Ухвала суду № 133130357, 06.01.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1/26

Провадження № 1-кс/206/73/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , при секретареві ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання слідчої СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпро, громадянина України, який є фізичною особою підприємцем, маючого середню спеціальну освіту, розлученого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , яке обґрунтовано тим, що у невстановлений під час досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 03 год. 00 хв. 02.01.2026 року у ОСОБА_5 , виник прямий злочинний умисел направлений на знищення чужого майна шляхом підпалу.

Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, спрямований на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_5 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 04 год. 00 хв. 02.01.2026, на автомобілі Opel Astra д.н.з. НОМЕР_1 прибув до території автостоянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул.. Маячки, 17, де побачив місце стоянки вантажних автомобілів з напівпричепами, серед яких знаходились транспортні засоби «ДАФ», д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_3 та «ДАФ», д.н.з. НОМЕР_4 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_5 , які ОСОБА_5 визначив об`єктом свого злочинного посягання.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на умисне знищення чужого майна, шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що своїми діями створює загрозу життю та здоров`ю людей та заподіяння шкоди чужому майну, 02.01.2026 приблизно о 07 год. 00 хв., перебуваючи у безпосередній близькості до автомобіля - сідловий тягач марки «DAF» «XF 105.460», д.н.з. НОМЕР_2 білого кольору, 2008 року випуску, win НОМЕР_6 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого являється ТОВ «Мімінор» та до автомобіля сідловий тягач марки «DAF» « FT XF 105.460», д.н.з. НОМЕР_4 білого кольору, 2013 року випуску, win НОМЕР_7 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_5 , власником якого являється ТОВ «Адітон», які знаходились на території автомобільної стоянки за адресою: м. Дніпро, вул. Маячки, 17, використовуючи пляшку з легкозаймистою сумішшю, яку заздалегідь приніс із собою, по черзі облив лобове скло вказаних автомобілів та використовуючи запальничку, здійснив підпал розлитої на склі суміші, внаслідок чого відбулось займання та виникла пожежа, усвідомлюючи, що цим може бути привернута увага оточуючих, ОСОБА_5 з місця кримінального правопорушення зник.

В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_5 потерпілим ТОВ «Мімінор» та ТОВ «Адітон» завдано майнову шкоду.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в умисному знищенні чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.194 КК України.

Підозра ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовується наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування:

-заявою про кримінальне правопорушення від 02.01.2026;

-протоколом огляду місця події від 02.01.2026;

-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;

-протоколом огляду відеозапису за участю свідка ОСОБА_11 ;

-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 , запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінується ОСОБА_5 є тяжкими і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Підозрюваний ОСОБА_5 немає міцних соціальних зв`язків, постійного джерела доходів, регулярно змінює місце проживання, проживаючи у орендованих помешканнях, а отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначення ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного ОСОБА_5 наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкі злочини у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Відтак, тяжкість можливо скоєного злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Вищевказані обставини є передумовами та можливістю для втечі ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.

Отже, наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваного та тяжкість можливого покарання в сукупності дають підстави про існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, як на території України так і поза її межам.

2. Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.

У ході досудового розслідування існує імовірність залученості або обізнаності великої кількості осіб, які на цій стадії досудового розслідування не допитані, однак їм можуть бути відомі обставини які підлягають встановленню у кримінальному проваджені.

Наведене дає підстави обґрунтовано припускати про те, що ОСОБА_5 може розробляти заходи щодо здійснення впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, ОСОБА_5 володіє інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідка, який надав органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв`язку з чим останній, перебуваючи на волі, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні, матиме можливість вступати у поза процесуальні відносини із свідками, впливати на учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів, схиляти їх до зміни даних слідству показань іншим чином.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв`язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний ОСОБА_5 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У випадку засудження ОСОБА_5 за вчинення тяжкого злочину, який спричинив потерпілим матеріальну шкоду у великих розмірах, до нього може бути застосовано покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років та заявлений цивільний позов.

Отже є підстави вважати, що ОСОБА_5 маючи широке коло знайомств, перебуваючи на волі до вирішення питання про виявлення майна з метою його конфіскації та накладення на нього арешту, та використовуючи свої особисті зв`язки, швидко та ефективно вчинить активні дії щодо приховання такого майна, перешкоджаючи таким чином виконанню завдань кримінального провадження.

Крім того, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

Ураховуючи вік підозрюваного, характер вчиненого ним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може залишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам, об`єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

4. Вчинити інше кримінальне правопорушення

Враховуючи репутацію підозрюваного ОСОБА_5 , а також те, що він будучи особою раніше судимою за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України на шлях виправлення не став та вчинив ряд умисних, в тому числі корисливих злочинів, а саме відносно ОСОБА_5 скеровано до суду обвинувальні акти за ч. 4 ст. 185 КК України та за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України; ч. 2 ст. 194 КК України. Тобто, підозрюваний ОСОБА_5 маючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави, перебуваючи на волі в результаті внесення визначеної судом застави за вчинення умисних злочинів умисного пошкодження майна шляхом підпалу, продовжив вчиняти аналогічні злочини. Таким чином, з урахуванням віку, міцності негативних соціальних зв`язків, відсутності засобів для існування, репутації та наявності судимості підозрюваного можна вважати, що ОСОБА_5 продовжить вчиняти інші кримінальні правопорушення, з метою запобігання вказаному ризику, об`єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне:

- зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими

та підтверджують причетність ОСОБА_5 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

- підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжке кримінальне правопорушення (злочин), за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, тож тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- вік та стан підозрюваного ОСОБА_5 дозволяють йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Зазначені ризики з урахуванням особистих характеристик підозрюваного ОСОБА_5 свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

Ймовірно вчинене кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 194 КК України, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

За викладених обставин, з урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, а також інших обставин у сукупності, сторона обвинувачення вважає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_5 не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Тобто інші, більш м`які запобіжні заходи, неможливо застосувати до підозрюваного з наступних причин:

-особисте зобов`язання застосування вказаного запобіжного заходу не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення та перебуваючи на свободі зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, вчинятиме інші кримінальні правопорушення;

-особиста порука на адресу СВ відділення поліції №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області та Лівобережної окружної прокуратури Дніпропетровської області не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_5 , оскільки ніхто не наважується поручитися за нього, що негативно характеризує його особистість, але навіть у тому разі, якщо у суді під час розгляду даного клопотання буду такі звернення, на думку слідства такий запобіжний захід не є достатнім для запобігання зазначеним ризикам;

-застава слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного, його захисників, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу;

- домашній арешт не можливо застосувати у зв`язку з тим, що підозрюваний підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання настання вищевказаних ризиків.

З огляду на викладене, на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим ризикам.

Крім того, тримання під вартою підозрюваного не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.

Враховуючи, що підозрюваному ОСОБА_5 раніше вже було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, однак останній продовжив вчиняти кримінальні правопорушення, які завдають значну матеріальну шкоду потерпілим, за таких обставин доцільним буде визначити заставу у розмірі трьохсот розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Саме застава у визначеному розмірі здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні під час дії воєнного стану в Україні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а також наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою їх запобігання та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідча просить суд задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повному обсязі з наведених в ньому підстав.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання, просив суд врахувати наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому наполягав на задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повному обсяз та відмовити у задоволенні клопотання підозрюваного та його захисників про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, з обґрунтованістю підозри не погодився та просив застосувати до нього домашній арешт.

Захисник ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки жодного ризику прокурором не доведено, а у разі, якщо суд прийде до іншого висновку, просив врахувати позицію самого підозрюваного.

Захисник ОСОБА_8 також просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки воно є необґрунтованим, викладені в ньому доводи є надуманими, а сама тяжкість покарання не є підставою для обрання запобіжного заходу у вигялід тримання під вартою.

Вислухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного та захисників, дослідивши надані стороною обвинувачення письмові матеріали до клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Як вбачається зі змісту клопотання, ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026042230000002 від 02 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

03 січня 2026 року слідчою СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 було оголошено та вручено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Копію клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено підозрюваному та його захиснику за призначенням о 19 годині 00 хвилин 03 січня 2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У силу ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на які вказує слідчий; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначених у клопотанні ризиків.

Слідчий суддя, при вирішенні даного клопотання, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного з цими злочинами, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання істинних завдань КПК України визначених ст. 2.

Дослідивши матеріали клопотання вважаю, що наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, а саме: заявою про кримінальне правопорушення від 02.01.2026; протоколом огляду місця події від 02 січня 2026 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом огляду відеозапису за участю свідка ОСОБА_11 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення матеріали та встановленні в судовому засіданні обставини, слід прийти до висновку, що в своїй сукупності вони доводять наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а отже доводи останнього про необґрунтованість підозри відхиляються судом.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя зауважує, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню, судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, слідчий суддя оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Клопотання та матеріали, надані слідчою, дійсно свідчать про реальне існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 194 КК України.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а тому існують підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи про реальне покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до десяти років, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.

Про наявність ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що у випадку засудження ОСОБА_5 за вчинення тяжкого злочину, який спричинив потерпілому матеріальну шкоду, до нього може бути заявлено цивільний позов, а тому існують підстави вважати, що підозрюваний може вчинить активні дії щодо приховування власного майна, перешкоджаючи таким чином виконанню завдань кримінального провадження і частині можливого обов`язку відшкодування спричиненої шкоди.

Також слідчий суддя погоджується з тим, що існує ризик встановлений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 на шлях виправлення не став, а відносно останнього було скеровано до суду обвинувальні акти за ч. 4 ст. 185 КК України, а також за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України та ч. 2 ст. 194 КК України.

Таким чином, підозрюваний ОСОБА_5 , маючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави, перебуваючи на волі у зв`язку з внесенням визначеного судом розміру застави за умисне пошкодження майна шляхом підпалу, продовжив вчиняти аналогічні тяжкі злочини під час дії воєнного стану в Україні.

Разом з цим, слідчий суддя не погоджується з твердженнями прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки доводи прокурора про можливість впливу підозрюваним на свідків та інших учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів, є виключно власними припущеннями, які не підтверджуються об`єктивними даними та належними доказами.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, з врахуванням того, що підозрюваний ОСОБА_5 , маючи раніше застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави, перебуваючи на волі у зв`язку з внесенням визначеного судом розміру застави за умисне пошкодження майна шляхом підпалу, продовжив вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення під час дії воєнного стану, за які йому пред`явлено нову підозру.

Викладене вище, у своїй сукупності, є мотивом для обмеження свободи підозрюваного у встановленому законом порядку та виключає об`єктивну можливість щодо застосування більш м`якого виду запобіжного заходу за умови дійсного підтвердження наявності ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України.

Вказані обставини виключають об`єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу, як домашній арешт, а тому у задоволенні клопотання останнього слід відмовити.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак, з урахуванням положень ч. 8 ст. 176 КПК України, підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

Слідчий суддя, окрім цього, враховує характер кримінальних правопорушень, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, практику Європейського суду з прав людини - п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Слідчим суддею встановлено, що запобігання ризикам переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, а також вчинення нових злочинів становить саме суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства. Цей інтерес має превалююче значення та виправдовує застосування до підозрюваного запобіжного заходу, саме у вигляді тримання під вартою.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На переконання слідчого судді в данному конкретному випадку застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможуть запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.

Виходячи із вищевикладеного та враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - підлягає частковому задоволенню.

При цьому, доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри та відсутності відповідних ризиків, слідчий суддя розцінює як захисно-установчу в суб`єктивно складній, несприятливої для підозрюваного судово-слідчої ситуації та намагання в такий спосіб спотворити реальну картину подій з метою отримання відмови в задоволенні клопотання слідчого.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України в розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України.

Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, суд вважає за необхідне визначити розмір застави відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2026 року, який дорівнює 3 328,00 гривень.

Разом з цим, за змістом ч. 5 ст. 185 КПК Україн, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Повертаючись до питання щодо даних про особу підозрюваного, який є фізичною особою підприємцем та раніше сплатив визначений йому розмір застави при застосованому до нього запобіжному заході у вигляді тримання під вартою в іншому кримінальному провадженні, але належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення під час дії воєнного стану в країні, за які йому пред`явлено нову підозру, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, що не суперечуватиме положенням ч. 5 ст. 182 КПК України.

В силу ч. 3 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-184,193-194, 196, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчої СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 06 січня 2026 року до 06 березня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 665600 (шістсот шістдесять п`ять тисячі шістсот) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самими підозрюваним так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).

Підозрюваний або заставодавці мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442, призначення платежу: за кого (ПІБ) та номер справи.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого та суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв`язку з реалізацією завдань кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту м. Дніпро, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування із визначеними слідчим або прокурором свідками;

- здати на зберігання у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

У задоволенні клопотань підозрюваного ОСОБА_5 та його захисників про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Строк дії ухвали визначити до 06 березня 2026 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1