Рішення № 133143010, 07.01.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 759/1030/25

Провадження № 2-а/761/607/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просила суд:

-скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 03.12.2024, винесену Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі наказу від 05.11.2024 №7369-п, виданого ГУ ДПС у м. Києві, була проведена перевірка студії танців (MAGIC VIBES), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами перевірки складено акт від 20.11.2024 №012119, яким встановлено порушення, які полягають у тому, що в студії танців, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , розрахунки в сфері надання послуг з навчання танцями провадяться у безготівковій формі, але не забезпечено можливість таких розрахунків через електронні платіжні засоби з використання електронних платіжних засобів, застосунків або пристроїв для зчитування пластикових карт.

Позивачка, не погоджуючись з висновками зазначеного акту перевірки та складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 155-1 та ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, направила на адресу відповідача свої заперечення.

Також, позивачка зазначила, що висновки ГУ ДПС у м. Києві про порушення ФОП ОСОБА_1 розрахунків за наданні послуги не відповідають дійсності, оскільки, ФОП ОСОБА_1 надає для проведення оплати за послуги всім клієнтам, виключно реквізити свого поточного рахунку у форматі ІВАN шляхом надсилання квитанції для оплати із зазначеними реквізитами у формі ІВАN. До платежів, які надходять на ІВАN з усіх банків, у перевіряючих не виникало ніяких запитань, лише зарахування з банків АТ «Райффайзен Банк», ПАТ «Банк Восток», АТ «Сенс Банк», що свідчить про внутрішні особливості налаштувань переказів із зазначених установ.

Вважає оскаржувану постанову такою, що винесена передчасно у зв`язку з тим, що на даний час продовжується оскарження рішень ГУ ДПС у м. Києві, а тому, жоден документ не набрав законної сили, і не може наперед встановлювати правопорушення.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 14.01.2025 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

30.09.2025 через підсистему «Електронний суд» на адресу Шевченківського районного суду м. Києва від представника відповідача ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що ГУ ДПС у м. Києві проведено перевірку студії танців « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . За результатами перевірки встановлено порушення суб`єктом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків, до настання яких торгівці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги) ( далі - Постанова №894) та п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР), про що складено акт фактичної перевірки від 20.11.2024, реєстраційний №123566/26/15/07/3157821327 від 21.11.2024 (бланк № 012119).

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті фактичної перевірки, ФОП ОСОБА_1 , листом від 28.11.2024 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 28.11.2024 №105991/6) подала заперечення на акт фактичної перевірки від 20.11.2024. Листом ГУ ДПС у м. Києві від 29.11.2024 повідомило ФОП ОСОБА_1 , що розгляд заперечення на акт фактичної перевірки від 20.11.2024 відбудеться в онлайн режимі ( з використанням відео-зв`язку «Skype»: ІНФОРМАЦІЯ_2).

Розгляд заперечення ФОП ОСОБА_1 відбувся 29.11.2024 о 10 год. 00 хв. в приміщенні ГУ ДПС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, 6. Посадові особи ФОП ОСОБА_1 та її законні представники не з`явились та не під`єднались до відео-зв`язку для розгляду заперечення в онлайн режимі, у зв`язку з чим розгляд проведено без їхньої присутності. Надані заперечення прийняті до уваги контролюючим органом, але не спростовують порушень, викладених в акті фактичної перевірки студії танців « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, за результатами розгляду заперечення ФОП ОСОБА_1 від 28.11.2024 на акт перевірки від 20.11.2024 висновки акту залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Також, у своєму відзиві відповідач зазначив, що в ході перевірки суб`єктом господарювання не надано будь-яких документів, що підтверджують укладання договорів про надання платіжних послуг, оренди обладнання та пристроїв, що дають можливість здійснення безготівкових розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за продані товари (надані послуги), а саме: договори надання послуг еквайрінгу, договори оренди пристроїв та обладнання необхідного для ініціювання платіжних операцій, в т.ч. платіжний термінал для ініціювання платіжних операцій у безготівковій формі з використанням електронного платіжного засобу у вигляді пластикової платіжної картки.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

Перевіряючи обставини по справі, судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 05.11.2024 №7369-п та на підставі направлень від 11.11.2024 №27451, 27452 з 13.11.2024 по 20.11.2024 проведено фактичну перевірку студії танців « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Перевіркою встановлено, що в студії танців «Magic Vіbes» проводяться розрахункові операції за надані послуги у безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів). При цьому суб`єктом господарювання РРО/ПРРО не реєструвався. Сума, яка проведена у безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) згідно наданих банківських виписок становить 13 600 грн, що свідчить про проведення ФОП ОСОБА_1 розрахункових операцій за надані послуги у безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) на загальну суму 13 600 грн без застосування РРО/ПРО та без роздрукування відповідних розрахункових документів, що є порушенням вимог п. 1 Постанови №894 та п.п. 1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті фактичної перевірки від 20.11.2024, позивачка, відповідно до вимог ст.ст. 20, 80 ПК України, 28.11.2024 направила на адресу відповідача заперечення на акт фактичної перевірки №012119 від 20.11.2024.

Відповідач у своєму відзиві підтвердив, що заперечення позивачки на акт фактичної перевірки надійшли до ГУ ДПС у м. Києві 28.11.2024 та були зареєстровані за вхідним №105991/6.

За результатами розгляду заперечення ФОП ОСОБА_1 від 28.11.2024 на акт перевірки від 20.11.2024 висновки акта залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

03.12.2024 заступником начальника ГУ ДПС у м. Києві Якушко І.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а саме: недотримання встановлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, чим порушено п. 1 Постанови №894.

У зв`язку з чим, даною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона прийнята за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 20.11.2024 №5212 і доданих до нього матеріалів справи про адміністративні правопорушення: акт фактичної перевірки від 20.11.2024 реєстраційний №123566/26/15/07/3157821327 від 21.11.2024.

Положенням ч. 1 ст. 163-15 КУпАП визначено, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Таким чином, враховуючи вищевказане положення Закону, суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції виключно через зареєстровані реєстратори розрахункових операцій і видавати відповідні розрахункові документи

Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури визначено Законом України «Про платіжні послуги» (далі - Закон №1591-IX), який встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності; права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України.

Статтею 1 Закону № 1591-IX визначено, що безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також, перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.

Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.

Платіжний пристрій - технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування, програмно-апаратне середовище мобільного телефону, інший пристрій), що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою;

Згідно з ч. 28 ст. 38 Закону № 1591-IX торговці зобов`язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв. У разі надання можливості здійснювати безготівкові розрахунки за продані товари (надані послуги) за допомогою електронних платіжних засобів, що використовуються в платіжних системах, торговці зобов`язані забезпечувати можливість здійснення таких розрахунків з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, створена резидентом України.

Відповідно до п. 1 ч. 29 ст. 38 Закону № 1591-IX, торговцям забороняється у будь-який спосіб обмежувати право держателя електронного платіжного засобу обирати для здійснення розрахунків будь-який електронний платіжний засіб платіжних систем відповідно до абзацу першого частини двадцять восьмої цієї статті;

За змістом ч. 29 ст. 38 Закону № 1591-IX терміни, до настання яких торговці мають забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови №894 визначено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно:

1) з 1 січня 2023 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);

2) з 1 січня 2024 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 5 до 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);

3) з 1 січня 2025 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 5 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);

4) з 1 січня 2026 р. - торговці - фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої групи, торговці, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 повинна, починаючи з 01.01.2023, забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків за надані послуги. Однак, в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 проводить розрахункові операції, не забезпечивши можливість застосування спеціальних платіжних засобів для здійснення безготівкових розрахунків за надані послуги у зв`язку із незабезпеченням наявності відповідного платіжного застосунку або платіжного пристрою.

З огляду на викладене, висновок про наявність в діях Шаталової складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи. Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених ч. 1 ст. 163-15 КУпАП.

Враховуючи положення п. 1 ст. 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що суд бере до уваги лише ті докази які здобуті в порядку, що не суперечить Закону.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з цим, суд вважає, що позивачкою не надано доказів на спростування обставин викладених в оскаржуваній постанові та твердження позивачки про те, що її незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності не можуть братись судом до уваги, оскільки, будь-які докази на підтвердження вказаних фактів в матеріалах справи відсутні.

Що стосується долученої до позовної заяви копії постанови Святошинського районного суду м. Києва від 09.12.2024 у справі №759/25346/24, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу правопорушення та яку позивачка просить врахувати при вирішенні даного спору, слід зазначити наступне.

За змістом ч. 6 ст. 78 КАС України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Положення статей 155-1 та 163-15 КУпАП регулюють різні види правопорушень. Тому, навіть, якщо контролюючим органом були складені протоколи про адміністративне правопорушення за цими статтями під час однієї перевірки суб`єкта господарської діяльності, постанова суду у справі про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ст. 155-1 КУпАП немає преюдиційного значення для розгляду даної справи.

Суд також не враховує доводи позивачки про те, що оскаржувана постанова була винесена передчасно, оскільки, на даний момент триває оскарження рішень ГУ ДПС у м. Києві. Проте ці оскарження не свідчать про неправомірність висновків фактичної перевірки, на якій базується оскаржувана постанова. А тому, фактичне оскарження інших рішень не впливає на дійсність постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст 72, 73, 75 КАС України, позивачка не надала жодних належних та достовірних доказів на підтвердження факту оскарження рішень ГУ ДПС у м. Києві, як і не зазначила, які саме рішення ГУ ДПС у м. Києві вона оскаржує.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи, щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв?язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому, інші доводи сторін, не впливають на вищевказані висновки суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 72, 73, 74, 77, 241, 242, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: