Постанова № 13315565, 16.12.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2010 р.

12 год.08 хв.Справа № 2-а-83/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю прокурора Пагуби Т.В., представника позивача Павліш П.В., представників відповідачів Величко М.М., Решетка В.В., Тітов Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ведичне екологічно чисте сільське господарство Махаріші" до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції в Херсонській області, Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість

встановив:

У червні 2007 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ведичне екологічно-чисте сільське господарство Махаріші" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області та Головного управління Державного казначейства у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення Чаплинської МДПІ від 16.06.07 № 0000301550/0 та стягнення з Державного бюджету відшкодування по податку на додану вартість в сумі 2180000 грн. В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає про те, що мав право на відшкодування цієї суми ПДВ на підставі декларації з ПДВ за вересень 2006 року з урахуванням уточнюючого розрахунку, поданого у червні 2007 року, яким виправлено помилки в декларуванні за вересень 2006 року. Позивач не змінював напрямок відшкодування ПДВ, а виправив помилку, вказавши в вересні 2006 року свою волю на відшкодування ПДВ та напрямок такого відшкодування.. У СТОВ "С/г Махаріші" в результаті отриманої прямої іноземної інвестиції виникло право на бюджетне відшкодування, оскільки при її розмитненні до Державного бюджету було фактично сплачено податок на додану вартість в сумі 2180000 грн., що відповідає вимогам підпункту 1.8 ст. 1 та пп.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ). Позивач вважає правомірним віднесення операцій з придбання основних фондів до загальної декларації з ПДВ. Жодним законом сільськогосподарського товаровиробника не зобов'язано відображати цей податковий кредит в спеціальній (сільськогосподарській) податковій декларації з ПДВ. Закон про ПДВ передбачає віднесення до сільськогосподарської податкової декларації з ПДВ лише податкових зобов'язань та використання таких задекларованих сум на певні цілі, і не передбачає віднесення до цієї декларації податкового кредиту з ПДВ. В подальшому позивач додатково обґрунтував свої позовні вимоги, вказавши, що протягом 2005-2006 рр. основний дохід отримував від надання послуг по обробці та вирощуванню сільгосппродукції іншим суб'єктам господарювання. Ввезену сільгосптехніку як внесок до статутного фонду товариства позивач не використовував у власній сільськогосподарські діяльності для виробництва сільгосппродукції, тому відносити сплачений при її розмитненні ПДВ до спеціальної сільськогосподарської декларації не було підстав. Позивач також стверджує, що не підпадав в 2006 році під дію п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ, оскільки за попередній 2005 рік сума, одержана від виробництва сільгосппродукції була менше 1 % загальної суми валового доходу, значну частину доходу склали доходи від послуг, які надавав позивач іншим підприємствам.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Відповідач-1 (Чаплинська МДПІ) позов не визнає, посилається на те, що платник податку в податкових деклараціях за вересень, жовтень 2006р. прийняв самостійне рішення про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань наступних періодів. При цьому зазначена сума в 2180000грн. у відповідності з п.п.7.7.3 Закону про ПДВ не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Пунктом 7.7 ст.7 Закону про ПДВ не передбачено права платника податків змінювати напрямок бюджетного відшкодування, відтак, позивач не мав права у червні 2007р. подавати уточнюючий розрахунок щодо виправлення помилки за декларацією за вересень 2006р. Зміна напряму відшкодування не може розцінюватися як виправлення помилки. Крім того, цей розрахунок подано після податкової перевірки (акт № 1/230-32472052 від 18.01.2007р.); подання уточнюючого розрахунку після перевірки заборонено пунктом 17.2 ст.17 Закону про ПДВ.

Податковий кредит за операцією з придбання техніки від іноземного засновника сільськогосподарським товаровиробником на підставі п.11.29 ст.11 Закону про ПДВ має декларуватися у сільськогосподарській податковій декларації та в результаті зменшує суму податкових зобов'язань з ПДВ, які використовуються цим товаровиробником на виробничі цілі і, відповідно, не породжує бюджетного відшкодування з ПДВ. Сільгосптехніка придбавалась для використання у власному виробництві сільгосппродукції. Відповідач звертає увагу на те, що протягом 2005-2006 року СТОВ "С\г Махаріші" було платником фіксованого сільгоспподатку, тому за попередній рік. доходи від виробництва сільгосппродукції перевищували 75 % загальної суми доходу .

Представник першого відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області (відповідач-2) у вирішенні спору поклався на розсуд суду. Вважає, що у випадку задоволення позову судовий збір у справі має бути покладено на Державну судову адміністрацію України.

Представник другого відповідача прибув в судове засідання.

Прокурор вступив у справу за власною ініціативою, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

СТОВ "Ведичне екологічно-чисте сільське господарство "Махаріші" є юридичною особою, зареєстровано в липні 2003 року, СТОВ "СГ "Махаріші" має в користуванні земельну ділянку площею 50 га для ведення сільськогосподарського виробництва, є платником податків, в тому числі платником ПДВ з 22 березня 2004 року, здає до податкової інспекції загальну та спеціальну декларації. В 2005-2006 роках позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Об'єктом обкладення ПДВ є, зокрема, операції із ввезення товарів у митному режимі імпорту чи реімпорту (пп. 3.1.2 Закону про ПДВ). Крім того, об'єктом оподаткування ПДВ є також операції, які пп. 3.1.2 Закону ПДВ прирівняв до імпорту, зокрема, ввезення з­за кордонів України на її митну територію товарів за договорами, що передбачають обмін товарів (майна) на корпоративні права або цінні папери. Ввезення на митну територію України обладнання як внеску до статутного фонду є об'єктом обкладення ПДВ. Базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у вантажній митній декларації, з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

СТОВ "СГ Махаріші" в серпні 2006 року отримало від іноземного засновника МАНАRIHI VEDIC ORGANIC AGRICULTURE LIMITED на поповнення статутного фонду підприємства сільськогосподарську техніку для використання у власній виробничій діяльності: трактор гусеничний "Челенжер" моделі МТ 865В - 4 шт. за ціною 1617368,55грн., трактор гусеничний "Челенжер" моделі МТ 865В - 2 шт. за ціною 1706379,85 грн., посівний сільськогосподарський агрегат неточного висівання - культиватор-сівалка в комплекті з бункером 6450 н розібраному стані - 3 шт. за ціною 1026160.00 грн., посівний сільськогосподарський агрегат неточного висівання - культиватор-сівалка моделі 8810-54 в комплекті з бункером 6450 в розібраному стані - 1 шт. за ціною 1061005 грн., посівний сільськогосподарський агрегат неточного висівання - культиватор-сівалка моделі 8810-54 в комплекті з бункером 6450 в розібраному стані - 2 шт. за ціною 954404 грн. Загальна вартість техніки 10900400, позивачем на митниці було сплачено ПДВ в сумі 2180080 грн. як підприємством, до статутного фонду якого нерезидент вносить обладнання. В загальній декларації з податку на додану вартість за серпень 2006 року позивачем відображена сума податкового кредиту 2180080 грн., у рядку 21 (від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду) та 22.2 (зарахування від'ємного значення поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду). На думку МДПІ, позивач повинен був відобразити податковий кредит у спеціальній сільгоспдекларації, за якою розрахунки з бюджетом не провадяться, тому що сільгосптехніка була ввезена для використання у власному виробництві сільгосппродукції. Про це зазначено в акті виїзної документальної перевірки від 25.12.07 № 75/230/32472052, із змісту акту вбачається, що податкова інспекція не перевіряла яким чином використовувалась ввезена сільгосптехніка. За даним актом податковий орган не приймав будь-яких рішень про донарахування податкових зобов'язань або зменшень бюджетного відшкодування.

Згідно декларації по ПДВ вересня 2006 року позивач мав право на бюджетне відшкодування, але рядки 25, 25.1 або 25.2 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню)не заповнив, а в р. 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) зазначено 2180000грн., тобто, взагалі не відобразив в декларації рішення про відшкодування суми ПДВ або на рахунок банку, або в рахунок наступних платежів, не додав до декларації ні заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4), ні розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3). МДПІ дійшла до висновку, що таке заповнення декларації є нічим іншим, як прийняттям рішення про зарахування належної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

У вересні місяці 2006 року позивач знову задекларував податковий кредит на суму 1006025 гривень, сплаченого при розмитненні сільгосптехніки, відповідно до приведеної норми Закону зобов'язаний був подати декларацію податковому органу про відшкодування з держбюджету вказаної суми в жовтні місяці 2006 року, що позивач також не зробив. МДПІ вважає завищеним податковий кредит загальної декларації на дану суму ПДВ (акт перевірки від 25.12.07 № 75/230/32472052). В декларації жовтня 2006 року позивачем також не були заповнені рядки 25, 25.1, 25.2. В рядках 24 (залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду , позитивне значення)та 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) зазначена сума 3185946 грн.

Своє волевиявлення по відшкодуванню суми ПДВ 3185906 грн. на рахунок в банку позивач вперше відобразив в декларації за листопад 2006 року, в якій залишок від'ємного значення попереднього податкового кредиту, за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, вказаний в розмірі 3185906 грн., суму податкового кредиту попереднього податкового періоду 0 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді товариством зазначена в розмірі 3185906 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню позивачем вказана в розмірі 3185906 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, встановлені в п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації… До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій…(пп. 7.7.4 ст.7 Закону про ПДВ).

За висновками виїзної позапланової перевірки СТОВ "СГ Махаріші" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період листопад 2006 р. податкова інспекція встановила, що С'ТОВ "С/г Махаріші" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку па додану вартість за листопад місяць 2006 року на суму 3185906 грн. МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 січня 2007 року № 0000012351/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3185906 грн. Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в судовому порядку, але постановою господарського суду Херсонської області від 21.05.07 по справі № 8/147-АП-07, яка набрала законної сили, податкове повідомлення-рішення залишено в силі. Господарський суд в якості підстави для відмови в позові послався на неправильне заповнення декларації листопада 2007 року, однак вказавши, що позивач мав право за декларацією вересня місяця 2006 р. заявити до відшкодування з Державного бюджету суму 2180000 грн., а також констатував наявність у позивача права виправлення виявлених помилок у показниках податкової декларації вересня 2006 року шляхом подання уточнюючого розрахунку.

В порядку виправлення помилки в декларації за вересень 2006 року позивач уточнюючим розрахунком, поданим 05.06.07 вх. № 4440, змінив дані декларації по ПДВ за вересень 2006 року, в тому числі в рядки 25 та 25.1 відніс суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку - 2180000 , в рядок 26 зазначено "0". Разом з уточнюючим розрахунком, позивачем було подано заяву про бюджетне відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування. Податковим повідомленням-рішенням № 0000301550/0 від 16.06.2007 Чаплинська МДПІ зменшила на 2180000грн. суму бюджетного відшкодування ПДВ СТОВ "Ведичне екологічно - чисте сільське господарство Махараші". Рішення прийнято за висновками акту № 01/150-32472052 від 15.06.2007 документальної невиїзної (камеральної) перевірки уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2007 року, яким виправлялись помилки декларації за вересень 2006 року. Перевіркою уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість СТОВ "СГ Махараші", поданого за червень 2007р., податкова інспекція встановила, що розмір податку, зазначеного платником в уточнюючому розрахунку, є більшим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки. Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України про ПДВ визначено порядок відшкодування ПДВ, яким не передбачено можливості зміни напряму відшкодування. Уточнюючим розрахунком СТОВ "СГ Махаріші", на думку МДПІ, не виправлялись ні податкові зобов'язання, ні податковий кредит, платник податку не має права на складання уточнюючих розрахунків, зміна напряму відшкодування не може розцінюватися як виправлення помилки. ДПІ зазначила, що платник податку має право виправити допущені та самостійно виявлені помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації до початку перевірки, документальна перевірка достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування СТОВ "С/г Махаріші" проводилася 18.01.2007 (акт перевірки № 01/230-32472052), тому платник податку не має права на подання уточнюючих розрахунків відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181 та п.7 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України 23.03.2001р. № 110. В акті перевірки зазначено про те, що позивачем безпідставно відображено в загальній декларації суму ПДВ з вартості отриманої на поповнення статутного фонду від іноземного засновника сільськогосподарської техніки для використання у власному виробництві, тоді як податкова інспекція вважає, що сума ПДВ має включатись до спецдекларації.

