Ухвала суду № 133153872, 07.01.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 752/7198/25

Провадження 2-др/681/9/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" січня 2026 р. м.Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді - Іллюка С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Козюк Т.Р.,

представника третьої особи - Жука О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника третьої особи - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: приватного нотаріуса Федотова В.В., Зінькевич Г.М., про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Полонського районного суду від 02.06.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), треті особи: приватного нотаріуса Федотова В.В., Зінькевич Г.М., про зняття арешту з майна.

У позовній заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина. Позивачка, як дружина померлого, є спадкоємцем за законом та звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Однак нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, оскільки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на все майно спадкодавця накладено арешт на підставі постанови Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві. Позивачка зверталася до відповідача із заявою про закінчення виконавчих проваджень у зв`язку зі смертю боржника, проте отримала відповідь про відсутність підстав для їх закінчення, через що арешт залишається чинним. Вважаючи, що наявність арешту порушує її майнові права та перешкоджає оформленню спадщини, позивачка просила суд скасувати арешт на майно померлого та виключити відомості про нього з Єдиного реєстру боржників.

30.10.2025 представник ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про залучення до участі її у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Мотивуючи необхідність вступу у справу, заявник вказав, що ОСОБА_1 є стягувачем у виконавчих провадженнях № 64033415 та № 70979117 про стягнення зі спадкодавця (боржника) заборгованості в загальному розмірі 330183,96 грн. Представник зазначив, що спадкоємці в порушення вимог ст. 1281 ЦК України не повідомили кредитора про відкриття спадщини, а про наявність цього спору стягувач дізнався з відкритих джерел. У заяві наголошувалося, що рішення суду про зняття арешту з майна померлого боржника може безпосередньо вплинути на права та інтереси кредитора, унеможлививши подальше виконання судових рішень про стягнення боргу за рахунок спадкового майна.

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 15.12.2025 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі поданої заяви її представником - ОСОБА_4

17.12.2025 представник третьої особи ФОП ОСОБА_1 - адвокат Жук О.Б. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. Заява мотивована тим, що третя особа була змушена вступити у справу та понести судові витрати внаслідок необґрунтованих дій позивача. На думку заявника, позивач діяла недобросовісно, оскільки намагалася вирішити питання зняття арешту без повідомлення стягувача.

В судовому засіданні представник третьої особи підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Належним чином повідомлені позивач та її представник в судове засідання не з`явились. Представник позивача подав додаткові пояснення щодо заяви, в яких просив відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що звернення до суду було єдиним законним способом реалізації права на спадкування, а залишення позову без розгляду є її процесуальним правом, реалізація якого не свідчить про необґрунтованість позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з огляду на таке.

Відповідно до частини 5 статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Так, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим Конституцією України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Разом із цим, залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Подання заяви про залишення позову без розгляду само по собі не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для стягнення здійснених заявником витрат, пов`язаних з розглядом справи, заявнику згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: 28.01.2019 у справі №619/1146/17-ц, від 02.12.2020 у справі № 202/2600/15-ц, від 17.12.2020 у справі №758/12381/18-ц, та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (від 21.01.2020 в справі №922/3422/18, від 21.12.2020 в справі № 922/1001/20); Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (від 21.11.2018 в справі № 820/4347/17, від 18.03.2020 в справі № 280/5628/18).

Судом встановлено, що звернення позивача до суду з позовом про зняття арешту є безпосередньою реалізацією нею права на вільний вибір способу захисту своїх цивільних прав та інтересів, гарантованого статтею 16 ЦК України та статтею 4 ЦПК України. Зіткнувшись з неможливістю оформити спадщину через наявність арештів, позивач обрала саме судовий порядок захисту як такий, що, на її думку, міг відновити її порушене право. Обрання особою саме такого способу захисту (звернення з позовом до органу ДВС) не може саме по собі свідчити про необґрунтованість дій чи зловживання правом, навіть якщо надалі позивач вирішила не підтримувати позовні вимоги.

Окрім того, суд звертає увагу, що в судовому засіданні 15.09.2025 представник позивача заявив клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження, яке задоволено судом. Зазначена процесуальна дія свідчить про намір позивача повно та всебічно дослідити обставини справи на підставі офіційних документів, встановити особу стягувача за виконавчим провадженням та спростовує твердження про намагання приховати від нього факт судового розгляду.

Разом з тим, заява представника третьої особи не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, оскільки це його право, яке не містить обмежень у його реалізації. Під час розгляду справи судом не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача.

Крім того, витрати на правову допомогу виникли у третьої особи не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації нею своїх процесуальних прав на участь у справі.

Необґрунтовані дії позивача є єдиною підставою для покладення на позивача обов`язку компенсувати витрати, що здійснені відповідачем (третьою особою), як це передбачено ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Представником заявника не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 141, 142, 246, 270 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Жука Остапа Богдановича про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повна ухвала складена 07.01.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК