Ухвала суду № 133123268, 30.12.2025, Миронівський районний суд Київської області

30.12.2025

Єдиний унікальний № 371/1105/18

провадження № 1-кп/371/6/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 року м. Миронівка

ЄУН 371/1105/18

Провадження № 1-кп/371/6/25

Миронівський районний суд Київської області у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 32017110000000052, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 209 КК України, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32017110000000052 складено за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 209, частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212, частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366 КК України.

30 грудня 2025 року за клопотанням сторони захисту кримінальне провадження № 32017110000000052, в частині обвинувачення ОСОБА_5 за частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212, частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366 КК України, закрито.

Судом поставлено на обговорення учасників кримінального провадження питання щодо наявності чи відсутності перешкод для призначення судового розгляду в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 209 КК України.

Прокурор вважала за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження, оскільки кримінальне провадження підсудне Миронівському районному суду Київської області, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог статті 291 КПК України, відсутні підстави для закриття кримінального провадження, передбачені пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

Мотиви клопотання є такими.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII виключено розділ з Податкового кодексу України, що визначав статус податкової міліції.

Це означає, що на сьогодні немає правових підстав для діяльності податкової міліції, оскільки у неї немає законних прав та визначених законом повноважень, а досудове розслідування у кримінальному провадженні після 01 січня 2017 року здійснював неуповноважений орган.

Отже, обвинувальний акт від 29 серпня 2018 не відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 38, частини першої статті 291 КПК України.

Крім того, допущено ряд порушень при виконанні вимог статті 290 КПК України.

В період часу з листопада 2017 року заступник начальника ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_6 , без відповідного доручення прокурора, проте на виконання вимог статті 290 КПК України, здійснював відкриття матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 32017110000000052 стороні захисту.

В ході ознайомлення з матеріалами досудового розслідування вказаного кримінального провадження було виявлено, що вказані матеріали надаються стороні захисту в томах, прошитих нитками без опису, нумерації і опечатування, які б унеможливили зміну змісту матеріалів кримінального провадження. Описи матеріалів кримінального провадження не містять вказівки на номер тому, зміст якого вони описують, а частина документів і процесуальних рішень не містить підпису посадової особи.

Сторона захисту не була впевнена, що заступник начальника ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_6 надав всі матеріали досудового розслідування даного кримінального провадження, тому протягом листопада 2017 серпня 2018, на підставі пункту 15 частини третьої статті 42, статті 290 КПК України, захисники неодноразово зверталися до прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами ДФС прокуратури Київської області ОСОБА_7 та слідчого ОСОБА_6 з клопотаннями про надання копій процесуальних документів у кримінальному провадженні № 32017110000000052, надання доступу до приміщень, надання інформації щодо відомостей, які не будуть розголошені під час судового розгляду, матеріали, які можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості підозрюваного, надання доступу до речових доказів.

Проте, жодних відомостей про результати розгляду вказаних клопотань захисники не мають, засвідчених копій процесуальних документів з даного кримінального провадження ні захисники, ні обвинувачений не отримали, що унеможливлює здійснення ефективного захисту ОСОБА_5 від пред`явленого обвинувачення.

Всупереч пункту 5 частини другої статті 291 КПК України, в обвинувальному акті: 1) не конкретизуються фактичні обставини кримінального правопорушення щодо підзахисного, які прокурор та слідчий вважають встановленими, а також 2) відсутній такий важливий елемент, як формулювання обвинувачення. Замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є неприпустимим.

Також, твердження прокурора та констатація певних подій не повинна порушувати принципу презумпції невинуватості обвинуваченої особи. Натомість, в обвинувальному акті щодо обвинуваченого переписаний зміст повідомлення про підозру. Слово «невстановлено» повторюється в тексті обвинувального акта 7 разів.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини (жодного слова у обвинувальному акті), мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості ( про це жодної вказівки), тощо.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист, грубо порушує право на захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.

У кримінальному провадженні формулювання обвинувачення є неконкретним і не дає можливості суду для постановлення будь-якого законного вироку, бо обвинувачення не містить елементів складу злочину. Розгляд кримінального провадження без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.

Згідно з частиною першою статті 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Частина третя цієї статті встановлює, що обвинувальний акт має містити такі відомості: обвинувальний акт підписується прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Це означає, що у разі складання обвинувального акта слідчим, його підписує на титульній сторінці один раз прокурор, який його затвердив. Підпису цього документа на останній сторінці не вимагається. Але якщо обвинувальний акт складений лише прокурором, тоді він ним підписується на останній сторінці і не затверджується та не підписується на першій сторінці. В порушення цих правил, прокурор двічі підписав обвинувальний акт, хоча мав це зробити лише один раз після його затвердження.

Крім того, у обвинувальному акті зазначені не повні дані щодо обвинуваченого, зокрема, в місці проживання обвинуваченого не зазначений індекс.

В порушення вимог пункту 8 частини другої статті 291 КПК України в обвинувальному акті витрати на залучення експерта безпідставно подаються без конкретизації вартості експертиз Таким чином підзахисний позбавлений права на захист, бо не повідомлений у обвинувальному акті щодо конкретних коштів, витрачених на експертизи.

В тексті обвинувального акта зазначено про додатки у виді розписок про отримання акта і реєстру, але розписка про отримання акта і реєстру жодним учасником кримінального провадження не була надана. Обвинувальний акт не скріплений прокурором печаткою юридичної особи.

Як підсумок: обвинувальний акт не відповідає вимогам статті 291 КПК України через відсутність формулювання обвинувачення та не розкриття характеру дій обвинуваченого та суті злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується; фактично обвинувальний акт був вручений захиснику не прокурором, а слідчим; обвинувальний акт не набув статусу офіційного документу, тому що на ньому не має печатки установи; в порушення статті 290 КПК України захиснику не відкриті матеріали кримінального провадження, що унеможливлює реалізацію захисником своїх прав та повноважень; повноваження прокурора належним чином не підтверджені.

Обвинувальний акт не відповідає вимогам статті 291 КПК України як по формі, так і за змістом; ствердження прокурором як встановленого факту, що обвинувачений вчинив злочин, є порушенням презумпції невинуватості; відсутність формулювання обвинувачення є підставою для висновку про ненабуття підозрюваним статусу обвинуваченого.

Доданий до обвинувального акта реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам частини другої статті 109 КПК України.

Реєстр частково (у 49 випадках) не містить відомостей про час проведення процесуальних дій, а лише про дату; в реєстрі відсутня інформація про складення обвинувального акта; аркуші реєстру матеріалів досудового розслідування не пронумеровані; необґрунтовано вказується на отримання розписок від захисників; зазначені не всі прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення.

Недоліки обвинувального акта не можна усунути під час судового розгляду, а відсутнім в реєстрі матеріалів досудового розслідування рішенням та діям суд не може дати оцінку з точки зору належності і допустимості під час винесення остаточного рішення у справі.

Призначення судового розгляду за наявності викладених вище недоліків і порушень закону з їх усуненням прокурором на наступних стадіях провадження законом не передбачено.

Повернення перевіреного судом обвинувального акта разом з додатками прокурору буде відповідати вимогам статті 2 КПК України, за якою «завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».

Обвинувачений підтримав клопотання захисника.

Прокурор заперечила проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, посилаючись на необґрунтованість наведених захисником мотивів, вказала, що обвинувальний акт відповідає вимогам, які встановлені кримінальним процесуальним законодавством до його змісту.

Заслухавши клопотання та думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з таких мотивів.

Згідно з частиною четвертою статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим статті 291 КПК України.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя. Тож саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (частина перша статті 337 КПК України).

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Тобто, виключною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам закону, а саме наявність таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Оскільки пункт 3 частини третьої статті 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).

За змістом вищевказаної норми для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. Таким чином, з урахуванням задач підготовчого провадження, суд здійснює перевірку обвинувального акта на наявність невідповідності кримінальному процесуальному закону, яка б перешкоджала призначенню судового розгляду.

У статті 291 КПК України встановлено процесуальний порядок складення обвинувального акта у кримінальному провадженні, викладено ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначено ті процесуальні документи, що в обов`язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акта.

Частиною другою статті 291 КПК України закріплено, що обвинувальний акт повинен містити : 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу.

За змістом частини четвертої статті 291 КПК України, до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється (ч. 4 ст. 291 КПК України).

Встановлено, що обвинувальний акт, складений відносно ОСОБА_5 , не містить таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд в частині його обвинувачення за частиною першою статті 209 КК України.

Відповідно до частини четвертої статті 110 та пункту 5 частини другої статті 291 КПК України, визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій (стаття 22 КПК України). Отже, прокурор як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені правової кваліфікації кримінального правопорушення та доведенні її обґрунтованості у змагальному судовому процесі.

Таким чином, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.

Із наданого суду обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування, не вбачається суттєвих та очевидних підстав для його повернення прокурору.

Зі змісту обвинувального акта, складеного у кримінальному провадженні за ознаками вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 209 КК України, вбачається, що він містить у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що відповідає вимогам статті 291 КПК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо.

Більше того, суд позбавлений можливості перевірити правильність викладу фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення на цьому етапі, оскільки вимогами частини четвертої статті 291 КПК України (якою заборонено до початку судового розгляду надавати суду інші документи, крім обвинувального акту та додатків до нього), для перевірки обвинувального акта на відповідність вимогам КПК у розпорядженні суду на стадії підготовчого судового провадження фактично є лише сам обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Доводи захисника обвинуваченого щодо того, що обвинувальний акт не містить чіткого формулювання обвинувачення, у ньому не розкрито характер дій обвинуваченого та суті злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, фактично не конкретизовано об`єктивну сторону вчинення злочину, не дотримано вимоги статті 290 КПК України, тому є сумніви, що сторона захисту ознайомилася з усіма доказами, судом приймаються до уваги, у той же час такі доводи є передчасними, оскільки вони не перешкоджають призначенню обвинувального акта до судового розгляду та підлягають перевірці судом відповідними доказами під час судового розгляду, тобто вирішення зазначених в клопотанні питань виходить за межі підготовчого судового засідання та не ґрунтується на вимогах статей 314, 315 КПК України.

Відповідно до статей 314, 315 КПК України, на стадії підготовчого судового засідання суд не уповноважений здійснювати дослідження та оцінку доказів. Така оцінка надається судом лише після дослідження доказів у ході судового розгляду в порядку, визначеному статтями 89, 94 КПК України.

З огляду на специфіку завдань та цілей підготовчого судового засідання, в межах цієї стадії суд позбавлений можливості не лише досліджувати докази, надавати їм оцінку з точки зору їх допустимості та/або достовірності, а й робити висновки щодо законності чи незаконності дій, бездіяльності чи рішень, прийнятих на досудовому розслідуванні.

В частині мотивів захисника про здійснення досудового розслідування неуповноваженими особами суд зазначає, що такі доводи також зводяться до необхідності надання судом оцінки діям та рішенням представників сторони обвинувачення, в тому числі, з точки зору їх законності, у зв`язку з порушеннями норм кримінального процесуального законодавства які, на думку захисту, були допущенні при їх прийнятті.

Суд наголошує, що критеріями допустимості доказів в ході судового розгляду є, зокрема, належне джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тому, здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Поряд з цим, з огляду на специфіку завдань та цілей підготовчого судового засідання, в межах цієї стадії суд позбавлений можливості не лише досліджувати докази, надавати їм оцінку з точки зору їх допустимості та/або достовірності, а й робити висновки щодо законності чи незаконності дій, бездіяльності чи рішень, прийнятих на досудовому розслідуванні.

У частині третій статті 291 КПК України містяться вимоги щодо посвідчення обвинувального акта виключно шляхом підпису слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Жодних додаткових вимог щодо посвідчення обвинувального акта у статті 291 КПК України не зазначено.

Позиція щодо необхідності посвідчення обвинувального акта гербовою печаткою базується на необхідності додержання вимог щодо реквізитів офіційного документу.

Складений у кримінальному провадженні обвинувальний акт містить гербову печатку органу прокуратури, незважаючи на відсутність вимог до посвідчення обвинувального акта печаткою та мотиви клопотання.

Обвинувальний акт також містить анкетні відомості обвинуваченого. Під час встановлення анкетних даних у підготовчому судовому засіданні може з`ясуватися невідповідність інформації, зазначеної в обвинувальному акті. Помилки, неточності, чи неповні відомості щодо обвинуваченого не є перешкодою для призначення судового розгляду. Невідповідності в анкетних відомостях обвинуваченого можуть бути уточнені під час судового розгляду.

Відповідно до вимог статті 293 КПК України водночас з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику.

До обвинувального акта додано розписку про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, за змістом якої обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 від підписання розписки відмовилися. Факт відмови підтверджено підписами двох понятих, слідчого та прокурора.

Щодо наявності недоліків в реєстрі матеріалів досудового розслідування суд зазначає, що відповідно до наведеного пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт.

Додатки до обвинувального акта, визначені частиною четвертою статті 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акту прокурору.

Обвинувальний акт містить всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законом, повністю відповідає вимогам статті 291 КПК України, тому правові підстави для його повернення прокурору, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України, відсутні.

Необґрунтоване повернення обвинувального акту прокурору тягне за собою порушення вимог статті 6 Європейської конвенції з прав людини, яка передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість висунутого обвинувачення, а також вимоги частини п`ятої статті 28 КПК України, згідно з якими кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Керуючись статтями 291, 314 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 32017110000000052, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 209, частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212, частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя ОСОБА_1