Рішення № 133135157, 07.01.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1159/25

Провадження №: 2/332/100/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі судового засідання - Петракей Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Запорізька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення.

В обґрунтування вимог зазначено, що

ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_1

житловою площею 29 кв.м., загальною - 51,49 кв.м. належить Територіальній громадім. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 04053915), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2025 №414182039. Право власності зареєстровано 17.06.2020. Відповідно до листа Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 28.01.2025 №06.4-02/02/290 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані особи відсутні. Вказану квартиру Запорізька міська рада не розподіляла. Запорізькій міській раді, як власнику вищевказаної квартири стало відомо, що у ній мешкають люди. Доступ для обстеження технічного стану квартири відсутній. Запорізька міська рада звернулась до Запорізького районного управління ГУНП у Запорізькій області з проханням встановити осіб, які незаконно мешкають у квартирі. Листом від 26.06.2024 №46419/40/01-2024 Запорізьке районне управління ГУНП у Запорізькій області повідомило наступну інформацію. За адресою: АДРЕСА_2 - мешкає гр.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, за інформацією з вищезазначеного листа житловий ордер на квартиру АДРЕСА_1 видавався на ім`я чоловіка гр. ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер в 2014 році.

Враховуючи відсутність у відповідачів прав на користування вказаною квартирою, просить суд виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2025 витребувано від Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради наступну інформацію:

1)чи були зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартирі АДРЕСА_1 ?

2)Надати всю наявну інформацію про осіб, які були раніше зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 ;

3)Надати інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з зазначенням періоду реєстрації.

Витребувано з Головного управління державної податкової служби у Запорізькій області ( м. Запоріжжя, пр.. Соборний, буд. 166) інформацію щодо номеру облікової картки платника податків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оголошено перерву у підготовчому засіданні.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2025 підготовче провадження по справі закрито та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позовної заяви не заперечувала, позов визнала.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, проаналізувавши та дослідивши всі докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи.

Двокімнатна квартира АДРЕСА_1

житловою площею 29 кв.м., загальною - 51,49 кв.м. належить Територіальній громадім. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 04053915), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2025 №414182039. Право власності зареєстровано 17.06.2020 ( а.с. 14).

Відповідно до листа Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 28.01.2025 №06.4-02/02/290 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані особи відсутні ( а.с. 19).

Вказану квартиру Запорізька міська рада не розподіляла.

Запорізькій міській раді, як власнику вищевказаної квартири стало відомо, що у ній мешкають люди.

Запорізька міська рада звернулась до Запорізького районного управління ГУНП у Запорізькій області з проханням встановити осіб, які незаконно мешкають у квартирі.

Листом від 26.06.2024 №46419/40/01-2024 Запорізьке районне управління ГУНП у Запорізькій області повідомило наступну інформацію. За адресою: АДРЕСА_2 мешкає гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, за інформацією з вищезазначеного листа житловий ордер на квартиру АДРЕСА_1 видавався на ім`я чоловіка гр. ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер в 2014 році ( а.с. 10-11).

Відповідно відповіді КП «Запоріжремсервіс» ЗМР від 11.08.2025 №3352/01-03 за адресою: АДРЕСА_2 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 баз зазначення ПІБ з 01.11.2017 по теперішній час. За особовим рахунком є заборгованість за послугою «утримання будинку» у сумі 10794,51 грн., яка утворилась за період з 01.11.2017 по 31.07.2025. Також є заборгованість за послугою «утримання будинку 0423», яка перейшла до підприємства при приєднанні КП «Наше місто» у сумі 1417,51 грн., яка утворилась за період з 01.09.2016 по 31.07.2025 ( ( а.с. 85-92).

Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 02.09.2025 №06.4-02/02/2558 , яка надана на виконання ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2025 по справі №332/1159/25 інформації щодо декларування/реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в реєстрі територіальної громади міста Запоріжжя - відсутня.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (стаття 41 Конституції України).

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.

Разом з тим у даному випадку власником нерухомого майна є орган місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції України).

Ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій (стаття 9 ЖК України).

Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Частиною третьою статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

За змістом даної норми такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно, тобто без будь-яких правових підстав, зокрема без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення, без згоди наймача жилого приміщення, а у випадку відсутності наймача без згоди власника. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Такий правовий висновок про застосування норми частини третьої статті 116 ЖК України викладено у постановах Верховного Суду України від 22 липня 2017 року у справі №758/14046/14-ц та від 22 червня 2017 року у справі №6-2010цс16.

Самоправними визнаються дії, що свідчать про заняття жилого приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні (без відповідного рішення про надання цього приміщення та ордера на житлове приміщення).

Виселення такої особи пов`язане з відсутністю у неї будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/455/17.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Оскільки судом підтверджено встановлені обставини, а саме: відсутність у відповідачів прав на користування квартирою АДРЕСА_1 , що в свою чергу порушує право власності та інтереси Територіальної громади м. Запоріжжя, в особі Запорізької міської ради та не уможливлює реалізацію повноважень адміністрації в частині здійснення функції щодо розподілу зазначеного майна, позовні вимоги Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення підлягають задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідност.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача понесенні ним судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст.317, 327, 345, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст.61, 65, 109, 116 Житлового кодексу України, ст.ст. 76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ( останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради (ЄДРПОУ: 02140892) судовий збір по 1211,20 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 07.01.2026.

Суддя Н.В. Марченко