Рішення № 133143803, 06.01.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/21300/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому просить:

- визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням віку неправомірними;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 , пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 04.07.2024.

В обґрунтування позову вказує, що питання проживання позивачем не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалось відповідною комісією Житомирської ОДА при наданні йому статусу потерпілої особи, в тому числі, і питання щодо зарахування до строку проживання в зоні ЧАЕС, навчання СПТУ-135, канікулярних періодів і вихідних днів під час навчання у навчальному закладі. Зазначає також, що згідно довідки №384 від 04.07.2024, виданої адміністратором ЦНАП Овруцької міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає в с. Ігнатпіль, Коростенського (Овруцького) району, Житомирської області з 26.04.1986 по 28.08.1986, з 01.10.1990 по даний час, яке відноситься до зони гарантованого добовільного відселення, встановленої законодавством. При цьому щодо позивача виконується початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки проживання на території, що відноситься до зони гарантованого добровільного відceлeння на момент аварії на ЧАЕС з 26.04.1986 по 28.08.1986, що підтверджується відповідною довідкою органу місцевого самоврядування, де позивач навчався в середній школі за місцем проживання. З огляду на вказані обставини, позивач вважає протиправним та таким, що порушує її права рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки.

Суддя своєю ухвалою від 03.09.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалу суду від 03.09.2025, а також копію позовної заяву з додатками, направлено 19.09.2025 рекомендованим поштовим відправленням на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 15.12.2025 постановлено витребувати у Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 ..

Станом на дату розгляду справи, відзив на позовну заяву до суду не надходив, а тому, в силу приписів ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У період із 22.12.2025 по 05.01.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 04.07.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796 (а.с. 48).

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області, за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду заяви прийнято рішення №063550005205 від 12.07.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796 (а.с. 47).

У рішенні вказано: "Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 02.02.1996 року, оскільки в прізвищі матері наявне виправлення.

Згідно наданих до заяви документів, що визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування абзацу восьмого підпункту 5 пункту 2.1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 11-1 від 23.05.2018 року, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (довідок про періоди проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення), період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 33 роки 3 місяці 5 днів, в т.ч. на 01.01.1993 року становить 2 роки 7 місяців 3 дні, що не дає право на зниження пенсійного віку на 6 років.

Висновок: відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання станом на 01.01.1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки."

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 15.07.2024 №0600-0216-8/86493 повідомило ОСОБА_1 про рішення, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.

Абзацом першим частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що особа отримує право на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII у випадку дотримання таких умов:

- наявності у такої особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;

- наявності у такої особи необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 3 років.

Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконання вимог п. 2.1 Порядку №22-1 та для підтвердження наявності у нього права, як у особи, яка проживала/працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, позивач до заяви про призначення йому пенсії додала, зокрема, наступні документи:

- посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 , видане 22.10.2010 (дублікат замість НОМЕР_3 ) (а.с. 53);

- довідку Овруцької міської ради №545 від 04.09.2023, у якій зазначено, що ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 28.08.1986, з 01.10.1990 по даний час зареєстрована та постійно проживає в с.Ігнатпіль, Коростенський (Овруцький) район, Житомирська область;

- диплом № НОМЕР_4 , у якому міститься інформація, що у період із 01.09.1986 по 23.07.1987 ОСОБА_2 навчалась в СПТУ №135 м. Ленінград.

Щодо посвідчення.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

У відповідності до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими актами законодавства.

За змістом абзацу 6 Порядку №551 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а та від 30.09.2020 №572/1921/17 та від 30.08.2022 №357/6372/17.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що наявне у неї посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), є достатнім доказом наявності у нього необхідного для призначення пенсії строку проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3-х років.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ (в редакції, що була чинна станом на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема:

- особи, які постійно проживали на території зони гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території цієї зони не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій (п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону №796-ХІІ);

- особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше трьох років (п.3 ч. 1 ст. 11 Закону №796-ХІІ).

В свою чергу, пунктом 5 Порядку № 501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

Зміст вказаних правових норм свідчить, що статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, який пов`язаний саме із зоною гарантованого добровільного відселення, надався наступним категоріям осіб:

1) особам, які постійно проживали на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії (тобто на 26.04.1986);

2) особам, які прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особам, які постійно проживають у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони прожили у цій зоні не менше трьох років.

4) особам, які постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони відпрацювали у цій зоні не менше трьох років.

Зміст правової норми пункту 5 Порядку № 501 свідчить, що нею визначено декілька підстав для видачі особі посвідчення потерпілого категорії 3 серії Б, серед яких не тільки проживання/робота особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, а ще й постійне проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення станом на день аварії, тобто станом на 26.04.1986.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3, не є документом, який беззаперечно підтверджує факт проживання її проживання/роботи на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, оскільки таке посвідчення могло бути видане їй на підставі постійного проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на день аварії (на 26.04.1986).

Судом установлено, що звертаючись до пенсійного органу із відповідною заявою про призначення пенсії позивачем, серед іншого, надано:

- довідку Овруцької міської ради №545 від 04.09.2023, у якій зазначено, що ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 28.08.1986, з 01.10.1990 по даний час зареєстрована та постійно проживає в С. Ігнатпіль, Коростенський (Овруцький) район, Житомирська область;

- диплом № НОМЕР_4 , у якому міститься інформація, що у період із 01.09.1986 по 23.07.1987 ОСОБА_2 навчалась в СПТУ №135 м. Ленінград;

- витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, які підтверджують зміну прізвища позивачки із " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ".

Судом досліджено надані документи та зроблено наступні висновки.

Суд зауважує, що важливим при визначенні наявності чи відсутності у позивача права на застосування пільги, встановленої статтею 55 Закону №796, є період з 28.06.1986 по 01.01.1993, оскільки приписами вказаної встановлено, що право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, мають особи, які постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.

Період навчання у СПТУ №135 м. Ленінград із 01.09.1986 по 23.07.1987 не враховується до періоду проживання позивача на території гарантованого добровільного відселення, оскільки Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 виснував, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).

У період із 24.07.1987 по 31.08.1990, відповідно до записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_5 , позивач працювала в м. Ленінград.

Довідка Овруцької міської ради №545 від 04.09.2023 є доказом, що позивач проживала на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення із з 26.04.1986 по 28.08.1986, з 01.10.1990 по дату видачі довідки.

Отже, довідкою Овруцької міської ради №545 від 04.09.2023 підтверджено, що у період із 26.04.1986 по 01.01.1993 позивач проживала на території гарантованого добровільного відселення 2 роки 7 місяців 3 дні.

Інших документів, які б підтверджували, що у період із 28.04.1986 по 01.01.1993 позивач проживала чи працювала на території гарантованого добровільного відселення, матеріали справи не містять..

Отже, оскільки наданими до заяви про призначення пенсії документами не підтверджується, що станом на 01 січня 1993 року ОСОБА_1 постійно проживала чи працювала у зоні гарантованого добровільного відселення протягом не менше 3-х років, то суд приходить до висновку, що права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона не має.

Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 11 березня 2024 року в адміністративній справі №500/2422/23.

Враховуючи вищезазначене правове регулювання та встановлені судом обставини справи суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 12.07.2024 №063550005205 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яке було обґрунтоване саме відсутністю у нього станом на 01.01.1993 необхідного строку проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21005, ЄДРПОУ: 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення від 12.07.2024 №063550005205.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

06.01.26