Рішення № 133154866, 08.01.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/1429/25

РІШЕННЯ

іменем України

"08" січня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, розглянувши в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 9447 грн 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог представник ТОВ «Фінпром Маркет» у позовній заяві зазначив наступне.

14 травня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №8999478, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмір 2500 грн, строк позики - 360 днів, відсотки 0,95% в день. Позикодавець на виконання умов договору позики виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2500 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача за посередництвом платіжної установи.

Враховуючи умови договору, заборгованість відповідача за договором позики складає 9447,50 грн, з яких: 2500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 1947,50 грн сума заборгованості за відсотками; 5000 грн сума заборгованості за пенею. Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором ТОВ «Фінпром Маркет», що набуло право грошової вимоги за договором позики на підставі договору факторингу.

16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 8999478 від 14.05.2025.

Відповідно до реєстру прав вимог від 16.10.2025 до договору факторингу ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 9447,50 грн.

За вказаних обставин, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача вищевказану суму заборгованості та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 10.11.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У судові засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі. У заяві вказав, що заперечує проти стягнення з нього неустойки в розмірі 5000 грн та витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 травня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено Договір кредитної лінії (надійний) №8999478.

Відповідно до умов вказаного договору, позивач надав відповідачці кредит в сумі 2500 грн строком на 360 днів (з 14.05.2025 по 08.06.2026) з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95%, що нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. Комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми нарахованого кредиту (у грошовому виразі 431,25 грн), у разі порушення строків повернення кредиту нараховується неустойка у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не більше ніж 15 відсотків простроченого платежу.

Згідно п. 6.13 кредитного Договору сторони погодили, що у разі прострочення Позичальником сплати першого обов`язкового платежу/Мінімального обов`язкового платежу (що включає в себе нараховану Комісію за надання кредиту та/або проценти за користування кредитом та/або сплати суми кредиту) на шістдесят другий календарний день, Кредитодавець має право вимагати повне погашення кредиту, навіть якщо термін його виплати ще не настав. В такому випадку Позичальник зобов`язаний здійснити дострокове повне погашення заборгованості (а.с.14-21).

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора «567466», що був надісланий на вказану відповідачем електронну пошту. Надання відповідачу даного одноразового ідентифікатора підтверджується довідкою про ідентифікацію. Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом Banк ID НБУ, отримавши за її згодою, персональні дані (а.с.21 зворотній бік).

ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит шляхом перерахування кредитних коштів в розмірі 2500 грн на його банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.22 зворотній бік-23).

16 жовтня 2025 року між ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено Договір факторингу №16/10/25, відповідно до умов якого «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується відступити ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» зобов`язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (Ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (а.с.24-28).

Відповідно до реєстру прав вимог №16/10/25-01 до Договору факторингу №16/10/25 від 16.10.2025 ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 9447,50 грн (а.с.28 зворотній бік-29).

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що прострочена заборгованість відповідача за кредитним договором становить 9447,50 грн, з яких: 2500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1947,50 грн - сума заборгованості за процентами; 5000 грн сума заборгованості за пенею (а.с.30).

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2ст.11 ЦК України).

Згідно зі ч. 1ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладання суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення відповідача було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами.

Крім того, матеріали справи містять належні докази на підтвердження того, що саме відповідачем здійснено дії, спрямовані на укладання договору, а саме відповідач шляхом введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором підписав кредитний договір із зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому йому були перераховані кошти у розмірах, встановлених договором.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма істотними його умовами та що йому надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Частиною 1ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1ст.510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктивний склад у частині кредитора.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ч.ч. 1,2 ст.10561ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положеннями ч. 1ст. 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.п. 5, 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.(ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи слідує, що прийняті на себе зобов`язання за укладеним договором сторона позивача виконала своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі.

Відповідач кредитні кошти отримав, скористався ними, що підтверджується наявними у справі доказами, своїх зобов`язань за договором кредитної лінії (надійний) не виконав та не сплатив грошові кошти для погашення кредитної заборгованості.

Враховуючи, що відповідачем порушено право позивача на належне виконання умов кредитного договору, в результаті чого кредитна заборгованість не була погашена останнім добровільно, вимога позивача, щодо стягнення заборгованості за договором кредитної лінії (надійний) №8999478 від 14.05.2025 є правомірною.

Суд відхиляє доводи позивача щодо обґрунтованості нарахування за договором кредитної лінії (надійний) №8999478 від 14.05.2025 неустойки у розмірі 5000 грн у відповідності до умов договору з огляду на наступне.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, якими доповнити пунктами 18 і 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно нараховано штраф за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, а відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором кредитної лінії (надійний) №8999478 від 14.05.2025 в сумі 4447,50 грн, яка складається з 2500 грн - заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 1947,50 грн - заборгованості за відсотками.

Щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитом, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження№ 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

Судом встановлено, що перелік прав кредитодавця не є вичерпним, (п. 8.2. договору), що дає підстави суду дійти висновку, що у позивача є право вимоги дострокового погашення боргу, передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

З умов договору та матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив перший платіж, та не вносив інші щомісячні платежі, що стало підставою для звернення до суду з вимогою дострокового погашення боргу.

А тому вимога позивача достроково повернути борг узгоджується із приписами п.8.2. договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, незважаючи на відсутність доказів направлення письмового повідомлення боржнику.

Розподіл судових витрат між сторонами.

У зв`язку зі звільненням відповідача від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» (відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи), слід повернути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі від частки задоволених позовних вимог (47,1%) в сумі 1140 грн 95 коп.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.1 - 4ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення з відповідача 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано копію договору №25-08/25/ФП про надання правової допомоги від 25.08.2025, витяг з Акту №1-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором, .

Відповідно до витягу з акту про приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, вбачається, що адвокатом надано Позивачу професійну правничу допомогу, зокрема за вивчення/збір документації та склади позовної зави до відповідача - вартість зазначених послуг складає 4500 грн, яка була сплачена «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в повному обсязі та підтверджується платіжним документом.

Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи в контексті критерію реальності адвокатських витрат, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог та заперечення відповідача щодо розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, при цьому керуючись принципами справедливості та верховенства права, зважаючи, що сума заявлених витрат на правничу допомогу є завищеною, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про стягнення із відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу та стягнути такі витрати в розмірі 1500 грн 00 коп.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №205/5969/15-ц.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором позики №8999478 від 14.05.2025 в розмірі 4447 (чотири тисячі чотириста сорок сім) грн 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (дві тисячі сто дев`ятнадцять) грн 00 коп.

В задоволенні решти витрат на правничу допомогу - відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1140 грн 95 коп, сплаченого відповідно до платіжної інструкції від 31.10.2025.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь; код ЄДРПОУ 43311346)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 08 січня 2026 року.

Суддя Т. Г. Корсун