Рішення № 133154626, 08.01.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/22997/25

Провадження № 2-а/161/55/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2026 року місто Луцьк Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі

головуючої судді Гриня О.М.

з участю секретаря судових засідань Жежерун Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що постановою інспектора Кременецького РВП ГУНП у Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Ткачука О.А. серія ЕНА № 6040288 від 29.10.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Вказаною постановою його визнано винним у тому, що 29.10.2025 о 11 год. 46 хв. в м. Кременець по вул. С. Петлюри, керуючи транспортним засобом марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим порушив вимоги п.18.1 ПДР України, а саме не пропустив пішоходів, які наближалися до нерегульованого пішохідного переходу.

Зазначив, що така постанова є незаконною, оскільки 29.10.2025 о 11 год. 46 хв. в м. Кременець по вул. С. Петлюри, керуючи транспортним засобом марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, він зменшив швидкість, переконався у відсутності пішоходів та продовжив рух. Після чого, його зупинили працівники поліції та повідомили про порушення п. 18.1 ПДР України. У відповідь на його заперечення, поліцейські показали відеозапис на якому видно одного пішохода, який знаходиться на тротуарі та на значній відстані від пішохідного переходу. Вважає, що з відеозапису неможливо зрозуміти чи збирається пішохід йти далі в напрямку пішохідного переходу та здійснювати перехід дороги чи він мав намір зупинитися.

Вказує на те, що в постанові про адміністративне правопорушення не зазначено, що працівниками поліції здійснювалася відеофіксація та на який технічний пристрій, не долучено письмових пояснень свідків, в тому числі пішоходів.

Посилаючись на викладене, просить суд скасувати постанову серія ЕНА № № 6040288 від 29.10.2025 винесену інспектором Кременецького РВП ГУНП у Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Ткачуком О.А. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП та закрити провадження у справі.

Ухвалою судді від 10.11.2025 адміністративний позов залишено без руху.

На виконання вимог ухвали, позивачем усунуто зазначені в ній недоліки у визначений строк.

Ухвалою судді від 19.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

08.12.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому його представник позовних вимог не визнав. Зазначив, що 29.10.2025 о 11 год. 46 хв. в м. Кременець по вул. С. Петлюри, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість, не зупинився та не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу, а саме створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п.18.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Вчинення позивачем правопорушення зафіксовано за допомогою відеореєстратора під назвою «Video з реєстратора». Таким чином, поліцейським, як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР України, маючи відповідні повноваження зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Посилаючись на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

29.10.2025 інспектором Кременецького РВП ГУНП у Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Ткачуком О.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6040288 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 29.10.2025 о 11 год. 46 хв. в м. Кременець по вул. С. Петлюри, керуючи транспортним засобом марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим порушив вимоги п.18.1 ПДР України, а саме не пропустив пішоходів, які наближалися до нерегульованого пішохідного переходу.

Відповідно до п. 18.1 ПДР України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Відповідальність за ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Проте, згідно п.18.1 ПДР України водій транспортного засобу повинен вжити заходів для зменшення швидкості, а в разі потреби зупинитися у випадку, коли на наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи. Вказаний пункт ПДР України не містить формулювання «не пропустив пішоходів, які наближалися до нерегульованого пішохідного переходу».

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Факт невизнання позивачем інкримінованого йому правопорушення підтверджується подачею позову до суду.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, правомірность дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, стороною відповідача не є доведеною.

Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст.40 цього Закону, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, відомостями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

Додатком 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, передбачено заповнення п.7 постанови до постанови додаються.

Із дослідженого судом відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля № 0954 не вбачається, що в час наближення транспортного засобу марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 до нерегульованого пішохідного переходу, саме на ньому перебували пішоходи. Не підтверджує обставину наведену в оскаржуваній постанові і відеозапис з нагрудної камери № 856777.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, стороною відповідача суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, які він поніс у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72-77, 139, 243-246, 250, 286, 293 КАС України, ч.1 ст.122 КУпАП, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Постанову серія ЕНА № 6040288 від 29 жовтня 2025 року, винесену інспектором Кременецького РВП ГУНП у Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Ткачуком Олексієм Андрійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (адреса: вул. Валова, 11, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40108720).

Повний текст рішення складено та підписано 08 січня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь