Рішення № 133152029, 29.12.2025, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/1344/24

Провадження №2/672/118/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року м. Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Пономаренко Л.Е.,

з участю секретаря судового засідання - Шкробот К.І.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Чухась М.С.

відповідача - ОСОБА_2 - в режимі відеоконференції,

представника відповідача-адвоката Антонюк І.А.- в режимі відеоконференції,

представника Органу опіки та піклування Городоцької міської ради - Єгорової А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городку Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Орган опіки та піклування Городоцької міської ради,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки про позбавлення батьківських прав. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачкою перебуввав у зареєстрованому шлюбі від якого мають двоє дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діти проживають разом з позивачем, з самого народження знаходяться на його утриманні та вихованні. Матиухиляється від виховання дітей, свідомо нехтує своїми обов`язками, не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, не сплачує аліменти згідно судового наказу від 21.12.2017 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За даних обставин позивач звернувся до суду з позовом, просить суд позбавити відповідачку батьківських прав щодо синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що відповідач ОСОБА_6 з самого народження синів неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки, приділяла їм мало уваги, часто була відсутня вдома. Дітьми в більшості займався він та його батьки. Приблизно влітку 2019 року ОСОБА_6 забрала молодшого сина ОСОБА_7 та пішла з будинку. З`ясувалося, що вона переїхала в с.Варівці в будинок її батьків. В подальшому він забрав молодшого сина до себе. З того часу мати не приймає участі в житті дітей, не займається їх вихованням та утриманням. Старший син ОСОБА_5 ображений на матір, не хоче про неї згадувати, молодший син ОСОБА_7 в кожній жінці баче маму, говорить про неї. Дітей утримує самостійно за рахунок періодичних заробітків, соціальної допомоги та пенсії своїх батьків. В ході судового розгляду підтвердив надсилання відповідачкою посилок для дітей. А також зазначив, що ОСОБА_7 часто спілкується з мамою телефоном, а ОСОБА_5 відмовляється відповідати на її дзвінки.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнала та пояснила, що в 2021 році її з будинку вигнали і вона залишила дітей з чоловіком, так як умови будинку її батьків, куди вона переїхала, не дозволяли проживати там дітям. Після цього вона неодноразово приходила побачитися з дітьми, але батьки чоловіка її виганяли. В подальшому вона виїхала в м.Херсон, де познайомилася з ОСОБА_8 , з яким в подальшому зареєструвала шлюб. Від нього вона народила ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її чоловік ОСОБА_8 був мобілізований та загинув під час її вагітності ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, вона залишилася вдовою з двома маленькими дітьми в м.Херсон. В травні 2025 року вона змогла виїхати в м.Південноукраїнськ Миколаївської області. В подальшому їй подзвонила сестра загиблого чоловіка і запропонувала переїхати до неї в Черкаську область.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що є тіткою позивача ОСОБА_1 . ОСОБА_6 дітьми не займалася, їсти не готувала. Часто уходила з дома. З моменту, коли ОСОБА_6 залишила чоловіка та дітей, більше її не бачила. Не чула, щоб мати якимось чином спілкувалася з дітьми, передавала їм подарунки, вітала зі святами, тощо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що її син ОСОБА_1 проживав разом з дружиною ОСОБА_6 та їх дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в її будинку. Одного дня невістка забрала молодшого сина ОСОБА_7 і пішла з їх родини, потім повернула сина, а сама зникла і її місцезнаходження їй не відомо. ОСОБА_13 за час проживання в їх родині часто уходила з дому, декілька днів була відсутньою, потім поверталася. Колись в них зникли гроші, вони запідозрили, що до зникнення грошей причетна невістка і звернулися до поліції. В результаті невістка була визнана винною у вчинені злочину - крадіжки. Після того, як невістка пішла з їх будинку, декілька разів приходила до дітей на початку, в подальшому припинила будь-яке спілкування з дітьми. Онуки знаходяться на їх утриманні, так як син не може знайти роботу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що є тіткою позивача ОСОБА_1 . Колишня дружина племінника ОСОБА_6 була поганою господаркою, погано доглядала за дітьми. Вже тривалий час як залишила дітей на батька і не приймає участі в їх вихованні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що є сусідом позивача. Бачив, що ОСОБА_16 часто не жила разом з родиною, залишала дітей на тата та бабусю з дідусем. Сусіди між собою пояснювали її поведінку тим, що вона виховувалася в інтернаті і, скоріш за все, не бачила прикладу нормальних взаємовідносин в сім`ї. При ньому діти про матір не згадують, тільки ОСОБА_7 всіх жінок називає мамою.

Крім того, суд поспілкувався з дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . ОСОБА_5 зазначив, що маму не пам`ятає, вона давно від них пішла. Побачити б маму хотів. Посилки від неї тато їм дає. ОСОБА_7 зазначив, що дуже чекає, коли мама його забере до себе, він з нею спілкується телефоном, який йому купила мама.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 грудня 2013 року, який було розірвано рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 17 березня 2021 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (прізвище змінено на ОСОБА_17 ) є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження.

Судом встановлено, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом із батьком ОСОБА_1 , перебувають на його утриманні та вихованні.

21 грудня 2017 року Городоцьким районним судом видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12.12.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно довідки-розрахунку виданої Городоцько-Ярмолинецьким відділом державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) за період з 12.12.2017 по 01.10.2025 заборгованість зі сплати аліментів по ВП НОМЕР_3 ОСОБА_6 станом на 01.10.2025 становить 81435,07 грн.

