Рішення № 133143771, 07.01.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2026 року Справа№200/9407/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

30 листопада 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточненого позову, просила визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 07 жовтня 2025 року № 085044 про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Також просила стягнути на її користь понесені нею судові витрати зі сплати судового збору та професійної правничої допомоги.

Позов обґрунтовувала тим, що оскаржена не відповідає вимогам законодавства, оскільки на час виявлення порушення автомобіль, про який в ній йдеться, експлуатувався особою, з якою укладено договір оренди вказаного автомобіля та який є автомобільним перевізником.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року залучено до участі в справі в якості другого відповідача Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті - подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті 29 серпня 2025 року на підставі відповідного направлення на проводилася рейдова перевірка за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, 11, був перевірений транспортний засіб марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Водієм надався тимчасовий реєстраційний талон на ТОВ «Бастранс», який відповідно до відмітки у ньому дійсний лише за наявності реєстраційного документа на транспортний засіб. Відтак, він не повинен братися до уваги для встановлення автомобільного перевізника.

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу встановлено, що він належить позивачу та використовується нею у господарській діяльності.

На час проведення перевірки було встановлено: відсутність документу, що засвідчує сплату транспортних послуг; відсутність копії договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів.

У зв`язку з виявленням такого порушення складено акт проведення рейдової перевірки, зі змістом якого водій ознайомлений, підписавши останній без зауважень; його копію отримав.

Повідомленням від 17 вересня 2025 року № 82188/40/24-25, направленим того ж дня о 16 год. 42 хв. на адресу електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) позивача було викликано для розгляду справи на 07 жовтня 2025 року з 9 год. 00 хв. до 10 год. 00 хв. (підтверджується скріншотом екрана з електронної пошти відповідача).

Таким чином, позивач, у розумінні ч. 7 ст. 32 Закону України «Про адміністративну процедуру» була заздалегідь повідомлена про час та місце розгляду акту.

За результатами розгляду акту винесено постанову від 07 жовтня 2025 року № 085044 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 75 зазначеного Закону 08 жовтня 2025 року копію постанови разом із супровідним листом від 08 жовтня 2025 року № 87840/40.1/24-25 направлено на адресу електронної пошти позивача; вона позивачем отримана 08 жовтня 2025 року (підтверджується скріншотом екрана з електронної пошти відповідача).

Вважав, що діяв відповідно до вимог законодавства.

Щодо приналежності позивачу статусу «автомобільний перевізник», то у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача зазначено: «49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення».

Пояснення позивача з підтверджуючими доказами, що вона у спірних відносинах не була автомобільним перевізником, до моменту винесення спірної постанови подані не були. Договір оренди транспортного засобу позивача не було надано посадовим особам Укртрансбезпеки ні під час перевірки (у водія він був відсутній або ним не пред`явлений), ні під час проведення розгляду акту перевірки.

Тому, за виявлені під час рейдової перевірки порушення вимог законодавства щодо позивача правомірно та у відповідності до вимог законодавства винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Крім того, позивач надала до суду поліс №230110954 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким страхувальником є ТОВ «Автобусні лінії України» (ідентифікаційний код 31864305). Відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, директором вказаної юридичної особи є ОСОБА_1 - позивач у цій справі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то вважав, що надані представником позивача документи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу, не відповідають обсягу, наданих юридичних послуг у цій справі та є явно неспівмірними, оскільки підготовлені та подані процесуальні документи по суті справи є шаблонними та не потребують значного часу для їх створення. Крім того, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин значної мірою врегульовано завдяки правовим висновкам Верховного Суду, які регулярно оприлюднюються профільними медіа-засобами і систематично використовуються у роботі. Надання таких видів правничої допомоги, яка складається із зустрічі та усної консультації клієнта, ознайомлення з матеріалами справи, проведення адвокатом юридичного аналізу змісту спірних правовідносин, змісту позовної заяви та опрацювання правничої позиції та захисту інтересів клієнта, визначення обсягу доказів та їх систематизація за своєю природою входять до надання послуг зі складання позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, аналіз законодавства та судової практики, підготовка правової позиції та узгодження її з Клієнтом; участь в засіданнях не викликало ускладнень та специфічних знань або навичок адвоката, адже таких засідань не було. Тобто дії адвоката у даній справі не потребували тих затрат часу, які заявлені представником позивача як доведені витрати на професійну правничу допомогу.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, якою підтримав доводи позовної заяви.

Також зазначав, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що під час проведення рейдової перевірки (29 серпня 2025 року) у водія був відсутній договір оренди транспортного засобу (примірник договору).

Однак, відповідач не врахував те, що під час проведення рейдової перевірки було встановлено, що фактичним власником транспортного засобу позивача з номерним знаком НОМЕР_1 є позивачка, а вказаний транспортний засіб використовується ТОВ «Бастранс» на підставі тимчасового реєстраційного талону. Такі обставини зафіксовані в акті рейдової перевірки.

Тому під час винесення оскарженої постанови відповідачем неправомірно не було враховано те, що позивач не здійснює самостійну господарську діяльність на цьому транспортному засобі, відповідно, не є автомобільним перевізником. А тому відповідальність за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» до неї не може бути застосована.

Просив задовольнити позов.

Відповідач - Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті подав відзив на позовну заяву, яким повністю підтримав відзив Державної служби України з безпеки на транспорті. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що 01 травня 2025 року між ФОП ОСОБА_1 як орендодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Бастранс» (далі - ТОВ «Бастранс») як орендарем укладено договір оренди № 10/05-25, предметом якого є транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter 319 CDI, держаний номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску -2012, № кузова (шасі) - НОМЕР_2 , який належать позивачу на праві приватної власності. Термін дії договору оренди - до 01 травня 2028 року.

В той же день зазначений транспортний засіб передано орендарю, про що складено акт прийому-передачі об`єкта оренди від 01 травня 2025 року.

29 серпня 2025 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, яке є територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті без статусу юридичної особи (в подальшому реорганізовану у Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті), на підставі відповідного графіку та направлення на перевірку від 22 серпня 2025 року № ОНР 002319, у м. Харкові по вул. Котляра, 11, проводилася рейдова перевірка.

Вказані обставини не є спірними.

В цей день проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що належить позивачу, за результатами якої складено акт від 29 серпня 2025 року № ОАР063588.

Вказаним актом встановлено, що 29 серпня 2025 року о 10 год. 50 хв. проведено перевірку транспортного засобу Mercedes-Benz, держаний номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 08 травня 2025 року, водій - ОСОБА_2 , автомобільний перевізник - ТОВ «Бастранс», фактичний власник - ОСОБА_1 . Під час перевірки встановлено порушення ст.ст. 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме при здійсненні нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом «Дніпро-Харків» на час перевірки у водія відсутні документи, на підставі яких виконуються дані перевезення, а саме документ, що засвідчує оплату транспортних послуг; також у водія відсутня копія договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів, що передбачений п. 61 постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевезення пасажирів за відсутності на час проведення перевірки документів визначених ст. 39 цього Закону).

Акт перевірки підписаний водієм транспортного засобу (без зауважень).

Листом Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 17 вересня 2025 року № 82188/40/24-25 позивача запрошено на розгляд справи про порушення на 07 жовтня 2025 року з 9 год. 00 хв. до 10 год. 00 хв.

Лист направлено на адресу електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) (підтверджується скріншотом екрана з електронної пошти відповідача).

При розгляді справи про порушення представник позивача присутній не був.

Постановою в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (начальника відділу державного контролю на наземному транспорті) від 07 жовтня 2025 року № 085044 про застосування адміністративно-господарського штрафу за результатом розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт за порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону, на позивача накладено адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000 грн.

Постанова із супровідним листом від 08 жовтня 2025 року № 87840/40.1/24-25 направлена на адресу електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (підтверджується скріншотом екрана з електронної пошти відповідача).

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно з ч. 12 ст. 6 вказаного Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною 4 ст. 6 вказаного Закону визначено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється, зокрема через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (п. 1 Положення).

Одним з основних завдань Укртрансбезпеки є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті (пп. 3 п. 4 Положення).

Згідно з пп. 29 та 62 п. 5 вказаного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 Положення).

Відповідно до ч.ч. 14 та 21 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (п. 3 Порядку).

Пунктами 4 та 5 вказаного Порядку визначено, що рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з п. 13 зазначеного Порядку у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових вантажів посадовою особою додатково складається акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів за формою згідно з додатком 3 або акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за формою згідно з додатком 4.

Пунктом 16 вказаного Порядку визначено, що матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з п. 17 Порядку справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.

Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

Верховний Суд, аналізуючи питання щодо повідомлення суб`єкта господарювання, в постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17 зазначив наступне:

«48. З матеріалів справи встановлено, що повідомленням від 05.09.2017 № 4132 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.09.2017.

49. Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 05.09.2017, 07.09.2017 повідомлення надійшло до відділення зв`язку, проте не було вручено під час доставки.

50. Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 07.09.2017, проте вказаним правом не скористався…

52. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.».

Відповідно до п. 19 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначені документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Відповідно до вказаної статті Закону документами для нерегулярних пасажирських перевезень є:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

При винесенні оскарженої постанови суб`єктом владних повноважень не враховано те, що позивач не була автомобільним перевізником, так як на час проведення перевірки транспортний засіб на підставі відповідного договору оренди використовувався іншою особою - особою з якою укладено такий договір, що також відображено в акті проведення рейдової перевірки.

З огляду на наведене оскарженою постановою щодо позивача протиправно застосований адміністративно-господарський штраф, передбачений абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», який застосовується саме до автомобільних перевізників, до яких позивач в спірних правовідносинах не належала.

З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту та відновленню шляхом задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 цього Кодексу визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 вказаного Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач подала заяву, в якій просила стягнути з відповідача на її користь судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 134 вказаного Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що Кодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.ч. 6 та 7 ст. 134 Кодексу у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Європейський суд з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У п. 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. зазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Верховний Суд в постановах від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20, 21.01.2021 року в справі № 120/3929/19-а звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний правовий висновок викладений також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Згідно з правилами оцінки доказів, що встановлені ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем до суду подані: договір від 08 жовтня 2025 року № 2/8 про надання професійної правничої допомоги, в якому зазначено, що гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього договору; додаткову угоду від 08 листопада 2025 року № 1 до зазначеного договору, згідно з якою позивачу надаються послуги на загальну суму 11500 грн.

Також позивачем до суду поданий акт від 28 листопада 2025 року № 1 до договору, в якому зазначено, що адвокат виконав послуги по зазначеному договору на загальну суму 7500 грн., а саме наступні послуги:

- консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, у тому числі: проведення двох зустрічей з клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду, формування висновку щодо можливості захисту прав клієнта у судовому порядку, - протягом 1 години - 1000 грн.;

- складання клопотання, подання та ознайомлення з матеріалами справи на підставі яких винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, - протягом 1 години - 1000 грн.;

- складання позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - протягом 5 годин - 5000 грн.;

- підготовка документів до подачі через Електронний суд, у тому числі: роздрукування примірників позовної заяви з додатками для сторін та сканування письмових доказів для додавання до позовної заяви, завіряння копій документів, - протягом 1 години - 500 грн.

Також позивачем до суду подані ордер та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Суд не вправі надавати оцінку умовам договору (зокрема вартості наданих адвокатом послуг), що погоджені сторонами договору в підписаних на виконання договору документах.

Разом з тим, враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі процесуальні правила оцінки доказів, правову позицію Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, а також принцип співмірності, критерій розумності заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу і фінансовий стан обох сторін, один з яких є суб`єктом владних повноважень, який потребує фінансування з Державного бюджету України, суд вважає за необхідне зменшити вартість витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, предмет спору у цій справі не є складним (справа віднесена до справ незначної складності), не містить багато спірних правовідносин, не потребує складних правових досліджень, вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу великої кількості первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. До того ж щодо даної категорії справ існує усталена судова практика, з якою можна легко ознайомитися, прочитавши рішення адміністративних судів, що наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень в мережі Інтернет за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/; доступ до зазначеного Реєстру є вільним.

Враховуючи зазначене, правило щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу поширюється на суму таких витрат, яка з урахуванням наведеної позиції суду становить 3000 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судові витрати позивача в загальній сумі 3968,96 грн. (оплачений позивачем судовий збір в розмірі 968,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.), підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Решта судового збору в сумі 1453,44 грн. такому стягненню не підлягає, оскільки вона зайве сплачена за подання даного позову в електронній формі. Разом з тим такий судовий збір може бути повернутий позивачу з бюджету за її заявою (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845), Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, «Держпром», 6-ий під`їзд, 7 поверх; адреса електронної пошти: kharkiv@dsbt.gov.ua) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 07 жовтня 2025 року № 085044.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) здійснені нею документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 (дев`яносто шість) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 07 січня 2026 року.

Суддя Т.В. Логойда