Висновки МДПІ суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III, платник податків, який самостійно виявив помилку, що міститься в раніше поданій податковій декларації, має право виправити її одним із двох способів: або відобразивши уточнені показники в податковій декларації за будь-який наступний податковий період; або подавши уточнюючий розрахунок. Форму уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок затверджено наказом ДПАУ "Про затвердження змін до податкової звітності з податку на додану вартість" від 30.09.2003 № 466, яким внесено зміни до форми декларації з ПДВ і до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 № 166 (далі Порядок № 166). Згідно Порядку уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість подається без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Суд вважає, що позивач допустив методологічну помилку при складанні декларацій, яка полягає в неправильному заповненні декларацій. Податкова інспекція заперечує право позивача на виправлення показників декларації вересня 2006 р., а саме рядків 25 та 26, посилаючись на те, що декларації серпня-листопада 2006 року вже були предметом перевірки податкової інспекції та на те, що Законом про ПДВ не передбачено права платника податків змінювати напрямок бюджетного відшкодування, відтак, позивач не мав права у червні 2006р. подавати уточнюючий розрахунок щодо виправлення помилки за декларацією за вересень 2006р. Суд приймає до уваги, що податкова інспекція при дослідженні декларацій серпня-листопада 2006 року не виявила та не кваліфікувала як порушення факт не заповнення рядку 25 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню). Крім того, суд вважає, що виправлення в декларацію може вносити тільки платник податку. Тому платник не втрачає право виправити помилку і після перевірки, яка таку помилку не виявила.

Суд також вважає, що висновок МДПІ про те, що заповнення декларації вересня 2006 року є нічим іншим, як прийняттям рішення про зарахування належної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, не ґрунтується на фактичних даних, тому що ні в рядку 25, ні в рядку 25.2 (сума, що підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) не зазначено ніякої суми, а податкова інспекція не має повноважень щодо внесення до декларації будь-яких відомостей. Отже, висновок про те, що за даною декларацією позивач прийняв рішення про конкретний напрямок відшкодування є необґрунтованим, оскільки податкова інспекція не заперечує відсутність в декларації вересня 2006 року взагалі зазначення будь-якої волі платника на бюджетне відшкодування. В уточнюючому розрахунку позивач не виправляв напрямок відшкодування, а заявив до відшкодування суму ПДВ і вперше зазначив напрямок такого відшкодування - на рахунок в банку. Застосування п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ до даного випадку є неправомірним, оскільки ця норма регулює спосіб виправлення платником помилки, яка призводить до збільшення податкового зобов'язання платника.

Також суд вважає такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства доводи податкової інспекції про необхідність включення сум ПДВ з вартості сільгосптехніки до спеціальної декларації, яка звичайно подається до податкового органу сільськогосподарськими товаровиробниками.

Відповідно до пункту 11.29 ст.11 Закону про ПДВ зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271, у редакції постанови КМУ 23.04.01 №374, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики. Суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників, перераховуються ними з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування сум ПДВ до бюджету. При цьому окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити в установі банку протягом одного звітного періоду після отримання права на застосування спеціального режиму оподаткування. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.Пунктом 5 Порядку передбачено, що кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Зміст наведених правових норм свідчить на користь того, що при визначенні об'єкта оподаткування сільськогосподарський товаровиробник, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону про ПДВ, і податкове зобов'язання, і податковий кредит по операціям з поставки товарів, послуг власного виробництва декларує за спеціальною (скороченою) декларацією. Отже, визначальною умовою для вирішення того, в якій декларації підлягають відображенню суми податку на додану вартість з вартості техніки, ввезеної в якості поповнення статутного фонду від іноземного засновника, є встановлення питання призначення цієї техніки та її подальшого спрямування для використання у власному сільськогосподарському виробництві або в інших операціях.

