Ухвала суду № 133144026, 06.01.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

06 січня 2026 рокуСправа № 280/89/26 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Міністерства оборони України (03168, м. Київ-168, проспект Повітряних сил, код ЄДРПОУ 00034022)

Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9а, код ЄДРПОУ 08803498)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити пені дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі відповідач 1), Міністерства оборони України (далі відповідач 2), Головного управління Національної гвардії України (далі відповідач 3), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача 1 щодо ненадання відповіді на заяви;

визнати протиправними дії відповідача 1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті аліментів з одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у разі втрати працездатності;

зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) з ОСОБА_3 , який проходив військову службу у відповідача 1 при виплаті одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у разі втрати працездатності.

Ухвалою судді від 06.01.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (надалі, також Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії", заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У своїх оцінках Суд дійшов висновку про те, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктами 1 та 2 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Статтею 19 КАС України визначено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно із пунктами 1 та 2 частини 1 вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Так, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати у зв`язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.

Наведена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 по справі №809/1946/15.

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Такий висновок суду відповідає і позиції Великої Палати Верховного Суду, висвітленій у рішенні від 05.12.2018 по справі №713/1817/16-ц (провадження № 14-458 цс 18).

Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно позовних вимог позивач просить визнати протиправними дії відповідача 1 щодо ненадання відповіді на заяви, визнати протиправними дії відповідача 1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті аліментів з одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у разі втрати працездатності, зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) з ОСОБА_3 , який проходив військову службу у відповідача 1 при виплаті одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у разі втрати працездатності.

Сімейним кодексом України (далі - СК України) визначено право та способи захисту у спорах про стягнення аліментів, а також у спорах про стягнення заборони з аліментів.

Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно ч.3 ст.194 СК України, заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст.195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до ч.1 ст. 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

У свою чергу, згідно ч.1 ст.446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Вдповідно до ч.1 ст. 447 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 453-1 ЦПК України, суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із сімейних правовідносин.

У даному випадку, як вбачається з доданих до позовної заяви документів, на примусовому виконанні у Центрально-міському відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) знаходиться судовий наказ №177/557/18 від 04.05.2018, який видано Криворізьким районним судом, про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмір 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% та не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно з 29.03.2018 та до досягнення дитиною повноліття.

Тобто, наразі існує рішення про стягнення аліментів з боржника - ОСОБА_3 , яке ухвалено в порядку цивільного судочинства, а також винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№77816667 на виконання судового наказу №177/557/18 від 04.05.2018.

Як зазначено вище, процесуальним законом встановлено правило підсудності справ про стягнення (виплату) аліментів, заборгованості зі сплати аліментів на виконання судового рішення та щодо розміру такої заборгованості, в яких передбачено, що такі справи мають розглядатися за правилами, встановленими ЦПК України.

Вказаний висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.02.2024 року (справа №209/3260/13-ц) та постанові від 30.09.2024 року (справа №560/16370/23).

Таким чином, враховуючи що спірні правовідносини виникли з приводу неналежного на думку позивача виконання боржником рішення суду, прийнятого в порядку цивільного судочинства, суд приходить до висновку про непоширення на цей спір предметної юрисдикції адміністративних судів і необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у випадку, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Згідно з ч.2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України.

Зважаючи на викладене, у відкритті провадження за цією позовною заявою слід відмовити, а даний спір про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненадання відповіді на заяви, визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо відмови у нарахуванні та виплаті аліментів з одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у разі втрати працездатності та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) з ОСОБА_3 , який проходив військову службу у визнання дій Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України при виплаті одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у разі втрати працездатності, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 170,243,248, 287 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі №280/89/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, Міністерства оборони України, Головного управління Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити пені дії.

Роз`яснити позивачу право звернутись з даним позовом до місцевого загального суду у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її підписання.

Суддя Н.В. Стрельнікова