Рішення № 133144220, 06.01.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2026 року справа №320/18735/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Барвенко Я. В. з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним дії та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд (орфографія, пунктуація та стилістика автора збережені):

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо обмеження з 01.03.2020 року, 01.03.2021 року, 01.03.2022 року, 01.03.2023 року, 01.03.2024, 01.03.2025 року призначеної та неоплачуваної ОСОБА_1 , пенсії максимальним розміром (не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.03.2020 року, 01.03.2021 року, 01.03.2022 року, 01.03.2023 року, 01.03.2024 року, 01.03.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром (не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), та в подальшому не застосовувати обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 в разі проведення перерахунків пенсії (зокрема, у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень, проведенням індексації пенсії тощо), а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.03.2020 року, 01.03.2021 року, 01.03.2022 року, 01.03.2023 року, 01.03.2024 року, 01.03.2025 по день проведення доплати;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення з 01.03.2022 року, 01.03.2023 року, 01.03.2024 року індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796 відповідно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.03.2022 року, 01.03.2023 року, 01.03.2024 року індексацію пенсії ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796 відповідно та здійснити доплату різниці між фактично виплаченою індексацію пенсії та належного до виплати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 березня 2025 року індексацію пенсії ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115 та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України № 2262-ХІІ. З 01.03.1997 йому було призначено пенсію у розмірі 88% від суми грошового забезпечення. В січні 2023 позивач звернувся до відділу по роботі з пенсіонерами Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по м. Києву» із заявою про видачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 для проведення в подальшому перерахунку розміру його пенсії. 22.02.2023 на електрону адресу позивача надійшла копія довідки про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 №5882 від 09.02.2023, оригінал було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. 23.02.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про проведення перерахунку його пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року №5882 від 09.02.2023, видана ДУ «ТМО МВС України по м. Києву». 24.03.2023 на електронну поштову адресу позивача надійшла відповідь №9034-6519/К-02/8-2600/23 від 23.03.2023, яка повідомила про відсутність підстав у здійсненні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення №5882 від 09.02.2023. 29.08.2024 року рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/9992/24 було задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. На підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 року Відповідачем було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , однак пенсія продовжувала нараховуватись з обмеженням максимального розміру. Представник позивача звернувся із адвокатським запитом від 23.03.2025 до ГУ ПФУ в м. Києві. З відповідь на запит вбачається, що оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 року у справі № 320/9992/24 не було покладено зобов`язань щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру в подальшому (після 01.12.2019 року) в разі проведення перерахунків пенсії (зокрема, у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень, проведенням індексації пенсії тощо), розмір пенсійної виплати обчислюється у подальшому з обмеженнями, встановленими ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01.01.2025 року ОСОБА_1 нараховано пенсію в сумі 23 988,22 грн. з урахуванням знижувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1. При цьому, загальний розмір пенсії має становити 33 665, 05 грн.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

У матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа, що свідчить про отримання відповідачем 01.09.2025 року копії ухвали суду про відкриття провадження, у його електронний кабінет.

Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Однак, суд вважає необхідним зазначити, що на момент ухвалення рішення відповідач надав необхідні докази витребувані ухвалою суду, а саме: належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та приймається до уваги, що 10.10.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла належним чином засвідчена копія пенсійної справи ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 року Відповідачем було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 /

Представник позивача звернувся із адвокатським запитом від 23.03.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України, із проханням надати інформацію: про підстави, на яких розмір пенсії ОСОБА_1 обмежено максимальним розміром після проведення останнього перерахунку; щодо всіх періодів, з яких розмір пенсії ОСОБА_1 було обмежено максимальним розміром починаючи з 01.12.2019 року; чи застосовується до розміру пенсії ОСОБА_1 понижуючі коефіцієнти, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» починаючи з 01.01.2025 року; чи проводилася 2021 році індексація пенсійного забезпечення ОСОБА_1 та чи було при її розрахунку застосовано коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11; чи було застосовано коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 при індексуванні розміру пенсійного забезпечення у 2022 році, у розмірі 1,197 у 2023 році та у розмірі 1,0796 у 2024 році.

Листом від 08.03.2025 №2600-0202-8/55071 Головне управління Пенсійного фонду України надало всю інформацію, яка була зазначена в адвокатському запиті.

Окрім цього, у матеріалах справи міститься копія розрахунку пенсії за вислугу років за пенсійною справою ОСОБА_1 № К/3822 від 01.01.2008, 01.05.2018, 01.12.2019, 01.07.2021, 01.08.2021, 01.01.2025.

Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років від 01.01.2025 по пенсійній справі № К/3822, до розміру пенсії позивача застосовано обмежувальні коефіцієнти постановою №1. Підсумок пенсії (з надбавками) відповідно до розрахунку від 01.01.2025 становить 33 665,05 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії становить 24 366,43 з урахуванням обмежувальних коефіцієнтів становить 23 610,00 грн.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262, відповідно до якого законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до частин першої-другої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за Законом № 2262-ХІІ пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина четверта статті 63 Закону № 2262-ХІІ).

Щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивача з 01.03.2020, 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 без обмеження її максимальним розміром, суд зазначає таке.

На підставі наявних в матеріалах справи розрахунків пенсії від 01.08.2021, вбачається що підсумок пенсії (з надбавками) становив 13 042,59. Тобто до пенсії не було застосовано обмеження максимальним розміром.

Що стосується періоду з 2022 по 2024 рік, в матеріалах справи відсутні докази такого підтвердження, які б встановлювали факт порушення відповідачем нарахування та виплати пенсії.

Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги перерахувати та виплатити пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів з 01.01.2025, суд зазначає наступне.

Як зазначено судом вище, відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років від 01.01.2025 по пенсійній справі № К/3822, до розміру пенсії позивача застосовано обмежувальні коефіцієнти постановою №1. Підсумок пенсії (з надбавками) відповідно до розрахунку від 01.01.2025 становить 33 665,05 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії становить 24 366,43 з урахуванням обмежувальних коефіцієнтів становить 23 610,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 52, 55, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Статтею 3 Указу № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі Указ № 64/2022) регламентовано, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Аналіз наведеного свідчить, що у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Водночас статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі Закон № 4059-IX) установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень статті 46 Закону № 4059-IX Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03.01.2025 № 1, якою установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1 ця постанова набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 1 січня 2025 року.

Отже, починаючи з 01.01.2025 законодавцем передбачено застосування коефіцієнтів до виплати (перерахунку) пенсій, призначених, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність

Тобто, положеннями статті 46 Закону №4059-ІХ та Порядку №1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування коефіцієнтів зменшення до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, зокрема, тієї категорії осіб, пенсія яким призначена та виплачується відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 88% заробітної плати, визначеної довідкою №5882 від 09.02.2023 року, видана ДУ «ТМО МВС України по м. Києву».

При цьому, право позивача на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром було визнано рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі № 320/9992/24.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зважаючи на викладене, суд констатує, що рішенням суду (справа №320/9992/24), встановлено право позивача на перерахунок та виплату, починаючи з 01 грудня 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 88% сум грошового забезпечення без обмежень максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року

При цьому рішенням суду не встановлено кінцевого періоду виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, а визначений спосіб захисту порушеного права передбачає зобов`язання пенсійного органу виплачувати позивачу відповідні пенсійні виплати.

У той же час предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності/неправомірності застосування, при виплаті пенсії позивачу, яка має обчислюватися та виплачуватися, з урахуванням рішення суду, без обмеження її максимальним розміром, коефіцієнтів, відповідно до сум перевищення його пенсії максимальним розміром, враховуючи положення Закону статті 46 Закону № 4059-ІХ та Порядку № 1.

При вирішенні даного спору, суд звертає увагу, що в Рішенні Конституційного Суду України від 27.11.2008 № 26-рп/2008, розглядаючи порушене питання щодо тлумачення частини 2 статті 95 Конституції України стосовно можливості зупиняти дію та скасовувати норми законів, які визначають пільги, компенсації, гарантії, при встановленні законом про Державний бюджет України видатків на загальносуспільні потреби, Конституційний Суд України виходив з правових позицій, висловлених ним, зокрема, у Рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та у Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України.

Ці позиції полягають у тому, що: «закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України» (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення № 6-рп/2007); «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2008).

Тобто, Конституційний Суд України дійшов до висновку, що законом про Державний бюджет України не може, серед іншого, встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. При цьому Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової (абзац 2 пункту 3.3 Рішення Конституційного Суду України від 27.11.2008 № 26-рп/2008).

Одночасно слід також звернути увагу на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа №1-29/2007), у якому Конституційний Суд України зазначив, що «…неодноразово розглядав за зверненнями суб`єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій) від 17 березня 2004 року №7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Проте, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано 1995 році, набула системного характеру.».

Разом з цим у підпункті 2.1 пункту 2 Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 (справа № 3-189/2018(1819/18) Конституційний Суд України вказує наступне:

«Однією із засад українського конституційного ладу є «верховенство права» (правовладдя), що його виражено через формулу: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права» (частина перша статті 8 Конституції України). «Верховенство права» (правовладдя) як невідокремний елемент системи цінностей, що їх покладено в основу сучасного європейського правопорядку, належить до тріади принципів спільної спадщини європейських народів поряд із такими її складниками, як правдива демократія й людські права. У рамках спільного юридичного простору Європи існує консенсус щодо стрижневих елементів правовладдя, які є не лише формальними, а й субстантивними (матеріальними). Такими стрижневими елементами є: 1) законність - включно з прозорою, підзвітною та демократичною процедурою запровадження приписів права; 2) юридична визначеність; 3) заборона свавільності; 4) доступ до правосуддя в незалежних і безсторонніх судах - включно із судовим контролем щодо адміністративних актів (дій); 5) дотримання людських прав; 6) недискримінація та рівність перед законом (Доповідь про правовладдя, схвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеційська Комісія), CDL-AD(2011)003rev, § 41).

Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex priori) «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex) «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex priori). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.».

Отже, Закон №4059-IX має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України, стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, відтак не може змінювати ані порядок, ані спосіб призначення, перерахунку пенсійних виплат.

Окремо суд наголошує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11.09.2025 по справі № 120/1081/25, застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Застосовуючи такий підхід до спірних правовідносин, дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії з 01 січня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 Постанови № 1, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв`язку із чим є протиправними.

Застосувавши нормативно-правові акти, які не урегульовають умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, протиправно обмеживши право позивача на належний соціальний захист, ГУ ПФУ в м. Києві вийшло за межі наданих повноважень, що є беззаперечною підставою для визнання протиправними його дій щодо перерахунку пенсії позивача.

Таким чином, суд висновує, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування знижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану.

Резюмуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача щодо зменшення з 01.01.2025 виплати позивачу раніше призначеної та перерахованої за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі № 320/9992/24 пенсії є протиправними.

Як наслідок наявні правові підстави для зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити нарахування та виплату раніше призначеної та перерахованої за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі № 320/9992/24, пенсії позивачу, починаючи з 01.01.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо проведення з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 року індексації пенсії позивача, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку пенсії від 01.01.2025 по пенсійній справі № К/3822, індексація нараховувалась. В частині нарахування вимог не порушено, індексація нарахована, однак не виплачена, у зв`язку із застосуванням понижуючих коефіцієнтів постанови №1.

Отже, вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо проведення з 01.03.2025 року індексації пенсії позивача.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

В матеріалах справи відсутній розрахунок пенсії станом на 01.03.2025, що унеможливлює встановити наявність порушень в частині нарахування індексації із застосуванням коефіцієнта 1,115.

Отже, судом не встановлено і матеріали справи не підтверджують порушення прав ОСОБА_1 у частині непроведення індексації за 2025 рік.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог щодо проведення індексації пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови № 209 суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо позовних вимог про виплату різниці між фактично виплаченою індексацією пенсії та нелажної до виплати відсутні підстави для їх задоволення.

Виплата такої різниці є наслідком виконання рішення суду у разі перевищення при проведенні перерахунку пенсії в оновленому розмірі за відповідні періоди розміру тих коштів, які фактично виплачено попередньо.

Суд захищає лише фактично порушене право, а не те, яке може бути теоретично порушеним в майбутньому.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

За результатами розгляду справи суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування з 01.01.2025 року обмеження пенсії максимальним розміром із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 без обмеження максимального розміру, в тому числі без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням індексації з 01.03.2022 року, 01.03.2023 року, 01.03.2024, з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796, з урахуванням раніше проведених виплат.

В частині решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.