Ухвала суду № 133123257, 30.12.2025, Миронівський районний суд Київської області

30.12.2025

Єдиний унікальний № 371/1105/18

провадження № 1-кп/371/6/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 року м. Миронівка

ЄУН 371/1105/18

Провадження № 1-кп/371/6/25

Миронівський районний суд Київської області у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження № 32017110000000052, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 209, частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212, частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні за попередньою змовою групою осіб пособництва у підробці документів; пособництві в ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених в установленому законом порядку, вчиненому службовою особою підприємства, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах; легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто вчиненні фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння; у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесенні в них завідомо неправдивих відомостей.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковано за частиною першою статті 209, частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212, частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366 КК України,

За встановленими обставинами кримінальних правопорушень, компанія «Apolineja OU» зареєстрована 05 грудня 2011 року в Республіці Естонія, за юридичною адресою: Pam mnt 130-38, 11317, Tallin linn, Harju maakond.

У 2013 році ОСОБА_6 був призначений на посаду директора компанії «Apolineja OU», в обов`язки якого входить: виконувати функції і зобов`язання, які покладаються на нього чинним законодавством та Статутом компанії, розпоряджатись майном та коштами компанії.

ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді директора компанії «Apolineja OU», у зв`язку з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на займаній посаді, розпоряджаючись майном та фінансами вказаного підприємства, тобто будучи службовою особою підприємства, діючи умисно, протиправно, за попередньою змовою групою осіб, сприяв директору ТОВ «Міранда» (код ЄДР 19403580, яке перебуває на податковому обліку у Миронівському відділі Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та зареєстроване за адресою: місто Миронівка, вулиця Захарченка, 56) в ухиленні від сплати податків, шляхом підроблення документів компанії «Apolineja OU» за попередньою змовою групою осіб з невстановленими слідством особами, з метою одержання економічної вигоди, тим самим вчинив легалізацію коштів, отриманих протиправним шляхом, за наведених нижче обставин та склав завідомо неправдиві офіційні документи компанії «Apolineja OU», до яких вніс завідомо неправдиві відомості.

Встановлено, що директор ТОВ «Міранда» 02 грудня 2015 року, у невстановлені слідством часі та місці, здійснив підписання договору № 2015/145 із ОСОБА_7 , представником ПРООН, згідно якого ТОВ «Міранда» зобов`язується розробити програмне забезпечення для системи електронного декларування в Україні.

На виконання умов договору № 2015/145 від 02 грудня 2015 року, укладеного між ТОВ «Міранда» та ПРООН, 21 грудня 2015 року, 14 березня 2016 року та 24 травня 2016 року (згідно даних огляду руху коштів по банківському рахунку ТОВ «Міранда», відкритого у AT «Укрексімбанк» № НОМЕР_1 ) ПРООН на банківський рахунок ТОВ «Міранда», відкритий для даного підприємства у AT «Укрексімбанк» № НОМЕР_1 , перераховано кошти в сумі 2941005 грн, які мали бути виплачені особам, які фактично виконували роботи з розробки програмного забезпечення системи електронного декларування в Україні та які визначені у пункті 2 даного договору: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Директор ТОВ «Міранда» 12 жовтня 2015 року, у невстановлені слідством часі та місці, здійснив підписання договору поставки товару № UA1-2015-277 із Манфреда Профазі, Головою представництва Міжнародної організації з міграції, згідно якого ТОВ «Міранда» зобов`язується надати MOM IT обладнання, програмне забезпечення, послуги щодо його встановлення та підтримки в рамках виконання проекту міжнародної технічної допомоги, що фінансується Європейським Союзом «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб постраждалого населення в Україні».

На виконання умов цього договору, згідно платіжного доручення № 14963 від 11 березня 2016 року на рахунок ТОВ «Міранда» № 260000014059709, відкритий у AT «Укрексімбанк», від МОМ надійшли кошти в сумі 257558,48 дол. США, які мали бути виплачені особам, які фактично виконували роботи з розробки IT обладнання, програмного забезпечення, послуг щодо його встановлення та підтримки в рамках виконання проекту міжнародної технічної допомоги, що фінансується Європейським Союзом «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб постраждалого населення в Україні», тобто мали бути виплачені ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 .

Діючи в порушення вимог даних договорів № 2015/145 від 02 грудня 2015 року та № UA1-2015-277 від 12 жовтня 2015 року, достовірно знаючи, що роботи щодо розробки програмного забезпечення для системи електронного декларування в Україні та роботи щодо розробки IT обладнання, програмного забезпечення та послуг щодо його встановлення та підтримки в рамках виконання проекту міжнародної технічної допомоги, що фінансується Європейським Союзом «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб постраждалого населення в Україні», виконані фізичними особами ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ), а не компанією «Apolineja OU», переслідуючи злочинний умисел, спрямований на ухилення від сплати податків у значних розмірах, директор ТОВ «Міранда» вступив у злочинну змову з ОСОБА_5

ОСОБА_5 , реалізуючи спільний із директором ТОВ «Міранда» злочинний умисел, вчинив пособництво в ухиленні від сплати податків у значних розмірах шляхом надання директору банківських реквізитів компанії «Apolineja OU», на підставі чого останній здійснив перерахування отриманих від ПРООН та МОМ коштів із розрахункового рахунку ТОВ «Міранда» на розрахунковий рахунок компанії «Apolineja OU» згідно платіжних доручень в іноземній валюті: № 28 від 22 квітня 2016 року у сумі 4611,72 дол. США, № 39 від 26 вересня 2016 року в сумі 36400 дол. США, № 20 від 12 березня 2016 року в сумі 49560 дол. США, № 27 від 13 квітня 2016 року в сумі 43388,28 дол. США.

За таких обставин, шляхом безпідставного документального оформлення господарських операцій з одержання ТОВ «Міранда» послуг від компанії «Apolineja OU», ТОВ «Міранда» незаконно сформовано валові витрати та податковий кредит.

ОСОБА_5 , з метою уникнення відповідальності, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, достовірно знаючи, що роботи щодо розробки програмного забезпечення для системи електронного декларування в Україні компанією «Apolineja OU» не виконувалися, створюючи видимість документального оформлення господарських операцій щодо виконання таких робіт, вчинив пособництво невстановленим слідством особам у підробленні договору № SD031215 від 03 грудня 2015 року щодо виконання даних робіт компанією «Apolineja OU» та актів приймання-здавання щодо поставки робіт для ТОВ «Міранада» від компанії «Apolineja OU» (№ 01 від 24 лютого 2016 року, № 02 від 01 березня 2016 року, № 03 від 16 березня 2016 року), а саме шляхом надання завідомо неправдивих відомостей (у частині що стосується кількісних, якісних показників робіт, які нібито виконувалися компанією «Apolineja OU», дат виконання даних робіт та сум вартості даних робіт, а також банківські реквізити компанії «Apolineja OU» з метою перерахування коштів на такі), що вносились до цих документів, а також забезпечив їх підписання невстановленими слідством особами від свого імені, після чого посвідчив печаткою компанії «Apolineja OU».

Продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, ОСОБА_5 , з метою уникнення відповідальності, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, достовірно знаючи, що роботи щодо розробки IT обладнання, програмного забезпечення та послуг щодо його встановлення та підтримки в рамках виконання проекту міжнародної технічної допомоги, що фінансується Європейським Союзом «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб постраждалого населення в Україні» компанією «Apolineja OU» не виконувалися, створюючи видимість документального оформлення господарських операцій щодо виконання таких робіт компанією «Apolineja OU», вчинив пособництво у підробці договорів № SD201015 від 20 жовтня 2015 року та № SD221015 від 22 жовтня 2015 року щодо виконання даних робіт компанією «Apolineja OU» та актів приймання-здавання щодо поставки робіт для ТОВ «Міранада» від компанії «Apolineja OU» (на виконання договору № SD201015 від 20 жовтня 2015 року - №01 від 02 листопада 2015 року, №02 від 20 листопада 2015 року, № 03 від 18 грудня 2015 року, № 04 від 18 грудня 2015 року, № 05 від 29 січня 2016 року та № 06 від 12 лютого 2016 року та на виконання договору № SD221015 від 22 жовтня 2015 року - № 01 від 19 січня 2016 року, № 02 від 27 січня 2016 року, № 03 від 05 лютого 2016 року, № 04 від 11 лютого 2016 року), шляхом надання завідомо неправдивих відомостей (у частині що стосується кількісних, якісних показників робіт, які нібито виконувалися компанією «Apolineja OU», дат виконання даних робіт та сум вартості даних робіт, а також банківські реквізити компанії «Apolineja OU» з метою перерахування коштів на такі), що вносились до цих документів, а також забезпечив їх підписання невстановленими слідством особами від свого імені, після чого посвідчив печаткою компанії «Apolineja OU».

Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковано як вчинене за попередньою змовою групою осіб пособництво у підробці документів, тобто злочин, передбачений частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358 КК України.

В подальшому, директор ТОВ «Міранда», реалізовуючи спільний із ОСОБА_5 протиправний умисел, направлений на ухилення від сплати податків ТОВ «Міранда», використовуючи перелічені вище документи, до яких внесено завідомо неправдиві відомості, діючи в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), шляхом безпідставного документального оформлення господарських операцій з одержання ТОВ «Міранда» послуг від компанії «Apolineja OU» щодо розробки програмного забезпечення системи електронного декларування в Україні, та щодо розробки IT обладнання, програмного забезпечення та послуг щодо його встановлення та підтримки в рамках виконання проекту міжнародної технічної допомоги, що фінансується Європейським Союзом «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб постраждалого населення в Україні», завищив витрати за 2016 рік на загальну суму 1083074 грн, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування за 2016 рік на загальну суму 1083074 грн.

Продовжуючи реалізовувати спільний із ОСОБА_5 злочинний умисел, направлений на ухилення від сплати податків в значних розмірах, директор ТОВ «Міранда», використовуючи документи, до яких внесено завідомо неправдиві відомості, діючи в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) за рахунок не відображення в доходах безоплатно отриманих ТОВ «Міранда» послуг від фактичних виконавців робіт ( ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ), занизив доходи за 2015 рік у сумі 1135533 грн, за 2016 рік у сумі 2121882 грн, в результаті чого занизив фінансовий результат до оподаткування на загальну суму за 2015 рік у сумі 1135533 грн, за 2016 рік у сумі 2121882 грн, тим самим ухилився від сплати податку на прибуток підприємства за 2015-2016 роки на загальну суму 781288 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 204396 грн та за 2016 рік у сумі 576892 грн.

Також, діючи з метою закінчення спільного із ОСОБА_5 плану, директор ТОВ «Міранда», достовірно знаючи, що роботи з програмного забезпечення та послуг щодо його встановлення та підтримки в рамках виконання проекту міжнародної технічної допомоги, що фінансується Європейським Союзом «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб постраждалого населення в Україні» виконані не компанією «Apolineja OU», а фізичними особами фактичними виконавцями, а також те, що кошти отримані ТОВ «Міранда» (код ЄДР 19403580, яке перебуває на податковому обліку у Миронівському відділі Білоцерківської ОДНІ ТУ ДФС у Київській області та зареєстроване за адресою: місто Миронівка, вулиця Захарченка, 56) від МОМ на виконання Рамкової угоди, не підлягають під застосування податкової пільги та підлягають оподаткуванню за таких умов, діючи в порушення пункту 123.2 статті 123 Податкового Кодексу України, умисно не включив до складу доходів підприємства за 2016 рік кошти в сумі 2635535 грн, в результаті чого занизив фінансовий результат підприємства до оподаткування на загальну суму за 2016 рік у сумі 2635535 грн, та як наслідок ухилився від сплати податків на загальну суму коштів 474396 грн.

Вчинення таких дій кваліфіковано як пособництво в ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених в установленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченогочастиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212 КК України.

Продовжуючи реалізовувати умисел, направлений на отримання економічної вигоди, прямо одержаної та набутої від злочину, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що компанією «Apolineja OU» роботи з розробки програмного забезпечення системи електронного декларування в Україні, та роботи з розробки програмного забезпечення та послуг щодо його встановлення та підтримки в рамках виконання проекту міжнародної технічної допомоги, що фінансується Європейським Союзом «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб постраждалого населення в Україні», не виконувалися, а кошти, що надійшли із розрахункового рахунку № НОМЕР_2 ТОВ «Міранда», відкритого у AT «Укрексімбанк» на рахунок компанії «Apolineja OU» в сумі 133960 дол. США, перераховані на підставі підроблених за попередньою змовою групою осіб з невстановленими слідством особами документів, тобто кошти здобуті злочинним шляхом, спрямовуючи свої злочинні дії на надання походженню даним коштам легального статусу, здійснив фінансові операції з перерахування валютних коштів на рахунки таких компаній:

«Transgate Europa L.P.» № НОМЕР_3 (рахунок відкрито у «Rietumu Banka» (Рига, Латвія) 18 березня 2016 року у сумі 95000 дол. США;

«Hobson Traiding LP» № LV69RTMB000634806126 (рахунок відкрито у «Rietumu Banka») 28 квітня 2016 року 29 квітня 2016 року у сумі 46080 дол. США;

«Water square Co. Ltd» 17 березня 2016 року у сумі 44983 дол. США.

Відповідно до пункту 6 статті 9 Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт, та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму № 2698-IV від 17 листопада 2010 року, кожна Сторона забезпечує можливість засудження з відмивання грошей коли доведено, що майно, про яке в тому числі йдеться і в підпункті «а» пункту 1 цієї статті, тобто що «у випадку умисного вчинення дій перетворення чи передачі майна, з усвідомленням того, що таке майно є доходом, з метою приховування або маскування незаконного походження майна», походило з предикатного злочину, без необхідності точного встановлення якого саме.

У додатку до Конвенції визначено категорії предикатних злочинів до числа яких пунктом «г» віднесено підроблення.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за частиною першою статті 209 КК України як здійснення легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме: вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

У подальшому, з метою уникнення відповідальності, приховання та спотворення речових доказів, зібраних по кримінальному провадженню, ОСОБА_5 , будучи службовою особою - директором компанії «Apolineja OU», діючи умисно, протиправно, в період часу з березня 2016 року до квітня 2017 року, перебуваючи у невстановленому слідством місці, достовірно знаючи, що документи із розробки IT обладнання, програмного забезпечення та надання послуг між ТОВ «Міранда» та компанією «Apolineja OU» раніше підробленні, створюючи видимість документального оформлення господарських операцій щодо виконання таких робіт компанією «Apolineja OU», склав, підписав та завірив печаткою компанії «Apolineja OU» такі документи як: договір № SD031215 від 03 грудня 2015 року щодо виконання робіт компанією «Apolineja OU», акти приймання-здавання щодо поставки робіт для ТОВ «Міранада» від компанії «Apolineja OU» № 01 від 24 лютого 2016 року, № 02 від 01 березня 2016 року, № 03 від 16 березня 2016 року, договори № SD201015 від 20 жовтня 2015 року та № SD221015 від 22 жовтня 2015 року щодо виконання даних робіт компанією «Apolineja OU» та акти приймання-здавання щодо поставки робіт для ТОВ «Міранада» від компанії «Apolineja OU» на виконання договору № SD201015 від 20 жовтня 2015 року - № 01 від 02 листопада 2015 року, № 02 від 20 листопада 2015 року, № 03 від 18 грудня 2015 року, № 04 від 18 грудня 2015 року, № 05 від 29 січня 2016 року та № 06 від 12 лютого 2016 року та на виконання договору № SD221015 від 22 жовтня 2015 року - № 01 від 19 січня 2016 року, № 02 від 27 січня 2016 року, № 03 від 05 лютого 2016 року, № 04 від 11 лютого 2016 року, які в подальшому підписав та завірив печаткою комапнії «Apolineja OU», тим самим вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості.

Також, ОСОБА_5 , з метою приховування своєї незаконної діяльності супровідним листом від 14 квітня 2017 року до слідчого управління ФР ГУ ДФС у Київській області для врахування при проведенні досудового розслідування, надав зазначені офіційні документи, а саме: договір № SD031215 від 03 грудня 2015 року щодо виконання робіт компанією «Apolineja OU», акти приймання - здавання щодо поставки робіт для ТОВ «Міранада» від компанії «Apolineja OU» (№ 01 від 24 лютого 2016 року, № 02 від 01 березня 2016 року, № 03 від 16 березня 2016 року), договори № SD201015 від 20 жовтня 2015 року та № SD221015 від 22 жовтня 2015 року щодо виконання даних робіт компанією «Apolineja OU», акти приймання-здавання щодо поставки робіт для ТОВ «Міранада» від компанії «Apolineja OU» на виконання договору № SD201015 від 20 жовтня 2015 року - № 01 від 02 листопада 2015 року, № 02 від 20 листопада 2015 року, № 03 від 18 грудня 2015 року, № 04 від 18 грудня 2015 року, № 05 від 29 січня 2016 року та № 06 від 12 лютого 2016 року та на виконання договору № SD221015 від 22 жовтня 2015 року - № 01 від 19 січня 2016 року, № 02 від 27 січня 2016 року, № 03 від 05 лютого 2016 року, № 04 від 11 лютого 2016 року, до яких вніс завідомо неправдиві відомості, підписав та скріпив печаткою компанії «Apolineja OU», які згідно висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №7838/17-33/8639-8656/17-33 від 17 травня 2017 року, створенні пізніше проведених за ними операцій, оскільки завірені такі документи печаткою компанії «Apolineja OU» у квітні 2017 року.

Такі дії кваліфіковано зачастиною першою статті 366 КК України як здійснення службового підроблення шляхом складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесенні до них завідомо неправдивих відомостей.

В ході судового провадження захисник обвинуваченого ОСОБА_4 подав письмове клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого уточнив вимоги клопотання, просив закрити кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 за частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності; за частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212 КК України з підстав втрати чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18 вересня 2019 №1101-ІХ; за частиною першою статті 209 КК України з підстав відсутності предикатного злочину, яким став злочин, передбачений частиною 2 статті 212 КК України, пособництво у вчиненні якого дало підстави кваліфікувати дії обвинуваченого як отримання доходів, що потім стали обєктом іншого злочину легалізації (відмивання) цих злочинних доходів.

Заявлене клопотання повністю підтримав обвинувачений ОСОБА_5 .

Частиною четвертою статті 286 КПК України встановлено, що в разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Прокурор не заперечила проти задоволення клопотання в частині звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності на підставі статті 49 КК України, та за частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212 КК України з підстав втрати чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння. В решті вважає клопотання необгрунтованим.

Розглянувши заявлене клопотання, зясувавши позиції учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

На підставі частини першої статті 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини третьої статті 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав передбачених частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

З системного аналізу норм процесуального законодавства вбачається, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття справи за такою підставою, у разі згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності і виконати вимоги, передбачені статтями 284-288, 314, 315 КПК України.

Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям провадження у справі як під час підготовчого судового засідання, так і під час розгляду справи по суті в загальному порядку, керуючись статтями 12, 49 КК України.

Положеннями статті 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений статтею 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності. Вказана норма обмежує строками давності повноваження держави щодо кримінального переслідування осіб, які вчинили злочини

Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання, виконанні завдань загальної і спеціальної превенції.

Таким чином, згідно приписів вказаної статті, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення від слідства та суду та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового кримінального правопорушення.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року роз`яснено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

По закінченню зазначеного строку, обвинувачений має право заявити відповідне клопотання про закриття кримінального провадження. В такому разі суд, який здійснює судове слідство кримінального провадження буде зобов`язаний закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Верховний суд у постанові від 19 червня 2018 року у справі ЄУН 462/2762/14 зазначив, що за змістом статей 284 - 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Імперативні вимоги закону щодо закриття кримінального провадження підтвердив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к, провадження № 51-1491км19, у постанові від 06 грудня 2021 року у справі № 521/8873/18, провадження № 51-413 кмо 21.

У вказаних справах Суд відзначив, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені частиною першою статті 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); 4) особа до закінчення зазначених у частині першій статті 49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Верховний Суд констатував, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених частиною першою статті 49 КК України, за наявності згоди обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності. На суд покладено імперативний обовязок звільнення особи від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності.

За змістом обвинувального акта, ОСОБА_5 обвинувачується в тому числі за частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366 КК України.

На підставі статті 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до приписів частин третьої-п`ятої статті 12 КК України (у редакції станом на цей час) злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

На підставі статті 12 КК України (в редакції, що діяла до 01 липня 2020 року) залежно від ступеня тяжкості, злочини поділялися на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином невеликої тяжкості визначався злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається, виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин.

На момент вчинення кримінальних правопорушень (2015-2017 роки) діяла редакція частини першої статті 366 КК України, яка передбачала покарання у виді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Зважаючи на те, що норма частини першої статті 366 КК України на момент вчинення кримінального правопорушення передбачала покарання більш м`яке, ніж позбавлення волі, то ці злочини відносились до злочинів невеликої тяжкості. На цей час кримінальне правопорушення віднесено до категорії нетяжких злочинів.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 49 КК України, яка діяла на момент вчинення протиправних дій, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Відповідальність за частиною третьою статті 358 КК України настає у виді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

З огляду на положення статті 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 358 КК України, віднесено до нетяжкого злочину.

На підставі пункту 3 частини першої статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минув строк п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Згідно з відомостями обвинувального акта кримінальні правопорушення, передбачені частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, вчинені не пізніше березня 2016 року; кримінальні правопорушення, передбачені частиною першою статті 366 КК України, вчинені не пізніше квітня 2017 року.

З часу вчинення правопорушень, які кваліфіковано за частиною першою статті 366 КК України, пройшло понад три роки, з часу вчинення правопорушень, які кваліфіковано за частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358 КК України, пройшло понад п`ять років.

Судом встановлено, що від слідства та суду ОСОБА_32 не ухилявся і у даному кримінальному провадженні не мали місця обставини, передбачені частною другою та частиною третьою статті 49 КК України, які б зупиняли або переривали перебіг давності.

Наведені обставини вказують на те, що строк притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушень, які кваліфіковано за частиною першою статті 366 КК України, частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358 КК України, закінчився.

Згідно зі статтею 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Докази вчинення ОСОБА_5 нового нетяжкого, тяжкого чи особливо тяжкого злочину відсутні.

Звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України у зв`язку зі спливом строків давності є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту щирого каяття чи визнання вини обвинуваченим.

В судовому засіданні обвинуваченому роз`яснено підставу звільнення від кримінальної відповідальності, що це є не реабілітуюча підстава, а також те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачують, проте він наполягав на задоволенні його клопотання.

Обвинувачений не заперечив проти закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, пояснив, що не ухилявся від слідства і суду та не вчинив нового злочину, вважає наявними підстави для його звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки сплив строк давності, розуміє наслідки закриття кримінального провадження з таких правових підстав.

Судом встановлено, що обвинувачений розуміє права, передбачені частиною третьою статті 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Із клопотання та поведінки обвинуваченого в судовому засіданні вбачається, що він не визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, проте наполягає на закритті кримінального провадження за строками давності без судового розгляду кримінального провадження по суті та постановлення вироку по справі.

Відповідно до положень статті 63 Конституції України та статті 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

З огляду на такі положення закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (статтею 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінальних правопорушень за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення йому судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Згідно з правилами пункту 1 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Враховуючи наведене, наявні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 366 КК України, частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358 КК України та закриття кримінального провадженн в цій частині обвинувачення.

Мотиви суду щодо закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 за частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212 КК України.

На підставі пункту 1-2 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.

Відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України, у редакції від 01 грудня 2022 року, яка діє на цей час, кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння. Підставами для закриття кримінального провадження у випадку втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, є згода на це підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно абзацу 5 частини сьомої статті 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктами 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої статті 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною третьою статті 479-2 КПК України передбачено, що в разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.

Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Зазначений підхід закріплено у частині першгій статті 58 Конституції, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.

Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК України. Згідно із частиною першою цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Положеннями частини першої статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина шоста статті 3 КК України).

Відповідно до примітки до статті 212 КК України (в редакції станом на час події кримінального правопрушення) під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов`язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов`язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов`язкових платежів, які в п`ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Законом України від 18 вересня 2019 року № 101-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», який набув чинності 25 вересня 2019 року, внесено зміни до примітки до статті 212 КК України, зокрема слова «тисячу», «три тисячі» та «п`ять тисяч» замінено відповідно словами «три тисячі», «п`ять тисяч» та «сім тисяч».

Із прийняттям Закону було змінено поняття «значного розміру» як ознаки складу злочину, передбаченого частиною першою статті 212 КК, що призвело до часткової декриміналізації.

Зокрема, цим Законом був збільшений «поріг кримінальної відповідальності» за статтею 212 КК України, тобто збільшені розміри шкоди у вигляді несплачених податків, в результаті спричинення яких настає кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків та визначається ступінь тяжкості цього кримінального правопорушення.

Відповідно до чинної редакції частина перша статті 212 КК охоплює значний розмір, що у 3000 і більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, частина друга цієї статті охоплює великий розмір, що у 5000 і більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Частиною першою статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року визначено перелік способів, за яких нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент вважається таким, що втратив чинність. Серед інших способів законодавець також визначив, втрату чинності нормою, зокрема, якщо суб`єкт правотворчої діяльності прийняв (видав) у встановленому цим Законом порядку рішення про визнання прийнятого (виданого) ним нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що втратив чинність та в інших випадках, визначених законом.

Проаналізувавши вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що законодавець, у порядку визначеному Законом України«Про правотворчу діяльність», хоча і не приймав рішення про визнання не чинною статті 212 КК України, проте в інший спосіб, змінивши норму в частині

поняття «значного розміру» як ознаки складу злочину, передбаченого частиною першою статті 212 КК України, фактично декриміналізував кримінальне правопорушення за статтею 212 КК України, де мінімальна сума ухилення від сплати податків (у значних розмірах) становить менше 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, з прийняттям Закону України №101?IX від 18 вересня 2019 року відбулась часткова декриміналізація ухилення від сплати податків як кримінального правопорушення (стаття 212 КК України). Для настання кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків сума несплачених податків має бути не меншою ніж 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 2015 рік становить 1827000 грн, станом на 2016 рік 2067000 грн.

ОСОБА_5 обвинувачується, в тому числі, у пособництві в ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених в установленому законом порядку, вчиненому службовою особою підприємства, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

За змістом обвинувачення, за попередньою змовою групою осіб мало місце ухилення від сплати податку на прибуток підприємства за 2015-2016 роки на загальну суму 781288 грн, з яких за 2015 рік - 204396 грн, за 2016 рік - 576892 грн. Крім того, мало місце ухилення від сплати податків за 2016 рік на суму 474396 грн.

Чинним законодавством визначено, що для кваліфікації кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної відповідною нормою Податкового кодексу України (підпункт 169.1.1), яка дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (в розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Величина податкової соціальної пільги становила у 2015 році 609 грн, у 2016 році 689 грн.

На час вчинення ОСОБА_5 (2015-2016 роки) інкримінованих йому дій, мінімальна сума ухилення від сплати податків (у значних розмірах) як ознаки злочину, передбаченого частиною першою статті 212 КК, становила становила не менше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на положення Закону № 101-IX, сума несплачених в бюджет податків, що вказана в обвинувальному акті, яка є значним розміром, є меншою від суми, яка дає підстави кваліфікувати дії обвинуваченого за статтею 212 КК України (на момент вчинення інкримінованого правопорушення).

У зв`язку з чим, інкриміноване обвинуваченому у межах кримінального провадження пособництво в ухиленні від сплати податків у значному розмірі на суму до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виходячи із того розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння, законодавцем не віднесено до кримінальних правопорушень, такі діяння не є кримінально караними відповідно до диспозицій частин статті 212 КК України.

Таким чином внесені законодавцем зміни до закону про кримінальну відповідальність, а саме до частини першої статті 212 КК, призвели до декриміналізації діяння, а дія закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 надав згоду на закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212 КК України.

У зв`язку з декриміналізацією діяння у кримінальному провадженні, кваліфікованому за частиною другою статті 212 КК до набрання чинності законом №101-IX, суд не повинен доводити розгляд кримінального провадження до кінця з постановленням виправдувального вироку, а виносить постанову про закриття такого кримінального провадження з підстав набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, учинене особою.

У зв`язку зі зміною поняття «значного розміру» як ознаки складу злочину, передбаченого частиною першою статті 212 КК відповідно до прийнятого Закону №101-IX від 18 вересня 2019 року, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, відпала необхідність і доцільність вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_5 на час скоєння інкримінованого йому діяння складу злочину, передбаченого цією статтею, а також формування правових висновків щодо її застосування.

Такі підстави для закриття кримінального провадження не пов`язані із встановленням фактичних обставин, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов`язані із змінами законодавства про кримінальну відповідальність.

Пособництво в ухиленні від сплати податків у інкримінованому ОСОБА_5 розмірі перестало бути предметом кримінального розгляду.

Звідси випливає, що кримінальне провадження, відкрите стосовно ОСОБА_5 за пособництво в ухиленні від сплати податків у зв`язку зі спричиненням шкоди бюджету, розмір якої не був значним, підлягає закриттю незалежно від того, на якій стадії судового розгляду воно перебуває.

Рішення про закриття кримінального провадження на підставі пуцнкту 4-1 частини першої статті 284 КПК України констатує відсутність караності діяння за змістом нового кримінального закону і, відповідно, не тягне для особи будь-яких кримінально-правових наслідків, навпаки, спрямоване на захист прав цієї особи, а тому, враховуючи, що питання про кримінальну відповідальність за діяння, яке втратило якість злочинності, виключається в принципі, то й кримінальне переслідування відносно підозрюваного, обвинуваченого підлягає припиненню. Тому суд у судовому провадженні не може не відреагувати на зміну державою оцінки певного діяння, і має у процесуальному порядку відреагувати на скасування кримінальної відповідальності за діяння. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 грудня 2019 року в справі №153/1289/18.

З урахуванням наданої обвинуваченим згоди на закриття кримінального провадження, зважаючи на те, що підстави для закриття кримінального провадження не пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, а лише зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження в частині обвинуваченням ОСОБА_5 за частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212 КК України на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із частковою втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

Щодо клопотання про закриття кримінального провадження за частиною першою статті 209 КК України суд зазначає таке.

За частиною першою статті 209 КК України (в редакції станом на час вчинення інкримінованих дій) наставала кримінальна відповідальність за вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Згідно з приміткою до статті 209 КК України, суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.

Предметом цього кримінального правопорушення є кошти та інше майно, одержане внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Наявна необхідність і доцільність вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_5 на час скоєння інкримінованого йому діяння складу злочину, передбаченого частиною першою статті 209 КК України.

Підстави для закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 за частиною першою статті 209 КК України пов`язані із встановленням фактичних обставин, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину.

З огляду на специфіку завдань та цілей підготовчого судового засідання, в межах цієї стадії суд позбавлений можливості досліджувати докази, надавати їм оцінку з точки зору їх допустимості та/або достовірності.

Саме в ході судового розгляду має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

На підставі пункту 2 частини третьої статті 314 КПК України суд позбавлений можливості закрити кримінальне провадження з інших підстав, ніж передбачені пунктами 5 - 8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, клопотання в цій частині не є обгрунтованим.

На підставі статей 3, 5, пункту 2 частини першої статті 49 КК України, керуючись статтею 314, пунктом 4-1 частини першої, частиною другою та сьомою статті 284, статтями 369 372, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.

ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366 КК України, на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Закрити кримінальне провадження № 32017110000000052, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 209, частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212, частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366 КК України, в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366 КК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Закрити кримінальне провадження № 32017110000000052, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2017 року, в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212 КК України, на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із частковою втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18 вересня 2019 №1101-ІХ.

Відмовити у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 209 КК України.

Розгляд кримінального провадження № 32017110000000052, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2017 року, в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 209 КК України, продовжити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд протягом семи діб з дня оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1