Рішення № 133119588, 06.01.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 січня 2026 рокум. Рівне№460/12484/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод" до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод» (далі позивач або ТОВ "КЛМЗ") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду (далі суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі відповідач), у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Харламповича Андрія Адамовича про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3X/PB/34982/132-3X/PB/33509/П132/ТД-ФС від 19.12.2024.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає про те, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки складена з порушенням чинного законодавства України. Окрім того зазначає, що на підставі акта відносно керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод» (далі ТОВ «КЛМЗ») було складено протокол про адміністративне правопорушення від 30.11.2023 №3X/PB/34982/П132/ПТ за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП): порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, що виявилось у фактичному допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, водночас постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 16.01.2024 у справі №570/6330/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Також зазначає, що відносно ТОВ «КЛМЗ» складено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 21.11.2023 №3X/PB/34982/132/П, який постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №460/28161/23 визнано протиправним та скасовано. Позивач звертає увагу, що правовідносини, які склалися між ТОВ «КЛМЗ» та ОСОБА_2 ґрунтувалися виключно на цивільно-правовому договорі, ОСОБА_2 лише надавав послуги, які прямо передбачені договором та не займав посаду охоронника. У зв`язку з наведеним позивач вважає постанову заступника начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Західного МУ Держпраці) Харламповича Андрія Адамовича про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3X/PB/34982/132-3X/PB/33509/П132/ТД-ФС від 19.12.2024 протиправною, складеною з порушенням чинного законодавства України та просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду 07.08.2025 в електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС відзив, де заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що у період з 08.11.2024 по 11.11.2024 була проведена перевірка ТОВ «КЛМЗ» на предмет додержання вимог законодавства в частині виконання вимог припису від 21.11.2023 №3X/PB/34982/132/П, строк усунення порушення був вказаний до 22.12.2023. Водночас зауважує, що у вказаний строк до управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного МУ Держпраці повідомлення про виконання припису не надходило, ОСОБА_2 офіційно не працевлаштовано. Стверджує, що укладений цивільно-правовий договір між ТОВ «КЛМЗ» та ОСОБА_2 свідчить про фактичне виконання ним функцій, характерних для трудових, а не до цивільно-правових, оскільки виконавець здійснює охорону об`єкта ТОВ «КЛМЗ» на постійній основі та підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства. З огляду на вищевказане, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана позивачем до суду 22.07.2025 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 22.07.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 28.07.2025 суд поновив позивачу строк на звернення до суду із позовною заявою, прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та витребував у відповідача докази у справі, а саме докази направлення та вручення ТОВ «КЛМЗ» копії постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3X/PB/34982/132-3X/PB/33509/П132/ТД-ФС від 19.12.2024.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав 07.08.2025 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову, долучивши докази направлення та вручення ТОВ «КЛМЗ» копії постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3X/PB/34982/132-3X/PB/33509/П132/ТД-ФС від 19.12.2024.

На момент розгляду справи по суті та ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги та заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішенні спору по суті.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що у період з 20.11.2023 по 21.11.2023 на підставі наказу від 17.11.2023 №269/ЗХ-ЗК та направлення на інспекційне відвідування від 20.11.2023 №ЗХ/1/12759-23 посадовими особами Західного МУ Держпраці було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) ТОВ «КЛМЗ» на предмет додержання вимог законодавства про працю.

Директором ТОВ «КЛМЗ» призначено Панчука Святослава Володимировича на підставі наказу №01/13 від 11.03.2013 року.

Відповідно до наказу №5 від 17.11.2023 директор ТОВ «КЛМЗ» Панчук С.В. у період з 20.11.2023 по 29.11.2023 знаходився у відрядженні в м. Київ, а тому виконання обов`язків директора покладено на Пірога Володимира Володимировича.

За адресою смт. Квасилів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19, на території ТОВ «КЛМЗ» виявлено працівника, який був допущений до роботи без оформлення трудових відносин. За фактом виявленого порушення складено акт від 21.11.2023 №ЗХ/РВ/34982/132.

За змістом акта перевірки від 21.11.2023 №ЗХ/РВ/34982/132 встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до наданих документів працював охоронником у ТОВ «КЛМЗ» в період з 02.01.2019 по 30.05.2022, виконував функцію охоронника території та приміщень та працював позмінно з працівником ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про що свідчать записи в журналі прийому та передачі чергування ТОВ «КЛМЗ» 05.01.2022, 08.01.2022, 11.01.2022, 14.01.2022. Надано цивільно-правовий договір, де замовником виступає ТОВ «КЛМЗ», а виконавцем робіт (охорона об`єкта ТОВ «КЛМЗ») є ОСОБА_2 термін дії договору з 01.04.2019 по 30.04.2019. Надано копію довідки від 17.02.2020, виданою директором ТОВ «КЛМЗ» ОСОБА_1 , де зазначено, що ОСОБА_2 , працює на посаді охоронника у ТОВ «КЛМЗ». На момент початку перевірки, а саме 20.11.2023 з пояснень ОСОБА_3 (охоронник у ТОВ «КЛМЗ»), який знаходився на робочому місці та виконував свої трудові обов`язки, було встановлено, що ОСОБА_2 працював у ТОВ «КЛМЗ» у період з січня 2019 року по травень 2022 року відповідно до графіка ТОВ «КЛМЗ».

Завдання та обов`язки, права, відповідальність охоронника зазначені у робочій інструкції №13, яка затверджена 03.10.2016 року директором ТОВ «КЛМЗ» ОСОБА_1 .

За змістом акта від 21.11.2023 №3X/PB/34982/132 він підписаний та отриманий директором ТОВ «КЛМЗ» 21.11.2023 із зазначенням в графі «пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу складеного акта», що з висновками акта не погоджується.

У пояснювальній записці, яка була надана в.о. директора ТОВ «КЛМЗ» ОСОБА_5 вказано, що у період з 01.01.2019 по 31.12.2022 у ТОВ «КЛМЗ» працювали начальник охорони ОСОБА_6 , охоронники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Графіки чергування та журнали прийому-передачі чергувань охоронників за період 2019-2022 роки відсутні.

З метою усунення виявлених порушень інспектором праці винесено припис №ЗХ/РВ/34982/132/П від 21.11.2023, в якому директора ТОВ «КЛМЗ» зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень, виявлених в ході заходу державного нагляду (контролю) до 22.12.2023.

19.12.2024 заступником начальника Західного МУ Держпраці Харламповичем А.А. було прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3X/PB/34982/132-3X/PB/33509/П132/ТД-ФС від 19.12.2024.

Листом Західного МУ Держпраці від 20.12.2023 №3X/3/1/19736-24 направлено ТОВ «КЛМЗ» постанову заступника Західного МУ Держпраці Харламповича А.А. про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3X/PB/34982/132-3X/PB/33509/П132/ТД-ФС від 19.12.2024.

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 16.01.2024 у справі №570/6330/23 було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 41 КУпАП, щодо директора ТОВ «КЛМЗ» ОСОБА_1 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а саме допущення до роботи працівника ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин, тобто без укладення трудового договору.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №460/28161/23 апеляційну скаргу ТОВ «КЛМЗ» задоволено, скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі №460/28161/23 та позов ТОВ «КЛМЗ» задоволено, визнано протиправним та скасовано припис Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного МУ Держпраці від 21 листопада 2023 року №ЗХ/РВ/34982/132/П.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 24.07.2025 у справі №570/4554/23, залишеним без зміни постановою Рівненського апеляційного суду від 09.12.2025, відмовлено у задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ТОВ "КЛМЗ" про встановлення факту перебування у трудових відносинах з 02 січня 2019 року по 31 травня 2022 року.

Отже, у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є постанова заступника начальника Західного МУ Держпраці Харламповича А.А. про накладення на ТОВ "КЛМЗ" штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3X/PB/34982/132-3X/PB/33509/П132/ТД-ФС від 19.12.2024.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду щодо їх застосування.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці та на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

За змістом статті 259 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їхньому функціональному підпорядкуванні, за винятком податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Відповідно до пункту 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Отже, Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» (далі Постанова №14) територіальним органом Держпраці на території Рівненської області є Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Правові та організаційні засади проведення державного нагляду (контролю) визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та регулюється Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до статті 1 Закону №877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 6 статті 2 Закону №877-V визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду (контролю) у сфері, зокрема, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такого заходу. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Відповідно до положень статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові та засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

При цьому, плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (частина 11 статті 4 Закону №877-V).

Так, підставою для проведення щодо позивача заходу державного нагляду (контролю) від 20.11.2023 слугувало окреме доручення Голови Державної служби України з питань праці від 19.06.2023 №Д-81/1/2.1-23а та звернення від 03.10.2023 (вх.№Х-1039/ЗХ-23 від 09.10.2023), лист-погодження Державної служби України з питань праці від 14.11.2023 №ЦА-5453/1/2.4.1-23а.

Наказ від 17.11.2023 №269/ЗХ-ЗК про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «КЛМЗ» на предмет додержання вимог законодавства про працю прийнято з підстав звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам.

Направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 20.11.2023 №ЗХ/1/12759-23 пред`явлене директору ТОВ «КЛМЗ» в день початку позапланового заходу 20.11.2024, що підтверджується відповідним записом на звороті направлення та підписом керівника такого товариства.

Відповідно до частини 6 статті 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт, посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

За змістом акта від 21.11.2023 №ЗХ/РВ/34982/132 він підписаний та отриманий директором ТОВ «КЛМЗ» 21.11.2023 із зазначенням в графі «Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу складеного акта», що з висновками акта не погоджується.

При проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) 20.11.2023 посадовими особами відповідача було виявлено працівника ТОВ «КЛМЗ», який був допущений до роботи без оформлення трудових відносин, тобто без укладення трудового договору, а саме: ОСОБА_2 . Таким чином, в ході позапланового заходу державного нагляду (контролю) встановлено, що ТОВ «КЛМЗ» допущено порушення вимог частини 1 статті 21, частини 4 статті 24 КЗпП України, пункту 2 частини 5 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення», а саме: допуск до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем було встановлено, що ОСОБА_2 працював у період з січня 2019 року по травень 2022 року відповідно до графіка ТОВ «КЛМЗ». Проте, відповідно до наданих документів та пояснень посадових осіб ТОВ «КЛМЗ» працівник ОСОБА_2 не перебував в офіційних трудових відносинах з товариством. В акті від 21.11.2023 також зазначено, що між ОСОБА_2 , та TOB «КЛМЗ» 01.04.2019 було укладено цивільно-правовий договір з надання послуг охорони об`єкту, що не має ознак трудового договору. З указаних висновків акту походить, що правовідносини, які склалися між ТОВ «КЛМЗ» та ОСОБА_2 ґрунтувалися виключно на цивільно-правовому договорі, останній не перебував в безпосередньому підпорядкуванні у посадових осіб ТОВ «КЛМЗ», а лише надавав послуги, обсяг та вид яких був прямо обумовлений цивільно-правовим договором.

Окрім того, під час перевірки не було встановлено, чи дійсно ОСОБА_2 писав заяву до ТОВ «КЛМЗ» про прийняття на роботу та надав останньому власну трудову книжку разом з іншими документами, що необхідні для прийняття на роботу за трудовим договором. Доказів волевиявлення ОСОБА_2 на укладення трудового договору з ТОВ «КЛМЗ» з 02.01.2019 виявлено не було.

Актом від 21.11.2023 було встановлено, що згідно з штатними розписами в період з 01.01.2019 по 01.10.2022 були наявні дві штатних одиниці охоронника та одна штатна одиниця начальника охорони. ОСОБА_2 не займав посаду охоронника за трудовим договором у ТОВ «КЛМЗ», і висновки про зайняття цієї посади ОСОБА_2 є необгрунтованими. Тим більше, вони є суперечливими, оскільки в акті від 21.11.2023 було встановлено, що між ОСОБА_2 , як виконавцем, та ТОВ «КЛМЗ», як замовником, 01.04.2019 було укладено цивільно-правовий договір з надання послуг охорони об`єкту, що в свою чергу не має ознак трудового договору.

Щодо виявлених порушень трудового законодавства: допуску працівника ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, то суд вказує на таке.

Порядок укладення трудового договору регламентовано статтею 24 КЗпП України. Так, відповідно до частини 1 вказаної статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Частиною 4 статті 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Таким чином, склад правопорушення: фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), за яке частиною другою статті 265 КЗпП України встановлено відповідальність у вигляді штрафу, передбачає наявність обов`язкової такої умови, як відсутність оформленого трудового договору (контракту) з відповідною особою.

Обставини порушень трудового законодавства були предметом дослідження у Рівненському районному суді Рівненської області під час розгляду справи №570/6330/23 про притягнення директора ТОВ «КЛМЗ» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 16.01.2024 у справі №570/6330/23 було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 41 КУпАП, щодо директора ТОВ «КЛМЗ» Панчука С.В. за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанова Рівненського районного суду Рівненської області від 16.01.2024 у справі №570/6330/23 набрала законної сили.

Згідно з частиною 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на зміст постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 16.01.2024 у справі №570/6330/23, обставини щодо вчинення ОСОБА_1 порушень вимог трудового законодавства частини 4 статті 24 КЗпП України, які зафіксовані в акті, а саме: фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), на підставі частин 4 та 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.

При цьому, постанова Рівненського районного суду Рівненської області від 16.01.2024 у справі №570/6330/23 в цій частині обов`язкова для врахування судом у даній справі.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також КУпАП. Відповідно до частини 3 статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 КЗпАП України і частиною 3 статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для юридичних осіб, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці та може бути оскаржена судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно з рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 265 КЗпП України та стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України від 28.12.2014 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість, стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто, ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності на підставі абзацу другого частини 2 статті 265 КЗпП України і частини 3 статті 41 КУпАП повністю збігається вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування статті 61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП до одного виду.

У теорії права виділяють конституційну, кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, матеріальну відповідальність. Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України. Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги: (а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізацію фонду оплати праці; (б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику; (в) вид стягнення - фінансова санкція у вигляді штрафу; (г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган; (д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

Водночас диспозиції абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України та частини 3 статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожними: «фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)», а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені частиною 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частиною 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Оскільки норми абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України та частини 3 статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення є абсолютно тотожними, а обставини, що слугували підставою їх встановлення для юридичної особи та посадової цієї юридичної особи ідентичні, це свідчить про те, що висновки Рівненського міського суду Рівненської області викладені у постанові від 16.01.2024 у справі №570/6330/23 мають бути враховані при ухваленні судом рішення у цій справі.

Поряд з наведеним у ході розгляду цієї справи №460/12484/25 суд встановив, що на відсутність факту протиправності в діях/бездіяльності позивача, за які його відповідач притягнув до відповідальності оскаржуваною у цій справі постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3X/PB/34982/132-3X/PB/33509/П132/ТД-ФС від 19.12.2024, вказує також і те, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 24.07.2025 у справі №570/4554/23, залишеним без зміни постановою Рівненського апеляційного суду від 09.12.2025, відмовлено у задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ТОВ "КЛМЗ" про встановлення факту перебування у трудових відносинах з 02 січня 2019 року по 31 травня 2022 року. Ухвалюючи такі рішення у справі №570/4554/23 суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності правових і фактичних підстав для задоволення позову, оскільки доказів про те, що сторони перебували у трудових відносинах протягом часу із 02 квітня 2019 року по 31 травня 2022 року позивачем не надано, матеріали справи їх не містять, а судом не було здобуто.

Щодо покликань позивача на протиправність винесеного Управлінням інспекційної діяльності у Рівненській області Західного МУ Держпраці припису від 21.11.2023 №3X/PB/34982/132/П, суд зазначає таке.

Згідно з частини 7 статті 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (частина 8 статті 7 Закону №877-V).

З метою усунення виявлених порушень інспектором праці винесено припис №ЗХ/РВ/34982/132/П від 21.11.2023, в якому директора ТОВ «КЛМЗ» зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень, виявлених в ході заходу державного нагляду (контролю) до 22.12.2023. Так, інспектором праці Удовиченком В.Г. на підставі акта перевірки від 21.11.2023 №ЗХ/РВ/34982/132 складено припис від 21.11.2023 №ЗХ/РВ/34982/132/П, яким директора ТОВ «КЛМЗ» зобов`язано усунути порушення, зафіксовані у вищевказаному акті, та забезпечити додержання норм законодавства про працю (частина 1 статті 21, частина 4 статті 24 КЗпП України) до 22.12.2023. Примірник вказаного припису отриманий в.о. директора ТОВ «КЛМЗ» Пірогом В.В. 21.11.2023.

Водночас, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №460/28161/23 апеляційну скаргу ТОВ «КЛМЗ» задоволено, скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №460/28161/23, а позов ТОВ «КЛМЗ» задоволено, визнано протиправним та скасовано припис Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 21.11.2023 №ЗХ/РВ/34982/132/П.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частини 4 статті 78 КАС України. Тобто звільнення від доказування слід розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Тобто учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст. 90 КАС України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є іншими, ніж встановлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №826/198/16, від 12.10.2020, від 30.09.2021 у справі №826/7424/17.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №522/7758/14-ц.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку про те, що у цій справі наявні фактичні та правові підстави для ухвалення судом рішення про повне задоволення позову шляхом визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Західного МУ Держпраці про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3X/PB/34982/132-3X/PB/33509/П132/ТД-ФС від 19.12.2024.

5. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо протиправності винесеного відповідачем рішення, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод» до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3X/PB/34982/132-3X/PB/33509/П132/ТД-ФС від 19.12.2024.

Cтягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод» за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадц`ять вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод" (місце проживання: вул. Богдана Хмельницького, буд. 19, смт. Квасилів, Рівненська обл., 35350; РНОКПП: 38623245);

Відповідач: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: пл. Міцкевича, буд. 8, м. Львів, Львівська обл., 79000; код ЄДРПОУ: 44778105).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК