Постанова № 13315170, 23.12.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-5861/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серги С.М.,

при секретарі Олійник Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Вербицької П.А.,

представника відповідача - Боброва А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2010 року Підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" (далі також позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - відповідач, ДПІ у м.Полтаві)про визнання дій по зарахуванню своєчасно сплаченого податкового зобов"язання за період з червня по вересень 2010 року в рахунок погашення податкового боргу неправомірними, зобов'язання в картці особового рахунку платника здійснити коригування та спрямувати сплачені суми податкових зобов"язань відповідно до періодів та призначення платежів, вказаних у платіжних дорученнях.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказував на своєчасну сплату податкових зобов'язань за період з червня по вересень 2010 року, що підтверджується копіями платіжних доручень. Зазначав про відсутність у відповідача права самостійно змінювати призначення платежу та зараховувати сплачену суму податкового зобов'язання в рахунок погашення податкового боргу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на існування у позивача з 2002 року податкового боргу, тому суми, сплачені за податковими зобов'язаннями за червень-вереснь 2010 року, зараховувались в погашення податкового боргу в порядку, визначеному підпунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" (ідентифікаційний код 03338159) зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, про що видано свідоцтво № 082763 від 26.03.1992 та з 01.04.1992 перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Полтаві. Крім того, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №198729 від 26.04.2002.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі- Закон № 2181) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем подано до ДПІ у м. Полтаві декларації з податку на додану вартість за червень - вересень 2010 року.

Пунктом 3 частини 1, частини 3 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Вказана норма кореспондується з приписами підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181, згідно з якою платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

На виконання цих вимог позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень-вересень 2010 року, що підтверджується копіями платіжних доручень № 306 від 12.07.2010, № 328 від 20.07.2010, № 12 від 21.07.2010, № 385 від 20.08.2010, № 19 від 16.08.2010, № 419 від 10.09.2010, № 504 від 19.10.2010.

Проте, сплачені позивачем податкові зобов'язання відповідачем зараховані в рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше, про що свідчить витяг з картки обліку платника.

Призначення платежу, визначене платником податків в платіжних дорученнях про перерахування грошових коштів на погашення податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість до бюджету, відповідачем до уваги не бралися.

Оцінючи правомірність цих дій відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами, перерахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податку.

Отже, у разі недотримання платником податку порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, тому суд розцінює доводи представника відповідача щодо правомірності таких дій як безпідставні.

Крім того, слід також зазначити, що підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, тому грошовий платіж є єдиною формою самостійної сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, пунктом 3.8 Інструкції передбачено, що реквізит “Призначення платежу”платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, тому суми податкових зобовязань позивача за червень-вересень 2010 року слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань.

Таким чином, самостійне зарахування відповідачем сплачених позивачем сум у рахунок податкового боргу, всупереч визначеному призначенню платежу під час перерахування коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно до пункту 9.1 розділу 9 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 при виявленні помилок, неповного чи неправильного відображення облікових показників в особових рахунках платників працівником підрозділу адміністрування облікових показників та звітності, за необхідності, спеціалістами підрозділів автоматизації процесів оподаткування, обробки та введення документів відповідних галузевих підрозділів уживаються заходи щодо виправлення таких помилок, неповного чи неправильного відображення.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов"язати ДПІ у м. Полтаві в картці особового рахунку платника Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" здійснити коригування, зарахування сплачені за платіжними дорученнями № 306 від 12.07.2010, № 328 від 20.07.2010, № 12 від 21.07.2010, № 385 від 20.08.2010, № 19 від 16.08.2010, № 416 від 10.09.2010, № 504 від 19.10.2010 суми податку в рахунок погашення податкових зобов"язань з податку на додану вартість за червень - вересень 2010 року згідно з вказаними в цих платіжних дорученнях призначеннями платежів.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн.

У зв"язку з цим, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання дій неправомірними, зобов"язання вчинити дії задовольнити.

Визнати дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві по зарахуванню платежів, спрямованих на сплату податкових зобов"язань з податку на додану вартість за червень - вересень 2010 року, в рахунок погашення податкового боргу інших податкових періодів протиправними.

Зобов"язати Державну податкову інспекцію у м. Полтаві в картці особового рахунку платника Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" здійснити коригування, зарахувавши сплачені за платіжними дорученнями № 306 від 12 липня 2010 року, № 328 від 20 липня 2010 року, № 12 від 21 липня 2010 року, № 385 від 20 серпня 2010 року, № 19 від 16 серпня 2010 року, № 416 від 10 вересня 2010 року, № 504 від 19 жовтня 2010 року суми податку в рахунок погашення податкових зобов"язань з податку на додану вартість за червень - вересень 2010 року згідно з вказаними в цих платіжних дорученнях призначеннями платежів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 28 грудня 2010 року.

Суддя С.М. Серга