Рішення № 133127445, 07.01.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6420/24

Провадження № 2/639/172/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

за участю представника позивача адвоката Микитюка В.О.,

представника відповідача адвоката Кравченка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/6420/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

установив:

З позовною заявою до Жовтневого районного суду м. Харкова (після перейменування Новобаварський районний суд міста Харкова) звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача: 63440,71 грн різниці між фактичним розміром збитків (вартістю відновлювального ремонту) та страховим відшкодуванням; 10000,00 грн моральної шкоди, а також судові витрати.

Позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 30.09.2024 та підписана представником позивача адвокатом Микитюком Василем Олександровичем, який діє на підставі ордеру (том 1 а.с.6).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.01.2024 о 18-30 годині за адресою: м. Харків, перехрестя вул. Полтавський Шлях та вул. Переможців сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме, зіткнення транспортного засобу «Volkswagen ID.4 Crozz» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Subaru Legacy» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 639/432/24 від 09.02.2024, яка набрала законної сили 20.02.2024, встановлено вину ОСОБА_2 у зазначеній ДТП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 218730275 в ТДВ «СГ «Оберіг». Страховик виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 54238,00 грн, що підтверджується скрін-шотом про зарахування коштів на рахунок позивача. Висновком експерта №00924 від 14.05.2024 за результатами транспортної товарознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Subaru Legacy д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.01.2024, визначена у розмірі 117678,71 грн. Позивач вказав, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а решту безпосередній винуватець. Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням внаслідок ДТП автомобіля, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з відповідача, як винуватця ДТП на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 63440,71 грн (117678,71 54238,00). Позивач посилався на норми статей 1166, 1188, 1194 ЦК України; правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15, у постанові Верховного Суду № 755/7666/19 від 15.10.2024.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн позивач зазначив, що пошкодження належного позивачу майна викликало у останнього душевні страждання, пошкодження транспортного засобу потягло за собою тривалу зміну усталеного способу та ритму життя (незручності щодо пересування, переживання, очікування огляду та транспортної товарознавчої експертизи. Позовна заява містить попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, у розмірі 34000,00 грн, які складаються з: 4000,00 грн витрати на проведення транспортної товарознавчої експертизи; 30000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

04.10.2024 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання (том 1 а.с.45-46).

28.10.2024 ухвалою суду відкладено судовий розгляд справи за клопотанням представника позивача ОСОБА_3 та заявою представника відповідача адвоката Кравченка С.М., який діє на підставі ордеру (том 1 а.с.53-58,60).

26.11.2024 суд постановив ухвалу про залучення до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», судове засідання відкладено, продовжено строк судового провадження (том 1 а.с.75).

23.12.2024 суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача Кравченка С.М. про призначення повторної судової транспортної товарознавчої експертизи; та про призначення у справі додаткової судової транспортної товарознавчої експертизи, проведення якої доручив експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (том 1 а.с.91-96, 102-105).

22.01.2025 до суду від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів (вихідних даних), необхідних для проведення транспортно-товарознавчої експертизи № 331 (том 1 а.с.115-116).

23.01.2025 ухвалою суду провадження у справі поновлено у зв`язку з виниклою необхідністю щодо вирішення вказаного клопотання експерта, призначено судове засідання (том 1 а.с.118).

19.02.2025 суд на місці постановив ухвалу про долучення до матеріалів справи подану 18.02.2025 представником відповідача копію квитанції про сплату рахунку за проведення експертизи (том 1 а.с.133-135,137-139).

19.02.2025 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання старшого судового експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Бочарова С.М. про надання додаткових матеріалів (вихідних даних), необхідних для проведення транспортно-товарознавчої експертизи № 331. Зобов`язано позивача ОСОБА_1 для проведення призначеної за ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.12.2024 додаткової судової транспортної товарознавчої експертизи, надати до Жовтневого районного суду м. Харкова в строк до 28 лютого 2025 року такі додаткові матеріали (вихідні данні), необхідні для проведення транспортно-товарознавчої експертизи № 331: повну розбірливу для читання копію свідоцтва про реєстрацію автомобіля «Subaru Legacy» д.н.з. НОМЕР_2 або дані з відповідних реєстрів органів державної влади; кольорові фотознімки пошкодженого автомобіля «Subaru Legacy» д.н.з. НОМЕР_2 в повному обсязі на електронному носії з вказанням ступеню, об`єму, площі та характеру пошкоджень складових автомобіля; перелік пошкоджень автомобіля «Subaru Legacy» д.н.з. НОМЕР_2 з обов`язковим зазначенням характеру та обсягу складових КТЗ від ДТП, яка відбулася 04.01.2024 та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ до ДТП, що розглядається, а саме, дані щодо технічного стану КТЗ, який підлягає дослідженню, станом на дату дослідження; дані щодо комплектності та укомплектованості КТЗ, величини пробігу, наявності аварійних чи інших пошкоджень, пошкоджень ЛФП, забруднення оббивок салону та сидінь, наявність слідів відновлювального ремонту на складових КТЗ, наявність підтікання робочих рідин тощо (том 1 а.с.141-142).

03.03.2025 суд на місці постановив ухвалу про долучення до матеріалів справи надані 27.02.2025 представником позивача додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи (том 1 а.с.153-215).

03.03.2025 суд постановив ухвалу про надіслання цивільної справи № 639/6420/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» для проведення додаткової судової транспортної товарознавчої експертизи, призначеної за ухвалою суду від 23.12.2024. Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи (том 1 а.с.217-218).

27.11.2025 до суду від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» надійшов висновок експерта № 331 від 19.11.2025 за результатами проведення додаткової судової транспортно-товарознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 639/6420/24 разом з матеріалами цивільної справи (том 1 а.с.232-247).

04.12.2025 суд постановив ухвалу про поновлення провадження у справі та призначення справи до судового розгляду (том 1 а.с.249).

В судовому засіданні представник позивача адвокат Микитюк В.О. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві. Заявив, що ліміт страхової відповідальності Страхової компанії за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача становила 160000,00 грн.

Представник відповідача адвокат Кравченко С.М. проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ліміт страхової відповідальності страхової компанії за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача становила 150000,00 грн на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, а отже відшкодувати завдану позивачу матеріальну шкоду має страховик. Зазначив, що за полісом відповідача франшиза відсутня.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву сторона відповідача не подавала.

Третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України), у судове засідання представник третьої особи не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, пояснення на позовну заяву третя особа не подавала.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Оскільки представництво інтересів сторін в суді здійснюють їх представники адвокати, які присутні у судовому засіданні, діють на підставі ордерів, та повноваження яких не обмежені, суд дійшов висновку, що неявка сторін не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 5,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд установив, що 04.01.2024 о 18-30 годині за адресою: м. Харків, перехрестя вул. Полтавський Шлях та вул. Переможців сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме, зіткнення транспортного засобу «Volkswagen ID.4 Crozz» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Subaru Legacy» д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2 , який порушив вимоги п.2.3 (б), 16.1, 8.7.3. (е) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.02.2024 у справі №639/432/24, яка набрала законної сили 20.02.2024, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави (том 1 а.с.11).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_1 є власником автомобіля «Subaru Legacy», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (том 1 а.с.10).

На час дорожньо-транспортної пригоди (04.01.2024) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «СК «Оберіг» за полісом № 218730275, та ТДВ «СК «Оберіг» згідно зі страховим актом № 47618/1 від 05.06.2024 виплатило 14.06.2024 позивачу страхове відшкодування у розмірі 54238,00 грн шляхом перерахування на банківську картку останнього (том 1 а.с.12,29).

Відповідно до висновку судового експерта Ковтуна М.Є. № 00924 за результатами транспортної товарознавчої експертизи для подання до суду, складеного 14.05.2024 за заявою ОСОБА_1 , сума матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Subaru Legacy», 2012 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.01.2024, складає 62208,60 грн з урахуванням ПДВ на складові частини та матеріали або 54288,84 грн без урахування ПДВ. Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Subaru Legacy, 2012 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.01.2024, складає 117678,71 грн з урахуванням ПДВ на складові частини та матеріали, або 100513,92 грн без урахування ПДВ (том 1 а.с.13-26).

За проведення транспортно-товарознавчого дослідження позивач сплатив 4000,00 грн, що підтверджується копією договору № 10/24 з надання послуг транспортно-товарознавчого дослідження від 06.02.2024 та копією акту прийому-передачі робіт від 14.05.2024 (том 1 а.с.27,28).

Згідно з висновком експерта № 331 за результатами проведення додаткової судової транспортно-товарознавчої експертизи по цивільній справі № 639/6420/24, складеного 19.11.2025 судовим експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Subaru Legacy», 2012 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.01.2024, становить 67164,31 грн (том 1 а.с.233-247).

За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1 статті ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки встановлено статтею 1188 ЦК України, відповідно до положень частини першої якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Спеціальним законом, що встановлює обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (надалі Закон), що діяв на час спірних правовідносин (на час дорожньо-транспортної пригоди та виплати страхового відшкодування).

Відповідно до статей 3, 5 Закону метою такого страхування є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого (статті 9, 22- 31, 35, 36 Закону).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п.36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону визначено, що страховик зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

За положеннями п. 36.6 ст. 36 Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону та статті 1191 Цивільного кодексу України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) відступила від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, та зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц звернула увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2024 року у справі № 712/9328/21 акцентував увагу на тому, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Предметом спору у цій справі є відшкодування моральної шкоди та недостатність, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.

Згідно з пунктами 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.

06 липня 2018 року Верховний Суд у справі 924/675/17 дійшов висновку, що вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Верховний Суд у постанові у справі № 755/7666/19 від 15.10.2020, визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, прийняв за основу ремонтну калькуляцію, використану страховиком при визначенні страхового відшкодування, з яким потерпіла особа погодилась та не оспорювала у встановленому порядку.

Позивачем не надано суду документів, на підставі яких позивачу страхова компанія виплатила страхове відшкодування, та клопотання про витребування таких доказів не заявлялось, а тому суд позбавлений можливості встановити, чи враховувалося при виплаті страхового відшкодування обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, чи проводився страховиком огляд або експертне дослідження пошкодженого транспортного засобу, наявність або відсутність між страховиком та потерпілою особою досягнення згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування.

За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду у справі № 755/7666/19 від 15.10.2020.

Отже суд установив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.01.2024 з вини відповідача, пошкоджено автомобіль позивача.

Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Subaru Legacy», 2012 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.01.2024, згідно з висновком судового експерта Ковтуна М.Є. № 00924 від 14.05.2024 становить: 62208,60 грн (з урахуванням ПДВ) та 54288,84 грн (без урахування ПДВ), а згідно з висновком експерта № 331, складеного 19.11.2025 судовим експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» - 67164,31 грн.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 117678,71 грн (з урахуванням ПДВ) та 100513,92 грн (без урахування ПДВ).

Страховиком ТОВ «Страхова група «Оберіг» здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 54238,00 грн безпосередньо страхувальнику позивачу у справі.

Отже, ПДВ у сумі 17164,79 грн (117678,71 100513,92) не входить до суми страхового відшкодування та може бути повернуто позивачу страховиком після надання відповідних документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту.

Сторона позивача вказала, що ліміт страхового відшкодування за укладеним з відповідачем полісом становив 150000,00 грн, доказів на підтвердження вказаної обставини не надав.

Ліміт страхового відшкодування для шкоди майну за полісами ОСЦПВ (автоцивілка), укладеними у 2023 та у 2024 роках, становив 160 000,00 грн за один страховий випадок (на одного потерпілого).

Позивач про свою незгоду з виплаченою йому сумою страхового відшкодування не заявив.

Враховуючи викладене, наведені приписи закону, суд дійшов висновку, що оскільки страхова компанія сплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 54238,00 грн, меншим, ніж ліміт страхового відшкодування 160000,00 грн, належним відповідачем щодо стягнення матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, у межах ліміту страхового відшкодування, є страховик ТОВ «Страхова група «Оберіг».

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.

Суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Зазначений висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.

Як вище зазначено, суду не надані докази щодо наявності та розміру франшизи, яка має бути сплачена саме страхувальником (за наявності), та клопотання про витребування таких доказів стороною позивача не заявлено.

Сторона відповідача вказала, що франшиза за полісом, яка мала бути сплачена відповідачем, відсутня, доказів на підтвердження вказаної обставини не надала.

За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки встановлена висновком судового експерта Ковтуна М.Є. № 00924 від 14.05.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 100513,92 грн (без урахування ПДВ), а ліміт страхового відшкодування становив 160000,00 грн, що більше ніж вартість відновлювального ремонту, а страхова виплата сплачена безпосередньо страхувальнику, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 63440,00 грн, оскільки в цій частині позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Щодо заявленого до відшкодування розміру моральної шкоди в розмірі 10 000 грн, суд виходить з такого.

За правилами ст.1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).

Відповідно до приписів п.2 постанови №4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:

- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень ;

- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди;

- при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

За змістом п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів з власної ініціативи і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Суд вважає доведеним, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження належного позивачу майна, останньому заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях, пов`язаних тривалим позбавленням можливості користуватися належним йому транспортним засобом, з необхідністю вчинення дій на відновлення свого порушеного права, оскільки в будь-якому випадку дорожньо-транспортна пригода та пошкодження майна призводить до незапланованих майнових втрат та незручностей, стресу та душевних хвилювань, впливає на звичайний уклад життя та потребує додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.

Враховуючи вимоги справедливості, добросовісності та розумності, закріплені у ст. 3 ЦК України, а також конкретні обставини цієї справи, суд дійшов до висновку про відшкодування завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 63440,71 грн суд відмовляє з наведених вище підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача ; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується матеріалами справи (том 1 а.с.44).

Також, за проведення експертного дослідження позивач поніс витрати у розмірі 4000,00 грн (том 1 а.с.27,28).

Доказів про понесення інших витрат станом на час ухвалення судового рішення стороною позивача не подано.

Відповідачем понесені витрати за проведення експертизи у розмірі 9087,40 грн (том 1 а.с.135).

Отже, суд розподіляє судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (13,62%), та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору у розмірі 131,97 грн, витрат за проведення експертного дослідження у розмірі 544,80 грн, та про стягнення з позивача на користь відповідача витрат за проведення додаткової експертизи у розмірі 7849,70 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 14, 76-82, 128, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення 63440 грн 71 коп. різниці між фактичним розміром збитків (вартістю відновлювального ремонту) та страховим відшкодуванням.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 131 (сто тридцять одну) грн 97 коп., та витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 544 (п`ятсот сорок чотири) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за проведення експертизи у розмірі 7849 (сім тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн 70 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ЄДРПОУ 39433769, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14.

Повне рішення складено 07.01.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО