Рішення № 133143435, 07.01.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/12526/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсо» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенсо» (далі ТзОВ «Фенсо», позивач) звернулося з позовом до Рівненської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA204140/2025/000004/1 від 22.07.2025 та №UA204140/2025/000005/2 від 16.09.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «Фенко через уповноваженого декларанта ТзОВ «Смартброк» з метою декларування товару 1: «Трактор колісний, марка - JOHN DEERE; модель-8410, 1 шт, бувший у використанні, тип двигуна-дизельний, робочий об`єм циліндрів- 8134 см3, потужність двигуна 199 kW, ідентифікаційний номер - RW8410Р015636, колісна формула 4 х 4, кількість місць включаючи водія-2, календарний рік виготовлення- 2001 рік, призначення - для проведення сільськогосподарських робіт» та товару №2: «Трактор колісний, марка - JOHN DEERE; модель - 8410, всього -1 шт, бувший у використанні, тип двигуна- дизельний, робочий, об`єм циліндрів 8134 см3, потужність двигуна 199 W, ідентифікаційний номер - RW8410Р003949, колісна формула 4 х 4, кількість місць включаючи водія-2, календарний рік виготовлення- 2001 рік, призначення для проведення сільськогосподарських робіт», на митний пост Рівненської митниці подані митні декларації, що відповідно до положень ст. 264 Митного кодексу України. Окрім того, декларантом були заявлені та надані до митного оформлення інші документи на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України. Ввезення товарів на митну територію України відбулося на підставі зовнішньоекономічного контракту №4/01-25 від 24.01.2025, укладеного між ТзОВ «Фенсо» та компанією експортером «GALAXY SLOVAKIA, S.R.O.».

Однак, не зважаючи на подані документи, Рівненською митницею були винесені рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2025 №UA204140/2025/000004/1 та від 16.09.2025 №UA204140/2025/000005/2 та складено картки відмови у прийнятті митних декларацій №UA204140/2025/000116, №UA204140/2025/000153.

Позивач не погоджується із вказаним рішеннями, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.

Ухвалою суду від 27.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника Хмельницької митниці про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін.

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

24.01.2025 між ТзОВ «Фенсо» («покупець») та GALAXY SLOVAKIA, S.R.O. («продавець») було укладено зовнішньоекономічний контракт №4/01-25, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю, а Покупець оплатити автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі нові та бувші у використанні, кузова до легкових автомобілів та запчастини до них нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи та напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні, Покупець оплачує вартість товару шляхом переказу коштів на банківський рахунок Продавця на умовах після оплати. Можлива передплата за товар згідно інвойсів. Умови поставки: DAP Ягодин, Луцьк, Ковель, Львів, Рівне, Сарни, Нововолинськ, Дубно, Виноградів, Хмельницький. (а. с. 32-33).

Додатковою угодою №1 від 27.01.2025 до контракту №4/01-25 від 24.01.2025 сторони внесли зміни до контракту, виклавши п. 4.1 статті 4 «Умови розрахунків» у такій редакції: «Розрахункт за товар здійснюються на умовах після оплати протягом 180 календарних днів. Можлива передоплата згідно інвойсів» (а. с. 34).

22.07.2025 ТзОВ «Фенсо» через уповноваженого декларанта з метою декларування Товару «Трактор колісний, марка - JOHN DEERE; модель - 8410, 1 шт, бувший у використанні, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 8134 см3, потужність двигуна 199 kW, ідентифікаційний номер - RW8410Р015636, колісна формула - 4х4, кількість місць включаючи водія - 2, календарний рік виготовлення - 2001 рік, призначення - для проведення сільськогосподарських робіт», на митний пост Рівненської митниці подано митну декларацію, що відповідно до положень статті 264 МК України зареєстрована за №24UA204140007596U9 (а. с. 19).

На підтвердження заявленої митної вартості товару подано наступні документи, які визначені в графі 44 МД, а саме: рахунок-фактура №7020250195 від 15.07.2025; автотранспортна накладна від 15.07.2025 №б/н; декларація про походження товару №7020250195 від 15.07.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №124 від 17.07.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 30.04.2019, №PC/AAL 0236426 від 25.03.2025; висновок про якісні характеристики товарів №2211-857 G від 21.07.2025; зовнішньоекономічний контракт №4/01-25 від 24.01.2025; договір про надання послуг митного брокера №3/25 від 01.04.2025; експортна митна декларація №25PL301010001ZX0B3 від 18.07.2025; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA207596U9 від 21.07.2025.

Митна вартість визначена за першим (основний) метод визначення митної вартості, тобто за ціною товару (графа 43) на рівні 32500,00 Євро (еквівалентно 1579727,50 грн).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; 2) копію митної декларації заявленої країни відправлення з відмітками митниці відправлення; 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують фактичний переказ коштів на рахунок продавця товару (SWIFT); 4) виписку з бухгалтерської документації продавця; 5) замовлення від покупця (а. с. 17 зворот).

На письмову вимогу митного органу декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 10.04.2025 №52, яка передує поданню митної декларації до митного оформлення та відповідно до частини другої статті 53 є документом, що підтверджує митну вартість товару і подається декларантом для підтвердження митної вартості за наявності. Однак, документ не було надано декларантом при поданні МД. Разом з тим, платіжна інструкція в іноземній валюті це розпорядження щодо виконання платіжної операції, яку ініціатор має право відкликати до списання коштів з рахунку платника або до настання дати валютування платіжної інструкції, тому не є підтвердженням фактичного переказу коштів на рахунок продавця. Документів, які підтверджують факт оплати товару, а саме SWIFT копій банку до митного оформлення не надано.

Також декларантом надано лист від 22.07.2025 №22/07-1 в якому зазначено, що всі документи були надані митному органу при митному оформленні, інших документів немає, просив прийняти рішення без врахування термінів передбачених частиною третьої статті 53 МК України (а. с. 25).

22.07.2025 відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості №UA204140/2025/000004/1 (а. с. 17) та карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204140/2025/000116 (а. с. 18).

Як зазначено у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки декларантом не подано усіх додаткових документів, витребовуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2:

- відповідно до пункту 2.2. Контракту від 24.01.2025 №4/01-25 продавець проводить поставку товару партіями. Поставка кожної партії здійснюється після отримання замовлення від покупця. В замовленні вказується перелік та кількість товару. Однак такого до митного оформлення не надано;

- відповідно до пункту 4.1. Контракту від 24.01.2025 №4/01-25 розрахунки за товар здійснюються на умовах післяоплати. Можлива передплата згідно інвойсів. Разом з тим ні в контракті, ні в інвойсі від 15.07.2025 №7020250195 не зазначений термін протягом якого має відбутися оплата за товар;

- митна декларація країни відправлення від 18.07.2025 №25PL301010001ZX0B3 не містить жодних відміток митниці відправлення та встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій.

Також у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено, що заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно переліку: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; 2) копію митної декларації заявленої країни відправлення з відмітками митниці відправлення; 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують фактичний переказ коштів на рахунок продавця товару (SWIFT); 4) виписку з бухгалтерської документації продавця; 5) замовлення від покупця.

За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (статі 59 61 МК України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 63 МК України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. Митну вартість товару визначено на підставі інформації про транспортний засіб із врахуванням марки, моделі, календарного року виготовлення та технічних характеристик, митне оформлення здійснено за МД від 17.09.2025 №UA204130/2024/14450 - 44000,00 Євро/од. Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 44000 Євро/од, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 2129287,600 грн (44000 євро * 48,3929 грн/євро).

Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 22.07.2025 №25UA204140007683U4 у відповідності до положень частини сьомої статті 55 МК України, сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 40 443,31 грн (а. с. 20).

Також 15.09.2025 на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 24.01.2025 №4/01-25 декларантом позивача з метою декларування Товару: «Трактор колісний, марка - JOHN DEERE; модель - 8410, всього - 1 шт, бувший у використанні, тип двигуна - дизельний, робочий, об`єм циліндрів 8134 см3, потужність двигуна 199 W, ідентифікаційний номер - RW8410Р003949, колісна формула - 4х4, кількість місць включаючи водія - 2, календарний рік виготовлення - 2001 рік, призначення для проведення сільськогосподарських робіт» на митний пост Рівненської митниці подано митну декларацію, що відповідно до положень статті 264 МК України зареєстрована за №25UA204140009951U1 (а. с. 28).

На підтвердження заявленої митної вартості товару подано наступні документи, які визначені в графі 44 МД, а саме: рахунок-фактура №7020250229 від 09.09.2025; автотранспортна накладна від 09.09.2025; декларація про походження товару №7020250229 від 09.09.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №155 від 12.09.2025; висновок про якісні характеристики товарів №221-897G від 15.09.2025; зовнішньоекономічний контракт №4/01-25 від 24.01.2025; договір про надання послуг митного брокера №3/25 від 01.04.2025; експортна митна декларація №25PL301010002НС0В7 від 11.09.2025; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA204140009951U1 від 15.09.2025.

Митна вартість визначена за першим (основний) метод визначення митної вартості, тобто за ціною товару (графа 43) на рівні 33000,00 Євро (еквівалентно 1596965,70 грн).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; 2) копію митної декларації заявленої країни відправлення з відмітками митниці відправлення; 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують фактичний переказ коштів на рахунок продавця товару (SWIFT); 4) виписку з бухгалтерської документації продавця; 5) замовлення від покупця (а. с. 26 зворот).

Декларантом надано лист від 16.09.2025 №16/09-1 в якому зазначено, що всі документи були надані митному органу при митному оформленні, інших документів немає, просив прийняти рішення без врахування термінів передбачених частиною третьої статті 53 МК України (а. с. 36).

16.09.2025 відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості №UA204140/2025/000005/2 (а. с. 26) та карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204140/2025/000153 (а. с. 27).

Як зазначено у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки декларантом не подано усіх додаткових документів, витребовуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2:

- відповідно до пункту 2.2. Контракту від 24.01.2025 №4/01-25 продавець проводить поставку товару партіями. Поставка кожної партії здійснюється після отримання замовлення від покупця. В замовленні вказується перелік та кількість товару. Однак такого до митного оформлення не надано;

- митна декларація країни відправлення від №25PL301010002НС0В7 від 11.09.2025 не містить жодних відміток митниці відправлення та встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій.

Також у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено, що заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно переліку: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; 2) копію митної декларації заявленої країни відправлення з відмітками митниці відправлення; 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують фактичний переказ коштів на рахунок продавця товару (SWIFT); 4) виписку з бухгалтерської документації продавця; 5) замовлення від покупця.

За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (статі 59 61 МК України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 63 МК України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. Митну вартість товару визначено на підставі інформації про транспортний засіб із врахуванням марки, моделі, календарного року виготовлення та технічних характеристик, митне оформлення здійснено за МД від 17.09.2025 №UA204130/2024/14450 - 44000,00 Євро/од. Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 44000 Євро/од, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 2129287,600 грн (44000 євро * 48,3929 грн/євро).

Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 16.09.2025 №25UA204140009997U4 у відповідності до положень частини сьомої статті 55 МК України, сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 40 443,31 грн (а. с. 29).

Вважаючи такі рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх оскарження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та щодо суми транспортних витрат.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме:

щодо товару 1: рахунок-фактура №7020250195 від 15.07.2025; автотранспортна накладна від 15.07.2025 №б/н; декларація про походження товару №7020250195 від 15.07.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №124 від 17.07.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 30.04.2019, №PC/AAL 0236426 від 25.03.2025; висновок про якісні характеристики товарів №2211-857 G від 21.07.2025; зовнішньоекономічний контракт №4/01-25 від 24.01.2025; договір про надання послуг митного брокера №3/25 від 01.04.2025; експортна митна декларація №25PL301010001ZX0B3 від 18.07.2025; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA207596U9 від 21.07.2025;

щодо Товару 2: рахунок-фактура №7020250229 від 09.09.2025; автотранспортна накладна від 09.09.2025; декларація про походження товару №7020250229 від 09.09.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №155 від 12.09.2025; висновок про якісні характеристики товарів №221-897G від 15.09.2025; зовнішньоекономічний контракт №4/01-25 від 24.01.2025; договір про надання послуг митного брокера №3/25 від 01.04.2025; експортна митна декларація №25PL301010002НС0В7 від 11.09.2025; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA204140009951U1 від 15.09.2025.

Також позивач, скориставшись правом надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, подав: платіжну інструкцію в іноземній валюті від 10.04.2025 №52 та листи від 22.07.2025 №22/07-1, від 16.09.2025 №16/09-1.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Відповідачем в оскаржуваних рішеннях зазначалось, що відповідно до пункту 2.2. Контракту від 24.01.2025 №4/01-25 продавець проводить поставку товару партіями. Поставка кожної партії здійснюється після отримання замовлення від покупця. В замовленні вказується перелік та кількість товару. Однак такого до митного оформлення не надано.

Суд зауважує, що статтею 53 МК України визначений перелік документів, які подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і у такому переліку обов`язкових документів відсутні заявки, замовлення покупця. Водночас згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Замовлення до контракту не є документом, який підтверджує митну вартість, а отже не має впливу на числові визначення митної вартості, оскільки фактично поставка товару здійснюється в обсягах відповідно до цін, вказаних у рахунку-фактурі.

Разом із тим відповідач вказав, що відповідно до пункту 4.1. Контракту від 24.01.2025 №4/01-25 розрахунки за товар здійснюються на умовах після оплати. Можлива передплата згідно інвойсів. Разом з тим ні в контракті, ні в інвойсах від 15.07.2025 №7020250195, від 09.09.2025 №7020250229 не зазначений термін протягом якого має відбутися оплата за товар.

З даного зауваження суд зазнає, що пункт 4.1. Контракту від 24.01.2025 №4/01-25 визначає можливість як після оплати, так і передплати, митним законодавством не передбачено зобов`язання щодо зазначення терміну проведення оплати в контракті, або ж інвойсі.

Крім того, суд звертає увагу, що Додатковою угодою №1 від 27.01.2025 до контракту №4/01-25 від 24.01.2025 сторони внесли зміни до контракту, виклавши п. 4.1 статті 4 «Умови розрахунків» у такій редакції: «Розрахунки за товар здійснюються на умовах після оплати протягом 180 календарних днів. Можлива передоплата згідно інвойсів» (а. с. 34).

Водночас, як встановлено судом вище, скориставшись правом надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів декларантом позивача надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 10.04.2025 №52.

В свою чергу відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA204140/2025/000004/1 від 22.07.2025 зазначив, що платіжна інструкція в іноземній валюті №52 від 10.04.2025 передує поданню митної декларації до митного оформлення та відповідно до частини другої статті 53 є документом, що підтверджує митну вартість товару і подається декларантом для підтвердження митної вартості за наявності. Однак, документ не було надано декларантом при поданні МД. Разом з тим, платіжна інструкція в іноземній валюті це розпорядження щодо виконання платіжної операції, яку ініціатор має право відкликати до списання коштів з рахунку платника або до настання дати валютування платіжної інструкції, тому не є підтвердженням фактичного переказу коштів на рахунок продавця. Документів, які підтверджують факт оплати товару, а саме SWIFT копій банку до митного оформлення не надано.

Щодо даного твердження суд зазначає, що декларант, керуючись частиною другою статті 53 МК України самостійно визначає повноту документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару, керуючись умовами зовнішньоекономічного контракту. В даному випадку, у зв`язку із витребуванням Рівненською митницею банківського платіжного документу, що стосуються оцінюваного товару, декларантом надано відповідну платіжну інструкцію.

Даний порядок взаємодії передбачений митним законодавством для підтвердження митної вартості товару та надання такої платіжної інструкції під час надання додаткових документів не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Суд також враховує, що оплата товару за контрактом №4/01-25 від 24.01.2025 була проведена позивачем з використанням системи Інтернет-Банкінг ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК». Відтак, платіжна інструкція №52 від 10.04.2025 була підписана шляхом накладення відповідного електронно-цифрового підпису у передбаченому договором з банком порядку.

Кваліфікований електронний підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. КЕП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (Закон України «Про електронні довірчі послуги»).

Платіжна інструкція містить відбиток ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» про проведення платежу банком, що в свою чергу підтверджує безсумнівність здійснення оплати за товар відповідно до контракту №4/01-25 від 24.04.2025.

Правлінням Національного Банку України від 28.07.2008 №216 винесено постанову «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах».

Пунктами 14-16 даної Постанови передбачено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери); 2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами); 3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника; 4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста); 5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 №34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 .04.2016 №269) (зі змінами) (далі - Класифікатор); 6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється); 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг]; 9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника; 10) призначення платежу; 11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника); 12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова); 13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; 14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами «резидент» чи «нерезидент» під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.

Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача, найменування отримувача, номер його рахунку (за наявності), зазначений в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах, повинні відповідати реквізитам, що зазначені в документах, які подаються надавачу платіжних послуг платника разом з платіжною інструкцією для здійснення надавачем платіжних послуг платника валютного нагляду за правомірністю здійснення платіжної операції.

Враховуючи наведе суд приходить до висновку, що платіжна інструкція відповідає усім критеріям, які зазначені у Положенні про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 28.07.2008 №216 та вважається такою, що підтверджує усі юридичні факти.

Крім того, судом встановлено, що ТзОВ «Фенсо» повністю виконало свої зобов`язання щодо оплати за ввезений товар, що підтверджується платіжними інструкціями з відміткою установи банку про проведення платежу від 17.07.2025 №124 (а. с. 21 зворот) та від 12.09.2025 №155 (а. с. 30 зворот).

Зокрема, у платіжній інструкції №124 у графі №70 «Призначення платежу» зазначено посилання на номер і дату Контракту; усі номери рахунків-фактур (№7020250195, №7020250196, №7020250194 від 15.07.2025 та №7020250191, №7020250193 від 14.07.2025), за якими проведено оплату, включно з рахунком, що стосується автомобіля, по якому проводилось коригування митної вартості (№7020250195 від 15.07.2025).

Таким чином, оплата за Товар 1: «Трактор колісний, марка - JOHN DEERE; модель-8410, 1 шт, ідентифікаційний номер - RW8410Р015636» була проведена в складі загального платежу за п`ять поставок, що повністю відповідає умовам Контракту та підтверджується відповідними банківськими документами.

Аналогічно була проведена оплата за Товар №2 в повному обсязі згідно з платіжною інструкцією №155 від 12.09.2025.

Відтак, будь-які розбіжності щодо оплати ввезеного позивачем товару судом не підтвердились.

Також Рівненська митниця у своїх зауваженнях зазначила, що митні декларації країни відправлення №25PL301010001ZX0B3 від 18.07.2025 та №25PL301010002НС0В7 від 11.09.2025 не містять жодних відміток митниці відправлення та встановлена їх відсутність в базі даних митних декларацій.

З цього приводу суд зауважує, що відповідно до пункту 5.1 контракту №4/01-25 від 24.01.2025, товар поставляється без упаковки. Товар доставляється (перевозиться) силами та засобами Продавця за адресою, яка визначається в товаросупровідних документах. Вартість доставки (перевезення) Товару включається у ціну (вартість) Товару.

Відтак, декларант не має жодного відношення до питання реєстрації (оформлення) як митної декларації країни походження, відповідно, не може відповідати за наявність чи відсутність відміток у таких документах.

Суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.

Автотранспортна накладна (СМR) може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України).

Митна декларація країни відправлення та автотранспортна накладна, в розумінні частини другої статті 53 МК України, не є документами, які підтверджують митну вартість товару.

Отже, наведений аргумент відповідача не може бути підставою для коригування митної вартості ввезеного позивачем товару.

Вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд наголошує, що вимога про надання виписки з бухгалтерської документації, висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, каталогів, прейскурантів виробника товару, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Поряд із тим судом встановлено, що декларантом під час митного оформлення товару було надано висновки про якісні характеристики товарів №2211-857G від 21.07.2025 та №2211-897G від 15.09.2025 (а. с. 23 зворот, 34 зворот), а тому таке витребування є безпідставним.

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведених розрахунків митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний суд у постанові від 27.09.2022 у справі № 200/4962/20-а зазначив, що виявлення в ході проведення митного контролю з будь-якого інформаційного ресурсу (інформація з мережі Інтернет, висновку спеціалізованих організацій) продажу товару, тотожного пред`явленому до митного оформлення, за ціною, вищою, ніж заявлена митна вартість, не є безумовною підставою до визнання недостовірними та неправдивими відомості щодо митної вартості товару пред`явленого до митного оформлення та не може мати наслідком відмову в оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав до більш детального аналізу комерційних умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред`явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів. Судом першої та апеляційної інстанції також ураховано, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оцінки та аналізу наданих декларантом документів на обґрунтування висновків щодо неправильного визначення митної вартості товару.

Таким чином, доводи митного органу про наявність істотних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства.

Із тексту спірних рішень слідує, що митним органом коригування митної вартості товару було здійснено за резервним методом на підставі на підставі інформації про транспортний засіб із врахуванням марки, моделі, календарного року виготовлення та технічних характеристик, митне оформлення здійснено за МД від 17.09.2025 №UA204130/2024/14450, зміст якої перевірити суд позбавлений можливості.

В той же час, частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.

Між тим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію Інтернет ресурсу, а не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на такій інформації, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд констатує, що прийняті Рівненською митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA204140/2025/000004/1 від 22.07.2025 та №UA204140/2025/000005/2 від 16.09.2025 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 4203,10 грн, сплачений платіжною інструкцією №126 від 21.10.2025 (а. с. 14).

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: Договір про надання правничої допомоги від 14.04.2025 №164-ЮП; попередній (орієнтовний розрахунок сум витрат на професійну правничу допомогу від 28.10.2025 №28/10-25; ордер на надання правничої допомоги серії АС №1161463, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії АС №1017.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Відтак, послуги щодо: ознайомлення керівника позивача із процесуальними правами та обов`язками щодо захисту прав та інтересів порушеного права; ознайомлення з рішеннями про коригування митної вартості товарів та іншими товаросупровідними документами наданими до митного оформлення; подання письмових пояснень на вимогу контролюючого органу щодо поставки; пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції; складання стратегії представництва ТзОВ «Фенсо» у суді щодо зазначеної справи; вивчення судової практики з відповідних правовідносин; складання та подання вищевикладеної позовної заяви охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Крім того, ряд послуг, які надавались позивачу не відповідають критеріям необхідності та не мали впливу на хід розгляду справи, а деякі з них - не вимагають спеціальної фахової підготовки спеціаліста-правознавця та не можуть вважатись правничою допомогою.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що справа про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару є спором майнового характеру незначної складності.

Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, суму позову та складність даної справи, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсо» (45240, Волинська область, Луцький район, село Жидичин, вулиця Данила Галицького, будинок 89, офіс 3, ідентифікаційний код юридичної особи 44844717) до Рівненської митниці (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 104, ідентифікаційний код юридичної особи 43958370) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204140/2025/000004/1 від 22.07.2025, №UA204140/2025/000005/2 від 16.09.2025.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсо» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір в сумі 4203 (чотири тисячі двісті три) гривні 10 копійок) та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський