Ухвала суду № 133136966, 07.01.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/167/26

Провадження № 1-кс/201/30/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд м. Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора відділу Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 (ВКЗ), захисника ОСОБА_4 (ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання вказаного прокурора, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 12025052770000119, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2025 року, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад клопотання.

Прокурор звернувся до слідчого судді з вищевказаним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що слідчими СВ 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені за № 12025052770000119, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні набула статусу підозрюваної у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, до слідчого за викликами не з`являється, перебуває на тимчасово окупованій території, її оголошено у розшук, наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, просив в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Позиції учасників.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних в клопотанні.

Захисник поклався на розсуд суду.

Встановлені слідчим суддею обставини.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН), до складу якої входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав і резолюціями: від 16.12.1970 № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 № 2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав і про обмеження їх незалежності і суверенітету від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, визначено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі або з якої б то не було причини у внутрішні і зовнішні справи інших держав. Закріплені обов`язки держав утримуватися від: збройної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; надання сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на своїй території навчання, фінансування і вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Всупереч вказаним нормам Президент російської федерації, а також інші представники влади російської федерації, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України.

З цією метою 22.02.2022 Президент російської федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації Федеральних Зборів російської федерації.

В цей же день Президент російської федерації, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації Федеральних Зборів російської федерації звернення про використання Збройних Сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.

Керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей 23.02.2022 звернулися до Президента російської федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».

Президент російської федерації 24.02.2022 оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів Збройних Сил російської федерації на територію України.

Після цього, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці Збройних Сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України через лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Київській, Сумській, Чернігівській та інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.

Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна і міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

24 лютого 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб. В подальшому у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено та він діє і на теперішній час.

Місто Маріуполь та Маріупольський район Донецької області, відповідно до наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23.11.2022» (зі змінами), від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Закону України від 18.01.2018 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», є тимчасово окупованою територією.

При цьому, представники підконтрольних російській федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території м. Маріуполь та Маріупольського району Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу російської федерації.

У зв`язку із чим, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативно-правових актів, на тимчасово окупованій території міста Маріупольського району Донецької області, яка є невід`ємною складовою частиною території України, 05.06.2022 Указом глави так званої «ДНР» №263 було створено місцеву адміністрацію так званої «Донецької Народної Республіки» - адміністрацію Володарського району.

Законом України від 22.05.2022 № 2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського тоталітарного режиму в Україну» російська федерація визнана державою-терористом (державою-агресором).

З початку військової агресії російської федерації, на територіях, які опинилися в окупації, серед яких і м. Маріуполь Донецької області, представники держави-агресора, створили незаконні органи влади, які розпочали впроваджувати політичні та освітні стандарти російської федерації.

Не пізніше 26.05.2022 представниками окупаційної адміністрації держави-агресора створено заклад освіти під назвою «Муниципальное бюджетное общеобразовательное учреждение "Средняя школа №41 города Мариуполя"», яке 01.07.2024 було перейменоване в «Государственное бюджетное общеобразовательное учреждение "Средняя школа №41 городского округа Мариуполь" Донецкой народной республики» (скорочена назва «ГБОУ "Средняя школа №41 г.о. Мариуполь"»), розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 67, на основі приміщень та матеріальних цінностей комунального закладу «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №41 Маріупольської міської ради Донецької області» м. Маріуполь, код ЄДРПОУ 26288211.

Згiдно з положеннями статті 2 Закону України «Про освiту» законодавство України про освiту ґрунтується на Конституцiї України, Законах України, iнших актах законодавства у сферi освiти i науки та мiжнародних договорiв України, укладених в установленому законом порядку. Засадами державної полiтики у сферi освiти та принципами освiтньої дiяльностi є: верховенство права, нерозривний зв`язок iз свiтовою та нацiональною iсторiєю, культурою, нацiональними традицiями, гуманiзм, демократизм, єднiсть навчання, виховання та розвитку, виховання патрiотизму, поваги до культурних цiнностей українського народу, його iсторико-культурного надбання i традицiй, формування усвiдомленої потреби в дотриманнi Конституції України та законiв України, нетерпимостi до їx порушення, формування поваги до прав i свобод людини, нетерпимостi до приниження її честi та гiдностi, фiзичного або психологiчного насильства, а також до дискримiнацiї за будь-якими ознаками, формування громадянської культури та культури демократiї (ст. 6 Закону).

Вiдповiдно до вимог частини 1 статтi 7 Закону України «Про освiту» мовою освiтнього процесу в закладах освiти є державна мова. Держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освiти на всiх рiвнях (дошкiльної, загальної, середньої, професiйної (професiйно-технiчної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та пiслядипломної освiти державною мовою в державних i комунальних закладах освiти.

Частиною 2 статтi 7 Закону України «Про освiту» передбачено, що заклади освіти забезпечують обов`язкове вивчення державної мови.

Згiдно зi статтею 5 Закону України «Про освiту» освіта є державним пріоритетом, що забезпечує iнновацiйний, соцiально-економічний і культурний розвиток суспiльства.

Статтею 1 Закону України «Про повну загальну середню освiту» визначено, що державнi стандарти повної загальної, середньої освiти - документи, що визначають загальні обсяги навчального навантаження здобувачiв початкової, базової середньої, профiльної середньої освiти, вимоги до їx компетентностей i до згрупованих за вiдповiдними освiтнiми галузями обов`язкових результатiв навчання, яких вони мають досягти на вiдповiдному рiвнi повної загальної середньої освiти.

Державним стандартом початкової освiти, затвердженим постановою Кабінету Мiнiстрiв України 21 лютого 2018 року № 87 передбачено, що метою початкової освiти є всебiчний розвиток дитини, її талантiв, здiбностей, компетентностей та наскрiзних умiнь. До ключових компетентностей, серед iншого належать: вільне володiння державною мовою, спроможнiсть дiяти як вiдповiдальний громадянин та брати повноцiнну участь у громадському та суспiльному життi, спираючись на критичне оцiнювання основних подiй нацiональної, європейської та світової історії, а також повагу до прав людини та верховенства права, цiнування культурного розмаїття рiзних народiв та iдентифiкацiю себе як громадянина України.

Також, Державним стандартом базової середньої освiти, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украiни вiд 30 вересня 2020 року № 898, визначено, що метою базової середньої освiти є розвиток природних здiбностей, iнтересiв, обдарувань учнiв, формування компетентностей, необхiдних для їx соцiалiзацiї та громадянської активностi, виховання вiдповiдального, шанобливого ставлення до родини, суспiлъства, навколишнього природного середовища, нацiональних та культурних цiнностей українського народу. Реалiзацiя мети базової середньої освiти ґрунтується на таких цiннiсних орієнтирах, як формування в учнiв активної громадянської позицiї, патріотизму, поваги до кулътурних цiнностей українського народу, його iсторико-культурного надбання i традицій, державної мови, плекання в учнiв любовi до рідного краю.

Крім того, згідно до Наказу Міністерства освіти та науки України від 04.09.2000 № 428/48 «Про запровадження 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти» в України запроваджено та діє 12-бальна шкала оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти.

Водночас, ОСОБА_5 , в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. 1, 2, 17, 19 Конституції України, зрадила українській державі та всьому Українському народові, добровільно, будучи громадянкою України, вчинила дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладі освіти, виходячи з наступного.

Пункт 6 статтi 2 «Федерального закона от 29.12.2012 N 273-ФЗ (ред. от 08.08.2024) «Об образовании в Российской Федерации»» (мовою оригiналу) (далi - закон) встановлює поняття «федерального государственного образовательного стандарта», а саме - «сукупнiсть обов`язкових вимог до освiти певного рiвня та/або до професiї, спецiальностi i напряму пiдготовки, затверджених в залежностi вiд рiвня освiти федеральним органом виконавчої влади, що здiйснює функцiї з розробки та реалiзацiї державної полiтики та нормативно-правового регулювання у сферi загальної освiти, або федеральним органом виконавчої влади, що здiйснює функцiї з розробки та реалiзацiї державної полiтики та нормативно-правового регулювання у сферi вищої освiти».

Пунктом 3 ч.1 ст.3 закону передбачено що одним з основних принципів державної політики і правового регулювання відносин в сфері освіти є- гуманістичний характер освіти відповідно до традиційних російських духовно-моральних цінностей, пріоритет життя і здоров`я людини, прав і свобод особистості, вільного розвитку особистості, виховання взаємоповаги, працьовитості, громадянськості, патріотизму, відповідальності, правової культури, дбайливого ставлення до природи та навколишнього середовища, раціонального природокористування;

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 4 вищезазначеного закону, вiдносини у сферi освiти регулюється конституцiєю росiйської федерацiї, цим законом, а також iншими федеральними законами, нормативно-правовими актами суб`єктiв росiйської федерацiї, що регулюють вiдносини у сферi освiти.

Згiдно ч. 4,5 ст. 4, норми, що регулюють вiдносини у сферi освiти i мiстяться в інших федеральних законах та iнших нормативно правових актах рф, законах та iнших правових актах суб`єктiв рф, правових актах мiсцевого самоврядування, повинні вiдповiдати цьому федеральному закону.

У випадку невiдповiдностi норм, що регулюють вiдносини у сферi освiти i мiстяться в iнших нормативно-правових актах рф, законах та інших правових актах суб`єктів рф, правових актах місцевого самоврядування застосовуються норми цього федерального закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 4 закону дiя законодавства розповсюджується на yci організації, якi здiйснюють освітню дiяльність на територiї рф.

Частина 1 статті 10 закону встановлює, що система освіти включає в себе федеральні державні освітні стандарти та федеральні державні вимоги, освітні стандарти та самостійно встановлювані вимоги, освітні програми різних видів, рівня та (або) спрямованості.

Положеннями статті 11 даного закону встановлено, що «федеральные государственные образовательные стандарты» мiстять в собi вимоги щодо структури, умов реалiзацiї та результатiв засвоєння основних освiтнiх програм. Федеральні державні освітні стандарти дошкільної, початкової загальної та основної загальної освіти забезпечують можливість здобуття освіти рідними мовами з числа мов народів Російської Федерації, вивчення державних мов республік Російської Федерації, рідних мов з числа мов народів Російської Федерації, у тому числі російської мови як рідної мови.

Положеннями статтi 11 цього закону також встановлено, що до основних освітніх програм вiдносяться основнi загальноосвiтнi програми - освiтнi програми дошкільної освiти, освiтнi програми початкової загальної освiти, освiтнi програми основної загальної освiти, освiтнi програми середньої загальної освiти. Організації, що здійснюють освiтню дiяльнiсть по маючим державну акредитацію освітнім програмам початкової загальної, основної загальної, середньої загальної освіти розробляють освiтнi програми у вiдповiдностi до «федеральных государственных образовательных стандартов» i вiдповiдних федеральних основних загальноосвітніх програм.

Статтею 12 закону передбачено, що освітні програми визначають зміст освіти. Зміст освіти має сприяти взаєморозумінню та співробітництву між людьми, народами незалежно від расової, національної, етнічної, релігійної та соціальної приналежності, враховувати різноманітність світоглядних підходів, сприяти реалізації права учнів на вільний вибір думок та переконань, забезпечувати розвиток здібностей кожної людини, формування та розвиток її особистості відповідно до прийнятими в сім`ї та суспільстві традиційними російськими духовно-моральними та соціокультурними цінностями.

Організації, які здійснюють освітню діяльність за освітніми програмами початкової загальної, основної загальної, середньої загальної освіти, що мають державну акредитацію, розробляють освітні програми відповідно до федеральних державних освітніх стандартів і відповідних федеральних основних загальноосвітніх програм. Зміст та заплановані результати розроблених освітніми організаціями освітніх програм повинні бути не нижчими за відповідні змісти та заплановані результати федеральних основних загальноосвітніх програм.

При розробці основної загальноосвітньої програми організації, які здійснюють освітню діяльність з освітніх програм початкової загальної, основної загальної, середньої загальної освіти, що мають державну акредитацію, передбачають безпосереднє застосування при реалізації обов`язкової частини освітньої програми початкової загальної освіти федеральних робочих програм з навчальних предметів "Російська мова", " Літературне читання", "Навколишній світ" та "Праця (технологія)", при реалізації обов`язкової частини освітньої програми основної загальної освіти федеральних робочих програм з навчальних предметів "Російська мова", "Література", "Історія", "Суспільствознавство", "Географія ", "Основи безпеки та захисту Батьківщини" та "Праця (технологія)", а при реалізації обов`язкової частини освітньої програми середньої загальної освіти федеральних робочих програм з навчальних предметів "Російська мова", "Література", "Історія", "Суспільствознавство", "Географія" та "Основи безпеки та захисту Батьківщини".

Статтею 14 закону встановлено, що в освітніх організаціях освітня діяльність здійснюється державною мовою Російської Федерації. Викладання та вивчення державної мови Російської Федерації в рамках освітніх програм, що мають державну акредитацію, здійснюються відповідно до федеральних державних освітніх стандартів, освітніх стандартів.

Згiдно ст. 26 закону управлiння освiтньою органiзацiєю здійснюються у вiдповiдностi з законодавством рф, з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

Одноособовим виконавчим органом освiтньої opгaнiзaцiї є керiвник освiтньої opгaнiзaцiї (ректор, директор, завiдувач, начальник чи iнший керiвник), який здiйснює поточне керiвництво дiяльнiстю освiтньої opгaнiзaцiї.

Відповідно до «Федеральной образовательной программы начального общего образования» (утвержденной приказом Минпросвещения России от 18.05.2023 г. № 372 «Об утверждении федеральной образовательной программе начального общего образования» (мовою оригіналу) далі ФОП НОО- п. 17.1.- ФОП НОО є основним документом, що визначає зміст загальної освіти, а також регламентує освітню діяльність організації в єдності урочної та позаурочної діяльності при обліку встановленого ФГОС НОО співвідношення обов`язкової частини програми та частини, що формується учасниками освітнього процесу.

Згідно п. 17.2. Цілями реалізації ФОП НОО є: забезпечення реалізації конституційного права кожного громадянина Російської Федерації на здобуття якісної освіти, що включає навчання, розвиток та виховання кожного учня; розвиток єдиного освітнього простору Російської Федерації на основі загальних принципів формування змісту навчання та виховання, організації освітнього процесу.

Відповідно до «Федеральной образовательной программы основного общего образования (утвержденной приказом Минпросвещения России от 18.05.2023 г. № 370 «Об утверждении федеральной образовательной программе основного общего образования» (мовою оригіналу)-далі ФОП ООО- п.16.1. ФОП ООО є основним документом, що визначає зміст загальної освіти, а також регламентує освітню діяльність організації в єдності урочної та позаурочної діяльності при обліку встановленого ФГОС ТОВ співвідношення обов`язкової частини програми та частини, що формується учасниками освітніх відносин.

Згідно з п. 16.3. досягнення поставленої мети реалізації ФОП ООО передбачає вирішення наступних основних завдань: формування у осіб, що навчаються моральних переконань, естетичного смаку та здорового способу життя, високої культури міжособистісного та міжетнічного спілкування, оволодіння основами наук, державною мовою Російської Федерації, навичками розумової та фізичної праці, розвиток нахилів, інтересів, здібностей до соціального самовизначення.

Згідно до «Федерального государственного образовательного стандарта начального общего образования», затвердженого Приказом Министерства просвещения Российской Федерации от 31.05.2021 № 286 «Об утверждении федерального государственного образовательного стандарта начального общего образования» (далі «ФГОС НОО»)- Федеральний державний освітній стандарт початкової загальної освіти забезпечує: єдність освітнього простору Російської Федерації, у тому числі єдність навчальної та виховної діяльності, що реалізується спільно з сім`єю та іншими інститутами виховання, з метою реалізації рівних можливостей здобуття якісної початкової загальної освіти; формування у осіб, що навчаються, системних знань про місце Російської Федерації у світі, її історичну роль, територіальну цілісність, культурний і технологічний розвиток, вклад країни у світову наукову спадщину та формування уявлень про сучасну Росію, спрямовану в майбутнє; ФГОС розроблений з урахуванням регіональних, національних та етнокультурних особливостей народів Російської Федерації, орієнтований на ознайомлення учнів з доступними для них сторонами різноманітної цивілізаційної спадщини Росії, на розширення уявлень про історичний та соціальний досвід різних поколінь росіян, про основи загальноросійської світської етики та духовно-моральних культур народів Російської Федерації (ч.ч.1,3 ФГОС НОО).

Згідно з ч.15 «ФГОС НОО» - програма початкової загальної освіти реалізується державною мовою Російської Федерації.

Відповідно до «Федерального государственного образовательного стандарта основного общего образования», затвердженого «Приказом Министерства просвещения Российской Федерации от 31.05.2021 № 287» далі «ФГОС ООО»- федеральний державний освітній стандарт основної загальної освіти забезпечує: єдність освітнього простору Російської Федерації у тому числі єдність навчальної та виховної діяльності, що реалізується спільно з сім`єю та іншими інститутами виховання, з метою реалізації рівних можливостей здобуття якісної основної загальної освіти; формування російської громадянської ідентичності учнів як складової їх соціальної ідентичності, що є усвідомлення індивідом приналежності до спільності громадян Російської Федерації, здібності, готовності та відповідальності виконання ним своїх цивільних обов`язків, користування прав та активної участі в житті держави, розвитку громадянського суспільства з урахуванням прийнятих у суспільстві правил та норм поведінки; збереження та розвиток культурної різноманітності та мовної спадщини багатонаціонального народу Російської Федерації, реалізацію права на вивчення рідної мови, можливість отримання основної загальної освіти рідною мовою, оволодіння духовними цінностями та культурою багатонаціонального народу Російської Федерації; формування у учнів системних знань, про місце Російської Федерації у світі, її історичну роль, територіальну цілісність, культурний і технологічний розвиток, вклад країни у світову наукову спадщину та формування уявлень про сучасну Росію, спрямовану в майбутнє.

Згідно з «Федеральным государственным образовательным стандартом среднего общего образования», затвердженого «приказом Министерства образования и науки РФ от 17.05.2012 №413 с изменениями от 12.08.2022, 27.12.2023» - федеральний державний освітній стандарт середньої загальної освіти є сукупністю вимог, обов`язкових при реалізації основної освітньої програми середньої загальної освіти. Стандарт розроблено з урахуванням регіональних, національних та етнокультурних потреб народів Російської Федерації та спрямований на забезпечення: формування російської громадянської ідентичності учнів; єдності освітнього простору Російської Федерації за допомогою встановлення єдиних вимог до результатів, структури та умов реалізації основної освітньої програми; збереження та розвитку культурної різноманітності та мовної спадщини багатонаціонального народу Російської Федерації, реалізації права на вивчення рідної мови, оволодіння духовними цінностями та культурою багатонаціонального народу Росії. Стандарт орієнтований становлення особистісних характеристик випускника (" портрет випускника школи "): той, хто любить свій край і свою Батьківщину, поважає свій народ, його культуру та духовні традиції; усвідомлює і приймає традиційні цінності сім`ї, російського громадянського суспільства, багатонаціонального російського народу, людства, усвідомлює свою причетність долі Батьківщини. Особистісні результати освоєння основної освітньої програми досягаються в єдності навчальної та виховної діяльності організації, що здійснює освітню діяльність, відповідно до традиційних російських соціокультурних, історичних і духовно-моральних цінностей, прийнятих у суспільстві правил і норм поведінки, і сприяють процесам самопізнання, самовиховання та саморозвитку, розвитку внутрішньої позиції особистості, патріотизму, громадянськості, поваги до пам`яті захисників Вітчизни та подвигів Героїв Вітчизни та старшого покоління, закону та правопорядку, праці, взаємної поваги, дбайливого ставлення до культурної спадщини та традицій багатонаціонального народу Російської Федерації, природи та навколишнього середовища. Особистісні результати освоєння основної освітньої програми учнями повинні відображати готовність і здатність учнів керуватися сформованою внутрішньою позицією особистості, системою ціннісних орієнтацій, позитивних внутрішніх переконань, що відповідають традиційним цінностям російського суспільства, розширення життєвого досвіду та досвіду діяльності у процесі реалізації основних напрямків у частині: громадянського виховання: сформованість громадянської позиції учня як активного та відповідального члена російського суспільства; усвідомлення своїх конституційних прав та обов`язків, повага до закону та правопорядку; патріотичного виховання: сформованість російської громадянської ідентичності, патріотизму, поваги до свого народу, почуття відповідальності перед Батьківщиною, гордості за свій край, свою Батьківщину, свою мову та культуру, минуле та сьогодення багатонаціонального народу Росії; ціннісне ставлення до державних символів, історичної та природної спадщини, пам`ятників, традицій народів Росії, здобутків Росії в науці, мистецтві, спорті, технологіях та праці; ідейна переконаність, готовність до служіння та захисту Вітчизни, відповідальність за його долю; духовно-морального виховання: усвідомлення духовних цінностей російського народу.

Згідно з «Уставом государственного бюджетного общеобразовательного учреждения "Средняя школа №41 городского округа Мариуполь" Донецкой Народной Республики» освітня установа у своїй діяльності керується Конституцією Російської Федерації та Донецької Народної Республіки, Цивільним кодексом Російської Федерації, Федеральним законом від 29.12.2012 № 273-ФЗ «Про освіту в Російській Федерації», Законом Донецької Народної Республіки від 6.10.2023 № 12-РЗ Про освіту в Донецькій Народній Республіці» (далі - Закон) та іншими федеральними законами, указами та розпорядженнями Президента Російської Федерації, постановами та розпорядженнями Уряду Російської Федерації, нормативно-правовими актами федерального органу виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення державної політики та нормативно-правового регулюванню у сфері освіти, законами Донецької Народної Республіки, указами та розпорядженнями Голови Донецької Народної Республіки, постановами та іншими нормативними правовими актами Донецької Народної Республіки, Засновника, а також цим Статутом, локальними актами Освітньої установи.

Освітня діяльність в освітній установі здійснюється відповідно до основних загальноосвітніх програм відповідного рівня освіти відповідно до федеральних державних освітніх стандартів, федеральних основних освітніх програм, федеральної робочої програми виховання та федерального календарного плану виховної роботи: освітньої програми початкової загальної, основної загальної та середньої загальної освіти; додаткових загальнорозвиваючих програм, адаптованих загальнорозвиваючих програм; програм індивідуального навчання; програми психолого-педагогічної спрямованості для профільних класів.

Встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянкою України, не пізніше 23.08.2024, усвідомлюючи, що в Україні введено воєнний стан, керуючись ідеологічними та корисливими мотивами, добровільно погодилась на співпрацю з окупаційною владою російської федерації, добровільно обійняла посаду заступника директора з навчально-виховної роботи в освітньому закладі «Муниципальное бюджетное общеобразовательное учреждение "Средняя школа №41 города Мариуполя"», яке 01.07.2024 було перейменоване в «Государственное бюджетное общеобразовательное учреждение "Средняя школа №41 городского округа Мариуполь" Донецкой народной республики» (скорочена назва «ГБОУ "Средняя школа №41 г.о. Мариуполь"»), розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 67, на основі приміщень та матеріальних цінностей комунального закладу «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №41 Маріупольської міської ради Донецької області» м. Маріуполь, код ЄДРПОУ 26288211.

ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи вищезазначеного закладу освіти, згідно з посадовими обов`язками заступника керівника освітньої установи, передбаченими чинним законодавством держави-агресора - рф, відповідно до законодавства та освітніх стандартів Російської Федерації і Донецької Народної Республіки, Санітарних правил СП 2.4.3648-20 «Санітарно-епідеміологічні вимоги до організацій виховання та навчання, відпочинку та оздоровлення дітей та молоді», затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря Російської Федерації від 28.09.2020 № 28 (зареєстрована в міністерстві юстиції Російської Федерації 18.12.2020 за № 61573), а також Наказу Міністерства охорони здоров`я та соціального розвитку рф від 26.08.2010 № 761н «Про затвердження Єдиного кваліфікаційного довідника посад керівників, фахівців та службовців, розділ «Кваліфікаційні характеристики посад працівників освіти»» (зареєстрований в міністерстві юстиції Російської Федерації 06.10.2010 за № 18638), виконує покладені на неї наступні функції: організовує поточне та перспективне планування діяльності освітнього закладу; координує роботу викладачів, вихователів, майстрів виробничого навчання, інших педагогічних та інших працівників, а також розробку навчально-методичної та іншої документації, необхідної для діяльності закладу освіти; забезпечує використання та вдосконалення методів організації освітнього процесу та сучасних освітніх технологій, у тому числі дистанційних; здійснює контроль за якістю освітнього (навчально-виховного) процесу, об`єктивністю оцінювання результатів освітньої діяльності учнів, роботою гуртків і факультативів, забезпеченням рівня підготовки учнів, що відповідає вимогам федерального державного освітнього стандарту, федеральних державних вимог; організовує роботу з підготовки та проведення іспитів; координує взаємодію між представниками педагогічної науки і практики; організовує просвітницьку роботу для батьків (осіб, які їх замінюють); надає допомогу педагогічним працівникам в освоєнні та розробці інноваційних програм і технологій; організовує навчально-виховну, методичну, культурно-масову, позакласну роботу; здійснює контроль за навчальним навантаженням учнів, вихованців; складає розклад навчальних занять та інших видів навчальної та виховної (у тому числі культурно-дозвільної) діяльності; забезпечує своєчасне складання, затвердження, подання звітної документації; надає допомогу учням (вихованцям, дітям) у проведенні культурно-просвітницьких та оздоровчих заходів; здійснює комплектування і вживає заходів щодо збереження контингенту учнів (вихованців, дітей) у гуртках; бере участь у доборі та розстановці педагогічних кадрів, організовує підвищення їхньої кваліфікації та професійної майстерності; вносить пропозиції щодо вдосконалення освітнього процесу та управління освітнім закладом; бере участь у підготовці та проведенні атестації педагогічних та інших працівників освітнього закладу; вживає заходів щодо оснащення майстерень, навчальних лабораторій і кабінетів сучасним обладнанням, наочними посібниками та технічними засобами навчання, поповнення бібліотек і методичних кабінетів навчально- методичною, художньою та періодичною літературою; здійснює контроль за станом медичного обслуговування учнів (вихованців, дітей), житлово- побутових умов у гуртожитках; при виконанні обов`язків заступника керівника освітньої установи з адміністративно-господарської роботи (частини) здійснює керівництво господарською діяльністю освітньої установи; здійснює контроль за господарським обслуговуванням та належним станом закладу освіти; організовує контроль за раціональним витрачанням матеріалів і фінансових коштів освітнього закладу; вживає заходів щодо розширення господарської самостійності освітнього закладу, своєчасного укладення необхідних договорів, залучення для здійснення діяльності, передбаченої статутом освітнього закладу, додаткових джерел фінансових і матеріальних коштів; організовує роботу з проведення аналізу та оцінки фінансових результатів діяльності освітньої установи, розроблення та реалізації заходів щодо підвищення ефективності використання бюджетних коштів; забезпечує контроль за своєчасним і повним виконанням договірних зобов`язань, порядку оформлення фінансово- господарських операцій; вживає заходів щодо забезпечення необхідних соціально-побутових умов для учнів, вихованців та працівників освітньої установи; готує звіт засновнику про надходження та витрачання фінансових і матеріальних коштів; керує роботами з благоустрою, озеленення та прибирання території освітньої установи; координує роботу підпорядкованих йому служб і структурних підрозділів; виконує правила з охорони праці та пожежної безпеки.

Продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, діючи умисно, керуючись ідеологічними та корисливими мотивами, реалізуючи рішення та дії держави-агресора, спрямовані на організацію освітнього процесу та впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти на захоплених Російською Федерацією територіях Донецької області, перебуваючи на посаді та використовуючи отримані повноваження заступника директора з навчально-виховної роботи так званого «ГБОУ "Средняя школа №41 г.о. Мариуполь"», ОСОБА_5 , не пізніше ніж з 23.08.2024 (більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено) та по теперішній час, діючи на підставі законодавства Російської Федерації бере участь у розгляді, погодженні та прийнятті робочих програм навчальних предметів середньої загальної освіти (для учнів 1011 класів) вищезазначеного закладу освіти, які повністю суперечать меті як початкової, так і базової середньої освіти в Україні, та які спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора, а саме: вивчення навчальних програм та предметів, що формують в учнях російську громадянську ідентичність, ціннісне ставлення до державних символів, історичної спадщини, здобутків Росії в науці, мистецтві, спорті, технологіях та праці, ідейну переконаність, готовність до служіння та захисту Вітчизни, відповідальність за його долю, возвеличення Російської Федерації, її історичної ролі, впровадження духовно-морального виховання щодо усвідомлення духовних цінностей російського народу, тобто забезпечує впровадження стандартів освіти держави-агресора у вищевказаному закладі освіти, без врахування освітніх програм за національним законодавством України з метою заперечення існування культурних цінностей українського народу, його історико-культурних надбань і традицій, української мови.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у колабораційній діяльності, тобто вчиненні дій спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.

Щодо обґрунтованої підозри.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).

Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом огляду інтернет сторінки ГБОУ «СШ №41 г.о. Мариуполь ДНР» від 12.11.2025, під час якого оглянуті та завантажені розпорядчі документи щодо діяльності школи, відомості про керівний склад та шкільну програму;

- протоколом огляду інтернет сторінки ГБОУ «СШ №41 г.о. Мариуполь ДНР» від 02.12.2025, під час якого оглянуті та завантажені розпорядчі документи щодо діяльності школи, підписані ОСОБА_5 в якості заступника директора з навчально-виховної роботи;

- протоколом огляду сайту «Федеральная налоговая служба России» від 20.11.2025, під час якого оглянуто та завантажено виписку з ЄРГЮЛ про реєстрацію закладу освіти «ГБОУ "Средняя школа №41 г.о. Мариуполь"» в податковій системі РФ;

- висновком судової портретної експертизи від 05.12.2025 № СЕ-19/104-25/46776-ФП, згідно якого на фото з інтернет сторінки ГБОУ «СШ №41 г.о. Мариуполь ДНР» та на фото з картки на особу ОСОБА_5 зображена одна і та сама особа;

- іншими матеріалами досудового розслідування в загальній сукупності.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваної ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Щодо належного повідомлення про підозру та набуття статусу підозрюваної.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.

Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням території Донецької області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті Урядовий кур`єр» № 255 (8180) від 13.12.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_5 та повістки про виклик підозрюваної на 17.12.2025 з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., 18.12.2025 з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., 19.12.2025 з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 111-1 КК України, допиту підозрюваного.

Жодного разу у призначений час та місце громадянин України ОСОБА_5 не з`явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомила.

Таким чином, 13.12.2025 з моменту публікації повідомлення про підозру у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 набула статусу підозрюваної.

Щодо ризиків.

Слідчий суддя вважає доведеними вказані ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідчий суддя враховує, що як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов`язки, про покладення (продовження) яких клопоче орган досудового розслідування у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення;

- неприбуття на виклик до прокурора, у тому числі тричі у статусі підозрюваного та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, що свідчить про те, що підозрювана на цей час вже переховується від органу досудового розслідування, у зв`язку з чим її оголошено у розшук;

- спосіб вчинення злочину (вчинила умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, знаходиться на тимчасово окупованій території співпрацюючи з окупаційною адміністрацією, що з великою часткою ймовірності спонукатиме її до втечі у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу).

- санкцією статті передбаченого найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі строком до 3 років, що може бути підставою та мотивом для підозрюваної навмисно переховуватися від слідства та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить те, що ОСОБА_5 , на теперішній час перебуває на території України, яка перебуває під контролем окупаційної адміністрації, активно співпрацює з представниками держави агресора та фактично своїми діями підтверджує намір продовжити скоєне нею кримінальне правопорушення, що надає їй можливість скоїти інше кримінальне правопорушення за відсутності контролю з боку влади України.

Щодо розшуку.

Враховуючи той факт, що місце знаходження підозрюваної на підконтрольній українській владі території не встановлено, за викликом прокурора остання не прибула та про причини неможливості прибуття не повідомила, постановою прокурора від 24 грудня 2025 року на підставі ст. 281 КПК України підозрювану оголошено в регіональний, державний (міждержавний), міжнародний розшук.

Щодо перебування підозрюваної на окупованій території.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.

Той факт, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується:

- згідно інформації з Департаменту соціального захисту населення Донецької ОДА ОСОБА_5 як внутрішньо переміщена особа не зареєстрована;

- згідно інформації з ДПСУ в період з 24.02.2022 по 26.11.2025 ОСОБА_5 державний кордон України не перетинала;

- загальною сукупністю матеріалів досудового розслідування, які дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України.

Висновки.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_5 набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв`язку вказують слідчому судді на достатність підстави вважати, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території України, її оголошено у розшук, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до вищевказаного переліку, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи факт її переховування від органу досудового розслідування, а також те, що у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності свідчать про вчинення нею інкримінованого їй кримінального правопорушення, беручи до уваги його тяжкість та специфіку, а також те, що у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину їй може бути призначено покарання у виді реального позбавлення волі на строк до десяти років, дані про особу підозрюваної, до неї може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.

Щодо застави.

Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до переліку, перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави слідчий суддя не визначає.

Інші питання.

Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.

Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов`язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід за обов`язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 197 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 12025052770000119, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2025 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Роз`яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановлює ухвалу.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.

Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1