Ухвала суду № 133131994, 06.01.2026, Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа № 568/1192/25

Провадження № 1-кп/568/30/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Радивилів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024250000000201 від 09.10.2024, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Радивилів, Рівненської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , утримується в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор»

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 Кримінального кодексу України,

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ)

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Радивилівського районного суду перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024250000000201 від 09.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 Кримінального кодексу України.

05.01.2026 до суду в системі «Електронний суд» надійшло клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке прокурор мотивує тим, що в ході досудового слідства встановлений ряд ризиків, які передбачені статтею 177 КПК України. а саме: переховуватись від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інші злочини чи продовжити злочини, у яких обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Вказані ризики не зникли, відтак є підстави для продовження вказаного запобіжного заходу. Вказує, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів до особи обвинуваченої у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 114-2 КК України не може бути застосований.

Прокурор в судовому засіданні 06.01.2026 підтримав клопотання із викладених у ньому підстав, просив його задовольнити.

Обвинувачений в судовому засіданні 06.01.2026, заперечив проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з застосуванням електронного засобу контролю, оскільки він не переховувався.

Захисник в судовому засіданні заперечив поти продовження запобіжного заходу.

Розглянувши клопотання про продовження запобіжного заходу, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали поданого клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Тобто, прокурор обґрунтовуючи підставність продовження строків тримання під вартою повинен довести, що ризики визначенні ст. 177 КПК України не зменшилися, або ж з`явилися нові.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

З матеріалів справи слідує, що 04.02.2025 ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст. 615 КПК України, ухвалою слідчого судді від 06.02.2025 відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04.04.2025, в подальшому, ухвалою слідчого судді від 02.04.2025, такий запобіжний захід було продовжено до 04.05.2025, ухвалою слідчого судді від 29.04.2025 продовжено до 27.06.2025, ухвалою слідчого судді від 25.06.2025 продовжено до 04.08.2025, ухвалою суду від 01.08.2025 продовжено до 30.09.2025, ухвалою суду від 26.09.2025 продовжено до 25.11.2025, а ухвалою суду від 21.11.2025 продовжено до 20.01.2026.

Метою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали достатні підстави вважати наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_3 може: переховуватись від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інші злочини чи продовжити злочини, у яких обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Суд дійшов висновку, що з часу взяття обвинуваченого ОСОБА_3 під варту та до моменту розгляду вказаного клопотання, не змінилися обставини, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України)

Відповідно до пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п,32, Series А, №182).

Згідно із п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, та тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

Інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 114-2 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, санкцією статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Підстави для продовження строків тримання під вартою, вказані прокурором, суд вважає належним чином обґрунтованими і вмотивованими. Разом з тим, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися та продовжують існувати.

Судом обставин, які могли б підвередити можливість запобігання зазначеним у ст. 177 КПК України ризикам, шляхом застосуванням інших, більш м`яких запобіжних заходів, на даній процесуальній стадії не встановлено.

Згідно із ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

З врахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, стан його здоров`я, беручи до уваги, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання ОСОБА_3 під вартою, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів.

За приписами абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи неведене вище, суд не вбачає підстав до визначення розміру застави

Судом будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на даному етапі не встановлено, тому контроль за процесуальною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_3 шляхом застосування будь-якого іншого запобіжного заходу - неможливий, а відтак наявні підстави для продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Таким чином, клопотання прокурора, щодо продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 176-178, 331 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 , на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з застосуванням електронного засобу контролю.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 60 (шістдесят) днів, а саме, до 07 березня 2026 року.

На період судового розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024250000000201 від 09.10.2024 за ч. 3 ст. 114-2, обвинуваченого, ОСОБА_3 , залишити у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Копії ухвали направити начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» для виконання.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому ОСОБА_3 .

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала складена у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 06.01.2026.

Суддя ОСОБА_6