Рішення № 133134007, 07.01.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/993/25

Провадження № 2-а/602/5/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" січня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участі секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

До Лановецького районного суду Тернопільської області через свого представника, адвоката Вальчук М.М., звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі по тексту - ГУНП або відповідач) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.10.2025 стосовно позивача складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5870369, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. Вважає вказану постанову протиправною, оскільки позивач не вчиняв даного правопорушення, надав при перевірці посвідчення водія, яке є дійсним, що стверджується скрінами застосунку «Дія». При цьому в оскаржуваній постанові не міститься посилань на жоден доказ, який би підтверджував, що посвідчення водія, яке надав ОСОБА_1 , перебуває в статусі «вилучене».

Просить спірну постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Відповідач через свого представника у встановлений судом строк подав відзив на позов, згідно з яким позов не визнає. Зазначає, що 05.10.2025 поліцейським винесено постанову серії ЕНА №5870369 за ч.2 ст. 126 КУпАП, якою накладено штраф на позивача, котрий керував транспортним засобом, будучи особою, в якої вилучено посвідчення на право керування. Відповідно до інформації, наданої листом начальника ВП №1 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області посвідчення водія серії НОМЕР_1 перебуває в статусі вилученого. Стосовно факту наявності в позивача посвідчення водія на руках, то вказане може пояснюватися тим фактом, що ним не було здане вказане посвідчення. Наявність самого бланку посвідчення та відмітки в інформаційній системі «Дія» не є беззаперечним доказом дійсності посвідчення. Стверджує, що позивач дійсно допустив порушення норм ПДР та ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та з дотриманням закону відповідно до обставин справи. Просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.

Також у відзиві представник відповідача клопотав витребувати у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області інформацію про дійсність посвідчення водія позивача та заслухати в якості свідка поліцейського, який склав спірну постанову.

19 листопада 2025 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому повторено аргумент про те, що позивач не порушував ПДР і надав при перевірці документів посвідчення водія, яке є дійсним, що стверджується скрінами застосунку «Дія». Окрім того, представник позивача зазначає, що доданий до відзиву на позов відеозапис «камера спостереження» є недопустимим та не підтверджує рух транспортного засобу саме позивачем.

Ухвалою судді від 28.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного провадження з повідомленням учасників справи, з урахуванням положень параграфу 2 глави 11 КАС України. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07 листопада 2025 року.

Ухвалою суду від 07.11.2025 розгляд адміністративної справи відкладено за клопотанням представника позивача на 20.11.2025.

Ухвалою суду від 20.11.2025 клопотання представника відповідача про витребування доказів та виклик свідка задоволено. Витребувано у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області інформацію про дійсність посвідчення водія НОМЕР_1 та щодо обставин, за яких посвідчення водія було вилучено у ОСОБА_1 та повернуте йому. Викликано у судове засідання як свідка поліцейського офіцера громади Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_2 . Розгляд справи відкладено на 17.12.2025.

5 грудня 2025 року на виконання ухвали суду про витребування доказів надійшла відповідь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області.

У судовому засіданні 17.12.2025 судом було допитано свідка та ухвалою суду від 17.12.2025 витребувано у ВП №1 (м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області інформацію про обставини вилучення та повернення водію ОСОБА_1 посвідчення водія у 2021-2022 роках. У судовому засіданні оголошено перерву до 07.01.2026.

22 грудня 2025 року від ВП №1 (м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області до суду надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 17.12.2025.

Позивач та його представник у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про місце, дату і час судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомили. Представник позивача попередньо подала до суду заяву, в якій просила суд провести розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача. Додатково зазначила, що позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, попередньо подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв`язку із зайнятістю по службі.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень статті 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень ч.4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, а також аргументи, наведені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив фактичні обставини справи, відповідні спірні правовідносини і дійшов наступних висновків.

Так, суд установив, що 05.10.2025 поліцейським офіцером громади Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції ОСОБА_2 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5870369, якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя м. Ланівці Кременецького району Тернопільської області, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн за ч.2 ст.126 КУпАП (далі у тексті - оскаржувана постанова або спірна постанова).

В оскаржуваній постанові зазначено, що 05.10.2025 о 12 год 40 хв у м. Ланівці на вул. Грушевського водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом NEXIA, р.н. НОМЕР_2 , належним ОСОБА_3 , не мав права на керування ТЗ відповідної категорії, а саме пред`явив посвідчення водія НОМЕР_1 , яке за ІПНП перебуває в статусі вилучене, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 надав суду показання про те, що він є поліцейським офіцером громади Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області в званні капітана поліції. 05.10.2025 він у складі наряду заступив на чергування та, здійснюючи патрулювання у м. Ланівці, виявив на вул. Грушевського автомобіль, припаркований з порушенням ПДР. Коли поліцейський підійшов до автівки, то побачив, що за кермом сидів ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм було перевірено його особу за інформаційними базами Національної поліції за допомогою службового планшета поліцейського, де виявлено інформацію про те, що гр. ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим постановою судді від серпня 2021 року був позбавлений права керування транспортними засобами на 1 рік, а його посвідчення водія значиться у базі НАІС у статусі «вилучене». Також свідок пояснив, що позивач не пред`явив йому посвідчення водія у паперовому вигляді, а показав електронний документ на екрані свого мобільного телефону у мобільному додатку «Дія», дійсність якого поліцейським не перевірялася у зв`язку з відсутністю спеціального зчитувального пристрою. Під час спілкування поліцейського з водієм ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу останній відповідав, що не пам`ятає чи складав він повторно іспити для отримання права керування транспортними засобами після закінчення строку позбавлення такого права. З урахуванням встановлених обставин поліцейським було прийнято рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП.

Зі змісту дослідженого у судовому засіданні відеозапису нагрудної камери поліцейського, наданого відповідачем разом з відзивом, убачається, що на початку відеозапису поліцейський стоїть на вул. Грушевського у м. Ланівці біля автомобіля Daewoo NEXIA, у якому на місці водія сидить позивач (час на відео 12 год 21 хв). Поліцейський повідомляє водію, що його посвідчення водія перебуває у статусі «вилучене», на що позивач заперечує, стверджуючи, що його посвідчення водія дійсне. Після цього позивач виходить з автомобіля і спілкування з поліцейським відбувається на вулиці. Водій ОСОБА_1 , спілкуючись з поліцейським, повідомляє останнього, що йому відомо про накладене на нього адміністративне стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП близько 5 років тому. На питання поліцейського чи перездавав він іспити на право керування транспортними засобами після закінчення строку позбавлення, водій відповів, що не пам`ятає такого. На питання про те, яким чином у нього наявне посвідчення водія, відповів, що посвідчення водія йому повернули працівники поліції у 2022 році.

Предметом позову у цій адміністративній справі є оскарження рішення суб`єкта владних повноважень (поліцейського) щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 3, 8, 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07 2015 №580-VIII (далі у тексті - Закон №580) передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до положень статті 41 Закону України «Про дорожній рух» питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі у тексті - ПДР) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а згідно з п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції, серед іншого, розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху (зокрема, частина друга статті 126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частина друга статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача в частині законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, суд виходить з наступних міркувань.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення виражається, в контексті розглядуваної справи, у формі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. При цьому, суб`єктивна сторона характеризується виною у формі умислу, тобто особа, яка керує відповідним транспортним засобом, не маючи такого права, усвідомлюює протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачає її шкідливі наслідки і бажає їх або свідомо допускає настання цих наслідків.

З`ясування, серед іншого, тих обставин чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні, є обов`язком органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, про що прямо вказано у ст. 280 КУпАП.

З урахуванням наведеного вище, а також доводів позивача та заперечень відповідача, ключовим питанням, яке постало перед судом у цій справі, є з`ясування тієї обставини, чи мав позивач на момент складання спірної постанови право керувати відповідним транспортним засобом, а якщо не мав, то чи усвідомлював він протиправність своєї дії.

Зі змісту листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області слідує, що згідно бази даних Єдиного державного реєстру МВС України позивачу видавалося посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 11.10.2013 з дозволом керувати транспортними засобами категорій «А1, А, В1, В, С1, С, Д, СЕ». Зазначене посвідчення водія має статус «Вилучено». Це посвідчення водія не надходило до територіального сервісного центру №6143 (на правах відділу м. Кременець, Тернопільська область) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях (філія ГСЦ МВС). Позивач на підставі рішення Лановецького районного суду Тернопільської області у справі № 602/619/21 позбавлений права керування транспортними засобами з 07.09.2021 по 07.09.2022.

Постановою судді Лановецького районного суду Тернопільської області Костів Л.І. від 25.08.2021 у справі №602/619/21, яка набрала законної сили 07.09.2021, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Наведене вище підтверджується копією згаданої постанови, яка міститься у матеріалах справи та загальнодоступною інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, суд установив, що постановою судді позивач був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік з 07.09.2021 по 07.09.2022.

Ця обставина не оспорюється позивачем. Більше того, зміст дослідженого у судовому засіданні відеозапису нагрудної камери поліцейського свідчить про те, що позивачу про це було відомо.

Порядок виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом, вилучення і повернення посвідчення водія регулюється нормами КУпАП та підзаконних нормативно-правових актів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 317 КупАП постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.

Статтею 317-1 КУпАП передбачено, що виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським. Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2, 11 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та порядку його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1086 (далі у тексті - Порядок №1086, у редакції, чинній на час набрання законної сили постановою судді, якою позивача позбавлено права керування транспортними засобами - 07.09.2021) тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється поліцейським. Вилучене посвідчення водія передається для зберігання до відповідного територіального органу МВС в установленому МВС порядку.

Відповідно до абзаців першого, другого та шостого пункту 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 (далі у тексті - Положення №340, у редакції, чинній на час набрання законної сили постановою судді, якою позивача позбавлено права керування транспортними засобами - 07.09.2021) позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства. Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні. Вилучені посвідчення водія зберігаються у територіальному сервісному центрі МВС за місцем проживання осіб, зазначеним у рішенні про позбавлення права на керування транспортними засобами.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1086 (в редакції, чинній на час закінчення строку позбавлення позивача права керування транспортними засобами - 07.09.2022) тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві, зокрема, у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з абзацами третім та четвертим пункту 20 Положення №340 (в редакції, чинній на час закінчення строку позбавлення позивача права керування транспортними засобами - 07.09.2022) повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається. Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.

З наведених вище положень нормативно-правових актів слідує, що після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення особи права керування транспортними засобами посвідчення водія, якщо воно не було тимчасово вилучене працівниками поліції під час складання протоколу, підлягає здачі особою, позбавленою такого права, до органів Національної поліції. Вилучене посвідчення водія передається для зберігання до відповідного територіального органу МВС (територіального сервісного центру МВС) та по закінченню визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом повертається особі після складення нею теоретичного і практичного іспитів, а особі, позбавленій відповідного права за керування такими засобами у стані алкогольного сп`яніння, ще й після обов`язкового проходження особою позачергового медичного огляду.

Таким чином законодавством установлено як порядок позбавлення особи права керування транспортними засобами, так і порядок допуску особи до керування транспортними засобами після закінчення строку позбавлення такого права.

В ході судового розгляду суд установив, що у зв`язку з позбавленням позивача права керування транспортними засобами постановою судді, яка набрала законної сили, до Єдиного державного реєстру МВС України було внесено запис про вилучення посвідчення водія позивача. Наведене підтверджується листом начальника ВП №1 (м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП у Тернопільській області від 30.10.2025, роздруківкою з бази «НАІС», листом ТСЦ МВС №6143 від 03.12.2025 (а.с. 23-24, 53), а також показаннями свідка ОСОБА_2 , наданими у судовому засіданні.

При цьому, посвідчення водія не було тимчасово вилучене у позивача і останній не виконав установлений законом обов`язок та не здав посвідчення водія до органів поліції. Наведене підтверджується згаданим вище листом ТСЦ МВС №6143 від 03.12.2025, зі змісту якого слідує, що посвідчення водія позивача не надходило до ТСЦ №6143, а також листом начальника ВП №1 (м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП у Тернопільській області від 22.12.2025, згідно з яким у відділенні поліції відсутня інформація щодо вилучення та повернення працівниками поліції у ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_3 у 2021-2022 роках (а.с. 68).

Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач, після закінчення строку позбавлення його права керування транспортними засобами, пройшов обов`язковий позачерговий медичний огляд та склав в установленому порядку в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії. Зі змісту відеозапису боді-камери поліцейського, дослідженого у судовому засіданні, та показань свідка ОСОБА_2 слідує, що позивач не пам`ятає, щоб він складав такі іспити.

Ураховуючи наведене вище, долучена до позовної заяви копія посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого 11.10.2013, не є належним доказом на підтвердження права ОСОБА_4 керувати транспортними засобами.

Стосовно доводів позивача про те, що його посвідчення водія на момент винесення спірної постанови є дійсним, що стверджується скрінами із застосунку «Дія», суд зазначає таке.

Механізм формування електронного посвідчення водія, електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, їх електронних копій та процедуру їх перевірки органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами - підприємцями визначає Порядок формування та перевірки електронного посвідчення водія, електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, їх електронних копій затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1453 (далі у тексті - Порядок №1453).

Електронним посвідченням водія є національне посвідчення водія у формі електронного відображення інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі МВС (далі - Реєстр МВС), разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом) (далі - унікальний електронний ідентифікатор) (п. 2 Порядку №1453).

Особа, яка в установленому законодавством порядку отримала національне посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, виготовлені на бланку або в електронній формі, може використовувати електронне посвідчення водія, електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу у визначених законом випадках (п.4 Порядку №1453).

Відповідно до пп.15,16 п.9 Порядку №1453 в електронному посвідченні водія відображається, серед іншого, така інформація: обмеження (за наявності); особливі відмітки (за наявності).

Згідно з п.12 Порядку №1453 перевірка електронного посвідчення водія, електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з використанням унікального електронного ідентифікатора у режимі реального часу є обов`язковою умовою їх використання. Перевірка електронного посвідчення водія, електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу проводиться за допомогою електронних пристроїв шляхом зчитування або введення унікального електронного ідентифікатора. За результатами перевірки на електронному пристрої, за допомогою якого проводилася така перевірка засобами Порталу Дія, формується відповідне інформаційне повідомлення.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 надав показання про те, що позивач не пред`явив йому посвідчення водія у паперовому вигляді, а показав електронний документ на екрані свого мобільного телефону у мобільному додатку «Дія», дійсність якого поліцейським не перевірялася у зв`язку з відсутністю спеціального зчитувального пристрою. Наведене також узгоджується зі змістом відеозапису нагрудної камери поліцейського, дослідженої судом у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного вище, долучена до позовної заяви копія знімку екрану (скріншоту) мобільного телефону позивача із застосунку «Дія» також не є належним доказом на підтвердження права ОСОБА_4 керувати транспортними засобами.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач на момент складання спірної постанови не мав права керувати відповідним транспортним засобом. При цьому, позивач усвідомлював (повинен був усвідомлювати) протиправність своєї дії, оскільки не виконав покладених на нього законодавчих обов`язків щодо здачі посвідчення водія до органів поліції після набрання законної сили постановою судді про позбавлення його права керування транспортними засобами, а також щодо виконання умов допуску до керування транспортними засобами після закінчення строку позбавлення такого права.

При цьому, суд зауважує, що у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloranand Francis v. The United Kingdom», рішення від 29.06.2007), Європейський суд з прав людини зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Оцінюючи доводи представника позивача, викладені у відповіді на відзив, про те, що відеозапис з камери спостереження, доданий відповідачем до відзиву є недопустимим, суд погоджується з такими доводами.

Так, відповідно до ст.74 КАС України (в редакції, чинній на дату розгляду справи) суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ч.3 ст. 283 КУпАП передбачений імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17/, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17 та від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а.

У справі, що розглядається, у спірній постанові не зазначено, що до неї додається відео із зовнішньої (вуличної) камери спостереження.

З огляду на наведене вище, суд не бере до уваги зміст відеозапису з камери спостереження, долученого представником відповідача до відзиву, оскільки такий доказ є недопустимим.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази, які є належними та допустимими, свідчать про те, що позивач керував транспортним засобом за обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.

Так, до відзиву представником позивача долучено диск з відео з нагрудної камери поліцейського №860483, яке зазначено у п.7 спірної постанови.

Як зазначалося вище, на відео з нагрудної камери поліцейського зафіксовано, що на початку спілкування з поліцейським позивач перебуває на місці водія відповідного транспортного засобу. Іншої особи, ні у транспортному засобі, ні поблизу нього, яка б заявляла про це або про яку стверджував би позивач, що вона керувала транспортним засобом, на відеозаписі не вбачається. Упродовж усього спілкування поліцейського з водієм, зафіксованого на відео, у т.ч. під час розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 126 КУпАП, позивач на відео жодним чином не оспорює факт керування ним транспортного засобу та порушення ним правил зупинки, стоянки, стверджуючи, що керує транспортним засобом правомірно, маючи на це відповідне право. Також, позивач запитував поліцейського, чи може він поїхати з місця зупинки транспортного засобу (час на відео 12 год 37 хв). Окрім цього, на відео зафіксовано як під час спілкування позивача з поліцейським до позивача підійшов, очевидно, його знайомий та запитав позивача, показуючи на припаркований автомобіль: «що ти, неправильно став?», на що позивач відповів ствердно (час на відео 12 год 43 хв).

Вищенаведені обставини узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_2 , наданими у судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачем в порядку статті 77 КАС України було доведено правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.

У постанові від 06.06.2024р. у справі №400/1217/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що визначений ст.77 КАС України обов`язок відповідача щодо доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі. Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності. Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач.

Натомість позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на на підтвердження своїх доводів щодо дійсності його посвідчення водія та, відповідно стосовно протиправності спірної постанови, винесеної щодо нього відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що рішення суб`єкта владних повноважень (поліцейського) щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийняте відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України.

При цьому, суд вважає, що до виникнення спірної ситуації - притягнення позивача до адміністративної відповідальності призвели саме неправомірні дії позивача, який не виконав приписів чинного законодавства, котре регламентує порядок виконання постанови судді про позбавлення права керування транспортними засобами та порядок допуску особи до керування транспортними засобами після закінчення строку позбавлення такого права.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, внаслідок винесення спірної постанови порушені не були.

У відповідності до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись статтями 2, 77, 241-243, 246, 250, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5870369 від 05.10.2025, винесену поліцейським офіцером громади Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн, - залишити без змін, а позовну заяву адвоката Вальчук М.М., подану в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження - вул. Валова, 11, м. Тернопіль, 46001, код ЄДР 40108720.

Суддя: В. А. Наумчук