Рішення № 133156019, 08.01.2026, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №636/7452/25

Провадження №2/547/126/26

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року с-ще Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Харченко В.Ф.,

за участі секретаря судового засідання К.С.Перекопної,

позивачки ОСОБА_1 ,

неповнолітнього ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи Відділ реєстрації місця проживання Чугуївської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей Чугуївської міської ради, про надання дозволу на здійснення реєстрації місця проживання дитини без згоди батька,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2025 ОСОБА_1 звернулася з позовом і інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Чугуївського міського суду Харківської області до відповідача ОСОБА_3 . Просить надати її сину ОСОБА_2 дозвіл на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без письмової згоди батька ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову вказує, що сторони-батьки сина мають різні зареєстровані місця проживання, а тому Відділ реєстрації місця проживання особи Чугуївської міської ради 07.08.2025 відмовив ОСОБА_2 у реєстрації місця проживання за вказаною адресою проживання матері. Стаття 160 Сімейного кодексу України надає дитині, яка досягла 14 років, право самостійно визначити своє місце проживання, але пункт 32 "Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, вимагає згоду обох батьків. Надання батьком дитини згоди на реєстрацію місця проживання є неможливою, оскільки він зник безвісти. Відсутність зареєстрованого місця проживання обмежує та унеможливлює для сина сторін реалізувати свої окремі права та свободи як людини і як громадянина України.

05.12.2025 справа отримана Семенівським районним судом Полтавської області для розгляду за підсудністю на підстав ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 04.11.2025.

08.12.2025 Семенівським районним судом Полтавської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і третіх осіб; судове засідання призначене 08.01.2026 о 10:30 год.

08.01.2026 позивач ОСОБА_1 і неповнолітній ОСОБА_2 позовні вимоги підтримують. Наголошують на неузгодженості підзаконного акту до закону. Просять ухвалити заочне рішення задля реалізації сином сторін права на реєстрацію місця проживання.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про яке повідомлений за зареєстрованим місцем проживання (де не проживає) та у спосіб розміщення оголошення про виклик на офіційному вебпорталі судової влади України. За обставин справи відповідач є зниклим безвісти внаслідок бойових дій.

Треті особи представників у судове засідання не направляли, пояснення щодо позову до суду не надсилали.

Ураховуючи зазначені обставини суд, відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128, частини першої статті 223, статей 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), 08.01.2026 ухвалив здійснити заочний розгляд справи за відсутності відповідача і представників третіх осіб.

Вивчивши письмову заяву позивача по суті справи (позовну заяву), вивчивши матеріали справи та надані до суду дані і докази, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Неповнолітній ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином позивачки ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_3 (а.с. 8, 21).

Позивачка ОСОБА_1 із 09.06.2025 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Неповнолітній ОСОБА_2 проживає із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 2, 22).

Відповідач ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 30).

ІНФОРМАЦІЯ_2 сповіщенням від 30.01.2025 повідомив позивачці ОСОБА_1 , що її чоловік-відповідач ОСОБА_3 зник без вісти 29.01.2025 під час виконання бойового завдання (а.с. 9).

Відповідач ОСОБА_3 із 14.03.2025 включений до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин внаслідок бойових дій (а.с. 10, 11).

Відповідно до частини третьої статті 160 Сімейного кодексу України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Наразі син сторін ОСОБА_2 визначив своє місце проживання зі своєю матір`ю-позивачкою ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 .

Чугуївська міська рада листом від 07.08.2025 № П-1011/02-05-18/312 повідомила ОСОБА_2 , що Відділ реєстрації місця проживання Чугуївської міської ради не може зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 , оскільки через різні зареєстровані місця проживання його батьків вимагається згода його батька ОСОБА_3 , яка не може бути надана через його відсутність (а.с. 22).

Відповідно до пункту 32 "Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, у разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших законних представників такої особи.

На це положення посилається Відділ реєстрації місця проживання Чугуївської міської ради; рекомендує неповнолітньому ОСОБА_2 звернутися до суду (а.с. 22).

Суд погоджується з доводами позову у тій частині, що підзаконний акт (Постанова Кабінету Міністрів України) містить норму, яка обмежує реалізацію права визначеного актом вищої сили (Сімейним кодексом України).

За змістом Декларації прав дитини від 20.11.1959 дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумове, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов`язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім`ї. Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першими одержують захист і допомогу. Дитина має бути захищена від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації.

Відповідно до частин п`ятої, сьомої-десятої статті 7 Сімейного кодексу України учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Верховний Суд послідовно засуджує надмірний формалізм у цивільному процесі, наголошуючи, що він є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя; суди не повинні створювати штучних перешкод, а повинні керуватися принципами законності, справедливості та ефективного захисту прав, застосовуючи закон з урахуванням мети судочинства, а не лише суворого буквочитання.

Частина перша статті 2 ЦПК визначає завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частини перша, друга статті 5 ЦПК встановлюють, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відтак суд робить висновок про наявність достатніх правових підстав для повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 281-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов повністю.

Надати неповнолітньому ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ) дозвіл на реєстрацію свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без письмової згоди зниклого безвісти за особливих обставин 14.03.2025 його батька ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 08.01.2026.

Суддя Віктор ХАРЧЕНКО