Суд встановив, що по-перше, ввезена техніка, хоч є сільськогосподарською, не використовувалась для здійснення операцій, оподаткування яких підпадає під пільгу, передбачену п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ, по-друге, позивач у 2006 році не підпадав під визначення сільськогосподарського товаровиробника, в якого сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства,

До такого висновку суд дійшов з огляду на наступне.

Позивач стверджує, що ввезена техніка не використовувалась для здійснення операцій, оподаткування яких підпадає під пільгу, передбачену п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ. На період ввезення техніки, у позивача був достатній парк сільгосптехніки,за допомогою якого позивач надавав послуги іншим суб'єктам господарювання по вирощуванню та збиранню врожаю, у власному користуванні він мав тільки 50 га землі. В 2006 році позивач посіяв п'ятдесят гектарів озимого жита, валовий збір якої становив 152 тони. Ціна реалізації зібраного в 2006 році врожаю озимого жита становила 960 грн. за тону, відповідно до чого валовий дохід від реалізації продукції власного виробництва за 2006 рік становив 145920 грн. За даними "Звіту про фінансові результати" (форма №2) підприємства за 2006 рік валовий дохід підприємства становив 18 444 900 грн. (вісімнадцять мільйонів чотириста сорок чотири тисячі дев'ятсот грн.). Враховуючи, що техніка була ввезена вже восени, необхідність певного часу для її реєстрації, позивач стверджує, що в 2006 році він її не використовував, а збирався здати в оренду за договором від 02.10.06, який надав суду. Фактично цей договір сторонами не виконаний. В 2007 році позивач здав ввезену техніку разом з іншою в оренду ТОВ "Вішва Ананда" за договором оренди обладнання від 02.01.07. В 2007 році підприємство взагалі не отримувало доходу від реалізації продукції власного виробництва через її відсутність. Податкова інспекція не спростувала доводи позивача і не надала суду доказів того, що ввезена в серпні 2006 року сільгосптехніка використовувалась позивачем для вирощування або збирання, переробки власної сільгосппродукції. Здавання в оренду сільгосптехніки не відноситься до операцій, на які розповсюджується пільга, передбачена п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ.

Платником ФСП відповідно до ст. 2 цього ж Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" є сільськогосподарські підприємства, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу. Для набуття такого статусу СТОВ подавало розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за 2005 рік, як це передбачено п.5 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. № 658 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 р. № 725). Але тільки та обставина, що позивач був платником ФСП у 2005 2006 рр. та відповідно до ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" подавав відповідний податковий розрахунок, не є беззаперечним доказом того, що сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. До виручки від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки повинна включатись вартість реалізованої продукції рослинництва і тваринництва, вирощеної на власних виробничих потужностях, продукції, що є результатом переробки власної сільськогосподарської сировини на власних виробничих потужностях та результатом переробки власної сільськогосподарської сировини на давальницьких умовах, враховуючи при цьому поняття "продукція", якою є продукт виробництва в речовій формі (в предметному вигляді), кількісно вимірюваній у натуральному і грошовому вираженні. СТОВ подавало розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства за 2005 рік, в якому зазначено про відсутність реалізації власної продукції рослинництва та тваринництва, основний дохід (85 %) складала вартість наданих іншим підприємствам послуг, пов'язаних з сільгоспвиробництвом їх продукції на належних цим підприємствам землях. Як свідчить звітність позивача за 2005 р., він не виробляв сільгосппродукції, а тільки надавав іншим підприємствам за договорами підряду послуги з орання, культивації та боронування ґрунту, внесення добрив, посіву, збиранню, перевезенню та зберіганню сільськогосподарських культур.