Згідно довідки Бедриковецького закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Ромашка» Городоцької міської ради Хмельницької області №24 від 03.12.2024 встановлено, що мати ОСОБА_6 за період відвідування дитиною- ОСОБА_4 дошкільного закладу з дитиною не спілкується, у вихованні сина участі не бере, не з`являлася на батьківські збори, дитячі ранки та свята. За період перебування дитини у дитячому садочку контакт з працівниками підтримує батько ОСОБА_1 , приводить та забирає дитину із садочка, слідкує за зовнішнім виглядом сина, спілкується з вихователями, приходить на виклики, батьківські збори.

Згідно характеристики Городоцького ліцею №1 Городоцької міської ради Хмельницької області щодо учня ОСОБА_3 вбачається, що вихованням ОСОБА_5 займається батько та дідусь, дідусь систематично відвідує батьківські збори.

Згідно вироку Городоцького районного суду від 02.03.2020 ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, і призначено їй покарання у виді вісімдесяти годин громадських робіт.

ОСОБА_2 з 16 серпня 2023 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, мають двох спільних дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно свідоцтва про смерть встановлено, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявність судимості» ОСОБА_18 станом на 07.01.2025 незнятої чи непогашеної судимості не має.

Згідно довідки від 08.05.2025 ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_8 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа.

Рішенням № 54/2025 від 19.03.2025 Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку вказано, що діти проживають з батьком, з 2022 року, мати проживає в м.Херсон. Крім того, у висновку зазначено про наявність в матеріалах справи інформаційних листів з освітніх закладів: Бедриковецького закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Ромашка» Городоцької міської ради Хмельницької області, Городоцького ліцею №1 Городоцької міської ради Хмельницької області, які містять інформацію про те, що мати не цікавиться дітьми, не піклується про дітей, вихованням дітей займається батько та дідусь.

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

Із положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» ("Mamchur v. Ukraine", заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, п. 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, п.п. 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина другастатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частинами 1, 2, 4 статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частинами другою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно із ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У відповідності до п.п.15 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.03.2007, № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 638/6919/16-ц).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Верховний Суд з огляду на положення статті 166 СК України також неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду 06 червня 2024 року у справі № 132/2049/23, від 04 вересня 2024 року у справі № 608/858/22, від 25 вересня 2024 року у справі № 206/1513/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11, віл 26 грудня 2024 року у справі № 137/1411/23.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач досить тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, належним чином не приймає участь у їх вихованні, однак вказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав та застосування такого крайнього заходу впливу, оскільки простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав.

Судом також беззаперечно не встановлено обставин, а позивачем не надано достатніх та переконливих доказів, які б свідчили про те, що мати дітей ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дітьми, остаточно і свідомо самоусунулась від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, оскільки вказані твердження базується виключно на поясненнях позивача.

Навпаки, в ході судового розгляду було встановлено, що мати дітей намагається поновити стосунки з дітьми, передає їм посилки, спілкується з ними по телефону. Той факт, що з 2021 року мати не бачилася з дітьми пояснюється й життєвими обставинами - агресія російської федерації проти України, життя в окупації, народження дитини в 2022 році, мобілізація та загибель чоловіка, народження дитини в 2025 році, відстань між містами та необхідність піклуватися про двох молодших синів. Зрозуміло, що зазначені обставини обмежують можливість відповідачки навідувати старших дітей, забрати їх до себе, адже вона проживає з молодшими дітьми у сестри свого загиблого чоловіка, яка надала їй тимчасовий примісток.

Той факт, що відповідачка спілкується телефоном з сином ОСОБА_7 підтвердив і сам хлопчик і не заперечив й позивач. Старший син ОСОБА_5 відмовляється від спілкування з матір`ю, можливо через образи, але обидві сторони наголосили про спроби матері налагодити стосунки з ним.

Також в сукупності з іншими доказами, суд критично оцінює висновки органу опіки та піклування виконавчого комітету Городоцької міської ради від 19 березня 2025 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 стосовно неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При цьому, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).

Як вбачається з наданого висновку, який наявний в матеріалах справи, органу опіки та піклування не надано інформації, яка беззаперечно підтверджує винну поведінку матері, свідоме та систематичне нехтування батьківськими обов`язками, ухилення від виховання і утримання дитини, попередження її про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків, немає ніяких підтверджень, що позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав змінить життя дітей на краще. Ухилення від виконання своїх обов`язків із виховання дітей повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки, змінити її в кращу сторону не бажає, нехтуючи при цьому найкращими інтересами дитини, не надано підтвердження того, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей.

З огляду на викладене, за встановлених судом обставин справи на даний час вищевказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідачки батьківських прав та застосування такого крайнього заходу впливу.

Крім того суд звертає увагу, що в разі, якщо відповідачка не змінить свого ставлення до дитини, позивач не позбавлений можливості повторно звернутись до суду з аналогічним позовом.

При цьому суд вважає за необхідне попередити відповідачку про необхідність зміни ставлення до дітей.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Орган опіки та піклування Городоцької міської ради Хмельницького району Хмельницької області - залишити без задоволення.

Попередити ОСОБА_2 про неприпустимість в подальшому порушення з її боку батьківських обов`язків щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_9 , необхідність зміни ставлення до них та про можливі наслідки у разі їх неналежного виконання - позбавлення батьківських прав.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКППНОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_20 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_4

Представник відповідача: ОСОБА_21 , АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Городоцької міської ради Хмельницької області, ЄДРПОУ 38823893, місце знаходження: вул.Грушевського, буд.53, м.Городок, Хмельницька область, 32000.

Суддя Л.Е.Пономаренко

Повний текст рішення виготовлений 08.01.2026