Ухвала суду № 133127323, 06.01.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-3012/11

4-с/212/44/25

У Х В А Л А

06 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Годунової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі, в порядку ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, скаргу ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та скасування арешту майна, заінтересована особа АТ КБ «Приватбанк»

встановив:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Покровського районного суду міста Кривого Рогу із скаргою на бездіяльність державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та скасування арешту майна, заінтересована особа ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк».

В обґрунтування скарги заявник зазначила про те, що під час звернення до нотаріуса вона дізналась про те, що в Єдиному Державному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження, за наявності якого, будь - яка дія щодо розпорядження належним їй майном є неможливою. Заявнику відомо, що згідно рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу по справі №2-3012/11 від 17.01.2012 року на виконанні у Жовтневому відділі державної виконавчої служби перебувало виконання провадження про стягнення з заявника грошових коштів на користь АТ КБ «Приватбанк», але вона заборгованість сплатила, про що наявна довідка, яку заявник отримала 20.11.2025 року. Заявник звернулась до відділу виконавчої служби, надала довідку про відсутність заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» та надала заяву про скасування обтяження - арешту, але отримала засобами поштового зв`язку відповідь від 25.11.2025 року №3784, згідно з якою запис про наявність обтяження №12424909 в Державному реєстрі Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон дійсно обліковується, але ідентифікувати виконавчий документ можливості не має, оскільки виконавче провадження №32396410 (в межах якого було накладено арешт майна заявника) завершено 22.10.2012 року, більш детальну інформацію надати відділ можливості не має, тому що, відповідно до наказу від 25.12.2008 року, №2274/5 «Про затвердження порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» та наказу від 07.06.2017 року №1829/5 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 роки та рекомендовано звернутися до суду. Наразі, через наявність запису про обтяження у вигляді арешту майна, внесеного на підставі відчуження №32396410 від 23 квітня 2012 року, заявник не має можливості вільно розпорядитися належним їй майном.

На підставі викладеного, просила суд визнати неправомірною бездіяльність Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з майна заявника та скасувати арешт, накладений на підставі постанови про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчуження 32296410 від 23 квітня 2012 року, реєстраційний номер обтяження 12424909 від 23 квітня 2012 року стосовно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

29 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» на адресу суду від представника АТ КБ «Приватбанк» надійшли письмові пояснення на скаргу, які були сформовані у системі «Електронний суд» 27 грудня 2025 року, в яких зазначено, що ОСОБА_1 мала перед АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №DN81AR100180276 від 18.02.2008 року в сумі 92438,14 грн, яка була стягнута рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.01.2012 року по справі №2-3012/11. Виконавчий лист, виданий по цій справі, пред`являвся Банком до ВДВС з метою його примусового виконання. Наразі заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором перед АТ КБ «Приватбанк» є повністю погашеною/сплаченою, тому у АТ КБ «Приватбанк» відсутні будь-які заперечення щодо скарги. Просив суд врахувати вищевказані обставини та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Представник скаржника у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд скарги за її відсутності та відсутності скаржника, вимоги скарги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у наданих до суду письмових поясненнях зазначив про відсутність заперечень щодо скарги ОСОБА_1 , у зв`язку із погашенням останньою заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк», просив суд врахувати вищевказані обставини та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Таким чином суд, дослідивши матеріали скарги та оцінивши надані докази у їх сукупності, дійшов такого висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.01.2012 у цивільній справі №2-3012/11 були задоволене позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DN81AR100180276 від 18.02.2008 р. в сумі 92438 грн 14 коп; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 924,38 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120,00 грн. (а.с. 49-51)

Виконавчий лист у вищевказаній справі перебував на примусовому виконанні у Жовтневому відділі державної виконавчої служби м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області, на підставі якого 23.04.2012 року було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості. (а.с. 54)

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2016 року задоволено заяву ПАТ КБ «Приватбанк» та видано останньому дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DN81AR100180276 від 18.02.2008 р. в сумі 92438,14 грн. (а.с. 59-60)

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 листопада 2025 року за №451526392, в Єдиному Державному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження: тип обтяження - арешт нерухомого , реєстраційний номер обтяження 12424909; зареєстровано: 23 квітня 2012 року №12424909, реєстратором Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, 32296410, 23.04.2012, Державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції - Снігур А.Л., В-11, 1112/12; об?єкт обтяження - невизначене майно, все нерухоме майно; власник - ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; обтяжувач - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, код 34545918; заявник Жовтневий відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції. (а.с. 68)

Згідно з відповіддю Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 25.11.2025 №3784, запис про наявність обтяження №12424909 обліковується в Державному реєстрі Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон, але ідентифікувати виконавчий документ можливості не має, оскільки виконавче провадження №32296410 (в межах якого було накладено арешт майна заявника) завершено 22.10.2012 року, більш детальну інформацію надати відділ можливості не має, тому що, відповідно до наказу від 25.12.2008 року, № 2274/5 «Про затвердження порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» та наказу від 07.06.2017 року №1829/5« Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 (три) роки та рекомендовано звернутися до суду задля захисту порушених прав щодо скасування заходів примусового виконання державним виконавцем. (а.с. 71)

На підтвердження виконання зобов`язань перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором №DN81AR100180276 від 18.02.2008 року та погашення боргу скаржником надано до суду копію довідки АТ КБ «Приватбанк», згідно з якою, станом на 20.11.2025 у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк». (а.с. 72)

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Також у пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57,58 Закону України «Про виконавче провадження».

В постанові Верховного Суду від 20.06.2018р. по справі № 210/1072/15-ц боржник, звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в результаті чого останнього зобов`язано провести виконавчі дії по зняттю арештів з нерухомого майна та грошових коштів.

З позиції Верховного Суду вбачається, що сторона виконавчого провадження (боржник) у разі порушення його прав чи інтересів має право звертатися до суду саме зі скаргою на бездіяльність виконавчої служби щодо зняття арештів та інших вжитих нею заходів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон), в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляд

Виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами (ч. 2 ст. 17 Закону).

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, є письмова заява стягувача.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 4 ст. 47 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем

накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2 ст. 50 Закону).

Статтею 60 Закону визначені виключні підстави зняття арешту з майна боржника за виконавчим провадженням.

Також відповідно до п. 3.17. Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Судом встановлено, що стягувач АТ КБ «Приватбанк» підтвердив повне виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором №DN81AR100180276 від 18.02.2008 року та повне погашення боргу останньою.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправні позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч.1ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що на теперішній час стягувач АТ КБ «Приватбанк» за виконавчим листом, виданим у цивільній справі № 2-3012/11, підтвердив повне виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором №DN81AR100180276 від 18.02.2008 року та повне погашення боргу останньою, жодних претензій не має, не зняття арешту з майна ОСОБА_1 порушує її право власності, суд приходить до висновку про задоволення скарги останньої у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210,260, 261,447-453 ЦПК України,-

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та скасування арешту майна, заінтересована особа АТ КБ «Приватбанк» - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з майна заявника.

Скасувати арешт, накладений на підставі постанови про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчуження від 23 квітня 2012 року у виконавчому провадженні №32296410, реєстраційний номер обтяження 12424909 від 23 квітня 2012 року стосовно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06 січня 2025 року.

Суддя О. Н. Борис