Ухвала суду № 133139802, 07.01.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/602/26

Провадження № 1-кс/947/347/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.01.2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором Одеської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, із вищою освітою, одруженого, має двох неповнолітних дітей, офіційно не працює, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України

В С Т А Н О В И В:

І. Суть клопотання

07 січня 2026 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 2 000 000 гривень.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені за № 12025160000001131 від 24.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.

На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;

На думку слідчого застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.

2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 подала письмові заперечення проти задоволення клопотання та послався на необґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення з врахуванням судової практики Верховного Суду. Зазначила, що підозрюваний раніше не судимий, одружений, утримує чотирьох дітей, має хвороби. Просила застосувати не цілодобовий домашній арешт.

2.4. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримала позицію свого захисника.

ІІІ. Мотиви слідчого судді

3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.

3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя

Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

3.3. Оцінка обґрунтованості підозри

Зміст повідомлення про підозру

05.01.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.332 КК України.

Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.

В ході досудового розслідування встановлено, що 24.02.2022 Указом Президента України № 69/2022, оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. В подальшому строк проведення зазначеної мобілізації продовжено.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021, якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995.

Разом з тим, статтею 1 Закону України від 04.11.1991 № 1777-XII «Про державний кордон України» зазначено, що Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Відповідно до ст. 9 Закону «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

У відповідності до ст. 11 Закону «Про державний кордон України», особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Разом з цим, будучи обізнаною із вказаним вимогами законодавства України, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленої в ході проведення досудового розслідування особи, перебуваючи у невстановленому в ході проведення досудового розслідування місці, виник злочинний умисел, спрямований на одержання грошової винагороди за організацію незаконного переправлення громадян України, щодо яких діють обмеження щодо виїзду за кордон на період дії воєнного стану, поза пунктів пропуску через державний кордон України до невизнаної держави Придністровська Молдавська Республіка.

З метою реалізації свого злочинного умислу, невстановлена досудовим розслідуванням особа, вирішила розповсюджувати інформацію невизначеному колу осіб, у тому числі серед своїх знайомих, про те, що за грошову винагороду вона має можливість допомогти, переправитись через державний кордон України поза визначеними державними пунктами пропуску громадян та залишити територію України.

Також, підшукувала осіб, які будуть сприяти їй у вчиненні злочину, шляхом надання транспортних засобів для організації незаконного переправлення осіб через державний кордон, та які будуть надавати відповідні поради і вказівки, щодо маршрутів незаконного переправлення осіб, через державний кордон України.

Після того, як знаходились особи зацікавлені в її незаконних послугах, вона інформувала про їх вартість, яка складала 11000 Євро, яку необхідно буде сплатити в повному обсязі наперед особі, яка буде надавати безпосередні поради та вказівки, щодо дій, які необхідно буде вчинити для того, щоб незаконно переправитись через державний кордон України поза пунктів пропуску до невизнаної держави Придністровська Молдавська Республіка.

З метою реалізації свого злочинного плану, спрямованого на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, відносно яких діють обмеження щодо виїзду за кордон на період дії воєнного стану, поза пунктів пропуску до невизнаної держави Придністровська Молдавська Республіка, діючи з метою особистого збагачення, невстановлена особа, розуміючи, що вона самостійно виконати дії, пов`язані з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, самостійно не зможе, та їй потрібні співвиконавці, у невстановлений в ході проведення досудового розслідування час, за невстановлених в ході проведення досудового розслідування обставин, запропонувала громадянину України ОСОБА_4 , отримувати від осіб, які мали намір скористатись її незаконними послугами грошові кошти, та надавати їм після оплати повної оплати, подальші поради і вказівки, пов`язанні із подоланням перешкод, які можуть виникнути під час незаконного переправлення через державний кордон України за грошову винагороду.

В свою чергу, ОСОБА_4 , погодився на протиправну пропозицію, невстановленої особи, тим самим вступивши із нею в попередню змову для участі у незаконному переправлені осіб через державний кордон України поза визначеними державними пунктами пропуску до невизнаної держави Придністровська Молдавська Республіка.

Так, приблизно у серпні 2025 року, більш точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування встановити не надалося за можливе, ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому в ході проведення досудового розслідування місці зустрів свого знайомого ОСОБА_7 , та дізнався від нього, що його знайомий ОСОБА_8 має наміри залишити територію України в легальний спосіб.

В свою чергу, ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_7 , що має можливість допомогти в цьому питанні, але даний спосіб буде не зовсім законним, та буде коштувати певну суму грошових коштів.

Розуміючи, що дії ОСОБА_4 , незаконні, ОСОБА_7 в подальшому повідомив про дану подію правоохоронні органи.

Далі, ОСОБА_7 , діючи під контролем правоохоронних органів, 12.11.2025 року, приблизно о 14 год. 07 хв., перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Розумовська, 10/12, зустрівся із ОСОБА_4 , та сів до автомобіля марки «KIA», модель «K5», білого кольору, д.н. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_4 .

Перебуваючи в зазначеному автомобілі, ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_7 , що для того, щоб вивезти його знайомого ОСОБА_8 через державний кордон України йому необхідно буде сплатити 11000 Євро, та що невстановлена особа, виступатиме гарантом цієї незаконної послуги, та отримані грошові кошти будуть у нього, поки ОСОБА_8 , незаконно не переправиться через державний кордон України до невизнаної держави Придністровська Молдавська Республіка.

Також, ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_7 , що незаконне переправлення через державний кордон України буде здійснюватися пішим ходом на територію невизнаної держави Придністровська Молдавська Республіка, та ОСОБА_8 , потрібно буде пройти приблизно від 1,5 до 5 кілометрів.

Крім того, ОСОБА_4 , повідомив, що перед цим ОСОБА_8 , необхідно буде придбати новий мобільний телефон, нову сім картку, та інсталювати на телефон месенджер «Telegram» за допомогою якого із ним в подальшому буде підтримуватись зв`язок, та надати фото його паспорту громадянина України, та паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Також, ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_7 , що після незаконного переправлення через державний кордон України, невстановлені особи, допоможуть ОСОБА_8 з оформленням відповідних документів.

В подальшому, 04.01.2026 року, більш точного часу встановити не надалося за можливе, під час телефонної розмови ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 , останній повідомив, що ОСОБА_8 , зібрав необхідну суму грошових коштів, необхідну для його незаконного переправлення через державний кордон України.

В свою чергу, ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_7 , що готовий із ним зустрітись для отримання грошових коштів 05.01.2026 року.

Надалі, 05.01.2026 року приблизно о 13 год. 30 хв., під час телефонної розмови між ОСОБА_7 , та ОСОБА_4 , телефонної розмови між ОСОБА_7 , та ОСОБА_4 , останній визначив місце їх зустрічі за адресою: АДРЕСА_2 , приблизно через 40-45 хвилин.

Далі, 05.01.2026 року приблизно о 14 год. 41 хв., ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою разом із невстановленою в ході проведення досудового розслідування особою, реалізуючи злочинний умисел направлений на незаконне переправлення ОСОБА_8 , через державний кордон України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, порушуючи суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, з корисливих мотивів, прибув до заздалегідь обумовленого ним місця для зустрічі із ОСОБА_7 , а саме до будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , на автомобілі марки «KIA», модель «K5», білого кольору, д.н. НОМЕР_1 , де його вже очікував ОСОБА_7 , якому ОСОБА_4 , запропонував сісти до автомобіля.

Після того, як ОСОБА_7 , сів до автомобіля, ОСОБА_4 , почав рух по м. Одесі, та надав ОСОБА_7 , вербальну вказівку жестом, щоб він поклав раніше обумовлену ним суму грошових коштів в сумі 11000 Євро під переднє пасажирське сидіння, що він і зробив.

Надалі, ОСОБА_4 , зупинив рух автомобіля за адресою: м. Одеса, вул. Разумовська, 10/12, де залишив ОСОБА_7 , та поїхав у невідомому напрямку.

В подальшому, 05.01.2026 року о 16 год. 01 хв., безпосередньо після вчинення злочину, ОСОБА_9 , було затримано в порядку ст.208 КПК України за адресою: м. Одеса, вул. Маловського, 10.

Щодо обґрунтованості підозри

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 , підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема: протоколами допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 , протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 , протоколами обшуків.

Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332КК України.

Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;

3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч. 3 ст. 332 КК України.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Підозрюваний звільнений з військового обліку, а тому має законні підстави для виїзду за кордон під час воєнного стану.

Крім того, зазначений ризик підвищений специфікою інкримінованого правопорушення, а також відсутністю офіційних джерел доходів.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.

3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні

Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:

- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;

- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.

3.7. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.

Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваній іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

3.8. Щодо визначення розміру застави

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального злочину, що пов`язане із організацією незаконного переправленням осіб придатних до військової служби через державний кордон України у групі осіб в умовах воєнного стану, що опосередковано впливає на обороздатність держави та свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також високий ступінь встановлених ризиків, то слідчий суддя приходить до висновку, що застава в розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1 331 200 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні обов`язки не визначаються через те, що вони відсутні в клопотанні сторони обвинувачення.

За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюз з врахуванням зменшення розміру застави підлягає задоволенню.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором Одеської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 березня 2026 року включно.

Визначити розмір застави 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1 331 200 (один мільйон триста тридцять одна тисяча двісті) гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеської області, ОСОБА_4 , слід негайно звільнити з - під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1