Рішення № 133134625, 07.01.2026, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 357/16027/25

Провадження № 2/141/19/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області, в складі головуючого судді: Демченко І.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява від представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» (далі Позивач) до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за договором в розмірі 32700,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №2683258. Відповідно до умов договору Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату від суми позики.

14.06.2021 первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було відступлено право вимоги на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором факторингу № 14/06/21.

Оскільки Відповідач не виконує зобов`язання за договором позики, утворилась заборгованість перед Позивачем, яка на момент подання позовної заяви становить 32700,00 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням 20000,00 грн; заборгованість за відсотками 2700,00 грн; заборгованість за процентами за понадстрокове користування позикою 10000,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 13.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача та позивач копію ухвали суду отримали 14.11.2025. Клопотань та заяв не подавали.

Відповідач копію ухвали суду та копію позовної заяви з додатками отримала 25.11.2025. Відзиву, клопотань та заяв до суду не подавала.

Враховуючи зазначені обставини та керуючись ч.8 ст.178 ЦПК України та ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини:

03.06.2024 ОСОБА_1 і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підписали Договір позики №2683258 в електронній формі, Відповідач підписала договір одноразовим ідентифікатором k1rE27.

Згідно п. 1. Договору Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до п. 2 Договору про надання позики: сума позики становить 20000.00 грн; денна процентна ставка становить 0,675 %, яка нараховується за кожен день користування позикою; строк позики (договору) становить 20 днів; процентна ставка за понадстрокове користування позикою становить 2,70%; дата повернення позики 23.06.2024.

Ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційнійсистемісуб`єктаелектронноїкомерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики №2683258 від 03.06.2024, заборгованість відповідача перед первісним кредитором складає в загальній сумі 32700,00грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням 20000,00 грн; заборгованість за відсотками 2700,00 грн; заборгованість за процентами за понадстрокове користування позикою 10000,00 грн.

14.06.2021 між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/2021.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «ФК «ЄАПБ» передає грошові кошти в розпорядження первісному кредитору за плату, а ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає йому права грошової вимоги до боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить первісному кредитору.

Відповідно до Акта прийому - передачі Реєстру боржників №35 від 28.10.2024 за договором факторингу № 14/06/2021 від 14.06.2021 первісним кредитором передано Реєстр боржників та право грошової вимоги за відповідними зобов`язаннями, зазначеними в Реєстрі, включно з основною сумою заборгованості, процентами та іншими платежами, передбаченими умовами договору.

У витягу з Реєстру боржників № 35 від 28.10.2024, наданому позивачем, відображена заборгованість ОСОБА_1 на суму 32700,00грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 20000,00 грн; заборгованість за відсотками 2700,00 грн; заборгованість за процентами за понадстрокове користування позикою 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.638 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу, оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності

Обов`язком позивача, який стверджує про надання відповідачу безготівкових кредитних коштів первісним кредитором за кредитним договором, у якому він набув право вимоги, є надання доказів, що підтверджують зарахування позичальнику таких коштів, а у разі неможливості самостійно подати такий доказ - право на обґрунтування такої неможливості та заявлення клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналогічні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 20 травня 2022 року у справі №336/4796/18 та від 30 серпня 2022 року у справі №509/2976/19.

У справі, що розглядається, позивач не надав суду первинні облікові бухгалтерські документи, не вказав про здійснення ним досудових заходів забезпечення доказів, не подав клопотання про витребування таких доказів, хоч і не був позбавлений права заявити відповідне клопотання під час судового розгляду справи.

На підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо переказу відповідачу коштів за зазначеним договором позики позивачем не надано документів, які передбачені ст. 22, 25 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.13 ЗУ «Про електронну комерцію», які підтверджують ініціювання переказу позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ був проведений.

Отже, позивач не довів факт перерахування кредитних коштів відповідачу за договором позики №2683258 від 03.06.2024. Таким чином позивач не довів існування у ОСОБА_1 заборгованості за зазначеним договором позики.

Розрахунок заборгованості за договором, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання позики, користування нею, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з визначенням конкретних розмірів заборгованостей є документом, що створений самим позивачем, тому інформація, зазначена у ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості відповідача.

Відсутність належних первинних банківських документів не тільки позбавляє суд можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником коштів в кредит, але не дає можливості перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

Таким чином, укладення договору позики і надання позичальнику кредитних коштів за обставин викладених в позовній заяві, набуття права грошової вимоги до відповідача позивачем не доведено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю заявлених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12,13,76,77,81,89,141,263-265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. В. Демченко