Рішення № 133143754, 07.01.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2026 року Справа№200/7809/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшла позовна заява адвоката Неживого А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 частини НОМЕР_1 , НОМЕР_3 Окремої Аеромобільної бригади - Військової частини НОМЕР_2 про:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частину НОМЕР_1 щодо не включення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) до Наказу про виплату додаткової грошової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення в розмірі 100 000,00 грн на місяць за червень, липень, серпень 2025 року та, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 видати наказ щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткової грошової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування у зв`язку з тяжким пораненням в розмірі 100 000,00 грн на місяць за червень, липень 2025 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168;

- визнання протиправною бездіяльність Військової частину НОМЕР_1 щодо не включення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) до Наказу про виплату додаткової грошової винагороди за час безпосередньої участі в заходах необхідних для забезпечення оборони України в розмірі 100 000,00 грн на місяць за червень 2025 року та, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 видати наказ щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткової грошової винагороди за час безпосередньої участі в заходах необхідних для забезпечення оборони України в розмірі 100 000,00 грн на місяць за червень 2025 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168;

- визнання протиправною бездіяльність Військової частину НОМЕР_2 щодо не включення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) до Наказу про виплату додаткової грошової винагороди за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення в розмірі 100 000,00 грн на місяць за серпень 2025 року та, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 видати наказ щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткової грошової винагороди за час перебування у відпустках для лікування у зв`язку з тяжким пораненням в розмірі 100 000,00 грн на місяць за серпень 2025 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168.

В обґрунтування позову позивач вказує, що з січня 2025 року його було мобілізовано для проходження військової служби в лавах Збройних Сил України, а саме 81-й Окремій аеромобільній бригаді. В червні 2025 року отримав поранення під час виконання бойового завдання у зв`язку з чим неодноразово перебував або на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування. Початково військово-лікарською комісією отримане поранення було визначене, як легкого ступеню тяжкості, але в подальшому через тяжкі наслідки та тривалість лікування ступінь тяжкості отриманого поранення було змінено на тяжке.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 від 28.02.2022, у розрахунку 100 000 гривень на місяць, пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у відповідачів, ІНФОРМАЦІЯ_2 - Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - Військової частини НОМЕР_2 , наступні докази:

- належним чином засвідчені накази про прийняття позивача на службу та її проходження;

- розпорядчі документи, якими встановлено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року;

- належним чином засвідчені докази, які підтверджують виплату позивачу грошового забезпечення за період з січня 2025 року по жовтень 2025 рок;

- належним чином засвідчені докази, які підтверджують нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з червня 2025 року по вересень 2025 року (якщо таке мало місце);

- всі інші докази, які стали підставою для вчинення спірних дій та прийняття рішень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року повторно витребувано у відповідачів, ІНФОРМАЦІЯ_2 - Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - Військової частини НОМЕР_2 , наступні докази:

- належним чином засвідчені накази про прийняття позивача на службу та її проходження;

- розпорядчі документи, якими встановлено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року;

- належним чином засвідчені докази, які підтверджують виплату позивачу грошового забезпечення за період з січня 2025 року по жовтень 2025 рок;

- належним чином засвідчені докази, які підтверджують нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з червня 2025 року по вересень 2025 року (якщо таке мало місце);

- всі інші докази, які стали підставою для вчинення спірних дій та прийняття рішень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року застосовано до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року витребувано у відповідачів, ІНФОРМАЦІЯ_2 - Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - Військової частини НОМЕР_2 , наступні докази:

- належним чином засвідчені накази про прийняття позивача на службу та її проходження;

- розпорядчі документи, якими встановлено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року;

- належним чином засвідчені докази, які підтверджують виплату позивачу грошового забезпечення за період з січня 2025 року по жовтень 2025 рок;

- належним чином засвідчені докази, які підтверджують нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з червня 2025 року по вересень 2025 року (якщо таке мало місце);

- всі інші докази, які стали підставою для вчинення спірних дій та прийняття рішень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року витребувано у відповідачів, ІНФОРМАЦІЯ_2 - Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - Військової частини НОМЕР_2 , наступні докази:

- належним чином засвідчені накази про прийняття позивача на службу та її проходження;

- розпорядчі документи, якими встановлено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року;

- належним чином засвідчені докази, які підтверджують виплату позивачу грошового забезпечення за період з січня 2025 року по жовтень 2025 рок;

- належним чином засвідчені докази, які підтверджують нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з червня 2025 року по вересень 2025 року (якщо таке мало місце);

- всі інші докази, які стали підставою для вчинення спірних дій та прийняття рішень.

У встановлений судом строк відповідачами відзиву на позов не було подано.

Положеннями частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, суд розцінює неподання відповідачами - суб`єктами владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання даного позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України що підтверджується паспортом-ID картка № НОМЕР_5 від 08.10.2024, має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, щр підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 від 28.05.025.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2025 № 1494 позивач дійсно в період з 03.04.2025 по 21.04.2025, з 10.05.2025 по 10.06.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в Лисичанській МТГ Луганської області, Лиманській МТГ Донецької області.

10.06.2025 позивач отримав травму, а саме ВТ (10.06.2025) контузія правого ока, що підтверджується первинною медичною карткою форми 100

Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 12.06.2025 по 16.06.2025 що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого № 9070.

Згідно з випискою-епікризом із медичної картки стаціонарного хворого № 17430 позивачу встановлено діагноз: ВТ (10.06.25): ЗЧМТ, струс головного мозку, Акуботравма з перфорацією барабанної перетинки зліва, гостра лівобічна нейросенсорна приглухуватість, забій грудної клітки.

16.06.2025 позивачу видано довідку № 2180 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів СБУ, МВС.

Згідно з довідкою ВЛК № 2025-0618-1515-3494-0 від 18.06.2025 ОСОБА_1 проведено медичний огляд та встановлено наступний діагноз:

Стан після МВТ 10.06.2025 ЗЧМТ, струсу головного мозку, акуботравматичного ураження вух з перфорацією барабанної перетинки звіла, контузії обох очей, у вигляді гострої нейросенсорної пригухлуватості, стійкості цефалгічного, вестибуло-атактичного синдрому.

Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби, ща ступенем тяжкості відноситься до легких.

Згідно з відпускним квитком від 21.06.2025 № 220 позивачу надано відпустку за станом здоров`я терміном на 30 діб з 21.06.2025 по 20.07.2025.

Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2025 № 1049 позивач 10.06.2025 близько 05:21 год отримав міно-вибухову травму, забій правого ока, екхімоз лівого плеча та бокової стінки живота зліва за обставин безпосередбної участі військовослужбовця у бовойвих діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , під час перебування в районі населеного пункту АДРЕСА_1 потрапив під танковий обстріл зі сторони підрозділів зс рф внаслідок чого отримав бойове травмування.

Травмування не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або самокаліцтва, не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Згідно з довідкою ВЛК № 2025-0715-1107-3610-0 від 15.07.2025 ОСОБА_1 проведено медичний огляд та встановлено наступний діагноз:

Стан після МВТ 10.06.2025 ЗЧМТ, струсу головного мозку, акуботравматичного ураження вух з перфорацією барабанної перетинки звіла, контузії обох очей, у вигляді гострої нейросенсорної пригухлуватості, стійкості цефалгічного, вестибуло-атактичного синдрому, пароксизмів втрати свідомості, розладів зору.

Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини, травма відноситься до тяжких.

19.07.2025 року позивач звертався до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про надання відпустки для лікування у зв`язку з хворобою (відпустка для лікування після поранення, контузії, травми, каліцтва) на підставі рішення ВЛК № 2025-0715-1107-3610-0 від 15.07.2025 терміном 30 днів з 20.07.2025.

Позивачем надано до суду виписки з банківського рахунку про зарахування грошового забезпеченян з червень-вересень 2025 року з яких вбачається, що додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн за період лікування позивачу не виплачувалась.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом першим якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, відповідно до пункту 1 Постанови №168 підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень є те, що військовослужбовці:

1) беруть безпосередню участь у бойових діях;

2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, суд зазначає, що наявність однієї із наведених вище підстав повинна бути підтверджена документально.

За відсутності документального підтвердження наведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000,00 грн. не виникає.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

У спірні періоди порядок виплати додаткової винагороди регламентувався окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення).

Відповідно до п.п. 6, 10 Окремого доручення, накази про виплату військовослужбовцям додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця; підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.

При цьому, у пункті 7 Окремого доручення вказано, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшено до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Аналогічні норми містить і Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260), які набрали чинності 01.02.2023.

Так, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Тобто, норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 року у справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 року у справі № 380/20587/23.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Водночас суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.

Пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІпередбачає, що у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

У справі, що розглядається, спірним питанням є наявність/відсутність у позивача права відповідно до Постанови №168 на нарахування й виплату додаткової винагороди до 100000 грн за червень 2025 року за час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України та за червень-серпень 2025 року за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, отриманим 10.06.2025 року, яке підтверджується довідкою відповідача від 26.06.2025 № 1049 відповідно до якоїщо поранення отримане під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини, при виконанні бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_1 .

В довідці указано, що вони є Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, тому ці довідки є підставою для видання наказу про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Судом встановлено, що у період з 01.06.2025 по 10.06.2025 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2025 № 1494.

Також судом встановлено, що позивач проходив лікування у закладах охорони здоров`я у періоди з 11.06.2025 по 16.06.2025 та з 16.06.2025 по 18.06.2025, що підтверджується належними медичними документами, наявними в матеріалах справи.

З урахуванням установлених обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, а саме у розмірі до 100 000 грн на місяць пропорційно дням: безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, за період з 01.06.2025 по 10.06.2025; перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Водночас відповідачем не надано суду жодних доказів нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у зазначеному розмірі за періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, за період з 01.06.2025 по 10.06.2025, перебування на стаціонарному лікуванні з 11.06.2025 по 18.06.2025, пов`язаних із травмою, отриманою 10.06.2025 під час захисту Батьківщини.

За таких обставин суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі призвела до порушення його прав, у зв`язку з чим відповідач підлягає зобов`язанню здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, у розмірі до 100 000 грн на місяць пропорційно відповідним періодом, що у даному випадку, є достатнім способом захисту порушених прав позивача.

Крім того, у періоди з 21.06.2025 по 20.07.2025 та з 21.07.2025 позивач перебував у відпустці за станом здоров`я, що також підтверджується матеріалами справи.

У постанові Верховного Суду по справі №520/16191/23 від 16.05.2024 року:

«52. У продовження вказаного суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 6.5 глави 6 розділу ІІ Положення для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

53. Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження) (пункт 6.11 глави 6 розділу ІІ Положення).

54. Відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК (пункт 6.15 глави 6 розділу ІІ Положення).

55. Також пункт 6.35 глави 6 розділу ІІ Положення передбачає, серед іншого, що у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров`я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів.

56. Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК, на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.

57. Таким чином, у разі наявності висновку ВЛК про потребу продовження відпустки за станом здоров`я нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.».

У відповідності до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з довідкою ВЛК № 2025-0715-1107-3610-0 від 15.07.2025 ОСОБА_1 проведено медичний огляд та встановлено наступний діагноз: Стан після МВТ 10.06.2025 ЗЧМТ, струсу головного мозку, акуботравматичного ураження вух з перфорацією барабанної перетинки звіла, контузії обох очей, у вигляді гострої нейросенсорної приглухуватості, стійкості цефалгічного, вестибуло-атактичного синдрому, пароксизмів втрати свідомості, розладів зору. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини, травма відноситься до тяжких. Довідка про обставини травми № 1049 від 26.06.2025. На підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми та каліцтва) на 30 календарних днів.

У позовній заяви позивач не зазначає конкретні періоди такої відпустки, в свою чергу матеріали справи не містять доказів періоду використання даної відпустки, але з урахуванням довідки № 2025-0715-1107-3610-0 від 15.07.2025 та висновків постанови Верховного Суду по справі №520/16191/23 від 16.05.2024 року, в якій зазначено, що визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК, на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.

В даному випадку суд не може ставити під сумнів зазначене у даній довідці, вищенаведена довідка не визнана у суді недійсною, доказів протилежного з боку відповідача матеріали справи також не містять.

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині позовних вимог позивача теж підлягають задоволенню оскільки, позивач має право на виплату щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в розмірі 100 000 гривень за період перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми отриманої 10.06.2025 року пропорційно 30 календарних днів.

Щодо належного відповідача, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Згідно з п. 8 розділу І Загальних положень «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 у період з 01.06.2015 по 30.08.2025 перебувала у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується рішенням Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 27.05.2015 № 248/2/3/372.

Крім того, відповідно до наказу командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України № 22дск від 08.06.2025 військова частина НОМЕР_2 є правонаступником військової частини НОМЕР_1 .

Отже, в даному випадку, належним відповідачем щодо нарахування та виплати спірної додаткової винагороди є саме військова частина НОМЕР_2 .

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом:

визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди з 01.06.2025 по 10.06.2025, з урахуванням фактично виплачених сум.

визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 11.06.2025 по 18.06.2025, а також перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми, отриманої 10.06.2025 року за період з 21.06.2025 по 20.07.2025 та пропорційно 30 календарних днів.

зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахункуна місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди з 01.06.2025 по 10.06.2025, з урахуванням фактично виплачених сум

зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 11.06.2025 по 18.06.2025, а також перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми, отриманої 10.06.2025 року за період з 21.06.2025 по 20.07.2025 та пропорційно 30 календарних днів.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Приймаючи рішення судом також враховано правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (п. 23) та «Серявін та інші проти України» (п. 58), згідно з якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Позивача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 - Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди з 01.06.2025 по 10.06.2025, з урахуванням фактично виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 11.06.2025 по 18.06.2025, а також перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми, отриманої 10.06.2025 року за період з 21.06.2025 по 20.07.2025 та пропорційно 30 календарних днів.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди з 01.06.2025 по 10.06.2025, з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 11.06.2025 по 18.06.2025, а також перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми, отриманої 10.06.2025 року за період з з 21.06.2025 по 20.07.2025 та пропорційно 30 календарних днів, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова