Рішення № 133120690, 06.01.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/5612/25

2/583/207/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Р.В.,

при секретарі Вербі Н.О.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Абрамовича О.В.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

представника Охтирського відділу РАЦС Філіпової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Охтирської міської ради Сумської області, треті особи: Охтирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Перша охтирська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про встановлення факту смерті та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

26.11.2025 позивач звернувся до суду з позовною заявою про встановлення факту смерті та поновлення строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 . 12 липня 1986 року державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори Подвезько В.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 1952, згідно якого спадкоємцями майна ОСОБА_3 є: дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 та син ОСОБА_2 . Брат позивачки ОСОБА_2 проживав у першій частині домоволодіння, був зареєстрований у ньому з 09.10.1990 по 20.08.1996. У серпні 1996 року він виписався з будинку та виїхав на постійне проживання до росії.

З початком вторгнення росії в Україну у 2014 році відносини з ОСОБА_5 погіршилися, оскільки той всіляко підтримував російські злочини та окупацію Криму і Донбасу. Тому з того часу ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_6 припинили спілкування з братом ОСОБА_5 .

Лише влітку 2025 року співмешканка ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - повідомила через додаток Viber про те, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та скинула свідоцтво про його смерть від 20.03.2017, видане державним органом росії.

У свідоцтві вказано, що ОСОБА_2 , громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - поселення Меліопатовський , Іпатовський район, Ставропольський край, російська федерація.

19 листопада 2025 року ОСОБА_1 зверталася до Першої охтирської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини після смерті брата ОСОБА_2 . Проте, нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на відсутність документів та відомостей в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, що підтверджують смерть ОСОБА_2 .

Представник позивачки звертався 11 листопада 2025 року до Охтирського відділу ДРАЦС з адвокатським запитом № 76, в якому просив провести державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Охтирка Сумської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Малоіпатовський Ставропольського краю, росія.

Листом від 15 листопада 2025 року № 168/31.6-34 Охтирський відділ ДРАЦС в Охтирському районі відмовив у складенні актового запису про смерть ОСОБА_2 , оскільки той помер на території російської федерації. Отримати видане свідоцтво неможливо, смерть ОСОБА_2 офіційно не зареєстрована державними органами України, жодних відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 немає. Також рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті спадкодавця, оскільки рішення суду про встановлення факту смерті є підставою для державної реєстрації смерті особи.

У судовому засіданні позивач та її представник вимоги підтримали з підстав, зазначених у заяві, просили їх задовольнити.

Представники відповідача Охтирської міської ради Сумської області до суду не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. Від них надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Представник Охтирського відділу ДРАЦС та ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечували проти задоволення позовних вимог.

Представники нотаріальної контори до суду не з`явились, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи. Від них також надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Приймаючи до уваги згоду позивача, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, вислухавши покази свідків, суд дійшов наступного висновку.

Позивачка ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_1 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Охтирка. Її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 25.07.1955.

18 вересня 1976 року ОСОБА_10 вийшла заміж за ОСОБА_11 та взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_10 . Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про одруження від 18.09.1976.

У позивачки є два рідні брати: 1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується долученими до позовної заяви копіями документів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 . 12 липня 1986 року державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори Подвезько В.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 1952, згідно якого спадкоємцями майна ОСОБА_3 є: дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 та син ОСОБА_2 .

06 березня 1997 року державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори засвідчено договір дарування, згідно якого ОСОБА_13 подарувала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2/3 частини жилого будинку у рівних долях, жилою площею 78,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці знаходиться один одноповерховий шлакоблочний цегляний жилий будинок «А-а1-а2» з надвірними побутовими спорудами: «Б» літня кухня, «б» прибудова, «В» сарай, «в» прибудова, «п.г.» погріб, «Г» гараж, «п/г» погріб, «Д» гараж, № НОМЕР_1 колодязя, № НОМЕР_2 , 2, 4 огорожа.

Згідно матеріалів технічної інвентаризації, зроблених КП ОМР «БТІ та АПР» 19.10.2016, житловий будинок по АДРЕСА_1 , фактично розділений на два домоволодіння, має два окремих входи. Перша частина будинку має кімнати 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6. Друга частина будинку має кімнати 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6.

Згідно довідки КП ОМР «БТІ та АПР» від 15.05.2025 № 123 згідно матеріалів інвентарної справи на нерухоме майно по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року право власності зареєстроване за ОСОБА_2 - 1/6 та ОСОБА_2 - 1/6, згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Охтирською держнотконторою 12.07.1986 року, реєстр. 1952; ОСОБА_1 - 1/3 та ОСОБА_2 - 1/3, згідно Договору дарування, посвідченого Охтирською держнотконторою 06.03.1997 року, реєстр. 257.

Тобто, за ОСОБА_2 зареєстровано 1/6 частину домоволодіння, за ОСОБА_2 - 3/6, за ОСОБА_1 - 2/6.

Земельна ділянка під даним будинком була приватизованою у 2016 році - згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 58807252 від 11.05.2016 право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5910200000:20:007:0034 по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 - 1/2 частина, та ОСОБА_1 - 1/3 частина.

Брат позивачки ОСОБА_2 проживав у першій частині домоволодіння, був зареєстрований у ньому з 09.10.1990 по 20.08.1996. У серпні 1996 року він виписався з будинку та виїхав на постійне проживання до росії.

Із фотокопії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 20.03.2017 року, виданого адміністрацією муніципального утворення «Красочне» сільської ради Іпатівського району Ставропольського краю , встановлено, що ОСОБА_2 , громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - поселення Меліопатовський , Іпатовський район, Ставропольський край, російська федерація.

19 листопада 2025 року ОСОБА_1 зверталася до Першої охтирської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини після смерті брата ОСОБА_2 . Проте, нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на відсутність документів та відомостей в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, що підтверджують смерть ОСОБА_2 .

Листом від 15 листопада 2025 року № 168/31.6-34 Охтирський відділ ДРАЦС в Охтирському районі відмовив у складенні актового запису про смерть ОСОБА_2 , оскільки той помер на території російської федерації. Отримати видане свідоцтво неможливо, смерть ОСОБА_2 офіційно не зареєстрована державними органами України, жодних відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 немає. Також рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті спадкодавця, оскільки рішення суду про встановлення факту смерті є підставою для державної реєстрації смерті особи.

Допитані в судовому засіданні свідки позивач ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , донька позивачки ОСОБА_14 , кожен окремо, підтвердили про відомі їм обставини щодо смерті спадкодавця та часу доведення даної обставини безпосередньо до позивача. Так, вони вказали про те, що померлий дійсно проживав та був зареєстрований у вказаному будинку до 1996 р., коли разом із співмешканкою виїхав на територію російської федерації на постійне місце проживання. Декілька разів відвідував їх, востаннє приблизно у 2013 р. З початком вторгнення росії в Україну у 2014 році відносини з ОСОБА_5 погіршилися, оскільки той всіляко підтримував російські злочини та окупацію Криму і Донбасу. Тому з того часу ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_6 припинили спілкування з братом ОСОБА_5 . Останній інших спадкоємців не мав. Вирішивши привести до ладу справу щодо нерухомого майна позивач у 2025 р. вирішила відшукати брата, проте встановивши зв`язок із його співмешканкою зясувала час та обставини смерті останнього.

Суд знаходить покази свідків правдивими та достовірними, оскільки вони об`єктивно підтверджуються сукупністю інших письмових доказів, які маються в матеріалах справи

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 318 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

За ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі, зокрема, встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 №52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), лікарське свідоцтво про перинатальну смерть, рішення суду про оголошення особи померлою, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час, повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів, повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995, суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Постановою Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 367/2656/20 (провадження № 61-16174св20) визнано помилковим висновок про те, що ЦПК України не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави. Помилковість таких висновків полягає у тому, що невизначеність норм процесуального права не може тлумачитись проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України. Міністерства закордонних справ України 23.05.2001 №32/5/101, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2001 за №473/5664 реєстрація смерті громадян України, померлих за кордоном, провадиться консулом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання.

Реєстрація смерті провадиться за письмовою заявою родичів померлого, компетентних органів країни перебування, адміністрації медичного закладу, у якому настала смерть, та інших осіб на підставі: медичного документа про смерть, виданого медичним закладом, довідки про смерть, виданої компетентними органами, держави перебування.

Іноземні офіційні документи користуються доказовою силою офіційних документів на території України за умови їх засвідчення штампом апостиль та перекладу на українську мову.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 на 30 діб, який в подальшому продовжено по даний час.

24 лютого 2022 року у відповідь на акт збройної агресії російської федерації проти України, вторгнення російських військ задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

Враховуючи, що ОСОБА_2 помер на території російської федерації, у свідоцтві про смерть немає штампу апостиль, а законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надає можливість отримати позивачу свідоцтво про смерть, видане державним органом України, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Згідно зі статтею 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» при вирішенні питання про надання додаткового строку суду слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У даному випадку позивач не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з поважних причин, оскільки вона не знала про смерть ОСОБА_2 , який виїхав до росії і там помер. Про це позивач дізналася лише наприкінці квітня 2025 року.

Таким чином, зібрані в справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 та поновлення строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 76-80, 141, 223, 263-265, 274-275, 267-268, 280-284, 289, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, уродженця м. Охтирка Сумської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Малоіпатовський Іпатовського району Ставропольського краю російської федерації.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , рнокпп НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , додатковий строк тривалістю 2 (два) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, уродженця м. Охтирка Сумської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Малоіпатовський Іпатовського району Ставропольського краю російської федерації.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко