Рішення № 133154742, 07.01.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/3731/25

Провадження № 2/165/253/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський Волинської області в складі:

головуючого судді Рибас А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попіки Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судловому засіданні в залі Нововолинського міського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликлом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся в суд із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.07.2024 року між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 00-9852522 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 7 475,00 грн.

20.01.2025 року між первісним кредитором - ТОВ «Макс кредит» та позивачем - ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого останньому відступлене право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 станом на день звернення до суду становить 14 638,00 гривень, з яких: 7 475,00 грн. - заборгованість за кредитом, 7 163,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 0,00 грн. - штрафні санкції.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 14 638,00 грн., а також судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою від 28 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 правом подати відзив не скористалась, в судове засідання не з`явилась. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою, судовий виклик за зареєстрованим місцем проживання не вручений через відсутність адресата.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування технічними засобами.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 07.01.2026 року.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що відповідач зареєструвався на сайті кредитодавця та отримав доступ до Особистого кабінету, пройшовши у процесі реєстрації процедуру ідентифікації, після чого ознайомився з Правилами надання коштів у позику, заповнив свої персональні ідентифікаційні дані та вказав суму коштів, яку бажає отримати.

Крім того, відповідно до п. 4.2.6 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Макс кредит», затверджених наказом директора товариства № 05-01/24 від 05.01.2024 року (а.с. 38), позичальнику для ознайомлення в Особистий кабінет було надіслано паспорт споживчого кредиту, з яким відповідач ознайомився та підписав його шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 40136 (а.с. 34-35).

Підписавши вказаний паспорт споживчого кредиту, ОСОБА_2 підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування, після чого відповідачу було надіслано для ознайомлення відповідно до п. 4.2.8 Правил кредитний договір (оферту щодо укладення кредитного договору).

12.07.2024 року між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 00-9852522, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 70670 та акцептований відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 6 500,00 гривень на споживчі потреби.

Із дослідженого судом Договору кредитної лінії № 00-9852522 від 12.07.2024 вбачається, що ОСОБА_2 зобов`язалася погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його користування, виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки та на умовах визначених договором (п. 1.3., 1.4 Договору, а.с. 41 на зворотному боці)).

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, визначено строк кредиту 360 календарних днів. Дата повернення кредиту - 07.07.2025 року. Процентна ставка є фіксованою та становить 1,45% від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується у межах строку кредитної лінії - стандартна ставка, та 1% в день - знижена процентна ставка.

Крім того, відповідно до п. 1.6 договору, кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає 975,00 грн.

У п. 2.8. кредитного договору, сторони визначили, що кредит надається у безготівковій формі, шляхом перерахування 6 500 гривень на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (а.с. 42).

Також, позичальник ОСОБА_2 ознайомлена із реальною вартістю кредиту та орієнтовною реальною процентною ставкою, орієнтовною загальною вартістю кредиту, відповідно до умов п.п. 1.7-1.8.1 Договору, а також графіком платежів по кредиту, який є додатком до кредитного договору та також підписаний позичальником електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором 70670 одночасно з підписанням самого договору (а.с. 46).

Кредитодавець ТОВ «Макс кредит» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та 12.07.2024 року через платіжний сервіс «Platon» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 кредитні кошти на споживчі потреби в сумі 6 500 грн., що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» № 173/02 від 06.02.2025 (а.с. 14), додатками до інформаційної довідки (а.с. 12-13, 14-15) та надісланою на виконання ухвали суду про витребування доказів інформацією АТ «Перший український міжнародний банк» (АТ ПУМБ») від 12.12.2025 року № КНО-07.8.5/17077 БТ (а.с. 78).

Відповідно до наданої АТ «ПУМБ» інформації, на ім`я ОСОБА_2 було випущено платіжну картку № НОМЕР_1 та 12.07.2024 року о 17.32 год. на рахунок останньої було зараховано 6 500 грн (а.с. 78).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З дослідженого судом розрахунку заборгованості по кредиту встановлено, що відповідач не вчасно та не в повному обсязі проводила платежі по погашенню кредиту та не повернула кредит у встановлений договором строк.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що у ОСОБА_2 станом на 20.01.2025 року (на дату укладання первісним кредитором договору факторингу та уступки права вимоги) існує заборгованість за кредитним договором в сумі 14 638,00 гривень, з яких: 6 500,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) та 975,00 грн. -заборгованості за нарахованою одноразовою комісією, а всього за кредитом - 7 475,00 грн; 7 163,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, а також нараховані штрафні санкції в сумі 3250,00 грн. щодо стягнення яких позивачем не заявлено позовної вимоги (а.с. 17-18).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

З огляду вищенаведеного, суд приходить до висновку, що при укладенні договору були дотримані вимоги закону щодо змісту та форми договору, сторона кредитодавця свої зобов`язання виконала в повному обсязі, проте позичальник - відповідач ОСОБА_2 порушила зобов`язання, оскільки не здійснювала платежів по погашенню суми кредиту, одноразової комісії та процентів за користування кредитом, а також не повернула кредит у встановлений договором строк.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні і в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, інше не встановлено договором або законом.

Із дослідженого судом договору факторингу (відступлення права вимоги) № 20012025-МК/Ейс, укладеного 20.01.2025 року між первісним кредитором - ТОВ «Макс кредит» та позивачем ТзОВ «Фінансова Компанія «Ейс»», вбачається, що останньому за відповідну плату відступлене (передано) право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 00-9852522 від 12.07.2024 року, укладеним між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_2 (а.с. 17-18, 19-24).

Оскільки на підставі даного договору відступлення права вимоги (факторингу) відбулась заміна первісного кредитора ТОВ «Макс кредит» на ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, відповідач не надав суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання ним умов договору, наявність заборгованості за цим договором, а також її розмір.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів укладеного між первісним кредитодавцем та відповідачем кредитного договору, наявності заборгованості по ньому внаслідок неналежного виконання зобов`язань відповідачем, а також укладення договору факторингу та уступки права вимоги до боржника, яке перейшло до позивача, і з урахуванням того, що відповідачем заборгованість за кредитним договором на загальну суму 14 638,00 грн. у добровільному порядку не сплачена, вона підлягає стягненню у судовому порядку, отже вимоги позивача є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 7 000,00 грн., на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, протокол погодження вартості послуг до цього договору, додаткову угоду № 25770857439 до вищевказаного договору від 11.09.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025, який визначає перелік виконаних адвокатом послуг і робіт та їх вартість (а.с. 53-56).

При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Суд зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3 500 грн, які слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, ч. 1 ст. 548, ч. 1 ст. 549, ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 611, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 00-9852522 від 12.07.2024 р. в сумі 14 638 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати в сумі 5 922 (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять дві) гривні 40 копійок, а саме: 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце реєстрації: 02090, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, м. Київ, ЄДРПОУ: 42986956, рахунок: НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк».

Відповідач (боржник): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Алла РИБАС