В спірному періоді діяли Методичні рекомендації по визначенню питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства, затвердж. наказом Мінагрополітики України від 29.12.02 № 419, норми яких передбачали включення до валового доходу від реалізації сільгосппродукції, зокрема, вартість наданих послуг (послуги машино-тракторного парку, будівельних і ремонтних бригад, інші послуги), пов'язані із сільськогосподарським виробництвом. Отже, такі послуги повинні бути супутніми для вирощування с\г продукції, чим позивач не займається. При відсутності такого факту виробництва сільгосппродукції не можна відносити послуги, які надаються іншим платникам по вирощуванню сільгосппродукції, до сільськогосподарських, тому що вони не пов'язані із вирощуванням сільгосппродукції саме цим підприємством. Посилання МДПІ на Державний класифікатор продукції та послуг, який відносить до продукції сільського господарства послуги, надані в рослинництві, не є вирішальною, оскільки сторони не заперечують факту надання цих послуг в сфері сільськогосподарського виробництва, але справа в тому, що послуги надавались іншим сільгоспвиробникам і не були супутніми вирощуванню власної сільгосппродукції. Послуги, надані третій особі, не можуть бути віднесені до сільськогосподарського виробництва в розумінні п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ..

Позивач не мав права відображати ПДВ з таких послуг в спеціальній декларації. Згідно з пп. 5.7.1 п. 5.7 розділу п'ятого Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166, у рядках10 15 розділу II "Податковий кредит" податкової декларації з ПДВ (скороченої) відображаються: а) товари (послуги), що придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, що придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції; б) послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.

На підставі викладеного, суд вважає, що пільга, передбачена п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ, не розповсюджується на позивача, тому що позивачем доведена та обставина, що сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва за 2005 рік, становить менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для набуття права на сплату ФСП, і для набуття права на використання спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарські підприємства повинні підтвердити податковому органу наявність необхідного відсотка питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній рік. ДПІ повинна, в свою чергу, перевіряти під ставність набуття позивачем статусу платника фіксованого сільгоспподатку, а також правильність показників декларацій, які подавав позивач як сільгоспвиробник.

На підставі викладеного, податкове повідомлення-рішення Чаплинської МДПІ від 16.06.07 № 0000301550/0 суд визнає неправомірним та скасовує.

При вирішенні позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування з державного бюджету, суд виходить з наступного. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, подає відповідному податковому органу заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування. Позивач витримав вимоги даної норми закону, своєчасно надавши відповідачу - 1 всі необхідні документи для отримання бюджетного відшкодування, що не оспорюється відповідачем-1. Оскільки відповідач-1 у встановлений пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР термін відповідний висновок до органу державного казначейства не надав, сума бюджетного відшкодування позивачеві не перерахована. Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення такої заборгованості з Державного бюджету, а тому позовні вимоги про стягнення на користь позивача суми бюджетного відшкодування з Державного бюджету є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відшкодувати позивачу з Державного бюджету. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду та повідомлено про дату та час складення постанови в повному обсязі

Керуючись ст. 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції в Херсонській області від 16.06.07 № 0000301550/0 .

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31119030700186 в ГУДКУ у Херсонській області, одержувач Держбюджет УДК в Каланчацькому районі Херсонської області, код ЄДРПОУ 24103802, МФО 852010, код доходу 14010200) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ведичне екологічно-чисте сільське господарство Махаріші" (75804, с.Новокиївка, Каланчацького району Херсонської області, вул.Леніна, 48, код 32472052) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2 180 000 (два мільйона сто вісімдесят тисяч) гривень.

Відшкодувати сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Ведичне екологічно-чисте сільське господарство Махаріші" (75804, с.Новокиївка, Каланчацького району Херсонської області, вул.Леніна, 48, код 32472052) з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у розмірі 1703 (одна тисяча сімсот три гривні) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 грудня 2010 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 2.11.1