Рішення № 133151677, 06.01.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3107/25

Провадження №: 2/336/187/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 6 січня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Гордейченко Р.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , орган місцевого самоврядування - районна адміністарція Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, терті особи: районна адміністарція Запорізької міської ради по Дніпровському району, районна адміністарція Запорізької міської ради по Хортицькому району, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, за яким просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що відповідач не приймає участі у вихованні дитини, в її розвитку та навчанні.

Одночасно з позовом подано заяву про виклик та допит свідків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2025 року вирішено:

«Відкрити провадження у справі за вищевказаною позовною заявою та призначити справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2025 року вирішено:

«Задля захисту права свобод та інтересів неповнолітніх осіб залучити до участі у справі, як орган місцевого самоврядування - районну адміністрацію Запорізької міської ради по Шевченківському району, зобов`язавши орган опіки та піклування при її виконавчому комітеті надати суду висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2025 року вирішено:

«Закрити підготовче провадження та призначити вищевказану справу до судового розгляду по суті».

Отже, вищевказана справа була призначена до судового розгляду.

При цьому відповідач про причини своєї неявки не повідомив, а сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Фельський С.Л. наполіг на позов за вказаними у ньому підставами.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, у сторін є дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що слідує зі свідоцтва про народження названої дитини від 07.08.2024 року.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя щодо ОСОБА_1 від 31.03.2025 року адреса реєстрації позивача: АДРЕСА_1 .

Районна адміністарція Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування надала суду висновок від 04.09.2025 року, з якого вбачається наступне:

«…Розгляд питання про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснено на підставі направлених матеріалів органом опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради Дніпровському району, як сторони по справі, в матеріалах справи наявні пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надане відділу по Дніпровському району Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради 02.06.2025. Відповідно до пояснення встановлено, що неповнолітній підтримує батька у намірі позбавити матір батьківських прав. Неповнолітній ОСОБА_4 , 2009 р.м., зазначає, що матері у його житті не має.

Відповідно до матеріалів справи матір дитини зареєстрована адресою: АДРЕСА_2 , а фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 . З метою з`ясування думки матері дитини щодо позбавлення її батьківських прав та з`ясування місця проживання, з метою обстеження, спеціалісти відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради неодноразово намагалися зв`язатися за телефоном, який назначений у матеріалах справи, але безрезультатно.

В матеріалах справи наявна заява, посвідчена нотаріально, ОСОБА_2 , відповідно до якої вона згодна з позбавленням батьківських прав.

В матеріалах справи відсутні будь які докази ухиляння матері від виконання нею своїх батьківських обов`язків.

Комісія з питань захисту прав дитини виходить з того, що позбавлення батьківських прав матері дитини с виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері так і для дитини (ст. 166. СК України).

Відповідно до положення постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлених батьківських прав можна зробити висновок, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону не можливо,

Комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку, що ОСОБА_1 , не доведено ухиляння від виконання своїх батьківських обов`язків матір`ю дитини, не надано документального підтвердження щодо відсутності матері дитини в житті сина.

Керуючись ч.2, ч.3, ст. 150, ст. 151, ст. 152, ч.4 ст. 155. п.2. ч. 1 ст. 164, ст. 165, ст. 171 Сімейного кодексу України, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 03.09.2025 протокол № 35, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, вважає недоцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

За клопотанням сторони позивача судом були допитані в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 (дитина сторін), ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з показань яких судом достовірно встановлено, що відповідач по справі протягом тривалого часу не займається вихованням свого неповнолітнього сина, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не проявляє до дитини батьківської жодної уваги та турботи.

Показання допитаних судом свідків є послідовними, узгоджуються між собою, через що не довіряти їх у суду немає підстав.

Згідно ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З цих підстав суд зазначає, що поданий до суду висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав містить відомості, які свідчать про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків,

Так, у названому висновку зазначено, що відповідно до пояснення дитини сторін встановлено, що неповнолітній підтримує батька у намірі позбавити матір батьківських прав. Неповнолітній ОСОБА_4 , 2009 р.м., зазначає, що матері у його житті не має.

Більш того, надалі орган опіки та піклування у власному висновку зазначає, що в матеріалах справи наявна заява, посвідчена нотаріально, ОСОБА_2 , відповідно до якої вона згодна з позбавленням батьківських прав.

Тобто, відповідач, будучи достеменно обізнаною про вирішення питання про позбавлення її батьківських прав відносно своєї неповнолітньої дитини, проявила байдужість, чим висловила своє ставлення як до сина, так і до виконання своїх батьківських обов`язків щодо останнього.

При цьому, всупереч зазначеному комісією вирішено надати висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав щодо дитини сторін, що обґрунтовано тим, що в матеріалах справи докази ухиляння матері від виконання нею своїх батьківських обов`язків, а з`ясувати думку матері дитини щодо позбавлення її батьківських прав виявилося безрезультатним.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з цих міркувань, з урахуваннях показань допитаних судом свідків, пояснення яких не були предметом дослідження комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, суд вважає, що висновок органу та піклування не відповідає як фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим він судом оцінюється критично.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою 27.02.1991 (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно із ст. 18 Конвенції батьки або законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» а кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 цієї постанови, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків; у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

За змістом ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Аналогічні положення закріплені у ст. 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Суд з пояснень сторони позивача та показань свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 (дитина сторін), ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що узгоджуються між собою, встановив, що дитина сторін проживає разом з батьком, у новій його родині, при цьому відповідач тривалий час свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї неповнолітньої дитини, взагалі не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, не цікавиться його життям, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, що свідчить про те, що нехтування своїми батьківськими обов`язками є свідомим, тому позбавлення відповідача батьківських прав повністю відповідає інтересам неповнолітньої дитини сторін.

При цьому суду не було надано доказів, які свідчили б про те, що відповідач був позбавлений можливості виконувати обов`язки по вихованню дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 164, 165, 166 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 258, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , орган місцевого самоврядування - районна адміністарція Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, терті особи: районна адміністарція Запорізької міської ради по Дніпровському району, районна адміністарція Запорізької міської ради по Хортицькому району, про позбавлення батьківських прав.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити, що датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення, що зазначена у вступній частині цього судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін