Рішення № 133144348, 05.01.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2026 року м. Київ справа №640/10470/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в місті Києві про визнання незаконними дій, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов?язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до Окружного адміністративного окружного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Національної поліції в м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ НП у м. Києві, ЄДРПОУ: 40108583, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15), в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Головного управління Національної поліції в місті Києві стосовно звільнення ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в м. Києві від 27.06.2022 № 963 о/с «По особовому складу»;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 з обслуговування мікрорайону «Відрадний», студентських містечок НТУ «КПІ» та НАУ) Солом?янського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 01 березня 2022 року по дату поновлення на роботі з урахуванням додаткового виду грошового забезпечення, положення про виплату якого передбачено пунктом 1 та 5 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, яка відповідно до пункту 5 застосовується від 24.02.2022, а відповідно до пункту 1- поліцейським, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно;

- зобов?язати Головне управління Національної поліції в м. Києві зробити відповідний запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про визнання запису про звільнення на підставі наказу ГУ НП у м. Києві від 27.06.2022 № 963 о/с недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних дій та наказу відповідача у зв?язку з відсутністю в його діях складу дисциплінарного проступку у виді порушення пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». Позивач зазначив, що фактично не міг приступити до виконання покладених на нього обов?язків поліцейського та вийти на службу з підстав, що не залежали від його волі, а саме у зв?язку із захворюванням на інфекційну коронавірусну хворобу COVID-19.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що підставою для звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції стало встановлення за результатом проведеного службового розслідування обставин порушення ним дисципліни, які виразились у невиході на службу у період з 25.02.2022 та не відповіді на телефонні дзвінки керівництва управління поліції та працівників кадрового забезпечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2022 відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/10470/22 до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/10470/22 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.

Ухвалою суду від 19.06.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

ОСОБА_1 , - старший лейтенант поліції, з лютого 2019 року працював на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 (з обслуговування мікрорайону "Відрадний", студентських містечок НТУ "КПІ" та НАУ) Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві.

Зранку 23.02.2022 відповідно до затвердженого графіку чергування слідчо-оперативних груп Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві на лютий місяць позивач заступив на добове чергування у складі слідчо-оперативної групи як слідчий, де попередньо після проходження відповідного інструктажу, розписавшись у книзі нарядів Солом`янського УП та здавши свою картку-замісник, отримав від оперативного чергового свою табельну вогнепальну зброю, а саме пістолет Макарова № 7670, два магазини та 16 набоїв до нього, заступив на службу.

24.02.2022 під час добового чергування позивач почав себе погано почувати, про погіршення свого стану здоров`я нікого не повідомляв та планував лікуватись самостійно після здачі добового чергування.

О 05:30 год. 24.02.2022 позивачу зателефонував його безпосередній керівник та сказав, що оголошена тривога по особовому складу і що потрібно довести вказану інформацію іншим співробітникам для їх подальшого прибуття до управління поліції.

Стосовно слідчо-оперативних груп від оперативного чергового управління надійшла вказівка нести службу надалі відповідно до графіку, табельну зброю всім наказано залишити при собі не здаючи її до камери схову зброї до отримання відповідного наказу про її здачу від керівника.

Тобто, 23.02.2022 позивач відповідно до затвердженого графіку чергування слідчо-оперативних груп Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві, заступив на добове чергування у складі слідчо-оперативної групи, де 24.02.2022 був змінений наступною.

25.02.2022 за результатами проходження експрес-тесту на виявлення коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 та позитивного результату, Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Брусилівської селищної ради позивачу було відкрито лікарняний та створено медичний висновок про непрацездатність 7ХТС-2К93-КТЗВ-8ВЕМ.

Позивач у своїх поясненнях зазначає, що під час перебування на лікарняному підтримував комунікацію зі своїми колегами - слідчими Солом`янського управління поліції ОСОБА_2 .. Зокрема, за твердженням позивача, 05 березня 2022 року він за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» надіслав повідомлення одному зі своїх колег.

06.03.2022 та 10.03.2022 позивач також зв`язувався за допомогою мобільного додатку "WhatsApp" із іншим колегою, слідчим Солом`янського УП Марченком С.

Зазначену обставину позивач наводить як підтвердження факту здійснення приватного листування у період тимчасової непрацездатності.

Про своє звільнення позивач дізнався від бухгалтера, оскільки позивачем не було отримано заробітну плату за березень 2022 року.

Відповідно до наявних матеріалів справи вбачається, що 28.03.2022 йому зателефонував оперативний черговий Солом`янського управління поліції та поцікавився, чи здавав позивач отриману ним раніше зброю. У відповідь на поставлене запитання позивач повідомив, що зброю не здавав.

01.04.2022 за місцем проживання позивача прибув його безпосередній керівник ОСОБА_3 разом із начальником штабу Солом`янського УП для отримання зброї та її передачі.

При собі ОСОБА_3 мав книгу нарядів Солом`янського УП, де у графі отримання позивачем табельної зброї поставив відповідні записи, а саме 01.04.2022 12:00 год. та підпис і своє прізвище.

10.04.2022 позивачем було закрито лікарняний.

11.04.2022 позивач прибув на роботу до Солом?янського УП ГУ НП у м. Києві після закриття лікарняного, що підтверджується відповідними медичними висновками про непрацездатність у період з 25.02.2022 по 10.04.2022.

Першим заступником Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві Ткач Р.М., було запропоновано позивачу здати своє службове посвідчення, жетон та висновки про тимчасову непрацездатність і покинути будівлю управління поліції, оскільки позивач є звільненою особою.

12.04.2022 та 13.04.2022 позивач вийшов на роботу, що знаходиться у приміщенні відділення поліції №2 Солом`янського УП, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 3, каб. 21. Про свій вихід на роботу позивач повідомив свого безпосереднього керівника, написавши останньому смс-повідомлення за допомогою мобільного додатку "Viber".

15.04.2022 о 10:00 год. позивач прибув до Солом`янського УП ГУ НП у місті Києві, де був ознайомлений із наказом ГУ НПУ у м. Києві № 462 о/с від 18.03.2022 виданим Начальником ГУ НП у місті Києві Вигівським І., відповідно до якого позивача звільнено зі служби згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77.

Судом встановлено, що позивачем було оскаржено до суду наказ ГУ НПУ у м. Києві №462 о/с від 18.03.2022 виданий Начальником ГУ НП у місті Києві Вигівським І.

За наслідком розгляду адміністративної справи № 640/7379/22 Київським окружним адміністративним судом встановлено, що предметом позову є оскарження наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 18.03.2022 № 462 о/с "По особовому складу", яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , слідчого відділення відділу поліції №1 (з обслуговування мікрорайону "Відрадний", студентських містечок НТУ "КПІ" та НАУ) Солом`янського управління поліції, 18.03.2022 звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

12.05.2022 Головним управлінням Національної поліції у м. Києві прийнято наказ №760 о/с "Щодо особового складу", яким скасовано наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві від 18.03.2022 №462 о/с у частині звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , слідчого відділення відділу поліції №1 (з обслуговування мікрорайону "Відрадний", студентських містечок НТУ "КПІ" та НАУ) Солом`янського управління поліції, 18.03.2022.

27.06.2022 Головним управлінням Національної поліції у м. Києві було прийнято наказ №963 о/с, яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , слідчого відділення відділу поліції №1 (з обслуговування мікрорайону "Відрадний", студентських містечок НТУ "КПІ" та НАУ) Солом`янського управління поліції, 27.06.2022 звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 року у справі №640/7379/22 закрито провадження.

Закриваючи провадження у справі суд виходив з того, що відповідачем у добровільному порядку був скасований спірний наказ, протиправність якого зумовила звернення позивача до суду. При цьому, дані обставини є такими, що поновили порушене право позивача та таке поновлення відбулося шляхом добровільних дій відповідача, у зв`язку з цим наявна відсутність предмета спору у справі № 640/7379/22.

Також судом встановлено, що 11.05.2022 до управління головної інспекції ГУНП у м. Києві надійшла доповідна записка начальника Солом`янського управління поліції Головного управління про те, що окремі підпорядковані йому поліцейські, у тому числі старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , самоусунулись від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії в Україні правового режиму воєнного стану, та в період з 24.02.2022 відсутні на службі.

З метою перевірки наведеної інформації та встановлення усіх обставин справи, відповідно до статей 14,15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказом ГУНП у м. Києві від 12.05.2022 № 531 "Про призначення та проведення службового розслідування" за наведеним фактом призначено службове розслідування, затверджено склад дисциплінарної комісії, якій доручено провести службове розслідування в установленому порядку.

У ході проведення службового розслідування встановлено, що указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05.00 24.02.2022, строком на 30 діб, в Україні введено воєнний стан.

На виконання зазначених організаційно-розпорядчих актів наказом Головного управління від 24.02.2022 № 219 особовий склад Головного управління переведено на посилений варіант службової діяльності.

З урахуванням зазначених обставин, 24.02.2022, о 05.00, особовий склад підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) підрозділів було піднято за сигналом "Тривога''.

По прибуттю до місць несення служби, особовий склад було озброєно вогнепальною, автоматичною зброєю та залучено до комплексу завдань із виконання посиленого варіанту службової діяльності.

Опитаний у ході службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що з 25.02.2022 по 17.03.2022 перебував на амбулаторному лікуванні в Брусилівській лікарні Житомирської області, у зв`язку із захворюванням на Соуіс1-19. Відповідно до довідки консультативно- діагностичної поліклініки КНП "Брусилівська лікарня" від 08.04.2022, з 18.03.2022 по 10.04.2022, перебував на лікуванні.

Згідно з висновком службового розслідування від 09.06.2022 затвердженим начальником Головного управління Національної поліції у м. Києві генералом поліції третього рангу Вигівським І. вирішено за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 "Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану", самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, дисциплінарною комісією рекомендовано до слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 (з обслуговування мікрорайону "Відрадний", студентських містечок НТУ "КПГ та НАУ) Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

У подальшому, наказом ГУНП у м. Києві від 21.06.2022 № 472 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління" до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 "Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану", самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення у виді звільнення зі служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

У відповідності до наведеної норми Дисциплінарного статуту, з метою виконання дисциплінарного стягнення, наказом ГУНП у м. Києві від 27.06.2022 № 963 о/с "Щодо особового складу", відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Вважаючи оскаржуваний наказ відповідача протиправним позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 6 Закону №580-VIII встановлено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 24 Закону № 580-VIII установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть, зокрема, дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно із частиною першою статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту, Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно із статтею 3 Дисциплінарного статуту керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний: 1) створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов`язків поліцейського; 2) поважати честь і гідність підлеглих, не допускати порушень їхніх прав та соціальних гарантій; 3) розвивати у підлеглих розумну ініціативу та самостійність під час виконання ними обов`язків поліцейського; 4) сприяти підвищенню підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень; 5) вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об`єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності; 6) забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними; 7) контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень; 8) у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (частина перша та друга статті 16 Дисциплінарного статуту).

Частинами першою-третьою статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.1998 № 893 (Порядок № 893).

За приписами розділу VI Порядку № 893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

За змістом пункту 1 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку № 893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

За змістом пункту 1 розділу VІІ Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про запобігання корупції", Закону України "Про Національну поліцію", з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, наказом Міністерства внутрішніх справ України №1179 від 9 листопада 2016 року затверджені Правила етичної поведінки поліцейських.

Відповідно пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей, які поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції (пункт 2 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських).

Пунктом 4 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських передбачено, що під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.

Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, під час виконання службових обов`язків поліцейський, зокрема повинен:

- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

- поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;

- поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

- контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

- дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року №2123-IX, який набрав чинності 1 травня 2022 року, Дисциплінарний статут Національної поліції України, доповнений розділом V "Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану".

Статтею 26 Дисциплінарного статуту встановлено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях (частина третя статті 26 Дисциплінарного статуту).

За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку (частина п`ята статті 26 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції (частина шоста статті 26 Дисциплінарного статуту).

Частиною першою статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

Відповідно до частин першої-другої статті 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції (абзац перший частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту).

У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку поліцейським протягом строку дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження за результатами службового розслідування дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє (абзац п`ятий частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту).

Як обґрунтовано зазначає позивач такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу і повинен застосовуватись у виняткових випадках та за вчинення тяжких дисциплінарних проступків.

Аналіз норм законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, свідчить, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

У постанові від 07.03.2024 у справі № 420/3952/20 Верховний Суд вказав, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

У постанові від 31.05.2023 у справі № 600/1542/22-а Верховним судом висловлено правову позицію за змістом якої дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Варто зазначити, що зі змісту Присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції висновується, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Верховний Суд звертає увагу, що поведінка працівника Національної поліції України завжди й за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму й морально-етичним принципам стража правопорядку.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

Проаналізувавши зміст статті 29 Дисциплінарного статуту у постанові від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22 Верховний Суд зазначив, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.

У цій же постанові Верховний Суд підсумував, що повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.

У постанові від 07.03.2024 у справі № 420/3952/20 Верховний Суд зауважив, що визначення виду дисциплінарного стягнення є дискреційними повноваженнями відповідача. При цьому, суд вправі лише перевірити аргументованість, вмотивованість застосованого виду дисциплінарного стягнення, в аспекті вимог статті 19 Дисциплінарного статуту.

Щодо висновків службового розслідування щодо позивача та відповідних спростувань та доводів позивача, суд зазначає наступне.

У ході проведення службового розслідування встановлено, що указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05.00 24.02.2022, строком на 30 діб, в Україні введено воєнний стан.

На виконання зазначених організаційно-розпорядчих актів наказом Головного управління від 24.02.2022 № 219 особовий склад Головного управління переведено на посилений варіант службової діяльності.

З урахуванням зазначених обставин, 24.02.2022, о 05.00, особовий склад підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) підрозділів було піднято за сигналом "Тривога". Факт обізнаності із вказаною обставиною не заперечується позивачем у позовній заяві.

По прибуттю до місць несення служби, особовий склад було озброєно вогнепальною, автоматичною зброєю та залучено до комплексу завдань із виконання посиленого варіанту службової діяльності.

Кожен поліцейський, вступаючи на службу в поліції, склав Присягу на вірність Українському народові, а саме, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягнув вірно служити українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Однак, окремі поліцейські підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) підрозділів із введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану, до місць дислокації підрозділів за місцем проходження служби не прибули, не озброїлись та від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини та честі держави самоусунулись.

Крім цього, керівниками підрозділів та районних управлінь поліції Головного управління поліцейським, які безпідставно були відсутні на службі, було доведено вимоги наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190.

Згідно доповідної записки начальника Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Івана Жука від 11.05.2022 установлено, що слідчий слідчого відділення відділу поліції № 1 (з обслуговування мікрорайону "Відрадний", студентських містечок НТУ "КПІ" та НАУ) Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_1 з 25.02.2022 був відсутній на службі. На телефонні дзвінки керівництва управління поліції та працівників відділу кадрового забезпечення не відповідав.

Опитаний у ході службового розслідування позивач пояснив, що з 25.02.2022 по 17.03.2022 перебував на амбулаторному лікуванні в Брусилівській лікарні Житомирської області, у зв`язку із захворюванням на Covid-19. Відповідно до довідки консультативно-діагностичної поліклініки КНП "Брусилівська лікарня".

Суд акцентує увагу, що дозвіл на виїзд за межі міста Києва ОСОБА_1 керівництво Солом`янського управління поліції не надавало.

Крім того, позивачем у позові вказано, що про виїзд за межі міста Києва в умовах воєнного стану ним не повідомлено керівництво Солом`янського УП.

Як вбачається із матеріалів справи, у позовній заяві позивач вказує про те, що 24.02.2022 він звернувся у телефонному режимі за медичною допомогою до свого сімейного лікаря КНП "ЦГТМСД" Брусилівської селищної ради ОСОБА_5 , яка зі слів позивача, наказала йому прибути до нього на прийом.

При цьому, позивачем надано копію декларації ОСОБА_1 №0001- 8008-Х4А0 із сімейним лікарем ОСОБА_5 укладену 25.02.2022.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що позивач самовільно покинув межі Київського гарнізону, який є місцем проходження ним служби (дислокація Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві), та лише після цього уклав декларацію із сімейним лікарем, що виключає причинно-наслідковий зв`язок між місцезнаходженням лікаря та необхідністю виїзду позивача з місця несення служби.

За таких обставин твердження позивача про те, що з моменту запровадження воєнного стану 25 лютого 2022 року він виїхав з міста Києва до Житомирської області саме з підстави перебування там його сімейного лікаря, не знаходить підтвердження матеріалами справи та спростовується встановленою послідовністю подій, які свідчать про первинний виїзд позивача за межі гарнізону без належного дозволу командування.

Посилаючись на поважність причин невиходу на службу з 25 лютого 2022 року, позивач зазначає про наявність у нього респіраторного захворювання COVID-19, яке, за його твердженням, було встановлено на підставі експрес-тесту сімейним лікарем комунального некомерційного підприємства «Центр медико-санітарної допомоги» Брусилівської селищної ради.

Водночас сам по собі факт проведення експрес-тестування та усного підтвердження діагнозу не є достатнім доказом поважності причин невиходу на службу, особливо з урахуванням правового режиму воєнного стану та підвищених вимог до службової дисципліни працівників органів Національної поліції.

Крім того, суд зазначає, що навіть у разі наявності ознак захворювання позивач не був позбавлений можливості діяти відповідно до встановленого порядку, зокрема повідомити керівництво, ініціювати оформлення листка непрацездатності та узгодити порядок подальшого проходження служби.

Разом з тим суд звертає увагу, що позивачем не наведено та належними доказами не підтверджено обставин, які б свідчили про наявність об`єктивних перешкод для його особистого звернення 25 та 26 лютого 2022 року до закладу охорони здоров`я, на обліку якого він перебував за місцем проходження служби (у межах Київського гарнізону).

Позовна заява не містить пояснень щодо причин неможливості такого звернення, а також не надано доказів, які б підтверджували існування поважних обставин, що унеможливлювали отримання позивачем медичної допомоги або належного медичного огляду у зазначений період саме за місцем обліку позивача у межах Київського гарнізону.

За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи позивача у цій частині є необґрунтованими, а посилання на відповідні обставини - декларативними та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути виправдане лише посиланням на стан здоров`я.

При цьому, листок непрацездатності ОСОБА_1 від 25.02.2022, що є єдиним підтверджуючим документом причини невиходу на службу, видано на підставі довідки без номеру у довільній формі, без зазначення прізвища особи, яка її видала про проходження позивачем "швидкого тесту COVID-19" та позитивного його результату.

Разом із тим суд зазначає, що відповідно до наказу Національної поліції України від 10 березня 2022 року № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», поліцейські, які не підпадають під перелік осіб, визначених пунктом 1 зазначеного наказу, зобов`язані невідкладно прибути до органу поліції за місцем постійного несення служби або до найближчого органу поліції з подальшою постановкою на облік.

Факт обізнаності позивача з вимогами зазначеного наказу та покладеним на нього обов`язком прибути за місцем постійного проходження служби позивачем не заперечується, що підтверджується матеріалами справи та його власними поясненнями.

У ході проведення службового розслідування встановлено, що всупереч прямим приписам наказу Національної поліції України № 190, позивач до місця несення служби не прибув, до найближчого органу поліції не звернувся та на облік не став, чим фактично ухилився від виконання обов`язку, покладеного на нього як на поліцейського в умовах правового режиму воєнного стану.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що така поведінка позивача свідчить про безпідставну відсутність на службі, яка за своїм характером є свідомим самоусуненням від виконання службових (посадових) обов`язків та становить грубе порушення службової дисципліни, особливо з урахуванням підвищених вимог до дисциплінованості та виконання наказів у період дії воєнного стану.

Під час проведення службового розслідування шляхом всебічного, повного та об`єктивного дослідження подій і обставин можливого самоусунення позивача від виконання покладених на нього завдань із захисту українського народу, охорони прав і свобод людини та інтересів держави в умовах воєнного стану встановлено, що факти відсутності позивача на службі без поважних причин знайшли своє належне документальне підтвердження.

Відповідно до частин першої та дев`ятої статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень належать керівникам у межах, визначених цим Статутом. Аналогічні повноваження керівника щодо прийняття наказу за результатами службового розслідування передбачені також Порядком проведення службових розслідувань в органах Національної поліції України № 893.

З урахуванням вимог статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та пункту 11 частини першої статті 22 Закону України «Про Національну поліцію», оскаржуваний наказ прийнято уповноваженою службовою особою, що позивачем не заперечується.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення керівником Головного управління Національної поліції у місті Києві, відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, було враховано характер вчиненого дисциплінарного проступку, обставини його вчинення, особу порушника, ступінь вини, наявність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби.

Суд дійшов висновку, що у даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне зі службою в поліції, оскільки проступок був спрямований проти інтересів служби, суперечив покладеним на нього обов`язкам, підривав довіру до позивача як до носія публічної влади та унеможливлював подальше належне виконання ним службових повноважень.

Суд наголошує, що законодавством встановлено підвищені вимоги до поведінки поліцейського, що зумовлено особливим правовим статусом Національної поліції та спрямованістю її діяльності на забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки та порядку. Недотримання таких вимог є дисциплінарним проступком, за який законом передбачено застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі найбільш суворого.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, у якій наголошено, що вчинення поліцейським проступку, який підриває довіру до органів поліції, може бути підставою для звільнення зі служби як виду дисциплінарного стягнення.

За таких обставин суд доходить висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідає приписам частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, є законним, обґрунтованим та пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.

Окремо оцінюючи пропорційність застосованого дисциплінарного стягнення, суд виходить із приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суб`єкта владних повноважень має бути співмірним меті, з якою воно приймається, та не створювати надмірного втручання у права особи.

З урахуванням встановленого характеру дисциплінарного проступку, який полягав у свідомому самоусуненні позивача від виконання службових обов`язків у період дії правового режиму воєнного стану, його тривалості, наслідків для інтересів служби, а також особливого статусу поліцейського як носія публічної влади, суд доходить висновку, що застосування найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення відповідає тяжкості вчиненого порушення.

Суд також бере до уваги, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення відповідачем були враховані всі критерії, передбачені частиною восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме обставини вчинення проступку, ступінь вини позивача, його ставлення до служби та відсутність обставин, які б істотно пом`якшували відповідальність.

За таких обставин суд вважає, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є необхідним, адекватним та пропорційним, спрямованим на захист публічних інтересів, підтримання авторитету та належного функціонування органів Національної поліції, і не виходить за межі розумного балансу між інтересами держави та правами позивача.

Стосовно доводів позивача, що його не було ознайомлено з висновком службового розслідування та з матеріалами службового розслідування, що на думку позивача, є порушенням його права на захист, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що в матеріалах службового розслідування, містяться письмові пояснення ОСОБА_1 в рамках службового розслідування, крім того позивачем надано ряд документів, що долучено до матеріалів службового розслідування та враховано дисциплінарною комісією.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача у зазначеній частині.

Слід зазначити, що порядок ознайомлення із висновком та матеріалами службового розслідування визначено Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженим наказом МВС України від 07.11.2018 № 893. Так, з огляду на приписи підпункту 14 п. 2 розділу III вказаного Положення, ознайомлення із затвердженим висновком та матеріалами службового розслідування проводиться головою дисциплінарної комісії за письмово оформленим волевиявленням поліцейського, стосовно якого проводилось службове розслідування. Разом із тим, під час та після службового розслідування будь-яких письмових документів від ОСОБА_1 про долучення до матеріалів нових документів, ознайомлення із затвердженим висновком і матеріалами службового розслідування до 22.06.2023 не надходило.

Вищезазначене у сукупності свідчить про безпідставність доводів позивача про порушення порядку проведення службового розслідування.

У подальшому, наказом ГУНП у м. Києві від 21.06.2022 № 472 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління" до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 "Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану", самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Про існування вказаного наказу ГУНП у м. Києві від 21.06.2022 № 472 позивачу було відомо, що вбачається із позовної заяви та особистого підпису останнього на листі ознайомлення із вказаним наказом.

Відповідно до положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України вбачається, що наказ по особовому складу видається виключно з метою реалізації наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції.

При цьому, позивач не оскаржує наказ ГУНП у м. Києві від 21.06.2022 № 472 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління", яким останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції, а оскаржує лише похідний від нього наказ ГУНП у м. Києві від 27.06.2022 № 963 о/с "Щодо особового складу", яким реалізовано вказане дисциплінарне стягнення.

Наведена обставина дає підстави для висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту порушених, на його думку, прав та інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення у виді звільнення зі служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

У відповідності до наведеної норми Дисциплінарного статуту, з метою виконання дисциплінарного стягнення, наказом ГУНП у м. Києві від 27.06.2022 № 963 о/с "Щодо особового складу", відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

З огляду на наведене, суд вважає, що оскаржуваний наказ є правомірним та скасуванню не підлягає.

Враховуючи відсутність підстав для скасування оскаржуваного наказу, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання відповідача зробити відповідний запис у трудовій книжці позивача про визнання запису про звільнення на підставі наказу ГУ НП у м. Києві від 27.06.2022 № 963 о/с недійсним.

Відповідно до частин першої-другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина третя статті 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене та підписане 05.01.2026

Суддя Панченко Н.Д.