014року в справі № 6-91цс14 та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 545/163/17.

Добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншої особи, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

При цьому, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки. Це один із проявів принципу добросовісності, який означає, що ніхто не повинен отримувати дохід або іншу вигоду від своєї неправомірної поведінки. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах № 907/576/17 від 16 травня 2018 року та № 917/803/18 від 15 травня 2019 року.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України, положення якої застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 Верховний Суд вказав, що за правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 також вказано на те, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обставини встановлені під час розгляду справи, а саме: наявність достатньої правової підстави для виплати позивачем відповідачам святкових премій, та відсутність належних і допустимих доказів спростування зазначеного, добросовісну поведінку відповідачів, які перебували у відпустках без збереження заробітної плати у період погоджений з роботодавцем, та останнім не висувалось ніяких заперечень щодо можливості використання працівниками такого права, відсутність рахункової помилки з боку роботодавця при виплаті премій, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, а доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, тому відмовляє у задоволенні позову.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Ураховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, то судові витрати, відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10-11, 18, 84 КЗпП України, статтями 1212, 1215 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення (повернення) безпідставно набутого майна відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна