Ухвала суду № 133123056, 06.01.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"06" січня 2026 р. Справа № 363/5051/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

до Вишгородського районного суду Київської області із Київського апеляційного суду надійшла вказана вище цивільна справа, яку передано судді для продовження розгляду.

Як убачається із матеріалів справи, 28.08.2025 до Вишгородського районного суду Київської області, подано вказану позовну заяву, у якій прокурор просив витребувати на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації із незаконного володіння:

ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:15:002:0161 площею 0,1 га;

ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:15:002:0160 площею 0,1 га;

ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:15:002:0158 площею 0,1 га;

ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:15:002:0159 площею 0,107 га;

ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:14:140:0168 площею 0,1433 га;

ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:14:140:0169 площею 0,1404 га, та стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Так, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.09.2025 позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області було залишено без руху та надано позивачу строк протягом десяти днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків, про які зазначено у вказаному судовому рішенні, а саме, з урахуванням підстав, пов`язаних із набранням чинності Законом України № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон № 4292-ІХ) та предмету позову у цій справі, позивачу необхідно було надати суду:

оцінку (експертно-грошову оцінку спірних земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви;

документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному законом «Про оцінку земель» і додати до позову вказані документи.

10.09.2025 керівником Вишгородської окружної прокуратури Київської області подано до суду заяву, яка за своїм змістом є письмовими поясненнями щодо невиконання вимог ухвали суду від 05.09.2025 про залишення позову без руху.

Дослідивши зміст вказаної заяви, суд дійшов висновку, що позивачем, всупереч вимог, визначених ухвалою суду від 05.09.2025, недоліки не усунуто, у зв`язку з чим, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11.09.2025 позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння, вважав неподаною та повернуто позивачу.

Так, постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2025 задоволеноапеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області та скасовано ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 11.09.2025, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як убачається із матеріалів справи, після постановлення Вишгородським районним судом Київської області ухвали від 11.09.2025, супровідним листом від 11.09.2025 позовну заяву з доданими до неї матеріалами було повернуто позивачу керівнику Вишгородської окружної прокуратури Київської області.

А тому, з урахуванням положень статей 175, 177 ЦПК України, позивачу необхідно надати суду оригінал позовної заяви з додатками та її копії для направлення іншим учасникам у справі.

Крім цього, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з таких підстав.

Так, скасовуючи ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 27.08.2025, суд апеляційної інстанції зазначив: «…суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині п`ятій статті 390 ЦК України. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

У цій справі прокурор обґрунтовує позов про витребування майна як раз недобросовісністю набувачів, тому, з урахуванням висновків Верховного Суду у останній постанові у подібних правовідносинах, положення частини п`ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються.

Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.

Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання з надмірним формалізмом.»

Так, керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації, звернувся до суду з позовною заявою у якій, просить витребувати на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації з незаконного володіння:

ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:15:002:0161 площею 0,1 га;

ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:15:002:0160 площею 0,1 га;

ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:15:002:0158 площею 0,1 га;

ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:15:002:0159 площею 0,107 га;

ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:14:140:0168 площею 0,1433 га;

ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:14:140:0169 площею 0,1404 га.

У даному випадку, позивачем, до п`яти різних відповідачів, заявлено шість вимог про витребування у кожного із них по земельній ділянці (у відповідача ОСОБА_1 - дві), які є вимогами майнового характеру, а тому, ціною такого позову має бути вартість кожного майна, щодо якого заявлено вимоги про його витребування.

У позовній заяві керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області ціна позову була визначена в розмірі 5488 грн. оскільки, загальна площа спірних земельних ділянок складає 0,6907 га та відповідно до інформації Дергеокадастру усереднені показники нормативно грошової оцінки земель лісогосподарського призначення за 1 га складає 7946 грн., а тому до позовної заяви додані докази сплати судового збору, виходячи із зазначеної ціни позову - в розмірі 3 028,00 грн.

Суд не погоджується з розрахунком, наведеним позивачем, оскільки він не відображає дійсної ринкової вартості майна окремо кожної земельної ділянки на момент звернення до суду та не підтверджений достовірними відомостями.

Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.01.2025, долученої позивачем до позовної заяви, а також згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 19.11.2025, долученого до відзиву на апеляційну скаргу прокурора, убачається, що:

відповідач ОСОБА_1 з 27.03.2015 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221880802:15:002:0161 площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та цільове призначення вказаної земельної ділянки є для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а категорія землі землі житлової та громадської забудови;

відповідач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 12.06.2018 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221880802:15:002:0160 площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та цільове призначення вказаної земельної ділянки є для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а категорія землі землі житлової та громадської забудови;

відповідач ОСОБА_2 з 27.03.2015 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221880802:15:002:0158 площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та цільове призначення вказаної земельної ділянки є для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а категорія землі землі житлової та громадської забудови;

відповідач ОСОБА_3 з 27.03.2015 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221880802:15:002:0159 площею 0,107 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та цільове призначення вказаної земельної ділянки є для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а категорія землі землі житлової та громадської забудови.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.01.2025, долученої позивачем до позовної заяви, убачається, що:

відповідач ОСОБА_4 з 27.03.2015 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221880802:14:140:0168 площею 0,1433 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та цільове призначення вказаної земельної ділянки є для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

відповідач ОСОБА_5 з 27.03.2015 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221880802:14:140:0169 площею 0,1404 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та цільове призначення вказаної земельної ділянки є для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Вимога про витребування земельної ділянки є вимогою майнового характеру, а тому відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з позовом позивач повинен був сплатити судовий збір за кожну вимогу майнового характеру про витребування у різних відповідачів земельних ділянок житлової та громадської забудови, власниками яких вони є, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Варто зазначити, що ціна позову визначається від ринкової вартості майна, на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).

З аналізу змісту статті 176 ЦПК України можна дійти висновку, що ціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості зазначеного майна.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України за №20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.

Так, відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 за №10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України, такий обов`язок покладається на позивача. Вартість майна визначається на момент пред`явлення позову.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» - процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.

Звіту про нормативно-грошову оцінку вартості земельних ділянок до позову не додано, а це позбавляє суд можливості правильно визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимогами майнового характеру.

Частина четверта статті 177 ЦПК України зазначає, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачем заявлено шість вимог майнового характеру до різних відповідачів, а звіту про нормативно-грошову оцінку вартості земельних ділянок до позову не додано, це позбавляє суд можливості правильно визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимоги майнового характеру, який підлягає сплаті позивачем при зверненні до суду із вимогами про витребування земельних ділянок.

Так, частиною другою статті 176 ЦПК України визначено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Встановивши, що вартість земельної ділянки, яку просить витребувати прокурор, вочевидь не відповідає ринковій і доказів ринкової вартості даної ділянки прокурор не надає, суд першої інстанції на виконання вимог ч. 2 ст. 176 ЦПК України не був позбавлений можливості визначити суму судового збору, що підлягає сплаті у максимальному розмірі, встановленому законом для вимог майнового характеру.

Таким чином, дослідивши зміст позовної заяви та вимоги позивача, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам частини четвертої статті 177 ЦПК України, якою встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В пунктах 10, 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Згідно з частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справі за №758/5118/21 провадження №61-5554сво23 - з точки зору забезпечення правової визначеності для осіб, що опинилися в аналогічних правових ситуаціях, доцільно виходити зі сталості підходів та вважати самостійними вимоги щодо кожного із відповідачів. Можливість пред`явлення кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дозволяє виснувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо різних відповідачів. Водночас, ані ЦПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об`єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові. Навпаки, підкреслюється, що судовий збір має бути сплачений за кожну немайнову вимогу окремо, якщо заявлено декілька немайнових вимог (абзац 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»). Поряд із цим, національне законодавство не містить жодних інших випадків, коли б пільги щодо сплати судового збору пов`язувалися б із об`єднанням або роз`єднанням позовних вимог. Таким чином, при тлумаченні поняття «вимога» у цьому випадку має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб`єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Відтак, навіть за умови пред`явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов`язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача має обраховуватись окремо.

Отже, на підставі викладеного, позивачу необхідно здійснити оцінку вартості майна та вказану оцінку надати суду, сплативши судовий збір, з урахуванням вартості оцінки або сплатити максимальний розмір судового збору, який повинен відповідати сумі вимог щодо кожного з відповідачів.

Суд звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Залишення вказаної позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя, після усунення зазначених в ухвалі недоліків.

На підставі вищевикладеного, зазначена позовна заява прокурора, в порядку статті 185 ЦПК України, підлягає залишенню без руху, з наданням строку для виправлення зазначених судом недоліків.

Керуючись статтями 12, 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння залишити без руху та надати прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Роз`яснити прокурору, що у разі не усунення недоліків у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лукач